16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 446/549/17
провадження № 61-4378св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Кам'янка-Бузька міська рада,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - керівник Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 березня 2025 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Кам'янка-Бузької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Позов мотивований тим, що між нею і Кам'янка-Бузькою міською радою укладений договір про оренду земельної ділянки площею 0,0440 га для обслуговування магазину промислових товарів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На зазначеній ділянці вона здійснила самочинне будівництво, а саме добудову господарських споруд загальною площею 364,6 кв. м. При цьому площа споруди збільшилась на 189,4 кв. м. Під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.
22 березня 2016 року на вказану будівлю виготовлено технічний паспорт з визначенням усіх стін та перегородок, планом поверхів з урахуванням всіх добудов.
06 квітня 2016 року проведено технічний огляд конструкцій та інженерних мереж, за результатами якого експерт встановив можливість експлуатації об'єкта нерухомості. При цьому жоден з сусідів не має до неї претензій з приводу проведеної реконструкції.
На переконання позивача, вона відповідно до статей 319, 328, 375, 376 ЦК України має право на визнання за нею права власності на зазначене нежитлове приміщення.
ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 364,6 кв. м (площа добудови 189,4 кв. м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Кам'янка -Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво - реконструкцію з добудовою до нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 , площею 189,4 кв. м.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 на земельній ділянці, яка була передана їй за договором оренди, здійснила добудову господарських споруд площею 364,6 кв. м. При цьому площа споруди збільшилась на 189,4 кв. м.
За результатами технічного обстеження, проведеного ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Тріада», об'єкта розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, встановлена можливість його надійної та безпечної експлуатації.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про можливість визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинне будівництво - реконструкцію з добудовою до нежитлової будівлі площею 189,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому суд вважав, що здійснена добудова не порушує права та інтереси інших осіб.
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 травня 2018 року виправлено описки допущені в рішенні Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року, вказавши: в описовій частині рішення - «на зазначеній ділянці нею було здійснено добудову площею 189,4 кв. м»; в абзаці сім мотивувальної частини рішення «Згідно технічного паспорта на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа будівлі, яка позначена в технічній документації під літерою А-1 288,0 кв. м (після реконструкції збільшилась на 189,4 кв. м)». Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: «визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою м. Кам'янка-Бузька Львівської області, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 право власності на самочинне будівництво - реконструкцію з добудовою до нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , площею 288,0 кв. м».
Ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 липня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в рішенні суду від 04 травня 2017 року у цій справі відмовлено.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
У лютому 2025 року керівник Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради та Державної інспекції архітектури та містобудування України оскаржив указані судові рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 березня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво.
Суд апеляційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції ухвалене 04 травня 2017 року. Апеляційна скарга подана лише 07 лютого 2025 року, тобто після спливу більше семи років з моменту проголошення та складення повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Керівник Жовківської окружної прокуратури звернувся із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради, яка є відповідачем у цій справі.
Про перебування справи в суді відповідачу було відомо, адже 03 травня 2017 року міський голова Кам'янка-Бузької міської ради до суду першої інстанції подав клопотання, в якому не заперечував щодо задоволення позовних вимог, а також просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника міської ради.
Таким чином, відповідач був обізнаний про існування справи в суді, але не скористався своїми процесуальним правом на подання апеляційної скарги в строк, визначений законодавством, хоча мав об'єктивну можливість це зробити.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою. При цьому особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Керівник Жовківської окружної прокуратури не брав участі у справі і йому стало відомо про наявність підстав для оскарження рішення суду після ознайомлення з матеріалами справи 17 січня 2025 року. В апеляційній скарзі керівник Жовківської окружної прокуратури посилається на бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради (неподання відзиву, неявка у судове засідання), що свідчать у своїй сукупності про бездіяльність органу державної влади, на який законом покладено обов'язок представлення інтересів держави у відповідних правовідносинах. Проте, ця обставина не впливає на можливість реалізації права прокурора на апеляційне оскарження та не може розцінюватись як поважна причина для поновлення строку.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм процесуального права, передумовою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи (яка є органом державної влади), поданою після 15 грудня 2017 року, на рішення, ухвалене судом до набрання чинності редакцією ЦПК Україниіз 15 грудня 2017 року, є розгляд та вирішення питання розповсюдження присічного річного строку для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначеного абзацом третім частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).
Отже, у цій справі на керівника Жовківської окружної прокуратури поширюється присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, який визначений абзацом третім частиною третьою статті 297 ЦПК України, 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.
Оскільки апеляційна скарга керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради подана на судове рішення від 04 травня 2017 року, строк на апеляційне оскарження якого був встановлений абзацом третім частиною третьою статті 297 ЦПК України, 2004 року (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та сплив на час подання апеляційної скарги, на таку скаргу не можуть бути розповсюджені положення частини другої статті 358 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, й відповідно і випадки, які як виключення передбачені для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оскільки річний строк, визначений для керівника прокуратури, є присічним і поновленню не підлягає, то суд апеляційної інстанції позбавлений можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що 10 лютого 2025 року на адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, з посиланням на те, що жодна обставина не заважала керівнику прокуратури звернутись з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи ще в 2017 році, після ухвалення рішення суду. Крім цього, оскаржуване судове рішення було оприлюднене у Єдиному державному реєстрі судових рішень, що надавало прокурору можливість ознайомитись з його текстом в будь-який момент. Натомість факт подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи лише у 2025 році свідчить про прояв бездіяльності з боку керівника прокуратури, а конкретні обставини, які унеможливлювали ознайомлення з судовим рішенням протягом 2017-2025 років, відсутні.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року апеляційні скарги керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України задоволено. Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року та ухвалу Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кам'янка-Бузької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що позивач ініціювала позов щодо визнання за нею права власності на нежитлову будівлю магазину загальною площею 364,6 кв. м (площа добудови 189,4 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1 .
При задоволенні позову суд першої інстанції визначився лише щодо приміщень площею 189,4 кв. м і залишив без вирішення питання щодо приміщень площею 175,2 кв. м.
Ухвалою суду першої інстанції від 08 травня 2018 року про виправлення описки суд задовольнив заяву ОСОБА_1 та вирішив позовну вимогу в більшій частині, а саме щодо приміщень площею 288,0 кв. м, але залишив без вирішення питання щодо приміщень 76,6 кв. м.
Надалі суд першої інстанції ухвалою від 29 липня 2024 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки щодо визнання за нею права власності на приміщення загальною площею 364,6 кв. м.
З огляду на те, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка у рішенні, яка допущена під час його письмово вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо), а суд може виправити лише ті описки або арифметичні помилки, яких він сам припустився, суд першої інстанції порушив норми статті 269 ЦПК України та задовольнив заяву ОСОБА_1 про внесення до рішення суду від 04 травня 2017 року нових відомостей, на підставі яких змінилася площа самочинно збудованих приміщень з 189,4 кв. м до 288,0 кв. м.
Також у Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «кадастровий номер - 4622110100:016007:0041» інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, відсутні (інформація Державної інспекції архітектури та містобудування України від 21 січня 2025 № 302/04/18-25 та № 296/04/18-25). Разом з цим в Реєстрі будівельної діяльності та його архівній складовій частині, за параметром пошуку «замовник будівництва - ОСОБА_2 » виявлено, що наявна інформація про такі документи: 1) відмову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 15 січня 2018 року за реєстраційним номером: ЛВ151180151256 щодо об'єкта будівництва: «Реконструкція з добудовою до нежитлової будівлі», за адресою: АДРЕСА_1 , замовник - ОСОБА_1 . У графі «попередній документ про початок будівництва, повний номер» зазначено: «Кам'янка-Бузький районний суд справа №446/549/17 16 травня 2017»; 2) повернуто на доопрацювання Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області декларацію про готовність до експлуатації щодо об'єкта, за рішенням суду від 01 лютого 2021 за реєстраційним номером: ЛВ131200708619 щодо об'єкта будівництва: «Реконструкція нежитлового приміщення» (адреса не зазначена), замовник - ОСОБА_1 . Крім цього, в Реєстрі будівельної діяльності, за параметром пошуку «замовник» - ОСОБА_1 » виявлено, що наявна інформація про повернуту на доопрацювання Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, за рішенням суду від 01 лютого 2021 року № ЛВ 131200708619.
Як пояснила в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , після отримання позитивних для себе рішень судів, вона звернулася в установленому законом порядку до Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області для прийняття реконструйованого приміщення магазину в експлуатацію, але зазначену декларацію її було повернуто для доопрацювання. В той же час, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об'єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок.
Таким чином, прийняття спірного приміщення в експлуатацію є обов'язковим, а сама процедура регламентована нормами чинного законодавства.
ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво-реконструкцію з добудовою до нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 без дотримання містобудівного законодавства, і, на той час, без погодження власника земельної ділянки - Кам'янка-Бузької міської ради.
09 травня 2025 року між Кам'янка-Бузькою міською радою і ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0044 га, кадастровий номер 4622110100:01:00760041, та цього ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за відповідачем право власності на зазначену земельну ділянку. Проте набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не дає підстав для визнання за нею права власності на самочинне будівництво - реконструкцію з добудовою до нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , площею 288,0 кв. м, при недотриманні нею вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: відсутності дозвільних документів на початок будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Технічне обстеження приміщення магазину на АДРЕСА_1 , проведене ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Тріада», щодо визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації та встановлення готовності до експлуатації не замінює висновок Державної інспекції архітектури та містобудування України про прийняття зазначеного об'єкта до експлуатації.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції перебрав на себе функції Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо відповідності підготовчих та будівельних робіт, матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються, вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, а також технічним умовам, затвердженим проектним вимогам і рішенням, перевірки належного оформлення нормативно-технічної та проектної документації, дотримання порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, проведення обстеження об'єктів та реалізації заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.
За відсутності належних та допустимих доказів введення спірного об'єкта нерухомості в експлуатацію відсутні підстави для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудоване майно.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року виправлено описку у резолютивній частині ухвали Львівського апеляційного суду від 26 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження у справі. Перший абзац резолютивної частини викласти у наступній редакції: «Клопотання Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року». Другий абзац резолютивної частини викласти у наступній редакції: «Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року».
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою апеляційного суду від 26 березня 2025 року вирішувалось питання поновлення строку та відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року.
У мотивувальній частині вказаної ухвали, суд, розглянувши клопотання про поновлення строку та заперечення на клопотання про поновлення строку, звернув увагу на те, що керівник Жовківської окружної прокуратури подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, яка не була залучена до участі у справі, тому має місце виключний випадок, передбачений пунктом першим частини другої статті 358 ЦПК України, що не дає підстав для застосування встановленого наведеною нормою процесуального права річного присічного строку. За таких обставин суд поновив скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року.
Проте у резолютивній частині ухвали Львівського апеляційного суду від 26 березня 2025 року про відкриття апеляційного провадження допущено описки, а саме неправильно зазначено особу, в інтересах якої прокурор подав апеляційну скаргу, а саме помилково вказано «в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області» замість правильного «в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України». Наведене свідчить про те, що суд допустив описки, які на підставі норм статті 269 ЦПК України необхідно виправити.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У квітні 2025 року перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 березня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що:
правовідносини пов'язані зі сферою землекористування, безпосередньо стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади. У спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються. Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Кам'янка-Бузька міська рада Львівського району Львівської області;
участь прокурора в судовому процесі повинна бути виправданою лише з підстав, передбачених законом. Представництво інтересів прокурором в цивільному судочинстві слід відрізняти від інституту представництва, тому прокурор не може розглядатися як представник, а виступає самостійним суб'єктом та діє на підставі статей 56-57 ЦПК України. У визначених законом випадках прокурор може за своєю ініціативою в інтересах держави в інтересах відповідача вступити у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, зокрема, після ухвалення рішення судом першої інстанції. Саме бездіяльність відповідача (неподання відзиву, неявка у судове засідання, неподання заяви про перегляд заочного рішення) і свідчать у своїй сукупності про бездіяльність органу державної влади, на який законом покладено обов'язок щодо захисту інтересів держави у відповідних правовідносинах, що становить собою суб'єктивну складову підстави участі прокурора в цивільному судочинстві;
у спірних правовідносинах вбачається порушення інтересів держави в особі Кам'янка-Бузької територіальної громади Львівського району Львівської області як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Про бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради також свідчить наявність листа Жовківської окружної прокуратури від 17 січня 2025 року № 14.53/05-38-228вих-25, направленого на адресу вказаного органу місцевого самоврядування, про необхідність вжиття міською радою заходів щодо апеляційного оскарження рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року в справі № 446/549/17. Проте жодні заходи реагування з боку міської ради з цього приводу станом на час подання апеляційної скарги не вжито;
апеляційним судом проігноровано й те, що хоча в органу місцевого самоврядування і прослідковується бездіяльність, але у рішенні суду першої інстанції вказано, що Кам'янка-Бузька міська рада висловила свою позицію проти задоволення вказаного позову в цілому. Вказані обставини стали підставою для вжиття прокурором вичерпних заходів, щоб інтереси держави в цій справі не залишалися без захисту;
право на апеляційне оскарження прокурором рішень судів у цивільних справах в інтересах держави передбачено статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» та статтею 56 ЦПК України. На запит керівника Жовківської окружної прокуратури від 17 січня 2025 року Кам'янка-Бузькою міською радою надано інформацію від 20 січня 2025 року № 87/0315, відповідно до якої представником Кам'янка-Бузької міської ради забезпечено участь у судовому засіданні шляхом подання заперечення проти позову. Відзив (заява) Кам'янка-Бузької міської ради знаходяться у матеріалах справи №446/549/17, другий примірник на цей час відсутній у зв'язку із спливом терміну зберігання такого документа. Кам'янка-Бузькою міською радою не оскаржувалось рішення Кам'янка- Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року в справі № 446/549/17. Крім того, Кам'янка-Бузька міська рада, ознайомившись з текстом рішення суду, у листі вказала про те, що воно, можливо, ухвалене без належних правових підстав та підлягає оскарженню в апеляційному порядку, але не може бути оскаржене безпосередньо Кам'янка-Бузькою міською радою у зв'язку зі спливом строків, визначених ЦПК України;
у матеріалах справи відзив чи будь-які заперечення Кам'янка-Бузької міської ради на позовну заяву ОСОБА_1 відсутні, але наявна заява міського голови від 03 травня 2017 року № 522/02-20, відповідно до якої міська рада нібито не заперечує щодо задоволення позовних вимог за наявності правових підстав, а також просить суд здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представника міської ради. Зазначене у своїй сукупності свідчить про бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради як органу державної влади, на який законом покладено обов'язок представлення інтересів держави у відповідних правовідносинах, що становить собою суб'єктивну складову підстави участі прокурора в цій справі відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України;
незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Таким чином, законодавством визначено присічний строк апеляційного оскарження, а саме один рік з дня складення повного тексту судового рішення. Упродовж вказаного строку Кам'янка-Бузька міська рада як розпорядник земельної ділянки не вжила будь-яких заходів до скасування рішення суду, яке стосується її прав та інтересів, що у свою чергу свідчить про неналежне здійснення цим органом своїх повноважень. Жовківською окружною прокуратурою 16 січня 2025 року подано до Кам'янка- Бузького районного суду Львівської області клопотання про ознайомлення з матеріалами цієї справи та невідкладно, 17 січня 2025 року, прокурор окружної прокуратури ознайомився з матеріалами справи й отримав копію рішення суду. Отже, причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є поважною, а тому строк підлягає поновленню судом;
процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскарженого рішення. З огляду на особливість спірних правовідносин у цій справі, для встановлення наявності підстав щодо звернення прокурора з апеляційною скаргою на рішення суду мали значення отримання відомостей щодо здійснення захисту інтересів держави Кам'янка-Бузькою міською радою неналежним чином. Крім цього, вказані обставини у своїй сукупності становлять виключний випадок, коли прокурор має право здійснювати представництво інтересів держави у суді. Підстави для представництва прокурором інтересів держави (охоплюють у цій справі і суспільні інтереси) та виникли в прокурора з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про невжиття протягом розумного строку уповноваженими органами заходів щодо усунення виявленого порушення, а тому апеляційна скарга на рішення суду подана керівником Жовківської окружної прокуратури Львівської області, адже рішення у цій справі зачіпає інтереси держави, а сама справа розглянута без участі прокурора, органу місцевого самоврядування та органу контролю у сфері містобудівної діяльності. Результати розгляду якої безпосередньо впливають на дотримання прав територіальної громади в цілому, оскільки фактично визнано право власності на об'єкт самочинного будівництва на земельній ділянці комунальної власності. Таким чином, судом відмовлено у поновленні строку та відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах Кам'янка-Бузької міської ради Львівського району Львівської області всупереч вимог частини третьої статті 357 ЦПК України;
прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Листом від 20 січня 2025 року Кам'янка-Бузька міська рада повідомила Жовківську окружну прокуратуру про те, що рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року не може бути оскаржене. Отже, наявна бездіяльність суб'єкта владних повноважень, який уповноважений захищати інтереси держави у справі, дає правові підстави здійснювати прокурором представницькі повноваження у спірних правовідносинах. При цьому керівник Жовківської окружної прокуратури дотримався законодавчо визначеної процедури щодо здійснення представницьких повноважень за достатніх на це підстав;
апеляційний суд при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження дійшов помилкового висновку, вказавши, що керівником прокуратури не наведено жодних аргументованих підстав для поновлення строку у цій справі.
У червні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суддям апеляційного суду, які входили до складу колегії у цій справі, був заявлений відвід, адже у суддів Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р. та Приколоти Т. І., на яких позивач скаржилася до Вищої ради правосуддя, могла виникнути особиста упередженість або неприязнь до неї як учасника справи, що потенційно ставило під сумнів їхню неупередженість під час розгляду апеляційної скарги. Проте суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про відвід, повністю проігнорував доводи позивача, які були наведені у відзиві на апеляційну скаргу і безпосередньо в судовому засіданні під час надання пояснень, та не надав жодної відповіді на її аргументи, які були вирішальними і могли призвести до ухвалення рішення про закриття апеляційного провадження або про відмову в задоволенні апеляційної скарги;
при зверненні з апеляційною скаргою керівник Жовківської окружної прокуратури посилався на те, що він, крім іншого, діє в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України. Проте Державна інспекції архітектури та містобудування України не брала участі у цій справі, а суд першої інстанції не вирішував питання про її права, свободи, інтереси чи обов'язки. Тому вона не мала права на апеляційне оскарження судового рішення, а відтак, і керівник Жовківської окружної прокуратури не мав підстав подавати апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Інспекції;
апеляційний суд не встановлював наявність/відсутність факту, чи дійсно суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки Державної інспекції архітектури та містобудування України, хоча від цієї обставини залежить можливість апеляційного оскарження судового рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, що призвело до порушення частини першої статті 17, частини третьої статті 18, частини першої статті 352, пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК. Відкрите апеляційне провадження підлягало закриттю в силу імперативних приписів пункту З частини першої статті 362 ЦПК України, які були порушені апеляційним судом;
керівник прокуратури не обґрунтував, на якій підставі апеляційна скарга була подана на захист інтересів держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, а Львівський апеляційний суд підстави такого представництва не перевірив. Крім того, 09 травня 2025 року між Кам'янка-Бузькою міською радою та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,044 га, кадастровий номер 4622110100:01:007:0041. Цього ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку. Таким чином, Кам'янка-Бузька міська рада не є власником вказаної земельної ділянки, тому в неї, як і у держави, і у Державної інспекції архітектури та містобудування України відсутні будь-які права та законні інтереси щодо цієї земельної ділянки;
як підставу для представництва інтересів держави керівник Жовківської окружної прокуратури в апеляційній скарзі зазначив те, що самочинне будівництво здійснене на земельній ділянці, яка належить Кам'янка-Бузькій міській раді, тому порушується її право як власника землі. Проте з набуттям позивачем права власності на земельну ділянку навіть такі підстави відпали;
відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування частини четвертої статті 56 ЦПК та частин першої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, із урахуванням того, що підстава представництва керівником прокуратури інтересів держави, на яку він посилався у апеляційній скарзі, відпала під час апеляційного розгляду до ухвалення судового рішення;
апеляційний суд не встановив, чи були порушені самочинним будівництвом права, свободи та інтереси Державної інспекції архітектури та містобудування України, і які саме, а також не з'ясував, чи порушуються самочинним будівництвом або рішенням суду першої інстанції права осіб, які звернулися з апеляційною скаргою. Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Таке ж саме правило має застосовуватись і стосовно апеляційного перегляду судового рішення;
керівник Жовківської окружної прокуратури звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції через вісім років після його ухвалення. Апеляційний суд поновив строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це тим, що керівник прокуратури подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, яка не була залучена до участі у справі, а тому має місце виключний випадок, передбачений пунктом першим частини другої статті 358 ЦПК України. Проте жодних поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, аж на вісім років, керівник прокуратури не навів, а апеляційний суд не встановив. Задоволення простроченої на вісім років апеляційної скарги призвело до порушення принципу правової визначеності та права на справедливий суд;
у цій справі суд апеляційної інстанції повністю проігнорував аргументи ОСОБА_1 , які були наведені у письмових запереченнях щодо поновлення строку на апеляційне оскарження та щодо відкриття апеляційного провадження від 08 лютого 2025 року, у клопотанні про закриття апеляційного провадження від 07 квітня 2025 року, відзиві на апеляційну скаргу від 12 травня 2025 року та доводи, які наводились безпосередньо в судовому засіданні;
апеляційний суд вийшов за межі доказів, якими керівник прокуратури обґрунтовував апеляційну скаргу, вдався до самостійного пошуку нових доказів з метою обґрунтування рішення про задоволення апеляційної скарги. Так, суд перевіряв відомості у Реєстрі будівельної діяльності та мотивував ними постанову, хоча прокурор на такі відомості не посилався. Це свідчить про порушення принципу змагальності та диспозитивності.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У липні 2025 року до суду надійшов відзив прокурора на касаційну скаргу ОСОБА_1 . Просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що:
доводи касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи;
при розгляді справи суд не встановив наявності у позивача дозволу на здійснення будівельних робіт чи належно затвердженого проєкту, а також того, що такий об'єкт збудований без істотних порушень будівельних норм і правил;
позивач сама стверджує про те, що відповідне будівництво вчинено самочинно. Проте суд не врахував вимоги Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 липня 2018 року № 156;
ОСОБА_3 під час розгляду справи не надано документів, які б свідчили про дотримання встановленого порядку погодження самочинного будівництва та прийняття його в експлуатацію, а також про звернення до компетентних органів та установ із зазначеними питаннями;
прийняття спірного приміщення в експлуатацію є обов'язковим, а сама процедура регламентована нормами чинного законодавства. Водночас визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, який не прийнятий до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено;
здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва спірних об'єктів нерухомості порушувало права територіальної громади в цілому у 2017 році на користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій збудовані спірні об'єкти самочинного будівництва;
у цій справі вбачається порушення інтересів держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт;
відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Аналіз матеріалів справи свідчить, що Державна інспекція архітектури та містобудування України чи інші органи, які станом на час розгляду справи здійснювали державний архітектурно-будівельний контроль взагалі не залучалася до участі у вказаній справі, а Інспекцію не було повідомлено про розгляд справи;
на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», до звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на судове рішення керівник окружної прокуратури звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України з листом від 17 січня 2025 року № 14.53/05-38-232ВИХ-25, у якому повідомив про наявність порушення інтересів держави щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Відповідно до інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України від 21 січня 2025 року № 302/04/18-25 та № 296/04/18-25 про вказане рішення Інспекції стало відомо з листа Жовківської окружної прокуратури від 17 січня 2025 року № 14.53/05-38-232ВИХ-25. При цьому заходи державного архітектурно-будівельного контролю на предмет дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті спірного будівництва у період з 16 вересня 2021 року до дати надання інформації, посадовими особами Інспекції не проводились.
апеляційна скарга в цій справі подана керівником окружної прокуратури з метою захисту інтересів держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, яка діє як орган контролю щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, що не була залучена до участі у справі, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року. При цьому відповідний преклюзивний однорічний строк поширюється за умови залучення до участі у справі та належного повідомлення про її розгляд. Крім того, відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури та витребувано матеріали справи № 446/549/17 із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 446/549/17 за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У липні 2025 року матеріали справи № 446/549/17 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року відмовлено першому заступнику керівника Львівської обласної прокуратури у задоволенні клопотання щодо повідомлення сторін, Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про час розгляду справи; справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 квітня 2025 року зазначено, що касаційна скарга першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
В ухвалі Верховного Суду від 02 липня 2025 року зазначено, що касаційна скарга ОСОБА_1 містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21, від 03 січня 2025 року в справі № 469/1011/20, від 13 жовтня 2021 року в справі № 917/1697/20, від 12 грудня 2018 року в справі № 910/2611/18, від 27 жовтня 2022 року в справі № 607/17527/14-ц, від 07 вересня 2022 року в справі № 129/2098/19, від 22 січня 2020 року в справі № 522/23356/16-ц, від 12 березня 2020 року в справі № 160/4130/19, від 19 червня 2018 року в справі № 910/18705/17, від 21 травня 2025 року в справі № 678/1280/21, від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21, від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 24 січня 2024 року в справі № 2-7772/10, від 27 лютого 2023 року в справі № 522/5615/19, від 29 листопада 2023 року в справі № 523/11040/19; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що між ОСОБА_1 та Кам'янка-Бузькою міською радою 17 квітня 2008 року укладений договір оренди землі площею 0,0440 га, кадастровий номер 4622110100:01:0070041, яка зареєстрована на праві власності за територіальною громадою в особі Кам'янка-Бузької міської ради, а також зареєстровано інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки на підставі договору оренди від 17 квітня 2008 року та додаткової угоди від 22 вересня 2009 року, відповідно до яких є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 .
Вказана земельна ділянка передана для обслуговування магазину промислових товарів, і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Після отримання земельної ділянки в оренду позивач здійснила реконструкцію нежитлової будівлі приміщення магазину з добудовою, чим збільшила площу цього приміщення.
За результатами технічного обстеження, проведеного ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Тріада», об'єкта розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації реконструйованого приміщення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться нежитлова будівля загальною площею 98,6 кв. м, яка 17 березня 2025 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 жовтня 2024 року № 2626, посвідченого приватним нотаріусом Кам'янка-Бузького нотаріального округу Приходько Н. М. Інші записи щодо реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за вказаною адресою відсутні.
Позиція Верховного Суду
Щодо касаційної скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
«правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);
«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);
«у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв'язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України; тут і надалі в редакції, чинній на момент звернення керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради із апеляційною скаргою).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частини перша, третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. (частини третя статті 56 ЦПК України).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що «загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що:
«відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц).
ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17 (провадження № 61-2722св23) вказано, що:
«сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили».
У справі, що переглядається:
рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво - реконструкцію з добудовою до нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, площею 189,4 кв. м;
керівник Жовківської окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради на рішення Кам'янка -Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року лише 07 лютого 2025 року, тобто після спливу більше семи років з моменту проголошення та складення повного тексту оскаржуваного судового рішення;
апеляційний суд встановив, що Кам'янка-Бузька міська рада є відповідачем у цій справі, про розгляд справи судом їй було відомо, адже міський голова Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області 03 травня 2017 року на адресу суду подав клопотання, в якому не заперечував щодо задоволення позовних вимог, а також просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області (т. 1, а. с. 47);
таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач був обізнаний про перебування на розгляді у суді справи, але не скористався своїм процесуальним правом на подання апеляційної скарги в строк, визначений законодавством, хоча мав об'єктивну можливість вчинити відповідні дії;
керівник Жовківської окружної прокуратури не брав участі у розгляді справи, йому стало відомо про наявність підстав для оскарження рішення суду після ознайомлення з матеріалами справи 17 січня 2025 року. У апеляційній скарзі керівник окружної прокуратури посилався на бездіяльність Кам'янка-Бузької міської ради (неподання відзиву, неявка у судове засідання), що свідчить у своїй сукупності про бездіяльність органу державної влади, на який законом покладено обов'язок представлення інтересів держави у відповідних правовідносинах;
проте вказані обставини не впливають на можливість реалізації права керівника окружної прокуратури на апеляційне оскарження та не можуть розцінюватись як поважна причина для поновлення річного строку на апеляційне оскарження;
у спірних правовідносинах на керівника Жовківської окружної прокуратури, який діяв в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради, поширюється присічний річний строк на оскарження рішення суду першої інстанції, що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження;
За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Жовківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кам'янка-Бузької міської ради на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року. Тому ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 березня 2025 року слід залишити без змін.
Щодо касаційної скарги Комарницької Н. І.на постанову суду апеляційної інстанції щодо вирішення справи по суті спору
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Загальний підхід щодо права на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі, врегульований частиною першою статті 17, частиною першою статті 352 ЦПК, відповідно до яких право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції гарантовано особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Згідно з частиною третьою статті 18 ЦПК обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи (див. постанову Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі
№ 2-1426/08).
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
За змістом 352 ЦПК право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції особи, яка не брала участі у справі, ґрунтується не на гіпотетичній зацікавленості, а на правовій зацікавленості, яка обумовлюється змістом норм матеріального права (див. постанову Верховного Суду від 09 грудня 2024 року у справі № 404/7235/22).
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 367/3693/20).
У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див. постанову Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Кам'янка-Бузької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво;
суд першої інстанції, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову;
не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційному порядку його оскаржив керівник Жовківської окружної прокуратури Львівської області, крім іншого, в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, яка не брала участі у розгляді справи;
в апеляційній скарзі керівник Жовківської окружної прокуратури Львівської області посилався на те, що рішення суду першої інстанції зачіпає інтереси держави, а сама справа розглянута без участі прокурора, органу місцевого самоврядування та органу контролю у сфері містобудівної діяльності. Вказував, що результати розгляду цього спору безпосередньо впливають на дотримання прав жителів територіальної громади, адже фактично поза волею власника (народу) вибуває майно, у цьому випадку - земельна ділянка;
суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, дійшов висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 ;
проте, задовольняючи апеляційну скаргу керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області, як особи, яка не брала участі у справі і яка подана в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України, апеляційний суд не вирішив питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, що є першочерговим завданням для апеляційного суду;
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою керівника Жовківської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Тому постанову апеляційного суду слід скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження постановлена з порушенням норм процесуального права. Разом з цим аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 свідчать про існування підстав для висновку, що постанова апеляційного суду щодо вирішення спору по суті хвалена без додержання норм матеріального і процесуального права.
У зв'язку з наведеним касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури слід залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 березня 2025 року - без змін; касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18)).
Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору, тому розподіл судових витрат не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 22 травня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко