30 квітня 2026 року
м. Київ
Справа № 916/5068/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу керівника Херсонської обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області,
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ярош А. І., судді: Діброва Г. І., Принцевська Н. М.)
у справі № 916/5068/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Генічеського закладу дошкільної освіти ясла-садок № 17 "Теремок" Генічеської міської ради
про стягнення 188 036,66 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
1. У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Генічеського закладу дошкільної освіти ясла-садок № 17 "Теремок" Генічеської міської ради (далі - Генічеський ЗДО № 17, відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 188 036,66 грн, з яких: 131 446,49 грн основного боргу; 29 168,06 грн пені; 4 883,10 грн 3 % річних; 22 539,01 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору постачання природного газу від 11 листопада 2021 року № 20-1081/21-БО-Т (далі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 131 446,49 грн, пеню в сумі 29 168,06 грн, 3 % річних в сумі 4 883,10 грн, інфляційні втрати в сумі 22 539,01 грн.
Короткий зміст апеляційної скарги заступника керівника Херсонської обласної прокуратури та ухвал суду апеляційної інстанції
4. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, заступник керівника Херсонської обласної прокуратури (апелянт) у листопаді 2024 року як особа, яка не брала участі у справі, подав в інтересах держави в особі Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області (далі - Генічеська МВА) апеляційну скаргу, у якій просив, зокрема, залучити Генічеську МВА до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 72 909,24 грн, пені в сумі 29 168,06 грн, 3 % річних в сумі 2663,15 грн, інфляційних втрат в сумі 11 608,80 грн; в решті рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 залишити без змін.
5. В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави заступник керівника Херсонської обласної прокуратури зазначав, що розпорядником коштів місцевого бюджету є Генічеська міська рада, а з урахуванням утворення Генічеської МВА Указом Президента України від 03 червня 2022 року № 387/2022 саме цей орган здійснює управління бюджетними коштами та закладами освіти. На переконання апелянта, порушення інтересів держави у цьому випадку полягає у створенні загрози необґрунтованого стягнення коштів з місцевого бюджету, що підриває засади бюджетного процесу щодо цільового та ефективного використання бюджетних коштів і призводить до порушення економічних інтересів держави, захист яких відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України покладено на органи прокуратури. При цьому заступник керівника Херсонської обласної прокуратури зазначав, що відповідач у цій справі є неприбутковою бюджетною установою, яка не має власних коштів, а фінансується виключно за рахунок місцевого бюджету. Стягнення коштів за Договором за період тимчасової окупації території Генічеського району свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави, особливо з огляду на пріоритетність фінансування сфери безпеки та оборони в умовах воєнного стану.
6. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23.
7. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24 лютого 2025 року зупинено апеляційне провадження у справі № 916/5068/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі № 908/1162/23.
8. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2025 року поновлено провадження у справі № 916/5068/23.
9. 05 листопада 2025 року від першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 916/5068/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/5241/21.
10. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2026 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, поданою в інтересах держави в особі Генічеської МВА на рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня року 2024 року у справі № 916/5068/23 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
11. Апеляційний господарський суд виснував, що після відкриття апеляційного провадження ним встановлено, що оскаржуваним рішенням Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 питання про права, інтереси та/або обов'язки Генічеської МВА, тобто особи, в інтересах якої заступником керівника Херсонської обласної прокуратури була подана апеляційна скарга у цій справі, не вирішувалося. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, передбачених Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), не звільняє його від обов'язку довести, що конкретне судове рішення безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов'язків тієї особи, в інтересах якої подано скаргу, як того вимагає частина третя статті 264 ГПК України.
12. А оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за вказаною вище апеляційною скаргою, то доводи скаржника по суті оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 судовою колегією апеляційного суду не розглядалися. Також були залишені без розгляду заявлені клопотання про залучення третьої особи та про зупинення провадження у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій в інтересах держави в особі Генічеської МВА, керівник Херсонської обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) просить ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2026 року скасувати, а справу № 916/5068/23 передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. У поданій касаційній скарзі керівник Херсонської обласної прокуратури з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 ГПК України вважає оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду у цій справі незаконною, такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі по суті, постановлену з порушенням норм процесуального права (статей 4, 53, 55, 86, 254 ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 129, 1311 Конституції України, статей 23, 24 Закону № 1697-VII, статті 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", частини другої статті 13, частини другої статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"), оскільки:
- висновок апеляційного господарського суду про відсутність державного інтересу у цій справі зроблений без належного дослідження наведених прокурором підстав для представництва інтересів держави в особі Генічеської МВА, без перевірки доводів прокурора щодо порушення інтересів держави та необхідності їх захисту, без з'ясування обставин щодо вирішення рішенням Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 питання, що стосується прав, інтересів та (або) обов'язків Генічеської МВА як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а також внаслідок ігнорування низки норм матеріального права, що регулюють участь держави у господарській діяльності;
- на думку скаржника, рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 стосується економічних та фінансових інтересів Генічеської МВА, як розпорядника місцевого бюджету та органу управління установами освіти щодо надмірного витрачання коштів з місцевого бюджету. Скаржник зазначає, що відповідач діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та має право витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду місцевого бюджету Генічеської територіальної громади Херсонської області;
- апеляційний суд не врахував, що відповідач не переміщений на підконтрольну Україні територію, а його місцезнаходженням залишається м. Генічеськ, яке є тимчасово окупованою територією;
- апеляційний суд необґрунтовано залишив без розгляду клопотання першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури про зупинення апеляційного провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/5241/21;
- клопотання заступника керівника Херсонської обласної прокуратури про залучення Генічеської МВА в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, залишено апеляційним судом без розгляду.
Доводи інших учасників справи
15. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
Рух справи в суді касаційної інстанції
16. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 916/5068/23 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.
17. Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, поданою в інтересах держави в особі Генічеської МВА, на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2026 року у справі № 916/5068/23 та вирішив здійснювати перегляд зазначеного судового рішення у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
18. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів скаржника та висновків суду апеляційної інстанції
20. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
21. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
22. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, поданою в інтересах держави в особі Генічеської МВА, на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
23. Перед Верховним Судом поставлено питання перевірки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, з точки зору доводів касаційної скарги.
24. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
25. Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.
26. Частиною першою статті 17 ГПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
27. Згідно з положеннями частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
28. Отже, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, який не був присутній під час апеляційного розгляду справи, а особою, яка взагалі не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з'ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно.
29. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Така правова позиція послідовно та неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 вересня 2020 року та від 23 листопада 2020 року у справі № 914/1643/19, від 05 листопада 2020 року у справі № 912/837/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 910/6681/20, від 18 вересня 2023 року у справі № 914/1334/20, від 04 жовтня 2023 року у справі № 910/1005/23, від 16 жовтня 2023 року у справі № 914/794/21, від 12 березня 2024 року у справі № 910/6180/20, від 17 травня 2024 року у справі № 910/5094/23, від 22 травня 2024 року у справі № 910/4552/23, від 10 червня 2024 року у справі № 910/4552/23.
30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 щодо висновків суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи у мотивувальній частині рішення зазначила таке:
"10.15. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
10.16. Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
10.17. Тобто за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов'язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов'язковою для господарського суду.
10.18. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов'язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов'язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи.
10.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов'язкової сили."
31. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
32. Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі чи подання прокурором апеляційної скарги в інтересах держави в особі органу, не залученого до участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з'ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника або держави і які конкретно.
33. Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу, оскільки в інакшому випадку (якщо буде встановлено, що питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника у справі судом першої інстанції не вирішувалися) апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, незалежно від того, чи розглядалися відповідні доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи (див. постанови Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 910/10364/16, від 28 серпня 2023 року у справі № 910/15967/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 910/17544/20).
34. У цій справі апеляційну скаргу подано заступником керівника Херсонської обласної прокуратури, оскільки, на його думку, рішення місцевого господарського суду безпосередньо впливає на права, інтереси та (або) обов'язки держави в особі Генічеської МВА, як розпорядника місцевого бюджету й органу управління освіти, а задоволення позову призвело до необґрунтованих витрат з місцевого бюджету.
35. Так, статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
36. З'ясовуючи питання про те, чи стосується рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 безпосередньо прав, інтересів та (або) обов'язків держави в особі Генічеської МВА, суд апеляційної інстанції встановив таке.
37. Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за Договором, укладеним між ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та Генічеським ЗДО № 17, у загальному розмірі 188 036,66 грн, з яких: 131 446,49 грн основного боргу; 29 168,06 грн пені; 4 883,10 грн 3 % річних; 22 539,01 грн інфляційних втрат у зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
38. Під час вирішення цього спору місцевий господарський суд досліджував обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем в частині оплати вартості природного газу, спожитого у період з лютого до березня 2022 року.
39. Як зазначалося раніше, за результатами розгляду таких вимог, суд першої інстанції ухвалив 29 січня 2024 року рішення у справі № 916/5068/23, яким позов задовольнив повністю; стягнув з відповідача на користь позивача борг в сумі 131 446,49 грн, пеню в сумі 29 168,06 грн, 3 % річних в сумі 4 883,10 грн, інфляційні втрати в сумі 22 539,01 грн.
40. Суд апеляційної інстанції, дослідивши зміст, мотиви та резолютивну частину рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку, що рішенням Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 не вирішувалося питання про права, інтереси чи обов'язки держави в особі Генічеської МВА, оскільки предметом позову була вимога ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до Генічеського ЗДО № 17 про стягнення грошових коштів за Договором.
41. Так, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що відповідно до пункту 1.2 Статуту Генічеського ЗДО № 17 (нова редакція), затвердженого рішенням Генічеської міської ради від 18 січня 2021 року № 139 (далі - Статут), Генічеський ЗДО № 17 (заклад освіти) заснований на комунальній формі власності.
42. Пунктом 1.9 Статуту визначено, що головною метою закладу освіти є забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей; індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.
43. Відповідно до пункту 1.8 Статуту заклад освіти є юридичною особою та наділений усіма правами юридичної особи, має самостійний баланс, реєстраційні та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України має печатку, штамп і бланки з відповідною назвою.
44. Згідно з пунктом 1.7 Статуту засновником закладу є Генічеська міська рада (засновник).
45. Заклад освіти є неприбутковою бюджетною установою, джерелами фінансування якої є кошти: засновника; державного та місцевого бюджетів; батьків або осіб, які їх замінюють; добровільні пожертвування та цільові внески фізичних і юридичних осіб; інші кошти, не заборонені законодавством (пункти 1.8, 9.3 Статуту).
46. З урахуванням законодавчих приписів суд апеляційної інстанції вважав, що Генічеський ЗДО № 17 є юридичною особою, яка зареєстрована в установленому законом порядку, і у спірних правовідносинах, які виникли на підставі Договору, є їх самостійним учасником.
47. Отже, колегія суддів апеляційного суду встановила, що Договір було укладено між двома самостійними суб'єктами господарювання, а саме ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" та Генічеським ЗДО № 17, який є юридичною особою, створений та діє на підставі Статуту відповідно до законодавства України.
48. Суд апеляційної інстанції також дослідив Договір, згідно з пунктом 1.1 якого постачальник (ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") зобов'язувався поставити споживачу (Генічеський ЗДО № 17) природний газ, а споживач зобов'язувався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
49. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2 Договору).
50. При цьому, як зазначалося раніше, відповідно до пункту 1.8 Статуту заклад освіти є юридичною особою та наділений усіма правами юридичної особи, має самостійний баланс, реєстраційні та інші рахунки в органах Державної казначейської служби України має печатку, штамп і бланки з відповідною назвою.
51. Таким чином, суд апеляційної інстанції виснував, що у цьому випадку відповідач виступає у спірних правовідносинах, як самостійна юридична особа, яка наділена певними правами та обов'язками та є стороною Договору. При цьому, закриваючи апеляційне провадження у цій справі, апеляційний суд зазначив, що наявні матеріли справи не містять, а апелянтом не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірні договірні відносини будь-яким чином стосуються та/або можуть стосуватися держави в особі Генічеської МВА, зокрема, але не виключно, що саме цей суб'єкт використовував газ, який постачався за Договором, здійснював розрахунки за спожитий газ або будь-яким іншим чином приймав участь у названих договірних відносинах. Тобто у цьому випадку позовні вимоги були спрямовані саме до Генічеського ЗДО № 17, як учасника Договору (споживача), який є окремою юридичною особою та може набувати відповідних прав та обов'язків.
52. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши умови Договору, Статут, докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що рішенням Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 не вирішувалося жодних питань про права, обов'язки та інтереси держави в особі Генічеської МВА, оскільки, як вбачається з тексту вказаного рішення місцевого господарського суду, ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна його частини не містять будь-яких суджень чи висновків суду саме про права, інтереси та (або) обов'язки держави в особі Генічеської МВА.
53. При цьому суд апеляційної інстанції відзначив, що самим апелянтом також не було вказано конкретні пункти, абзаци тощо мотивувальної або резолютивної частини рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23, в яких йдеться про права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме, тобто чи повинна держава в особі Генічеської МВА виконати будь-які зобов'язання, чи утриматися від вчинення певних дій тощо.
54. Разом з тим суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на те, що рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 впливає на права та обов'язки держави в особі Генічеської МВА, оскільки такі посилання не можуть бути підставою для перегляду справи.
55. Також суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на те, що відповідач, як бюджетна установа, що фінансується за рахунок бюджетних коштів, немає власних коштів, а розпорядником коштів місцевого бюджету та коштів виділених з державного бюджету є Генічеська міська рада, оскільки апелянтом не було надано жодних доказів на підтвердження таких обставин. Суд зазначив, що у цьому випадку відповідач, як окрема юридична особа, наділена правом фінансування не лише за рахунок бюджетних коштів, а також має власну автономію на укладення господарських договорів, зокрема, як у випадку укладення спірного Договору. Участь у розподілі бюджетних коштів сама по собі не свідчить про наявність процесуального чи матеріального інтересу у конкретному судовому спорі. Крім того, як убачається з матеріалів справи та було встановлено апеляційним судом, Генічеська МВА не є стороною спірного Договору й не брала участі у відповідних правовідносинах, а в спірному рішенні місцевого господарського суду відсутні будь-які висновки щодо її правового статусу чи обов'язків, а заступник керівника Херсонської обласної прокуратури в апеляційній скарзі, поданій в інтересах держави в особі Генічеської МВА, не навів іншого. Так, відповідно до пункту 9.3 Статуту джерелами фінансування закладу освіти є кошти: засновника; державного та місцевого бюджетів; батьків або осіб, які їх замінюють; добровільні пожертвування та цільові внески фізичних і юридичних осіб; інші кошти, не заборонені законодавством. Відповідно, у цьому випадку Відповідач, як окрема юридична особа, фінансується не лише за рахунок бюджетних коштів, а також має власну автономію на укладення господарських договорів, зокрема, як у цьому випадку, на постачання природного газу.
56. З огляду на досліджені докази та встановлені на підставі них обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційне провадження у справі № 916/5068/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Херсонської обласної прокуратури, поданою в інтересах держави в особі Генічеської МВА, на рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 слід закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки в цьому випадку апелянтом, як особою яка не брала участі у справі, оскаржується рішення суду першої інстанції, яке жодним чином не стосується і не впливає на права і обов'язки держави в особі Генічеської МВА, і під час вирішення цього спору питання щодо її прав та обов'язків судом не вирішувалося.
57. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши усталені правові позиції щодо обов'язку з доведення особою, яка не брала участі у справі, обґрунтованості підстав для апеляційного перегляду, правильно застосував положення пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність скаржником відповідності критеріям, визначеним у статтях 17, 254 цього Кодексу.
58. У межах перевірки доводів касаційної скарги касаційний суд зазначає, що посилання прокурора на порушення норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими та не спростовують встановленого апеляційним судом факту, що оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду безпосередньо не впливає на права, інтереси та (або) обов'язки держави в особі Генічеської МВА.
59. Наявність у прокурора повноважень на представництво інтересів держави, передбачених Конституцією України та Законом № 1697-VII, не звільняє його від обов'язку довести, що конкретне судове рішення безпосередньо стосується прав, інтересів та (або) обов'язків держави в особі Генічеської МВА, як того вимагає частина третя статті 264 ГПК України.
60. При цьому колегія суддів Верховного Суду зазначає, що у постановах Верховного Суду від 24 липня 2025 року у cправі № 916/5197/23, від 27 червня 2025 року у справі № 916/158/24, від 02 квітня 2025 року у справі № 910/11496/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 916/4944/23 та від 26 червня 2025 року у справі № 916/537/24 був застосований саме такий підхід до доведення прокурором відповідних підстав.
61. Крім того, у рішенні від 03 грудня 2025 року у справі № 6-р(II)/2025 Конституційний Суд України виснував, що "окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону [№ 1697-VII] в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя)".
62. Аргументи прокурора про те, що Генічеський ЗДО № 17 знаходиться на окупованій території, фінансується з бюджету, а тому спір впливає на інтереси громади та держави не доводять прямого чи опосередкованого впливу рішення Господарського суду Одеської області від 29 січня 2024 року у справі № 916/5068/23 на права, інтереси та (або) обов'язки держави в особі Генічеської МВА. Участь у розподілі бюджетних коштів сама по собі не свідчить про наявність процесуального чи матеріального інтересу у конкретному судовому спорі. Крім того, як убачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, держава в особі Генічеської МВА не є стороною спірного Договору й не брала участі у відповідних правовідносинах, а в згадуваному рішенні місцевого господарського суду відсутні будь-які висновки щодо її правового статусу чи обов'язків, а прокурор не навів іншого.
63. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції помилково залишив без розгляду клопотання про залучення третьої особи та про зупинення апеляційного провадження є необґрунтованими, оскільки, як уже зазначалося, у разі подання апеляційної скарги не учасником справи, суд апеляційної інстанції, перш за все, має з'ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Так як суд апеляційної інстанції правильно встановив, що суд першої інстанції не вирішував питання про права, інтереси та (або) обов'язки держави в особі Генічеської МВА, то і потреби в залученні вказаної особи до участі у справи чи у зупиненні апеляційного провадження у справі не було, тому суд апеляційної інстанції правильно залишив вказані клопотання без розгляду.
64. Враховуючи наведене, Верховний Суд, діючи в межах повноважень, передбачених статтею 300 ГПК України, перевіривши у межах касаційної скарги законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що підстави касаційного оскарження, наведені прокурором у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
66. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
67. З огляду на встановлені обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Судові витрати
68. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу керівника Херсонської обласної прокуратури, подану в інтересах держави в особі Генічеської міської військової адміністрації Генічеського району Херсонської області, залишити без задоволення.
2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 27 січня 2026 року у справі № 916/5068/23 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Л. Власов
Суддя І. В. Булгакова
Суддя Т. М. Малашенкова