16 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 757/1551/15-ц
провадження № 61-18200св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Ігнатенка В. М., Калараша А. А., Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Філоненко Вікторія Василівна про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про виселення,
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» (далі - ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - АТ «Банк «Фінанси та Кредит»), про виселення.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 25 травня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. у задоволенні позову ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» задовольнив.
Рішення Печерського районного суд міста Києва від 25 травня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позов ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення задовольнив. Виселив ОСОБА_1 , ОСОБА_2
із квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,
без надання іншого житлового приміщення.
20 грудня 2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в інтересах яких діє
Філоненко В. В. , засобами поштового зв'язку звернулися до Верховного Суду
з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суд від 07 листопада
2023 року, у якій представник заявників, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року.
Верховний Суд постановою від 14 січня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє Філоненко В. В. , задовольнив. Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасував, рішення Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року залишив у силі. Стягнув з ТОВ «Люкстейдкомпані Київ» на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги 170,52 грн. Стягнув з ТОВ «Люкстейдкомпані Київ» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання касаційної скарги 170,52 грн.
Надходження заяви про ухвалення додаткового рішення
10 лютого 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє Філоненко В. В., через підсистему «Електронний суд» звернулися до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просять:
- стягнути з ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу;
- стягнути з ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» на користь ОСОБА_2 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу;
- стягнути з ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» на користь ОСОБА_1 2 513,48 грн судового збору;
- стягнути з ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» на користь ОСОБА_2 2 513,48 грн судового збору.
10 лютого 2026 року ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ» надіслало до Верховного Суду заперечення на заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє Філоненко В. В., про ухвалення додаткового рішення та просило відмовити представнику відповідачів у задоволенні заяви про стягнення судових витрат у повному обсязі.
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
- стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
- суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
- судом не вирішено питання про судові витрати;
- суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею
430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Філоненко В. В., про ухвалення додаткового судового рішення, урахувавши заперечення ТОВ «Люкстрейдкомпані Київ», в інтересах якої діє директор Яковлєв С. Г., колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».
У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат
є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить
до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:
- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19);
- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 року у справі № 917/304/21);
- правила подання до закінчення судових дебатів доказів у справі на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20).
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 зазначено, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі.
Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15 (провадження № 61-18762св19) зазначив, що, враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п'ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 зазначено, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Якщо справа розглядається в суді касаційної інстанції першою заявою по суті особи, яка не зверталася із касаційною скаргою є відзив на касаційну скаргу.
З матеріалів цієї справи відомо, що представництво ОСОБА_1 та ОСОБА_2
в суді касаційної інстанції здійснювалося Адвокатським об'єднанням «Абсольво» (далі - АО «Абсольво») в особі керуючого партнера Філоненко В. В. на підставі договорів про надання правничої (юридичної) допомоги від 25 червня 2023 року № 25/07-2023 та від 25 червня 2023 року № 25-1/07-2023 відповідно.
Копія договору, укладеного між АО «Абсольво» та ОСОБА_1 від 25 червня 2023 року № 25/07-2023, долучена до заяви, копія договору, укладеного між АО «Абсольво» та ОСОБА_2 від 25 червня 2023 року № 25-1/07-2023, до заяви не долучена та у матеріалах справи відсутня.
30 січня 2024 року між ОСОБА_1 та АО «Абсольво» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2023 року № 25/07-2023 та встановлено фіксовану суму за дання правничої допомоги у суді касаційної інстанції у справі № 757/1551/15-ц у фіксованому розмірі 40 000,00 грн (копія угоди долучена до заяви).
04 лютого 2025 року ОСОБА_1 та АО «Абсольво» підписано акт приймання-передавання № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2023 року № 25/07-2023, згідно з яким умови договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2023 року № 25/07-2023 виконані повністю.
30 січня 2024 року між ОСОБА_2 та АО «Абсольво» укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2023 року № 25-1/07-2023 та встановлено фіксовану суму за надання правничої допомоги у суді касаційної інстанції у справі № 757/1551/15-ц у розмірі 40 000,00 грн (копія угоди долучена до заяви).
04 лютого 2025 року ОСОБА_2 та АО «Абсольво» підписано акт приймання-передавання № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2023 року № 25-1/07-2023, згідно з яким умови договору про надання правничої допомоги від 25 червня 2023 року № 25-1/07-2023 виконані повністю.
Верховний Суд звертає увагу, що ані відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ані їх представник Філоненко В. В. у суді касаційної інстанції не зазначали попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на правничу допомогу, які понесли відповідачі, або які очікували понести у зв'язку з розглядом справи, не зазначили про намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, а також про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Філоненко В. В., у частині ухвалення додаткового судового рішення.
Щодо вимог заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах яких діє адвокат Філоненко В. В., про здійснення нового розподілу судових витрат, пов'язаних
зі сплатою судового збору, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року повернуто ОСОБА_1 надміру сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5 025,96 грн. Інші судові витрати у цій справі розподілені постановою Верховного Суду від 14 січня 2026 року, тому відсутні підстави для задоволення заяви в частині розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Керуючись статтями 137, 141, 270, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
в інтересах яких діє Філоненко Вікторія Василівна, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкстрейдкомпані Київ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит», про виселення - відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк
Судді В. М. Ігнатенко
А. А. Калараш
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська