30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/29272/18
провадження № 61-5455ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96»
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» про відшкодування моральної шкоди,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» (далі - ДУ «Городищенська ВК № 96»), в якому просив суд стягнути з держави Україна на свою користь
відшкодування моральної шкоди, завданої неналежними умовами його утримання
у виправній установі у розмірі 2 700 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року змінено. Збільшено розмір моральної шкоди стягнутої з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 з 10 000,00 грн до 50 000,00 грн.
Апеляційну скаргу ДУ «Городищенська ВК № 96» залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року залишено без змін.
У квітні 2026 року ДУ «Городищенська ВК № 96» шляхом формування документа
у підсистемі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати у частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
1. Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У змісті касаційної скарги, заявник порушує питання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, на обґрунтування зазначає, що
ДУ «Городищенська ВК № 96» є державною організацією та фінансується за рахунок державного бюджету. У зв'язку з обмеженим фінансуванням бюджетної установи на 2026 рік та відсутністю фінансування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору ДУ «Городищенська ВК № 96» не незабезпечена кошторисними призначеннями для оплати судового збору.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати, зобов'язана одночасно надати докази, які підтверджують наявність обставин, якими обґрунтоване таке клопотання (частина п'ята статті 136 ЦПК України).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Тобто, з урахуванням положень статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд наділений правом відстрочення, розстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених пунктом 3 вказаної норми.
При цьому, суд касаційної інстанції враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18,
а саме, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи),
а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору
у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстави для розгляду питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні.
Також, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження
№ 11-24апп21), в якій зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів
з метою забезпечення сплати судового збору.
Передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення/відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов'язком й застосовується, як правило, у виключних випадках.
Оскільки, заявником не надано жодних доказів та не наведено достатніх доводів, які б давали підстави для звільнення від сплати судового збору, у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні
до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено, що з 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 1 762,00 грн.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (704,80 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8 810,00 грн).
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Заявником оскаржуються судові рішення за результатами задоволення позовної вимоги майнового характеру у розмірі 50 000,00 грн.
Відповідно за оскарження судових рішень, з урахуванням предмета спору
та прохальної частини касаційної скарги судовий збір підлягав сплаті
у розмірі 1 127,68 грн (1 762,00 х 0,4 х 200% х 0,8).
Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 127,68 грн.
Судовий збір за подачу касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості).
На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку
і розмірі.
2. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга також не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 43 ЦПК України визначено, що процесуальні документи
в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 29 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, передбачено, що
у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний
у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Касаційна скарга ДУ «Городищенська ВК № 96» сформована у підсистемі «Електронний суд» та останньою до касаційної скарги додано докази на підтвердження направлення копії касаційної скарги до електронного кабінета користувачів підсистеми «Електронний суд»: Міністерству юстиції України, Західному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України та Гуку В. С .
Водночас до касаційної скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги у паперовій формі листом з описом вкладення на адресу іншого учасника справи - ОСОБА_1 . Крім, того у матеріалах касаційного провадження відсутні докази того, що Гук В. С. представляє інтереси ОСОБА_1 .
При цьому Верховний Суд звертає увагу заявника, що частиною шостою
статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
За таких обставин, з урахуванням приписів частини сьомої статті 43 ЦПК України щодо порядку направлення копій документів на адресу учасників справи у разі відсутності в останніх електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність електронного кабінету, заявникові необхідно надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів іншому учаснику справи - ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України уразі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 43, 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд
У задоволенні клопотання Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» про звільнення від сплати судового зборуза подання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу Державної установи «Городищенська виправна колонія № 96» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 рокузалишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Д. Д. Луспеник