Постанова
Іменем України
(додаткова)
16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 760/17503/24
провадження № 61-14985св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - дочірнє підприємство «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,
головний державний виконавець Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцька Валерія Анатоліївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, яка підписана адвокатом Константінеді Олександром Миколайовичем, у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
Історія справи
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Солом'янського ВДВС у м. Києві Центрального МУЮ (м. Київ) Прилуцької В. А. (далі - Солом'янський ВДВС у м. Києві), боржник - дочірнє підприємство «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року:
скаргу ОСОБА_1 задоволено;
визнано неправомірними дії державного виконавця Солом'янського ВДВС у м. Києві Прилуцької В. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа Київського апеляційного суду від 05 квітня 2024 року № 760/21117/20, які полягають у винесенні постанови від 04 липня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;
визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Солом'янського ВДВС у м. Києві Прилуцької В. А. від 04 липня 2024 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
ПостановоюКиївського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року:
апеляційну скаргу ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» задоволено;
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення;
у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року:
касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;
постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року скасовано; ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року залишено в силі.
Аргументи учасників справи
24 березня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав заяву про відшкодування судових витрат, яка підписана адвокатом Константінеді О. М., в якій просив:
поновити строк на подання заяви про відшкодування судових витрат;
врахувати факт виникнення спору внаслідок неправильних дій боржника;
постановити додаткове рішення, яким стягнути з боржника на користь стягувача
ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 450 грн.
Заява мотивована тим, що:
постанову суд касаційної інстанції ухвалив без участі стягувача, у той час як її копію ОСОБА_1 було вручено 17 березня 2026 року, що підтверджується його розпискою у повідомленні про вручення рекомендованого листа зі штрих-кодовим ідентифікатором № R067112224405, що міститься в справі, конвертом та відомостями сайту оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта» про вручення даного листа;
на етапі розгляду апеляційним судом апеляційної скарги боржника, а потім на етапі касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 користувався професійною правничою допомогою адвоката;
згідно Акту надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) від 20 березня 2026 року за Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2025 року № 01/08 укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом Константінеді О. М. відомості про якого внесені до Єдиного реєстру адвокатів України на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5743, видане Донецькою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 26 лютого 2020 року, ОСОБА_1 були надані консультації, а також юридичні послуги, пов'язані із підготовкою та складанням процесуальних документів (відзиву на апеляційну скаргу, заяв із процесуальних питань, касаційної скарги, заяви про відшкодування судових витрат тощо) по справі № 760/17503/24 на загальну суму 18 450,00 грн. Тобто Акт включає витрати на надання правової допомоги адвокатом у судах апеляційної та касаційної інстанцій;
у пункті 7 прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 просив суд касаційної інстанції стягнути з відповідача на його користь судові витрати та заявив, що докази на підтвердження їх понесення він надасть після винесення постанови у справі;
оскільки рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено не на користь ОСОБА_1 , то відповідно, апеляційним судом не здійснювався розподіл понесених стягувачем у цьому суді витрат, а тому їх розподіл має бути проведений судом касаційної інстанції;
якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору;
судами не встановлено обставин, які б підтверджували фактичне допущення ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 до роботи. Наведене свідчить, що саме з вини ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» виник спір у справі №760/17503/24, оскільки боржник не надав державному виконавцю доказів виконання рішення суду про поновлення
ОСОБА_1 на роботі. Таким чином покладання на боржника в повному обсязі понесених стягувачем витрат на правничу допомогу відповідатиме завданню цивільного судочинства.
25 березня 2026 року ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» подало заперечення на заяву про відшкодування судових витрат та про постановлення додаткового рішення, в яких просило:
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у частині їх стягнення з боржника;
відмовити адвокату Константінеді О. М., який діє в інтересах стягувача ОСОБА_1 , у задоволенні заяви про постановлення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат;
покласти судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 450 грн на Солом'янський відділ державної виконавчої служби у м. Києві шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень.
Заперечення мотивовані тим, що:
предметом спору в межах цієї справи за ініціативою заявника ОСОБА_1 є дії державного виконавця Прилуцької В. А. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження;
в мотивувальній частині Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 04 лютого 2026 року справа № 760/17503/24 (провадження № 61-14985св25) встановлено факт порушення законодавства головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцькою Валерією Анатоліївною, а саме: останньою не встановлено факт допуску до робочого місця;
вимога про стягнення саме з ДП «Київський облатодор» судових витрат на правничу допомогу у розмірі 18 450 грн є хибною, помилковою та безпідставною, суперечить пунктам1-3 частини другої статті 141 ЦПК України, відповідно не може бути задоволена, оскільки відповідальним суб'єктом у даному випадку є орган державної виконавчої служби, дії якого були предметом судового контролю;
витрати на правничу допомогу у розмірі 18 450,00 грн мають бути розподілені між ОСОБА_1 та головним державним виконавцем Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прилуцькою В. А. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі;
заява стягувача про покладення судових витрат на ДП «Київський облавтодор» суперечить фактичним обставинам справи, є хибною та ґрунтується на неналежному застосуванні норм процесуального права.
03 квітня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав заяву із процесуальних питань, яка підписана адвокатом Константінеді О. М., в якій просив:
відхилити заперечення ДП «Київський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на Заяву про відшкодування судових витрат та постановлення додаткового рішення від 25 березня 2026 року;
заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити.
Заява мотивована тим, що:
матеріалами справи підтверджено, що державний виконавець Солом'янського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Прилуцька В.А. погодилась із рішенням суду першої інстанції, оскільки його в апеляційному порядку не оскаржила;
оскільки заявником апеляційної скарги був боржник, а не державний виконавець, то відповідно саме на боржника мають бути покладені понесені ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані як з розглядом апеляційної скарги боржника у суді апеляційної інстанції, так і з розглядом касаційної скарги ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції;
рішеннями суду першої та касаційної інстанцій підтверджено, що саме з вини боржника виник спір у справі №760/17503/24, оскільки боржник не надав державному виконавцю доказів виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі;
покладення на боржника в повному обсязі заявлених стягувачем до відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 18 450 грн відповідатиме завданням цивільного судочинства.
Рух справи
Якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз'яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу із суду нижчої інстанції протягом п'яти днів з дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів з дня надходження справи до суду, який має її розглядати (підпункт 15.9 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).
03 квітня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Позиція Верховного Суду
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) вказано, що:
«апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.
А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогам статті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленого статтею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. З цією процесуальною дією суду пов'язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
У частинах другій, четвертій статті 360 ЦПК України встановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.
Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 та стаття 12 ЦПК України).
Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.
Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв'язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.
Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.
Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2025 року по справі № 357/2297/23 (провадження № 61-2075св25) вказано, що:
«Верховний Суд зауважує, що фактичним результатом наданої адвокатом Прибильським В. Г. правничої допомоги є підготовка та подача відзиву на касаційну скаргу, заперечення на клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчих дій та підготовка й подача заяви про стягнення судових витрат.
Верховний Суд ураховує, що зміст заперечень на касаційну скаргу не потребував додаткового, комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин з огляду на незмінність позиції приватного виконавця під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій.
Верховний Суд, зважаючи на характер виконаної адвокатом Прибильським В. Г. роботи, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та доводи ОСОБА_1 про зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника приватного виконавця - адвоката Прибильського В. Г. про стягнення із ОСОБА_1 5 000 грн».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У цій справі:
у пункті 7 прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 просив суд касаційної інстанції стягнути з боржника на його користь судові витрати та заявив, що докази на підтвердження їх понесення він надасть після винесення постанови у справі;
аналіз поданих ОСОБА_1 : 1) Акта від 20 березня 2026 року надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) згідно з договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2025 року № 01/08; 2) Договору № 01/08 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2025 року та обґрунтування заяви про відшкодування судових витрат свідчать, що ОСОБА_1 не навів належного обґрунтування поважних причин неподання доказів на підтвердження судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Стосовно причин неподання доказів на підтвердження судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції стягувач зазначає, що оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції було ухвалено не на користь ОСОБА_1 , то відповідно апеляційним судом не здійснювався розподіл понесених стягувачем у цьому суді витрат, а тому їх розподіл має бути проведений судом касаційної інстанції. Такі причини неподання доказів на підтвердження судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів у справі не є поважними. Згідно з актом від 20 березня 2026 року надання-приймання юридичних послуг (професійної правничої допомоги) згідно з договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01 серпня 2025 року № 01/08 розмір судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 4 500 грн, а тому в цій частині заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції задоволенню не підлягає;
касаційний суд враховує, що про ухвалення постанови касаційного суду ОСОБА_1 дізнався після отримання постанови касаційного суду 17 березня 2026 року, а тому поновлює строк на подання доказів понесених судових витрат в частині стягнення судових витрат у зв'язку з розглядом справи в касаційному суді. З урахуванням часткового задоволення касаційної скарги, заперечень боржника, того, що саме за апеляційною скаргою боржника було скасовано ухвалу суду першої інстанції, а постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року скасовано, і ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року залишено в силі, касаційний суд вважає, що із боржника на користь стягувача належить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з подання касаційної скарги, у розмірі 5 000 грн, оскільки такий розмір витрат співмірний зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Таким чином, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат, яка підписана адвокатом Константінеді Олександром Миколайовичем, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відмовити.
Поновити ОСОБА_1 строк на подання доказів понесених судових витрат у зв'язку з розглядом справи в касаційному суді.
Стягнути з дочірнього підприємства «Київський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, які понесені у зв'язку з поданням касаційної скарги, в розмірі 5 000 грн.
Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко