30 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/101/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2026
у справі за позовом фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни
до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
про зобов'язання продовжити дію договору.
1. Короткий зміст обставин справи
1.1. Фізична особа-підприємець Чертоляс Ірина Анатоліївна (далі - ФОП Чертоляс І. А., позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - АТ "Запоріжжяобленерго", відповідач) про зобов'язання АТ "Запоріжжяобленерго" продовжити на тих самих умовах дію договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14.08.2020 № 15603 у частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, строком до 04.05.2028.
1.2. ФОП Чертоляс І. А. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ "Запоріжжяобленерго" припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
1.2.1. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ФОП Чертоляс І. А. зазначила, що наразі існує необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони АТ "Запоріжжяобленерго" припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, яку ФОП Чертоляс І. А. передає в оренду ФОП Долгій В. В. для здійснення господарської діяльності. Тому припинення повністю або частково постачання (розподілу) електричної енергії до тимчасової споруди спричинить суттєві фінансові втрати позивачу у зв'язку з втратою орендаря та необхідністю відшкодування йому збитків через неможливість здійснення господарської діяльності.
1.2.2. Скаржник вважає, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, не порушує прав та інтересів ані відповідача, ані третіх осіб і спрямований виключно на ефективний захист прав та інтересів позивача; невжиття заходів забезпечення позову призведе до значних фінансових втрат позивача. Також акцентувала увагу на тому, що захід забезпечення позову відповідає предмету позову та водночас його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначила, що пропозицій щодо зустрічного забезпечення позову немає, а також гарантовано оплату послуг з постачання (розподілу) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, на весь час дії заходу забезпечення позову.
2. Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
2.1. Господарський суд Запорізької області від ухвалою 19.01.2026 (суддя Боєва О. С.) у справі № 908/101/26 задовольнив заяву ФОП Чертоляс І. А. про забезпечення позову. Вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ "Запоріжжяобленерго" припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3.
2.2. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 26.02.2026 (колегія суддів: Джепа Ю. А., Мартинюк С. В., Фещенко Ю. В.) у справі № 908/101/26 задовольнив апеляційну скаргу АТ "Запоріжжяобленерго"; скасував ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 про забезпечення позиву; ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ФОП Чертоляс І. А. про забезпечення позову; здійснив розподіл судового збору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ФОП Чертоляс І. А. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 908/101/26 скасувати повністю і залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 року у справі № 908/101/26.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ФОП Чертоляс І. А. вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23.
4.2. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що саме через незаконну та безпідставну відмову відповідача, строк дії договору позивача про надання послуг з розподілу електричної енергії закінчився, що і оскаржується позивачем, а припинення електропостачання з цієї підстави є наслідком.
4.3. З посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, скаржник зазначив, що ініціювання споживачем спору щодо порушення ПРРЕЕ є самостійною підставою для того, щоб позивача не відключали від електропостачання з підстав існування спору щодо правомірності припинення електропостачання. Підставою для незастосування заходів щодо припинення електропостачання споживачу є ухвала про прийняття позовної заяви, а відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. За своєю суттю постачання електричної енергії передбачає доволі складну технологічну процедуру. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення постачання електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, що призведе до порушення прав споживача.
4.4. Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи. Вирішення питання щодо відновлення/припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права - забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства. Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії. Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового між споживачем і електропостачальником через механізм забезпечення позову сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.
5. Позиція інших учасників справи
5.1. АТ "Запоріжжяобленерго" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
7.1. У цій справі предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2026, якою скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 19.01.2026 щодо задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви ФОП Чертоляс І. А. про вжиття заходів забезпечення позову.
7.2. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, яким ухвалу суду першої інстанції щодо задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову скасовано (далі - оскаржуване судове рішення), Верховний Суд виходить з того, що інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту, матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
7.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
7.4. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
7.5. Отже, суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені у частині першій статті 137 ГПК України, та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
7.6. Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети, підстав та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 тощо.
7.7. У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
7.8. Верховний Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.
7.9. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
7.10. Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, із якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (див. пункт 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №344/13201/23).
7.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога позивача до відповідача продовжити на тих самих умовах дію договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14.08.2020 № 15603 у частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, строком до 04.05.2028.
7.12. ФОП Чертоляс І. А., звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, просить суд заборонити АТ "Запоріжжяобленерго" припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, до завершення розгляду справи судом та набрання рішенням суду законної сили.
7.13. Задовольняючи заяву ФОП Чертоляс І. А. про забезпечення позову, суд першої інстанції, оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходу забезпечення, дійшов висновку про існування достатніх обґрунтованих припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може ускладнити / унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Вжиття заходів забезпечення позову, щодо якого подано заяву, сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді і в разі задоволення позову - забезпечить захист прав і законних інтересів позивача та попередить можливе додаткове порушення прав заявника. Отже, за висновками суду першої інстанції, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову, шляхом заборони АТ "Запоріжжяобленерго" припиняти повністю або частково постачання (розподіл) електричної енергії, відповідає статтям 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості інтересів сторін; є ефективним способом забезпечення позову і відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову.
7.14. Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції щодо вжиття заходів забезпечення позову не погодився та зазначив таке.
7.14.1. Предметом позову у справі № 908/101/26 є вимога ФОП Чертоляс І. А. про зобов'язання АТ "Запоріжжяобленерго" продовжити на тих самих умовах дію договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14.08.2020 № 15603 (строк дії якого закінчився) в частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, строком до 04.05.2028.
7.14.2. Звертаючись до господарського суду із заявою про забезпечення позову, ФОП Чертоляс І. А. зазначала про наявність у АТ "Запоріжжяобленерго" наміру припинити постачання (розподіл) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, що підтверджується листом-попередженням від 15.07.2025 № 86618-55/1587. На думку заявника, таке припинення електропостачання унеможливить здійснення господарської діяльності у зазначеній тимчасовій споруді, яка передана в оренду ФОП Долга В. В., призведе до втрати орендаря та спричинить значні фінансові втрати, у тому числі у вигляді можливого відшкодування збитків, що істотно ускладнить ефективний захист її прав у разі задоволення позову.
7.14.3. Надаючи оцінку означеним обставинам, апеляційний суд зазначив, що обмеження та відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному Законом "Про ринок електричної енергії" та правилами роздрібного ринку.
7.14.4. Відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) постановою від 14.03.2018 № 312 затвердила Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
7.14.5. ПРРЕЕ врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
7.14.6. За змістом пункту 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу / передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл / передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
7.14.7. У пункті 3.1.9 ПРРЕЕ встановлено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
7.14.8. Відповідно до положень пункту 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі закінчення терміну дії договору між споживачем та постачальником "останньої надії" (за умови неукладення споживачем договору з іншим електропостачальником).
7.14.9. За висновками апеляційного суду, з урахуванням наведених положень пункту 7.5 ПРРЕЕ, направлення АТ "Запоріжжяобленерго" листа-попередження від 15.07.2025 № 86618-55/1587 є реалізацією передбаченого законом права оператора системи розподілу на ініціювання процедури припинення електропостачання у випадках, визначених ПРРЕЕ, зокрема, у разі закінчення строку дії договору. Направлення такого попередження свідчить про дотримання оператором розподілу встановленого нормативного порядку під час здійснення його ліцензійної діяльності.
7.14.10. Колегія суддів апеляційного господарського суду наголосила, що інститут забезпечення позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення. У той же час, сам по собі факт здійснення відповідачем його повноважень чи вчинення дій, які потенційно можуть вплинути на права та інтереси позивача, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Наявність реальної загрози порушення прав, а також ризиків, пов'язаних із виконанням майбутнього судового рішення, має бути підтверджена належними та допустимими доказами. Водночас судом першої інстанції не враховано специфіку нормативного регулювання роздрібного ринку електричної енергії, що порушує баланс інтересів учасників цього ринку. Такий підхід не узгоджується з принципом співмірності заходів забезпечення позову та не відповідає завданням інституту забезпечення позову, визначеним статтями 136, 137 ГПК України.
