29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 354/1216/13-ц
провадження № 61-2541св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - прокурор міста Яремче в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Карпатського національного природного парку,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Масюк Людмила Михайлівна, ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Селянін Валерій Олександрович, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Карповська Лада Володимирівна, на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Ваврійчук Т. Л. від 30 грудня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Девляшевського В. А., Луганської В. М., від 14 січня 2026 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог та заперечень щодо них
1. У грудні 2013 року прокурор міста Яремче (надалі перейменовано на Надвірнянську місцеву прокуратуру Івано-Франківської області, Надвірнянську окружну прокуратуру Івано-Франківської області) в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради від 13 жовтня 2009 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельні ділянки та про повернення земельних ділянок.
2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що рішенням сесії Яремчанської міської ради № 189-3/2001р від 27 грудня 2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку» затверджено межі території Карпатського національного природного парку.
29 грудня 2001 року на підставі вказаного рішення Карпатському НПП було видано державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766, згідно з яким на території Яремчанської міської ради Карпатському НПП надано у постійне користування 3592,69 га для природно-заповідного використання. Вказані землі відносяться до земель природно-заповідного фонду.
3. Рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради 5-го скликання
№ 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 . Надалі рішенням 27-ї сесії Яремчанської міської ради 5-го скликання № 406-29/2010 від 21 січня 2010 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передано їх у власність.
4. На підставі вказаних рішень ОСОБА_1 04 червня 2010 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 576680 на земельну ділянку площею 1,32 га та серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0,50 га.
5. ОСОБА_1 06 липня 2010 року відчужив належну йому земельну ділянку площею 0,50 га за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 .
6. 06 вересня 2010 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,32 га було видано два державні акти на право власності: серії ЯИ № 787088 на земельну ділянку площею 0,65 га та серії ЯИ № 787087 на земельну ділянку площею 0,67 га.
7. ОСОБА_1 15 вересня 2010 року уклав договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,65 га з ОСОБА_2 та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,67 га з ОСОБА_3 .
8. Прокурор зазначав, що Яремчанською міською радою при наданні ОСОБА_1 у власність земельних ділянок площею 0,50 га та 1,32 га грубо порушені вимоги статей 84, 141, 149, 150 Земельного кодексу України. Так, земельні ділянки площею 1,32 га та 0,50 га, які були надані ОСОБА_1 у приватну власність, знаходяться у АДРЕСА_1 і відносяться до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП, що підтверджується висновком експертизи від 25 лютого 2012 року, проведеної у кримінальній справі № 333551, та викопіюванням з чергового кадастрового плану м. Яремче, а також схемою розташування земельних ділянок ОСОБА_1 .
9. Вказані земельні ділянки в порядку, визначеному статтями 141, 150 ЗК України, у постійного землекористувача не вилучались та відповідно право користування Карпатського НПП на вказані ділянки не припинилось. У вересні 2009 року на замовлення ОСОБА_1 інженерами-геодезистами
ПП «Геопростір» був виготовлений земельно-кадастровий план встановлення меж земельних ділянок площею 0,50 та 1,32 га на АДРЕСА_1 , який відповідач передав Карпатському НПП як суміжному землекористувачу для погодження та затвердження меж, який отримав начальник Ямнянського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського НПП ОСОБА_5 . Останній, діючи умисно, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, а саме ОСОБА_1 , використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що земельні ділянки площею 0,50 і 1,32 га на АДРЕСА_1 відносяться до території Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП та розташовані у кварталі № НОМЕР_1 , частково у виділах № 36, 42, 46, парку, в порушення вимог статей 44, 83, 84, 149, 150, 151 ЗК України, пункту 2 наказу № 3 від 09 січня 2009 року по Карпатському НПП «Про порядок встановлення та погодження меж земельних ділянок громадян», всупереч своїй посадовій інструкції, умисно не провів обстеження зазначених ділянок в натурі та не виготовив обрис розташування ділянок з прив'язкою до найближчого межового знака на території парку та завірив своїм підписом і відтиском трикутного штампа Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельно-кадастровий план розташування вказаних ділянок, в якому було визначено, що вони відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення Яремчанської міської ради, що не відповідало дійсності.
10. За вказаним фактом щодо ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа та 24 березня 2012 року пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України. Враховуючи викладене, рішення Яремчанської міської ради
№ 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року та № 406-29/2010 від 21 січня 2010 року прийняті з порушенням вимог ЗК України, отже, вони підлягають визнанню недійсними. Відповідно підлягають скасуванню і видані ОСОБА_1 на підставі вказаних рішень державні акти на право власності на землю, а також укладені ОСОБА_1 договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, оскільки вчинені за відсутності набутого у встановленому порядку права власності на спірне майно.
11. Справа розглядалася судами неодноразово.
12. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 25 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
13. Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада
2016 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 25 серпня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку задоволено частково. Визнано недійсними рішення 27-ої сесії Яремчанської міської ради 5-го скликання № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб» в частині затвердження матеріалів вибору земельної ділянки площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та № 406-29/2010 від 21 січня 2010 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які розташовані у АДРЕСА_1 , видані ОСОБА_1 : серії НОМЕР_2 від 04 червня 2010 року згідно з рішенням Яремчанської міської ради від 13 жовтня 2009 року № 379-27/2009 на земельну ділянку площею 0,50 га, серії ЯИ № 787088 від 06 вересня 2010 року згідно з рішенням Яремчанської міської ради від 13 жовтня 2009 року № 379-27/2009 та заявою № 471 від 13 липня 2010 року на земельну ділянку площею 0,65 га, серії ЯИ № 787087 від 13 липня 2010 року згідно з рішенням Яремчанської міської ради від 13 жовтня 2009 року № 379-27/2009 та заявою № 471 від 13 липня 2010 року на земельну ділянку площею 0,67 га. Витребувано від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,65 га, кадастровий № 2611000000:03:008:0164, та повернуто Карпатському національному природному парку. Витребувано від ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,67 га, кадастровий № 2611000000:03:008:0165, та повернуто Карпатському національному природному парку. Витребувано від ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий
№ 2611000000:03:008:0153, та повернуто Карпатському національному природному парку. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
14. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 25 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
15. Під час нового розгляду справи, а саме 19 січня 2021 року, заступник керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області подав заяву у порядку статті 49 Цивільного процесуального кодексу України про зміну предмета позову, у якій просив суд:
-визнати недійсним рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009
від 13 жовтня 2009 року про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки площею 1,82 га для ведення особистого селянського господарства
ОСОБА_1 та рішення Яремчанської міської ради № 406-29/2010
від 21 січня 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передано їх у власність;
-визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, які розташовані на АДРЕСА_1 , а саме: серії ЯИ № 567680 від 04 червня 2010 року на земельну ділянку площею 1,32 га, серії ЯИ № 576677 від 04 червня 2010 року на земельну ділянку площею 0,50 га;
-витребувати земельні ділянки площею 0,50 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0153 у ОСОБА_4 ; площею 0,65 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0164 у ОСОБА_2 ; площею 0,67 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0165 у ОСОБА_3 загальною вартістю 1 90 8544,00 грн на користь Карпатського НПП.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 30 грудня 2024 року позов прокурора міста Яремче в інтересах держави в особі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Карпатського національного природного парку до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення Яремчанської міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок у державну власність в особі Карпатського національного природного парку задоволено частково.
17. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 576680 від 04 червня 2010 року, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради від 13 жовтня 2009 року № 379-27/2009 на земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
18. Зобов'язано ОСОБА_4 повернути земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку.
19. Зобов'язано ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 0,6700 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку.
20. Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,6500 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власність держави в особі постійного землекористувача - Карпатського національного природного парку.
21. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
22. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щовисновком проведеної у кримінальній справі № 333551 експертизи від 25 лютого 2012 року підтверджується, що згідно з матеріалами лісовпорядкування Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП від 2001 року, виконаними Комплексною експедицією Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання, передані у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,5000 га та 1,3200 га, що знаходяться на АДРЕСА_1 , розташовані у кварталі № НОМЕР_1 , частково у виділах № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № 46 Ямнянського ПНДВ, відносяться до земель природно-заповідного фонду, які перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП. Зазначена експертиза проведена з дотриманням чинного на час її призначення законодавства, висновок експертів містить інформацію щодо предмета доказування у цій справі, не викликає сумнівів у суду у своїй достовірності та є належним та допустимим доказом.
23. Відповідне рішення про зміну меж, площ, категорій земель чи скасування статусу Карпатського НПП, відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не приймалося, доказів вилучення зі складу парку будь-яких земельних ділянок на території міста Яремче суду не надано. Спірні земельні ділянки площею 1,32 га та 0,50 га, передані у приватну власність ОСОБА_1 у порядку, встановленому статтями 149, 150 ЗК України, в постійного землекористувача не вилучалися, а тому Яремчанська міська рада на момент ухвалення оскаржуваних рішень від 13 жовтня 2009 року про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та від 21 січня 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність не була уповноважена розпоряджатися зазначеними ділянками на користь відповідача. Відповідачами під час судового розгляду не надано суду будь-яких належних, достатніх та допустимих доказів на спростування факту розташування спірних земельних ділянок у межах Карпатського НПП.
24. Відповідачі під час судового розгляду всупереч встановленому чинним законодавством порядку не надали жодних доказів на спростування факту незаконності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельних ділянок природно-заповідного фонду, які перебували у постійному користуванні Карпатського НПП.
25. У цій справі дії прокурора спрямовані на відновлення власником володіння спірними земельними ділянками, що також слідує зі змісту первісно заявлених у справі позовних вимог, в той час як подальша зміна предмета позову була зумовлена зміною чинної судової практики. За таких обставин, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, заявлені у цій справі в порядку статті 49 ЦПК України позовні вимоги про витребування у відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,6500 га з кадастровим номером 2611000000:03:008:0164, площею 0,6700 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0165, площею 0,5000 га із кадастровим номером 2611000000:03:008:0153 на користь держави в особі Карпатського НПП слід розуміти як вимогу про зобов'язання відповідачів повернути вказані земельні ділянки на користь держави в особі постійного землекористувача.
26. У задоволенні заявлених вимог про визнання незаконними та скасування рішень Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року, яким затверджено матеріали вибору земельної ділянки площею 1,8200 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , та № 406-29/2010 від 21 січня 2010 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,3200 га та 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , та передано їх у власність, слід відмовити, оскільки останні не відповідають ефективному способу захисту порушеного права, а їх задоволення не призведе до відновлення володіння спірною земельною ділянкою, зважаючи на те, що первісний набувач ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності на спірні земельні ділянки та надалі здійснив поділ земельної ділянки площею
1,3200 га, на яку отримав два нові державні акти, і відчужив вказані ділянки на користь кінцевих набувачів.
27. Повернення Карпатському НПП спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом цієї ділянки.
28. Згідно з висновками суду першої інстанції, не підлягає задоволенню заявлена позовна вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 576680 від 04 червня 2010 року, виданого ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,32 га, оскільки матеріалами справи підтверджується, що вказана земельна ділянка на підставі заяви відповідача від 13 липня 2010 року № 471 була розділена на дві окремі земельні ділянки площею 0,6500 га та 0,6700 га, на які 06 вересня 2010 року ОСОБА_1 були видані нові державні акти на право власності на земельну ділянку, а саме: серії ЯИ № 787088 на ділянку площею 0,6500 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164, та серії ЯИ № 787087 на ділянку площею 0,6700 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165. Отже, з моменту поділу вказаної земельної ділянки оскаржуваний державний акт втратив свою чинність, а тому відсутні підстави для його скасування у судовому порядку.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
29. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - адвоката Селяніна В. О., представника ОСОБА_4 - адвоката Масюк Л. М., представника ОСОБА_1 - адвоката Карповської Л. В. залишено без задоволення. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року залишено без змін.
30. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог, оскільки жодних рішень про зміну меж, площ, категорій земель чи скасування статусу Карпатського НПП відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не приймалося, доказів вилучення зі складу парку будь-яких земельних ділянок на території міста Яремче суду не було надано. Спірні земельні ділянки площею 1,32 га та 0,50 га, передані у приватну власність ОСОБА_1 , у порядку, встановленому статтями 149, 150 ЗК України, у постійного землекористувача не вилучалися, а тому Яремчанська міська рада на момент ухвалення оскаржуваних рішень від 13 жовтня 2009 року про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та від 21 січня 2010 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у приватну власність не була уповноважена розпоряджатися зазначеними ділянками на користь відповідача. Суд першої інстанції врахував, що передача органом місцевого самоврядування спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства з визначенням їх категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвела до протиправної зміни цільового призначення земель та фактичної зміни меж Карпатського НПП.
31. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наданими доказами підтверджується факт належності спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, які входять до складу території Карпатського НПП (Ямнянське ПНДВ), є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення та перебувають у постійному користуванні парку відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766 від 29 грудня 2001 року, що є чинним.
32. З урахуванням змісту права, за захистом якого звернувся прокурор, а також характеру його порушення, враховуючи те, що відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на момент розгляду справи не проведено державну реєстрацію права власності на придбані ними спірні земельні ділянки, суд першої інстанції правильно вказував, що ефективним та належним способом захисту порушеного права у цьому випадку буде визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю та зобов'язання відповідачів повернути спірні земельні ділянки.
33. Звернення прокурора до суду в інтересах Карпатського НПП у цій справі відповідало положенням Конституції України та Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».
34. Водночас не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону. Доказів щодо наявності на спірних земельних ділянках житлової забудови чи іншого нерухомого майна матеріали справи не містять.
Узагальнені доводи касаційної скарги
35. 27 лютого 2026 року ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Масюк Л. М., звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити у повному обсязі.
36. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 14 листопада 2018 року
у справі № 2-383/2010, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц,
від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 15 червня
2021 року у справі № 904/5726/19, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 03 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20,
у постановах Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня
2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 01 листопада 2021 року у справі
№ 405/3360/17, від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, від 09 грудня
2024 року в справі № 754/446/22, у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 23 жовтня 2019 року
у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18,
від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17, від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18, від 01 жовтня 2020 року у справі № 910/8794/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 204/6292/18, від 27 січня 2021 року у справі № 753/13197/18, від 11 березня 2021 року у справі № 826/7176/17, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 520/17947/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 759/3547/17, від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 916/2024/20, від 09 грудня 2021 року у справі № 487/4245/18, від 10 травня 2022 року у справі № 354/660/15-ц, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 30 червня 2022 року у справі № 906/211/21, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц, від 24 жовтня 2022 року у справі
№ 820/1056/17, від 03 листопада 2022 року у справі № 420/2218/19, від 13 грудня 2022 року у справі № 676/2301/20, від 17 січня 2023 року у справі № 686/6222/22, від 18 січня 2023 року у справі № 361/1308/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 676/6114/19, від 28 серпня 2023 року та 12 березня 2025 року у справі № 740/2873/22, від 24 січня 2024 року у справі № 707/2465/22, від 14 лютого
2024 року у справі № 404/7153/20, від 26 березня 2024 року у справі № 911/2567/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 753/25081/21,
від 29 листопада 2024 року у справі № 260/1681/23, від 05 лютого 2025 року
у справі № 127/19722/17, від 11 березня 2025 року у справі № 922/647/22,
від 24 липня 2025 року у справі № 759/19740/21, від 28 серпня 2025 року у справі № 600/3379/23-а, від 17 вересня 2025 року у справі № 676/8831/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
37. Заявник зазначає, що суд першої інстанції 30 грудня 2024 року розглядав справу з одним предметом позовних вимог, а суд апеляційної інстанції 14 січня 2026 року виніс оскаржену постанову у цій же справі, але вже з іншим предметом та складом позовних вимог того ж самого прокурора. Прокурор у суді першої інстанції заявив віндикаційний позов на підставі статті 388 ЦК України про витребування земельних ділянок змінивши свої позовні вимоги у грудні 2017 році, а суд апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, вказав у своєму рішенні, що переглядає справу за первісним негаторним позовом прокурора про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні землею.
38. Заявник стверджує, що до розгляду справи у суді першої інстанції, після її повернення на новий розгляд у 2017 році, підлягала залученню до справи обласна державна адміністрація, до повноважень якої належало розпорядження земельними ділянками Карпатського НПП, - Івано-Франківська обласна держадміністрація. Прокурор також не вправі діяти в інтересах Карпатського НПП, який не є органом влади, а є державним підприємством, що має наслідком залишення в цій частині позову прокурора про витребування земельних ділянок на користь держави в особі Карпатського НПП без розгляду.
39. Згідно з доводами касаційної скарги судами попередніх інстанцій були зроблені помилкові та безпідставні висновки про те, що нібито право власності ОСОБА_4 не було зареєстроване, а тому суди вирішували не віндикаційний позов прокурора, а змінили на власний розсуд предмет позову і вирішили вимоги за негаторним позовом про усунення перешкод у користуванні майном, не пов'язаним з позбавленням володіння. Так, судами, якими вирішувався спір, вказано, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності відповідачів не зареєстроване. Натомість
ОСОБА_4 та інші відповідачі набули земельні ділянки у власність до 01 січня 2013 року, а саме придбали їх у 2010 році, і перехід права власності на ці земельні ділянки був зареєстрований у встановленому на той час порядку. Зважаючи, що позов був пред'явлений до власника майна, такий позов є віндикаційним і до нього застосовується позовна давність. Пред'явивши позов у грудні 2013 року, прокурор пропустив трирічний строк звернення до суду.
40. У касаційній скарзі заявник зазначає, що судами було порушено фундаментальні стандарти доказування у цивільному судочинстві. Суд переклав на відповідачів тягар спростування твердження прокурора, а обставини, про які вказав прокурор у позові, бездоказово визнав існуючими та встановленими, тим самим суд незаконно звільнив позивача від його прямого обов'язку доказування обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Покладення судами попередніх інстанцій в основу оскаржуваних рішень як визначального доказу щодо накладання земельних ділянок відповідачів виключно висновку Комплексної земельно-лісовпорядної експертизи, проведеної 25 лютого 2012 року інженером-таксатором 2-ї категорії та інженером лісового господарства, є безпідставним, оскільки вказані особи є некомпетентними, не мають спеціальної освіти та спеціальних знань у галузі землеустрою і земельного кадастру, статусу судових експертів, мають освіту лише інженерів лісового господарства. Водночас суди не взяли до уваги висновки судової земельно-технічної експертизи від 09 грудня 2015 року.
41. Всі дії директора Карпатського НПП щодо погодження Яремчанській міській раді меж земельних ділянок, які проектувалися до відведення
ОСОБА_1 , є такими, що вчинені y межах його повноважень, добросовісно, розумно, відповідали інтересам юридичної особи, тобто Карпатського НПП, і саме дії директора Карпатського НПП, а не будь-якого іншого його підлеглого, створили юридичні правові наслідки для Карпатського НПП, Яремчанської міської ради, ОСОБА_1 , організації розробника проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 у власність за рахунок земель Яремчанської міської ради. Саме дії цієї посадової особи створили дійсні правові наслідки у відносинах з Яремчанською міською радою та ОСОБА_1 .
42. Заявник вказує, що під час вирішення спору судами було порушено положення ЗК України, Закону України «Про державний земельний кадастр». При відведенні земель ОСОБА_1 були дотримані вимоги ЗК України щодо порядку відведення земельної ділянки у два етапи, тобто спочатку формування матеріалів вибору земельної ділянки, їх погодження всіма визначеними законом органами і затвердження, і лише потім розроблення на підставі цих документів проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянину у власність в м. Яремче. Оскільки правочин з придбання ним земельної ділянки в м. Яремче з кадастровим номером 2611000000:03:008:0153 є правомірним, він є законним власником цієї земельної ділянки, який набув її у власність на законних підставах, оскільки цей правочин недійсним судом не визнавався. Заявник стверджує, що він є добросовісним набувачем земельної ділянки. Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
43. Також вказує на порушення судами попередніх інстанцій вимог законодавства щодо подання копій письмових доказів, які не відповідають вимогам статей 77-79, 83, 95 ЦПК України щодо належності, допустимості, достовірності доказів, порядку подання доказів при зверненні до суду та порядку посвідчення копій з оригіналів документів, які так і не були надані позивачем до суду (окрім державного акта на землю).
44. Відповідно до доводів касаційної скарги позов прокурора підлягав залишенню без розгляду в частині вимог в інтересах Карпатського НПП, про що подавалися відповідні клопотання, які були мотивовані відсутністю у прокурора права представляти в суді інтереси Карпатського НПП, який не є органом державної влади і не уособлює собою державу у відносинах з усіма іншими особами.
45. Окрім зазначеного, заявник звертає увагу на те, що у
2024-2026 роках справу було вирішено судами попередніх інстанцій з незаконним складом учасників справи, а саме з неіснуючим вже з 2015 року прокурором не існуючого органу прокурати міста Яремче. Також вказує, що його не було належним чином повідомлено про день та час судового засідання, яке відбулося 30 грудня 2024 року.
46. 28 квітня 2026 року ОСОБА_4 до Верховного Суду подано заяву, яка містить додаткові обґрунтування підстав для скасування судових рішень (не було залучено до участі у справі його дружину), однак вони не можуть бути враховані під час розгляду цієї справи, оскільки подані поза межами касаційного оскарження судових рішень та вони не є доповненням до касаційної скарги.
47. 26 лютого 2026 року ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Селянін В. О., засобами поштового зв'язку звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року в частині задоволених вимог та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
48. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19,
від 14 січня 2026 року у справі № 580/408/14-ц, у постановах Верховного Суду
від 15 квітня 2021 року у справі № 759/15556/18, від 25 жовтня 2022 року у справі № 909/709/19, від 05 березня 2025 року у справі № 686/814/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
49. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що сам позов прокурора і рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на єдиному, основоположному висновку, що спірні земельні ділянки в повній мірі відносяться до земель природно-заповідного фонду, які перебувають в постійному користуванні Карпатського НПП і у власності держави, однак такі висновки є помилковими.
50. Карпатський НПП має державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766 від 29 грудня 2001 року, який містить виключно зображення контуру земельних ділянок природно-заповідного фонду, без відомостей про їхні точні координати. Зображення земельної ділянки на вказаному акті не дозволяє достеменно встановити ні координати, ні межі земельної ділянки, і по ньому неможливо встановити наявність чи відсутність накладок із будь-якими іншими земельними ділянками, оскільки зображення земельної ділянки Карпатського НПП виконано в масштабі 1:50000. Судами безпідставно прийнято до уваги як достовірний доказ про наявність накладок, висновок експертизи від 25 лютого 2012 року, проведеної в рамках кримінальної справи. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги результати експертизи, проведеної в рамках кримінальної справи, яка була проведена не експертами-землевпорядниками а лісовиками і таксаторами, які визначили входження спірних земельних ділянок до земель Карпатського НПП шляхом підрахунку дерев, які ростуть на земельній ділянці, і визначення їх віку. Натомість суд необґрунтовано відхилив висновки судової експертизи, проведеної у цій справі, на вирішення якої і ставились питання про накладення, а не про вік, густину і висоту насаджень, і в якій атестовані судові експерти Львівського НДІ судових експертиз зробили відповідні висновки.
51. Заявник зазначає, що позовні вимоги про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та державного акта на право власності на земельну ділянку не призведуть до відновлення порушених прав та інтересів позивача. Належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
52. Згідно з доводами касаційної скарги, під час відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 отримав усі необхідні, передбачені на той час, погодження, в тому числі від державних органів і навіть від Карпатського НПП, і всі висновки свідчили, що його земельна ділянка не відноситься до земель Карпатського НПП і природно-заповідного фонду. Помилки державних органів держава має намір перекласти на відповідачів, без будь-якої компенсації їх витрат.
53. 04 березня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Карповська Л. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 30 грудня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року та передати справу на новий розгляд.
54. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 390, частини другої статті 391 Цивільного кодексу України, Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, та положень розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4292-ІХ (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України),
а також вважає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
55. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що 09 квітня 2025 року, під час стадії розгляду справи № 354/1216/13-ц в суді апеляційної інстанції, набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Прокурор заявив вимоги про витребування спірних земельних ділянок у добросовісних набувачів з підстав, визначених статтею 388 ЦК України. Критерій добросовісності набувачів земельних ділянок у справі був розповсюджений не лише на відповідачів, що придбали спірні земельні ділянки за договорами купівлі-продажу ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), а й на ОСОБА_1 . Не дослідивши зібрані у справі докази, місцевий загальний суд та суд апеляційної інстанції в процесі розгляду справи № 354/1216/13-ц визначили як сумнівна.
56. Судами попередніх інстанцій визначено факт обізнаності ОСОБА_1 про те, що передані у його власність земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду та розташовані у межах Карпатського НПП, але це зроблено без належного дослідження зібраних у справі доказів, таких як відсутність відомостей з Публічної кадастрової карти України та довідки про проведення спільної перевірки використання земельних ділянок Карпатського НПП, загальною площею 1,83 га, розташованих на АДРЕСА_1 ,
від 28 листопада 2011 року вих. № 496, у якій визначено, що земельні ділянки мали вигляд ландшафтної поляни з поодинокими деревами.
57. Заявник зазначає, що він при отриманні у власність у 2009-2010 роках спірних земельних ділянок та документів, що підтверджували дотримання процедури, він мав легітимне очікування належного урядування з боку органу місцевого самоврядування - Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, а орган місцевого самоврядування мав легітимне очікування від Карпатського НПП, отримавши акт встановлення та узгодження зовнішніх меж користування та довідку про те, що земельні ділянки, виділені ОСОБА_1 , не відносяться до земель Карпатського НПП, підписану директором цього парку ОСОБА_6 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
58. Ухвалами Верховного Суду від 05 та 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 354/1216/13-ц за вказаними касаційними скаргами.
59. Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
60. 26 та 27 березня 2026 року Івано-Франківська обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ,. доводи яких зводяться до наступного:
-оскаржені судові рішення є законними і обґрунтованим, прийнятими з урахуванням всіх обставин справи та повним дослідженням доказів. Доводи касаційних скарг є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого вони підлягають відхиленню;
-під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанцій було надано оцінку долученим доказам, які підтверджують факт накладення спірних земельних ділянок на землі Карпатського НПП; зокрема, факт накладення земельних ділянок, які передані у приватну власність ОСОБА_1 , підтверджується висновком проведеної у кримінальній справі № 333551 експертизи від 25 лютого 2012 року; вказана експертиза проведена у рамках кримінальної справи № 333551 спеціалістами, які визнані експертами; своїми підписами у висновку експерти засвідчили факт попередження їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків за статтями 384, 385 КК України; зазначена експертиза проведена відповідно до чинного на час її призначення законодавства, висновок експертів містить інформацію щодо предмета доказування у цій справі та є належним та допустимим доказом у справі;
-суди першої та апеляційної інстанцій, правильно встановивши всі обставини справи, зокрема, незаконність передачі органом місцевого самоврядування земельних ділянок у приватну власність, що суперечить нормам чинного законодавства, мали підстави для задоволення позовних вимог; у цій справі прокурор звернувся до суду з метою повернення, відновлення власником володіння спірними земельними ділянками, що також слідує зі змісту первісно заявлених у справі позовних вимог, в той час як подальша зміна предмета позову була зумовлена зміною чинної судової практики;
-позов прокурора у справі, яка є предметом касаційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на земельні ділянки, які входять до земель природно-заповідного фонду;
-доводи про відсутність висновків Верховного Суду з приводу застосування вимог статті 390, частини другої статті 391 ЦК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» є безпідставними, оскільки Верховним Судом у справі № 354/328/17 від 11 березня 2026 року зроблено висновки у подібних правовідносинах;
-судами попередніх інстанцій перевірено підстави для звернення прокурора до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Карпатського НПП в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;
-з приводу визначення позивача у справі - державного підприємства «Карпатський НПП», то варто звернути увагу, що прокурором позов подано у 2013 році відповідно до Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру».
61. 27 березня 2026 року Карпатський НПП через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзиви на касаційні скарги ОСОБА_4 ,
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , доводи яких зводяться до наступного:
-відповідачі не спростували доводи прокурора належними доказами; судами першої та апеляційної інстанції була надана виключно юридична оцінка позиції та доказам; ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перекладав на відповідачів тягар спростування твердження позивача, а лише здійснив оцінку позиції сторін та доказів у справі;
-експертиза була проведена в рамках кримінального провадження № 333551 та за матеріалами кримінального провадження; експертиза проводилась згідно з вимогами статті 75 КПК України (в редакції на час її проведення), а проведення будь-якого іншого виду експертизи з питання накладення земельних ділянок тогочасне законодавство не передбачало;
-матеріали лісовпорядкування 2001 року містять дані про межі парку, а лісовпорядкування передбачає виконання відповідних топографо-геодезичних робіт і відображення результатів робіт на планово-картографічних матеріалах, виготовлених на оновленій картографічній основі у цифровій формі як набори тематичних геопросторових даних;
-оскільки земельні ділянки передані парку на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 376 від 03 червня 1980 року, межі Карпатського НПП встановлені ще у 1980-1985 роках, у 2001 році визначення меж земельної ділянки в натурі проводилось шляхом складання технічного звіту по інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державних актів на право постійного користування Карпатському НПП, за результатами встановлення меж парку в натурі на місцевості видано державний акт на право постійного користування; таким чином, у парку немає необхідності встановлювати межі знову, оскільки вони вже встановлені, отже немає необхідності виготовляти проект землеустрою щодо встановлення меж територій природно-заповідного фонду;
- враховуючи те, що спірні земельні ділянки належать до земель природо- заповідного фонду, є особливо цінними землями, перебувають під посиленою охороною держави, то усунення перешкод у користуванні зазначеними земельними ділянками є пропорційним заходом; прийняття рішення про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками сприяє відновленню порушеного права громади на особливо цінні землі;
-встановивши, що спірні земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Карпатського НПП, тобто відносяться до земель природно-заповідного фонду, і не могли бути передані у приватну власність відповідно до вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
62. Карпатський НПП був створений на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 376 від 03 червня 1980 року, пунктом 2 якої було затверджено межі парку згідно з додатком до постанови.
63. Згідно з актом від 19 жовтня 1981 року (додаток № 2 до вказаної постанови) в межах Карпатського НПП, визначених постановою Ради Міністрів УРСР № 376 від 03 червня 1980 року, на земельному балансі Яремчанської міської ради Івано-Франківської області станом на 19 жовтня 1981 року знаходяться такі площі: землі Верховинського лісокомбінату - 17 661 га; землі Карпатського держзаповідника - 4 941 га; землі м. Яремча - 1 636 га; землі смт Ворохта - 901 га; землі с. Микуличин - 1 414 га; землі с. Кременці - 402 га; землі сіл Яблуниця і Вороненка - 1544 га; землі колгоспу ім. І. Франка Верховинського району - 198 га. В тому числі площі землекористувачів, не враховані постановою Ради Міністрів УРСР № 376 від 03 червня 1980 року: землі Ворохтянського лісокомбінату - 1252 га; землі смт Ворохта - 27 га; землі с. Микуличин - 118 га; землі с. Кременці - 112 га; землі сіл Яблуниця і Вороненка - 86 га; землі колгоспу ім. І. Франка Верховинського району - 198 га. Окрім цього, землі, враховані постановою Ради Міністрів УРСР № 376 від 03 червня 1980 року, які знаходяться за межами Карпатського НПП, - землі м. Яремча - 46 га, землі с. Яблуниця - 108 га (т. 6, а. с. 42-44).
64. У 2001 році ДП «Карпатигеодезкартографія» на підставі заяви директора Карпатського НПП від 29 жовтня 2001 року проведено комплекс геодезичних робіт по інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП з метою виготовлення державних актів на право постійного користування землею, за результатами якого складено технічний звіт про інвентаризації земельної ділянки з метою виготовлення державного акта на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради (т. 2, а. с. 45, 46).
65. Висновками відділу архітектури та містобудування Яремчанського міськвиконкому № 5/01-20 від 28 вересня 2001 року, Яремчанського міського відділу земельних ресурсів № 103 від 28 вересня 2001 року, виконавчого комітету Яремчанської міської ради № 596/05-13 від 28 вересня 2001 року за результатами розгляду матеріалів інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП, виконаних ДП «Карпатигеодезкартографія», погоджено надання у постійне користування Карпатському НПП земельних ділянок площею 31 381,11 га, в тому числі по Яремчанській міській раді площею 3 592,69 га (т. 2, а. с. 47-48).
66. Висновком Державної землевпорядної експертизи обласного управління земельних ресурсів Держкомзему України № 1050 від 27 грудня 2001 року погоджено технічний звіт по інвентаризації земельних ділянок з метою виготовлення державного акта на право постійного користування Карпатському НПП на території Яремчанської міської ради (т. 2, а. с. 72).
67. У матеріалах вказаного технічного звіту наявний акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування Карпатського НПП від 22 жовтня 2001 року, складений на виконання рішення Яремчанської міської ради провідним геодезистом ДП «Карпатигеодезкартографія» у присутності директора Карпатського НПП, представників суміжних землекористувачів: директора Делятинського держлісгоспу, сільського голови с. Татарів, міського голови м. Яремча, сільського голови с. Микуличин, відповідно до якого проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки Карпатського НПП, яка знаходиться за адресою: м. Яремча Івано-Франківської області. Межі в натурі проходять по краю лісу Карпатського НПП з населеним пунктом м. Яремча, по межі лісів Карпатського НПП і Делятинського держлісгоспу. Суміжними землекористувачами, якими є Делятинський держлісгосп, Татарівська сільська рада, Яремчанська міська рада, Микуличинська сільська рада, претензій при встановленні меж землекористувачів не заявлено. Межові знаки, якими закріплена земельна ділянка, показані представником в натурі та передані під нагляд на зберігання (т. 2 а. с. 49).
68. Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області № 189-3/2001 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського НПП» затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок Карпатського НПП загальною площею 31 381,11 га, у тому числі у м. Яремча -3 592,69 га, та ухвалено видати Карпатському НПП державний акт на право постійного користування землею (т. 1, а. с.19).
69. На підставі вказаного рішення Карпатському НПП 29 грудня 2001 року був виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766, відповідно до якого Карпатському НПП надано у постійне користування 3 592,69 га земель на території Яремчанської міської ради для природно-заповідного використання. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування за № 000052 (т. 1, а. с. 23-24, 110-112).
70. Відповідно до висновку експертного дослідження № 654/1
від 09 листопада 2023 року, виконаного експертом центру судових і спеціальних експертиз Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Задніченко О. М. на підставі звернення ОСОБА_4 від 04 жовтня 2023 року № б/н, вирішити питання, чи у державному акті на право постійного користування землею, виданому Карпатському НПП 29 грудня 2001 року, зареєстрованому у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000052, у абзаці із наступним текстом: «Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000052» містяться ознаки виправлення чи підчистка у рукописному фрагменті номеру, за яким цей державний акт був зареєстрований, а саме: № 000052, не можливо у зв'язку із тим, що оригінал досліджуваного документа на експертизу не надавався (т. 6,
а. с. 9-16).
71. У 2002 році ДП «Карпатигеодезкартографія» на основі даних проведеної інвентаризації земель складений Геодезичний журнал окружної межі Карпатського НПП, в який внесено межі парку (кути поворотів) (т. 1, а. с. 124-126).
72. З повідомлення відділу Держгеокадастру у м. Яремчі Івано-Франківської області за вих. № 797/05-05/20 від 29 квітня 2016 року у відповідь на адвокатський запит адвоката Селяніна В. О. встановлено відсутність у розпорядженні відділу інформації щодо закріплення довгостроковими межовими знаками меж земельних ділянок Карпатського НПП на території Яремчанської міської ради. У книгах записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі відсутні відомості щодо реєстрації державних актів на право постійного користування землею Карпатським НПП (т. 2, а. с.109).
73. Рішенням Яремчанської міської ради Івано-Франківської області
№ 104-4/2003 від 19 червня 2003 року відмінено рішення міської ради
від 27 грудня 2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського НПП».
74. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області
від 10 листопада 2009 року у справі № П-9/102, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 січня 2010 року, визнано нечинним рішення Яремчанської міської ради від 19 червня 2003 року
№ 104-4/2003 про відміну рішення міської ради від 27 січня 2001 року
№ 189-3/2001 (т. 1, а. с. 115-120, 127-131).
75. Згідно з положенням «Про Карпатський національний природний парк», затвердженим наказом Мінекоприроди № 383 від 24 жовтня 2001 року, загальна площа парку становить 50,3 тис. га, яка складається із земель лісового фонду постійного користування 42 138 га та земель інших землекористувачів 8165 га
(т. 1, а. с. 48).
76. Пунктом 3.10 рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009
від 13 жовтня 2009 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб» затверджено матеріали вибору земельної ділянки загальною площею 1,82 га, для ведення особистого селянського господарства на
вул. Гірській, ОСОБА_1 - жителю АДРЕСА_2 (т. 1,
а. с. 20).
77. Пунктами 6.40 та 6.40.1 рішення Яремчанської міської ради № 406-29/2010 від 21 січня 2010 року «Про вилучення, надання та передачу земельних ділянок із земель комунальної власності у власність (користування) громадян та юридичних осіб; затвердження та внесення змін до рішень виконавчого комітету Яремчанської міської ради» затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 , та передано їх у власність (т. 1, а. с. 21).
78. 04 червня 2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 576680 на ділянку площею
1,3200 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0152, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800214.
Відповідно до Плану меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії А-Б межує із землями Карпатського НПП (т. 1, а. с. 29-30).
79. Також 04 червня 2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 576677 на земельну ділянку площею 0,5000 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800213. На плані меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії В-Г межує із землями Карпатського НПП (т. 1, а. с. 31-32).
80. 06 вересня 2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року, заяви № 471 від 13 липня 2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 787088 на ділянку площею 0,6500 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800256. За Планом меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії А-Б межує із землями Карпатського НПП (т. 1, а. с. 26).
81. 06 вересня 2010 року ОСОБА_1 на підставі рішення Яремчанської міської ради № 379-27/2009 від 13 жовтня 2009 року, заяви № 471 від 13 липня 2010 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 787087 на ділянку площею 0,6700 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . Вказаний державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011029800255. Згідно з Планом меж земельної ділянки вказана ділянка по лінії А-Б межує із землями Карпатського НПП (т. 1, а. с. 27-28).
82. 06 липня 2010 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив належну йому на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 576677
від 04 червня 2010 року земельну ділянку площею 0,5000 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0153, на користь ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 38).
83. 15 вересня 2010 року ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу відчужив належну йому на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 787087
від 06 вересня 2010 року земельну ділянку площею 0,6700 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0165, на користь ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 39).
84. 15 вересня 2010 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Фрісом П. Л., відчужив належну йому на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 787088
від 06 вересня 2010 року земельну ділянку площею 0,6500 га, кадастровий номер 2611000000:03:008:0164, на користь ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 40).
85. Згідно з висновком ПП «Західземпроект» від 23 березня 2012 року вартість земельної ділянки площею 5 000 кв. м, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта серії ЯИ № 576677 від 04 червня 2010 року, становить 549 643,00 грн; вартість земельної ділянки площею 13 200 кв. м, яка належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі державного акта серії ЯИ № 576680 від 04 червня 2010 року, становить 1 358 901,00 грн (т. 1, а. с. 46-47).
86. 19 березня 2012 року старшим слідчим СВ прокуратури Івано-Франківської області порушено стосовно начальника Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП ОСОБА_5. кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, за фактом незаконного погодження своїм підписом та відтиском трикутного штампа Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельно-кадастрового плану меж земельних ділянок площею 0,5000 га та 1,3200 га на АДРЕСА_1 , які відносяться на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766 від 29 грудня 2001 року до території Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП та розташовані у кварталі № НОМЕР_1 , частково у виділах № 36, № 42 та № 46, та є землями природоохоронного призначення, які підлягали відведенню у приватну власність ОСОБА_1 , внаслідок чого вказані ділянки вибули з державної власності, чим спричинено тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на загальну суму 1 401 000,00 грн. Вказану кримінальну справу об'єднано в одне провадження з кримінальною справою № 333551 (т. 1, а. с. 42).
87. Відповідно до матеріалів кримінальної справи ОСОБА_5 всупереч посадовим обов'язкам і вимогам закону не провів обстеження зазначених земельних ділянок в натурі, не виготовив абрис розташування земельних ділянок з прив'язкою до найближчого межового знаку на території Карпатського НПП, завірив своїм підписом та штампом Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельно-кадастровий план розташування спірних земельних ділянок, у якому вказано, що вони відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення Яремчанської міської ради, що фактично не відповідало дійсності.
88. На підставі погодженого начальником Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП ОСОБА_5 земельно-кадастрового плану земельних ділянок площею 0,5000 га і 1,3200 га на АДРЕСА_1 , складено акти вибору вказаних земельних ділянок, надані висновки про можливість відведення спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_1 .
89. Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2013 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 367 КК України, і провадження
у справі закрито на підставі пункту «б» статті 1, статті 6 Закону України «Про амністію».
90. Згідно з висновком експертизи від 25 лютого 2012 року, проведеної на підставі постанови про призначення комплексної земельно-лісовпорядної експертизи старшого слідчого СВ прокуратури Івано-Франківської області по матеріалам кримінальної справи № 333551 спеціалістами, які визнані експертами: інженером-таксатором другої категорії Львівської державної лісовпорядної експедиції ОСОБА_7 , який має вищу освіту (інженер лісового господарства), стаж роботи по спеціальності 25 років; заступником начальника відділу лісового господарства Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_8 , який має вищу освіту (інженер лісового господарства) стаж роботи по спеціальності 39 років, суд встановив наступне.
91. Відповідно до матеріалів лісовпорядкування Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельна ділянка площею 0,5000 га, яка була надана у приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , розташована на південно-східній частині кварталу № 4, частково у виділах № 42 та № 36. Відповідно до обстеження земельної ділянки в натурі на ній виявлено: що вказана ділянка вкрита насадженнями природного походження складом 100 % - ялина звичайна (смерека), з незначним домішком сосни звичайної до 3 %, середній вік насаджень - 50 років, середня висота насаджень - 24 метри, з нерівномірною повнотою (густина насаджень) по площі 0,5 з наявністю підростку ялини звичайної (смерека) висотою до 1,5 метра в кількості до 7 тисяч на гектарі, має крутизну схилу до 10 градусів та відноситься до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП.
92. Згідно з матеріалами лісовпорядкування Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП земельна ділянка площею 1,3200 га, яка була надана у приватну власність ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , розташована в південно-східній частині кварталу № 4, частково у виділах № 36 та № 46. Відповідно до обстеження вказаної земельної ділянки в натурі на ній виявлено: насадження природного походження складом 60 % - ялина звичайна (смерека) та 40 % сосни звичайної, середній вік насаджень - 60 років, середня висота насаджень - 25 метрів,
з рівномірною повнотою (густина насаджень) по площі 0,6, має крутизну схилу
до 20 градусів, частково огороджена з південної та західної сторони дощатим парканом та відноситься до земель природно-заповідного фонду Карпатського НПП.
93. На момент обстеження в натурі вказаних земельних ділянок жодних дій, пов'язаних із будівництвом будь-яких об'єктів, не виявлено.
94. Земельні ділянки, що були надані у власність ОСОБА_1 на підставі державного акта серії ЯИ № 576677 площею 0,5000 га та серії ЯИ № 576680 площею 1,32 га на АДРЕСА_1 , знаходяться у кварталі № НОМЕР_1 виділах № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5 Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП згідно з матеріалами лісовпорядкування від 2001 року, виконаними Комплексною експедицією Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання, згідно з статтею 5 ЛК України є землями лісогосподарського призначення
(т. 1, а. с. 43-45).
95. Відповідно до схеми розташування земельних ділянок ОСОБА_1 , земельні ділянки з кадастровим номером 2611000000:03:008:0152 площею 1,3200 га та кадастровим номером 2611000000:03:008:0153 площею 0,5000 га всією площею накладаються на земельні ділянки Карпатського НПП (т. 1,
а. с. 53).
96. За клопотанням адвоката Селяніна В. О. - представника ОСОБА_3
у справі була проведена судова земельно-технічна експертиза (т. 2, а. с.2-6).
97. Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ № 3506 від 09 грудня 2015 року визначити можливість встановлення накладання спірних земельних ділянок на земельну ділянку, що належить Карпатському НПП на підставі державного акта на право постійного користування землею від 29 грудня 2001 року серії ІІ-ІФ № 002766, неможливо. Також експертами вказано, що встановити, чи накладаються межі вищевказаних земельних ділянок, що належали ОСОБА_1 , на земельну ділянку, що належить Карпатському НПП на підставі державного акта на право постійного користування землею від 29 грудня 2001 року серії ІІ-ІФ № 002766, не видається за можливим. Визначити, чи відповідає проєкт землеустрою щодо відведення Карпатському НПП в постійне користування земельної ділянки, на яку виданий державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ № 002766 від 29 грудня 2001 року, вимогам законодавства, встановленим стандартам
і правилам, не видається за можливим. Визначити, чи відповідає проєкт відведення (землеустрою) земельних ділянок Карпатському НПП пункту 1.15 Інструкції Держкомзему № 43 не видається за можливим, оскільки в матеріалах справи він відсутній.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
98. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
99. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
100. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
101. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
102. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
103. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
104. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Щодо ефективного та належного способу судового захисту прав та інтересів держави у разі протиправного зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду слід зазначити наступне
105. Звертаючись до суду із цим позовом, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки розташовані у межах земель природно-заповідного фонду, перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП, відносяться до земель державної форми власності та вибули з володіння постійного землекористувача без їх вилучення у встановленому законом порядку.
106. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову
107. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі
№ 1340/4630/18).
108. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).
109. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі
№ 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,
від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня
2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня
2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року
у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19),
від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі
№ 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20
(пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56)).
110. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
111. Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
112. Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
113. Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
114. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).
115. Частиною третьою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
116. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
117. Парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам'яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження (стаття 37 Закону № 2456-XII).
118. Згідно з частиною першою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території парків-пам'яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав'яних газонів (частина друга статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
119. Частиною п'ятою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
120. Відповідно до частини третьої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
121. Як визначено частиною першою статті 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
122. Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
123. Частина перша статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.
124. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
125. Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв'язку з формуванням на цих земельних ділянках об'єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема для будівництва житла, було можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.
126. Пунктом 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
127. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).
128. Встановлені у справі обставини підтверджують той факт, що спірні земельні ділянки, які були передані у власність ОСОБА_1 згідно з державними актами серії ЯИ № 576677 площею 0,5000 га та серії ЯИ № 576680 площею 1,32 га на АДРЕСА_1 (та надалі відчужені іншим відповідачам), знаходяться у кварталі № НОМЕР_1 виділах № НОМЕР_4 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5 Ямнянського ПНДВ Карпатського НПП, є землями лісогосподарського призначення. Протилежного відповідачами не доведено.
129. Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
130. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
131. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16 (провадження № 14-76цс22) зазначила, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. За таких умов ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний позов.
132. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 (провадження № 12-9гс23) зробила висновки, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об'єкта природно-заповідного фонду. Набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено. Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов'язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку. У випадках, коли на певний об'єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об'єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов.
133. Верховний Суд у постановах від 13 серпня 2019 року у справі
№ 910/11164/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 911/3315/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 910/2323/18, від 16 вересня 2022 року у справі
№ 752/3090/19, від 15 лютого 2023 року у справі № 734/1560/20, від 27 вересня 2023 року у справі № 621/394/20, від 23 липня 2024 року у справі № 621/1372/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 910/10049/22, від 09 жовтня 2024 року
у справі № 621/989/20 зробив висновки, що до встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що відповідає частині четвертій статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а неоформлення земель під об'єктом природно-заповідного фонду не змінює його цільового призначення як земель, віднесених до земель природно-заповідного фонду, та не звільняє органи державної влади від обов'язку діяти відповідно до встановленого чинним законодавством України порядку зміни цільового призначення та вилучення земельної ділянки.
134. Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2025 року у справі № 743/1087/23 (провадження № 61-11115св24) зазначив, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об'єкта природно-заповідного фонду. Водночас, нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій розташований регіональний ландшафтний парк, та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності.
135. Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 734/1560/20 (провадження № 61-7616св23) дійшов висновку, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність саме собою не є правовою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку. У зв'язку з цим у разі задоволення негаторного позову прокурора вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку є такою, що також відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.
136. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
137. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
138. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, загалом обґрунтовано виходив з того, що на момент передачі спірних земельних ділянок площею 1,32 га та 0,50 га у приватну власність ОСОБА_1 , ці земельні ділянки відносились до земель природно-заповідного фонду, переданих у постійне користування Карпатському НПП, а тому підлягають поверненню у володіння держави.
139. Висновком проведеної у кримінальній справі № 333551 експертизи
від 25 лютого 2012 року підтверджується, що передані у приватну власність ОСОБА_1 земельні ділянки площею 0,5000 га та 1,3200 га, що знаходяться на АДРЕСА_1 , розташовані у кварталі АДРЕСА_3 , частково у виділах № НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 та відносяться до земель природно-заповідного фонду, перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП.
140. Жодних рішень про зміну меж, площ, категорії земель чи скасування статусу Карпатського НПП відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства не приймалося, доказів вилучення зі складу парку будь-яких земельних ділянок на території міста Яремче суду не було надано.
141. Спірні земельні ділянки передані у приватну власність неправомірно, оскільки вони відносяться до земель природно-заповідного фонду, які перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП і не могли бути передані у приватну власність.
142. Слід також врахувати, що факт віднесення земельних ділянок площею
1,32 га та 0,50 га, переданих у власність ОСОБА_1 , до земель природно-заповідного фонду та їх накладення на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні Карпатського НПП та знаходяться на території Ямнянського ПНДВ, також підтверджується долученими до матеріалів справи витягом з Матеріалів лісовпорядкування Карпатського НПП 2001 року - планшет № 1 Ямнянського лісництва, в якому відображено, що спірні ділянки знаходяться у кварталі № НОМЕР_1 , частково у виділах № НОМЕР_3 , 42, 46.
143. Передача органом місцевого самоврядування спірних земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із визначенням їх категорії за основним цільовим призначенням як земель сільськогосподарського призначення призвела до протиправної зміни цільового призначення земель та фактичного зменшення меж Карпатського НПП.
144. Факт перебування спірних земельних ділянок у межах Карпатського НПП спростовано відповідачами не було, а судами попередніх інстанцій надана цілком належна оцінка встановленим у справі обставинам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх доводів та заперечень. Доводи касаційних скарг значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами процесуальних повноважень суду касаційної інстанції.
145. Судами попередніх інстанцій не було взято до уваги висновки судової земельно-технічної експертизи Львівського НДІСЕ № 3506 від 09 грудня
2015 року, оскільки експерти не мали в своєму розпорядженні достатніх картографічних матеріалів, технічного звіту, проєкту землеустрою парку, а тому висновок експертів ґрунтується не на об'єктивно встановлених даних, а виключно на відсутності в матеріалах справи достатньої землевпорядної документації щодо земельних ділянок парку.
146. Нерозроблення уповноваженим органом проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходиться Карпатський НПП, та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання на час виникнення спірних правовідносин не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірних земельних ділянок у приватній власності.
147. У постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 676/76/22 (провадження № 61-10188св24) зроблено висновки про те, що належним та ефективним способом захисту права власності на землі природно-заповідного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки і на таку вимогу не поширюється позовна давність.
148. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).
149. У цій справі прокурор звернувся до суду з метою відновлення власником володіння спірними земельними ділянками, а зміна предмета позову була зумовлена зміною судової практики, враховуючи зокрема тривалість розгляду цієї справи з 2013 року, скасування судових рішень першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд судом касаційної інстанції у 2017 році.
150. Виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів повернути вказані земельні ділянки природно-заповідного фонду на користь держави не може розцінювати як вихід за межі позовних вимог.
151. З урахуванням зазначеного, слід погодитися із судами попередніх інстанцій щодо застосування належного способу захисту прав держави на землі природно-заповідного фонду із застосуванням актуальної судової практики Верховного Суду.
Щодо оцінки пропорційності вручання у мирне володіння майном
152. У справі, що переглядається, прокурор звернувся до суду з позовом для захисту права держави на користування та розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду, зокрема їх витребування на користь держави в особі постійного землекористувача Карпатського НПП із незаконного володіння відповідачів.
153. При вирішенні вказаних позовних вимог обов'язковим є ретельне з'ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідачів на мирне володіння майном (земельними ділянками).
154. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
155. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями;
3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
156. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
157. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого
2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
158. Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом касаційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на земельні ділянки, які входять до земель природно-заповідного фонду.
159. Встановивши, що спірні земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні Карпатського НПП, тобто відносяться до земель природно-заповідного фонду і не могли бути передані у приватну власність відповідно до вимог чинного законодавства України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення земельних ділянок власнику.
160. Повернення державі земельної ділянки природно-заповідного фонду, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель природно-заповідного фонду.
161. Судами встановлено, що на спірних земельних ділянках відсутні будівлі та споруди.
162. Слід зауважити, що відповідачі не могли не знати про те, що земельні ділянки знаходяться в гірській місцевості Карпат. В силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак земельної ділянки, проявивши розумну обачність, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 могли і повинні були знати про те, що земельні ділянки вкриті багаторічними насадженнями, могли довідатися, що вони розташовані на території природного парку, який впродовж десятків років є об'єктом природно-заповідного фонду. Тому немає підстав вважати, що у спірній ситуації мали місце недобросовісні дії лише з боку органів місцевого самоврядування.
163. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як кінцеві набувачі, не позбавлені можливості відновити свої права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред'явивши вимогу до особи, в якої вони придбали спірні ділянки, про відшкодування збитків. Водночас основними аргументами набувачів земельних ділянок є неналежний спосіб захисту прав держави, недоведеність позовних вимог, процесуальні порушення.
Щодо інших доводів касаційних скарг
164. Як на підставу касаційного оскарження заявник ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Карповська Л. В., посилався на незастосування судом апеляційної інстанції положень Закону № 4292-ІХ та відсутність висновків Верховного Суду щодо ретроспективного застосування статті 390, частини другої статті 391 ЦК України у редакції вказаного Закону.
165. Законом № 4292-ІХ, який набрав чинності 09 квітня 2025 року, статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
166. Відповідно до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
167. Колегія суддів зауважує, що Закон № 4292-ІХ набрав чинності 09 квітня 2025 року, тобто після ухвалення рішення районним судом у цій справі (30 грудня 2024 року). Тому положення цього Закону № 4292-ІХ щодо умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка якого (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) здійснена у порядку, визначеному законом, чинному на дату подання позовної заяви, а також положення щодо порядку обчислення та перебігу граничного строку позовної давності, у цьому випадку не мають ретроспективної дії.
168. З урахуванням наведеного, посилання заявника на незастосування апеляційним судом при апеляційному перегляді справи положень Закону
№ 4292-ІХ не знайшли підтвердження під час касаційного перегляду справи.
169. Такі висновки узгоджуються з висновками, висловленими у постановах від 17 грудня 2025 року у справі № 370/702/21, від 04 лютого 2026 року у справі № 354/358/25, від 11 березня 2026 року справі № 354/328/17, від 08 квітня
2026 року у справі № 314/3213/23.
170. Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави в інтересах Карпатського НПП у цій справі слід зазначити наступне.
171. На час звернення прокурора до суду з позовом у цій справі у грудні 2013 року, правовий статус органів прокуратури було визначено статтями 121, 123 Конституції України та Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ).
172. Так, стаття 121 Конституції України (у редакції, чинній до 15 липня
2015 року) передбачала, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
173. Отже, нормами Конституції України як нормами прямої дії покладалося на прокуратуру України, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
174. Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої, шостої статті 36-1 Закону
№ 1789-XII (у редакції, чинній до 15 липня 2015 року) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
175. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
176. За наявності підстав, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ.
177. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
178. Формою такого представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
179. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах та форму його здійснення (частина п'ята статті 36-1 Закону № 1789-XII).
180. Подібні правові висновки викладені Верховним Судом України в ухвалі
від 04 лютого 2009 року у справі № 270727св08 та постанові від 11 жовтня
2017 року у справі № 753/16787/15-ц.
181. Згідно із частиною другою статті 45 ЦПК України (у редакції, чинній до
15 липня 2015 року) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
182. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
183. Ключовим під час з'ясування питання щодо наявності повноважень прокурора на представництво інтересів держави є доведення ним порушення інтересів держави.
184. У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 наголошено на тому, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
185. Тому інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
186. Отже, прокурор, який звертався до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначав, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовував необхідність їх захисту, а також зазначав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначав про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набував статусу позивача.
187. Чинний на час звернення прокурора до суду з позовом у цій справі Закон
№ 1789-XII не передбачав будь-яких заборон (обмежень) на звернення прокурора до суду з позовами про захист інтересів держави в особі державних компаній (підприємств).
188. Подібні висновки щодо представництва прокурором інтересів Карпатського НПП висловлено у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року у справі № 354/717/14-ц (провадження № 61-18245св23).
189. Статтею 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
190. Про виклик у судове засідання 30 грудня 2024 року суд направляв ОСОБА_1 повістку 18 грудня 2024 року, що підтверджується даними трекінгового відстеження № 0610216373734. У матеріалах справи міститься конверт з відомостями трекінгу № 0610216373734, який повернувся у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Оскільки на адресу суду повернувся поштовий конверт, в якому причина повернення вказана працівниками пошти, як адресат відсутній за вказаною адресою, суди попередніх інстанцій, з урахуванням вимог статті 131 ЦПК України, дійшли мотивованого висновку, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату судового розгляду.
191. Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку доказам направлення та вручення судових повісток учасникам справи, їх обізнаності щодо судового спору, наявності у них представників - адвокатів, які безпосередньо брали та беруть участь у судовому процесі, який триває з 2014 року, а також тому, що судові засідання неодноразово відкладалися, зокрема за клопотаннями сторони відповідачів, на що належним чином звернув увагу суд першої інстанції у оскарженому рішенні.
192. Верховним Судом не встановлено порушення судами попередніх інстанцій обов'язку повідомити сторони про місце, дату та час розгляду справи, а також порушень прав відповідачів на справедливий суд, розгляд якої триває понад дванадцять років, враховано процесуальну поведінку учасників справи.
193. Отже, доводи касаційних скарг не свідчать про наявність підстав для скасування загалом правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
194. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
195. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня
2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
196. Колегія суддів бере до уваги, що судовими рішеннями у справі № 354/328/17 визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, отже не знаходить підстав для скасування судових рішень у цій справі у частині визнання недійсним одного державного акта на право власності на земельну ділянку.
197. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційних скарг по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, суди надали сторонам спору мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
198. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційних скарг, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.
199. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявники послалися в обґрунтування доводів касаційних скарг.
200. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
201. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
202. З урахуванням доводів касаційних скарг,які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
203. Судові витрати у такому випадку залишаються за особами, які подали касаційні скарги.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_4 , від імені якого діє адвокат Масюк Людмила Михайлівна, ОСОБА_3 , від імені якого діє адвокат Селянін Валерій Олександрович, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Карповська Лада Володимирівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області
від 30 грудня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 14 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Сердюк
В. В. Шипович