30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 405/7414/14-к
провадження № 51-1585 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 червня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року,
встановив:
Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 червня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року апеляційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишено без задоволення.
Вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 червня 2025 року змінено в частині зарахування у строк визначеного засудженому ОСОБА_5 покарання строку попереднього ув'язнення та строку цілодобового домашнього арешту. На підставі положень ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 11 травня 2014 року по 15 липня 2014 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. На підставі положень ч. 7 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 у строк призначеного покарання домашній арешт з 16 липня 2014 року по 06 жовтня 2015, а також з 20 жовтня 2015 року по 20 грудня 2015 року, виходячи з такого співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.В іншій частині вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 червня 2025 року щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
Захисник звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення суду апеляційної інстанції.
Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до пунктів 3, 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України у касаційній скарзі вказується судове рішення, що оскаржується, обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.
Наведене обґрунтування вимог захисником викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Натомість захисник ОСОБА_4 , оспорюючи винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, вказує, зокрема, на невідповідність висновків суду, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.
При цьому, як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, не вказує, в чому його незаконність та які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, і чому ці порушення слід відносити до підстав для його скасування касаційним судом згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України та з огляду на положення статей 370,404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ст. 436 КПК України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що вона подана на вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 30 червня 2025 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року, проте захисник просить скасувати вирок Кропивницького апеляційного суду від 03 березня 2026 року, чим допускає протиріччя.
Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно звимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3