7.14.11. Також апеляційний суд зазначив, що у судовому засіданні 26.02.2026 представником відповідача підтверджено, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, не мало місце фактичне припинення або обмеження розподілу електричної енергії. Колегією суддів враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів намірів та фактичного припинення чи обмеження АТ "Запоріжжяобленерго" постачання (розподілу) електричної енергії до тимчасової споруди, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Курузова, 3, протягом більш ніж пів року, починаючи з часу надсилання листа попередження (15.07.2025) до дати подання позивачем заяви про забезпечення позову (16.01.2026) та постановлення оскаржуваної ухвали суду (19.01.2026). Лист-попередження від 15.07.2025 № 86618-55/1587, складений у порядку дотримання передбаченої ПРРЕЕ процедури, сам по собі не є достатнім та належним доказом того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, який не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Позивачем не наведено переконливих доводів і не надано доказів на підтвердження зазначеного.
7.14.12. Отже, за висновками апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття таких заходів не може вважатися належно вмотивованим, оскільки ґрунтується не на встановлених фактах, а на гіпотетичних ризиках, що не доводять неможливості справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача, який не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. За відсутності перевірених обставин твердження про неминучість настання негативних наслідків для позивача має характер припущень і не підтверджує реальність і безпосередність ризиків, які зазначені у заяві про забезпечення позову, з якими погодився суд першої інстанції. При вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції обмежився висновками, що ймовірне припинення постачання електроенергії може призвести до невідворотних наслідків щодо діяльності позивача, при цьому суд не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову.
7.15. Колегія суддів касаційного господарського суду зазначає, що конкретний захід забезпечення має бути домірним позовній вимозі, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, на забезпечення якого подана відповідна заява, і можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками, можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, відповідати дійсній меті звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, і особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, і такий захід має бути передбаченим частиною першою статті 137 ГПК України та/або інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
7.16. Ключовим питанням під час касаційного перегляду цієї справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог 136 - 140 ГПК України в контексті застосованого виду забезпечення позову та наявності / відсутності підстав для його забезпечення. Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 136 ГПК України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи досягається мета вжиття заходів забезпечення позову.
7.17. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.
7.18. Аналізуючи оскаржувану постанову апеляційного господарського суду в межах доводів касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування положень статей 136 - 140 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, а його висновки відповідають меті, підставам і правовій природі інституту забезпечення позову.
7.19. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23, на яку посилається скаржник, дійшла висновку, що реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права споживача на електропостачання на час вирішення судового спору з електропостачальником здійснюється шляхом забезпечення позову у вигляді заборони відключення електропостачання споживачеві на час розгляду цієї судової справи, оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.
7.20. Зазначений висновок стосується випадків вжиття заходів забезпечення позову, коли позивач оскаржує факт порушення ним ПРРЕЕ та/або умов відповідних договорів. Водночас у цій справі позивач не оскаржує факт порушення таких ПРРЕЕ чи умов договорів, а звернувся до суду з вимогою про вирішення спору щодо продовження дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на тих самих умовах у частині розподілу (передачі) електричної енергії до тимчасової споруди. Отже, положення пункту 7.11 ПРРЕЕ до спірних правовідносин не застосовуються.
7.21. Апеляційний суд, установивши відсутність підстав для забезпечення позову, виходив із того, що позивач не навів переконливих доводів та не надав належних доказів на підтвердження існування ризиків, з якими закон пов'язує можливість вжиття відповідних заходів. Отже, у цій справі апеляційний господарський суд, відмовляючи у вжитті заходів забезпечення позову, належним чином оцінив доводи сторін та подані докази, правильно застосував положення статей 136 - 140 ГПК України, дотримався принципів співмірності, розумності та балансу інтересів учасників спору.
7.22. За таких обставин, доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права не отримали підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення та не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду.
7.23. З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
7.24. Доводи АТ "Запоріжжяобленерго", викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
7.25. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що сторонами надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права, а отже, підстав для її зміни чи скасування немає.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Чертоляс Ірини Анатоліївни залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2026 у справі № 908/101/26 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова