29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 161/2328/25
провадження № 61-1663св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Наталія Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича, на постанову Волинського апеляційного суду від 08 січня 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А., Киці С. І.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Н. В., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 .
За життя ОСОБА_3 на праві власності належала частка квартири АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її молодша дочка - ОСОБА_2 .
17 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухової Н. В. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_3 .
Листом від 17 липня 2024 року № 246/01-16 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Н. В. повідомила ОСОБА_1 , що вона не може вважатися такою, що прийняла спадщину згідно з частиною третьою статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як спадкоємець, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також роз'яснено, що вона пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, тому вона має право звернутися до суду для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивачка вважає, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки протягом останніх 15 років проживає
у Республіці Італія, де має дозвіл на постійне місце проживання. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України вона
в Україну не приїжджала. Крім того, в Республіці Італія вона тривалий час проходила лікування, а навесні 2024 року перенесла оперативне втручання, що також завадило їй вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд на підставі статей 1269, 1270, 1272 ЦК України визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2025 року,ухваленим у складі судді Смоковича М. В., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Оскільки позивачка у цей термін із заявою до нотаріальної контори не звернулася, вона згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України вважається такою, що не прийняла спадщину.
Вирішуючи питання про надання додаткового строку за позовом спадкоємця на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України, суд встановив відсутність поважних причин пропуску, оскільки ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності таких причин.
При тлумаченні та застосуванні статті 1272 ЦК України місцевий суд зіслався на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 08 січня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Давидова О. В., задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2025 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання зави про прийняття спадщини - 2 місяці з дня ухвалення постанови апеляційного суду.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки у період з лютого 2024 року до червня 2024 року, що охоплює строк для прийняття спадщини, вона перебувала на тривалому лікуванні в Республіці Італія, їй було проведено оперативне втручання.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що стан здоров'я позивачки створив об'єктивні та істотні перешкоди для вчинення нотаріальних дій у строк, визначений статтею 1270 ЦК України. Керуючись частиною третьою статті 1272 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення додаткового строку, оскільки позивачка звернулася до нотаріуса 17 липня 2024 року, невдовзі після завершення лікування. Суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 89 ЦПК України, не надав належної оцінки цим обставинам, що призвело до помилкового висновку про відсутність поважних причин пропуску строку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
09 лютого 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук О. В.,звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 08 січня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 161/2328/25.
05 березня 2026 рокуматеріали цивільної справи № 161/2328/25 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Лавренчук О. В., просить постанову Волинського апеляційного суду від 08 січня 2026 року скасувати та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2025 року.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду України від: 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, 14 вересня 2016 року у справі
№ 6-1215цс16 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17; постановах Верховного Суду від: 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18, 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, 12 квітня 2021 року у справі № 589/1863/13-ц, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 неодноразово перебувала на території України і мала можливість вчинити нотаріальні дії в межах встановленого законом строку для прийняття спадщини. Позивачка перетинала державний кордон України після смерті матері та перебувала на території України в періоди: з 01 листопада 2023 року до 16 листопада 2023 року та з 15 липня 2024 року до 25 липня 2024 року. Тобто, у ці періоди для позивачки не існувало перешкод для подання заяви про прийняття спадщини.
Факт проживання за межами України сам по собі не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки це не позбавляє можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України. Мають бути відповідні докази, які підтвердять поважну причину неможливості з'явитись до цих установ.
Позивачка не надала доказів того, що медичне обстеження, оперативне втручання та лікування дійсно позбавляло її фізичної можливості подати заяву про прийняття спадщини та вчинити нотаріальні дії протягом періоду: від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 13 березня 2025 року, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карпук А. С., заперечує проти доводів представника ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука О. В., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Волинського апеляційного суду від 08 січня 2026 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що позовні вимоги були обґрунтовані тривалою хворобою позивачки, яка спричинила обмеження її рухливості. За станом здоров'я ОСОБА_1 потребувала виключення будь-яких фізичних навантажень на суглоби. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надала суду відповідну медичну документацію. 17 липня 2024 року, безпосередньо після завершення лікування та прибуття в Україну, позивачка звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 , імені якої діє адвокат Карпук А. С., заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
З приводу цього клопотання Верховний Суд зазначає таке.
Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє у порядку та межах, визначених процесуальним законом, його повноваження врегульовано правилами Глави 2 Розділу V «Касаційне провадження» ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, здійснює перевірку дотримання судами норм процесуального і матеріального права.
Отже, Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів, на підставі яких ухвалені судові рішення, та не здобуває нові на підтвердження чи спростування обставин справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Вирішення питання про витребування письмових доказів та/або долучення доказів до матеріалів справи у межах касаційного провадження правилами зазначеної глави ЦПК України не передбачено та до компетенції Верховного Суду не відноситься. Суд касаційної інстанції не може досліджувати нові докази, які стосуються суті спору.
Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карпук А. С., про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 червня 2024 року.
Після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_2 (відповідачка у цій справі).
27 червня 2024 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області на ім?я ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на житло.
08 лютого 2024 року ОСОБА_1 у Республіці Італія в діагностичному центрі «Амато» проходила обстеження, їй було проведено оперативне втручання з видалення невроми Мортона лівої стопи, 08 квітня 2024 року в діагностичному центрі «Амато» проведено МРТ лівої стопи, 20 червня 2024 року за результатами проведеної операції знято шви, виконувалась перев'язка.
17 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастухової Н. В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
З листа головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-54646/1824-Вих від 09 серпня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на території України у такі періоди: з 31 липня 2023 року до 05 жовтня 2023 року, з 01 листопада 2023 року до 16 листопада 2023 року, з 15 липня 2024 року до 25 липня 2024 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука О. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ключовим питанням у спірних правовідносинах є наявність визначених статтею 1272 ЦК України поважних причин для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи вказують на те, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та згідно зі статтею 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги за законом. Строк на подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплив 30 квітня 2024 року, проте із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса лише 17 липня 2024 року.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 зазначала про те, що тривалий час проживає за кордоном (Республіка Італія), не обізнана з порядком оформлення спадщини у консульській установі, не мала можливості приїздити в Україну після повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, а також тривалий час проходила лікування, а навесні 2024 року перенесла оперативне втручання.
Задовольняючи позовні вимоги та визначаючи ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачка надала належні докази перебування на лікуванні протягом встановленого законом шестимісячного строку, які вказують на об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття нею спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
Колегія суддів не може погодитися із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відтак, якщо спадкоємець пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-то розумність, добросовісність та справедливість.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:
1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Зазначена правова позиція є сталою у судовій практиці - зокрема, висловлена Верховним Судом України у постановах від 26 вересня 2012 року у справі
№ 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, і підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 28 лютого 2018 року у справі
№ 318/1037/15-ц (провадження № 61-4630св18), від 21 жовтня 2019 року у справі
№ 662/1724/18 (провадження № 61-9300св19), від 24 січня 2020 року у справі
№ 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18 (провадження № 61-17211св21), від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22 (провадження № 61-8694св23), від 20 березня 2024 року у справі
№ 545/1231/23 (провадження № 61-16142св23), від 19 грудня 2024 року у справі
№ 553/6658/22 (провадження № 61-1827св24), від 12 березня 2025 року у справі
№ 305/2078/23 (провадження № 61-1015св25), від 05 листопада 2025 року у справі № 202/8070/23 (провадження № 61-12227св24).
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємця;
2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
У постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 (провадження № 61-9796св22) Верховний Суд наголосив, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 58) зазначила, що суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Верховний Суд наголошує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, перебіг строку прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 тривав з 30 жовтня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
ОСОБА_1 лише 17 липня 2024 року звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Пастухової Н. В. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_3 .
Листом від 17 липня 2024 року № 246/01-16 приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Пастухова Н. В. повідомила ОСОБА_1 , що вона не може вважатися такою, що прийняла спадщину згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України, як спадкоємець, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також роз'яснено, що нею пропущений шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, а тому вона має право звернутися до суду.
Позивачка вважає, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки протягом останніх 15 років проживає у Республіці Італія, де має дозвіл на постійне місце проживання. Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України вона в Україну не приїжджала. Крім того, в Республіці Італія вона тривалий час проходила лікування, а навесні 2024 року перенесла оперативне втручання, що також завадило їй вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З огляду на обставини справи, Верховний Суд зазначає, що факт усвідомлення позивачем її права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із вказаними нею причинами для пропуску строку для прийняття спадщини, за умови невжиття нею активних дій щодо прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить про виникнення в неї об'єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
Як одну із причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 вказує тривале лікування. Зокрема, у період з лютого до червня 2024 року вона проходила обстеження в Діагностичному центрі «Амато» та перебувала на лікуванні, де їй було проведено оперативне втручання з видалення невроми Мортона лівої стопи. За результатами операції знято шви, про що надано відповідні докази (а.с. 8-13).
Проте надані позивачкою докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з погіршенням її стану здоров'я, хворобою, лікуванням, оперативним втручанням є недостатніми, оскільки вони охоплюють лише незначний період строку, відведеного законом на прийняття спадщини.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц (провадження № 61-15447св21), факт перебування на лікуванні в закладі охорони здоров'я у всіх випадках не може вважатися безумовною підставою для визначення додаткового строку. Важливими у цьому аспекті є тривалість стаціонарного лікування та ступінь захворювання.
У постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження
№ 61-20156св21) Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання. Отже, у позивача не було об'єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку з чим Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення у цій справі та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.
З огляду на викладене, обставини перебування ОСОБА_1 на лікуванні не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки таке лікування мало місце за два місяці до закінчення встановленого законом шестимісячного строку, а докази перебування позивачки на стаціонарному лікуванні, яке б створювало об'єктивні й непереборні перешкоди для звернення до нотаріуса, у матеріалах справи відсутні.
Крім того, Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини шостої статті 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Згідно з підпунктами 3.11.3, 3.11.6 пункту 3.11 глави 3 Положення про порядок вчинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто консулу. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається консулом, заводиться спадкова справа,
а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним способом, або прибути особисто до консула.
Зазначені положення узгоджуються зі статтями 43, 44 Консульської конвенції між Україною та Італійською Республікою від 23 грудня 2003 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Консульської конвенції між Україною та Італійською Республікою» від 12 січня 2005 року № 2315-IV.
У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 607/13549/21 (провадження
№ 61-562св23) Верховний Суд зазначив про те, що в екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини. Зазначене узгоджується з пунктом 2.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних
дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Відтак, законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.
Отже, позивачка не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до відповідного Генерального консульства України в Республіці Італія, або подати заяву про прийняття спадщини безпосередньо до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби поштового чи електронного зв'язку в установлені законом України строки.
Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, ОСОБА_1 до суду також не подала.
За таких обставин суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, та врахувавши, що позивачка не навела й не обґрунтувала поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б були пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї у вчиненні таких дій, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.
Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, а апеляційний суд помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційного суду і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, сплачений ОСОБА_2 за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 2 424 грн підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на її користь.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Карпук Андрій Сергійович, про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лавренчука Олександра Володимировича, задовольнити.
Постанову Волинського апеляційного суду від 08 січня 2026 року скасувати, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2025 року залишити в силі.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 424 грн (дві тисячі чотириста двадцять чотири гривні).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк