29 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/2495/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Сініцина В.А.,
прокурора: Ковальчука О.І.,
представників учасників справи:
Харківської міської ради - не з'явився,
Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики" - не з'явився,
фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича - Панов А.М., Прядко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026
у справі за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до відповідачів:
1) Комунального закладу охорони здоров'я "Харківський міський центр здоров'я" (правонаступник - Комунальний заклад охорони здоров'я "Харківський міський інформаційно-аналітичний центр медичної статистики") (далі - КЗОЗ),
2) фізичної особи-підприємця Панова Андрія Миколайовича (далі - ФОП Панов А.М.)
про визнання недійсним договору та стягнення 2 864 000,00 грн,
1. Керівник Харківської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до КЗОЗ та ФОП Панова А.М., в якому просить:
- визнати недійсним Договір про закупівлю №1 від 16.03.2020, укладений між КЗОЗ та ФОП Пановим А.М.;
- стягнути з ФОП Панова А.М. на користь КЗОЗ сплачені за Договором кошти у сумі 2 864 000,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний Договір про закупівлю укладений сторонами з метою введення в оману Харківської міської ради, як органу місцевого самоврядування та головного розпорядника бюджетних коштів міста Харкова, для приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме - протиправного заволодіння бюджетними коштами міста Харкова. На переконання прокурора, обставини укладення Договору та його начебто виконання безумовно вказують на наявність умислу всіх сторін правочину на укладення саме фіктивного Договору.
3. Як на правові підстави позову прокурор посилається на положення статей 24, 51, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та вказує про фіктивність укладено між відповідачами Договору про закупівлю.
4. Господарський суд Харківської області рішенням від 05.11.2020 позов задовольнив повністю.
5. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що позивач довів незаконність оспорюваного правочину з огляду на встановлені Московським районним судом міста Харкова в ухвалах від 30.07.2020 у справі №643/11375/20, від 16.09.2020 у справі №643/14114/20 та від 23.09.2020 у справі №643/14286/20 обставини, якими підтверджується факт порушення відповідачами чинного законодавства під час укладення Договору.
6. Східний апеляційний господарський суд постановою від 15.02.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 скасував; ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив повністю.
7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору про закупівлю як фіктивного правочину, оскільки для визнання правочину недійсним з підстав його фіктивності необхідно щоб обидві сторони не мали на меті створити правові наслідки, тоді як наявними у матеріалах справи документами підтверджується документально виконання ФОП Пановим А.М. Договору в частині поставки товару; зазначені прокурором обставини, які встановлені під час досудового розслідування та долучені матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції визнав такими, що не впливають на розгляд спору у цій справі за відсутності відповідного обвинувального вироку суду в кримінальному провадженні.
8. Верховний Суд постановою від 15.06.2021 постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 скасував; справу передав на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
9. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:
1) суд апеляційної інстанції не надав будь-якої оцінки судовим рішенням Московського районного суду міста Харкова, які, на думку прокурора, беззаперечно підтверджують фіктивність оспорюваного Договору, а саме:
- ухвалі від 30.07.2020 у справі №643/11375/20, в якій встановлено, що альбоми для фотографій у кількості 8 000 штук на момент поставки були відсутні, а матеріально-відповідальна особа КЗОЗ без фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей, поставила свій підпис у накладній;
- ухвалі від 23.09.2020 у справі №643/14286/20, відповідно до якої фельдшера КЗОЗ ОСОБА_2. визнано винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК (за фактом вчинення підпису про отримання товару у видатковій накладній від 02.04.2020 №37 за фактичної відсутності відповідних товарно-матеріальних цінностей, та звільнено від кримінальної відповідальності в зв'язку з передачею на поруки трудовому колективу);
- ухвалі від 16.09.2020 у справі №643/14114/20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК (за фактом підробки офіційних бухгалтерських документів щодо фактичного виготовлення продукції у вигляді альбомів для фотографій у кількості 8000 штук за Договором та їх поставки ФОП Панову А.М.);
2) суд апеляційної інстанції повинен був надати оцінку доводам прокурора стосовно сумнівності реального виконання сторонами Договору лише за фактом підписання фельдшером КЗОЗ ОСОБА_2. видаткової накладної від 02.04.2020 №37 та підписання відповідачами договору відповідального зберігання від 02.04.2020 №0204/20-1 без надання оцінки обставинам щодо фактичного створення та передачі товару на момент укладення Договору;
3) необхідно дослідити питання того, чи не був укладений оспорюваний Договір з метою формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення у спорі (наявність між сторонами зобов'язально-правових відносин) поза межами встановленого правового порядку.
4) суд апеляційної інстанції не зробив будь-яких висновків щодо того, чи довів прокурор, чи мало КЗОЗ намір виконувати Договір, позаяк в судовому рішенні суду апеляційної інстанції наявні висновки лише в частині дій ФОП Панова А.М.
10. Східний апеляційний господарський суд постановою від 02.03.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2020 скасував; ухвалив нове рішення, яким у позові відмовив повністю.
11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- прокуратура зверталася до Харківської міської ради з повідомленнями про встановлені порушення вимог чинного законодавства під час укладення та виконання Договору, пропонувала вжити заходів щодо повернення безпідставно сплачених за цим Договором коштів до бюджету міста Харкова; Харківська міська рада не заперечувала проти представництва прокуратурою її інтересів у суді; прокурор довів наявність правових підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави;
- аналіз обставин справи не дає підстав для висновку про те, що спірний Договір був укладений без наміру створення правових наслідків, оскільки: 1) по-перше, має місце фактичне часткове виконання Договору (здійснення покупцем оплати за поставлений товар, що не заперечується сторонами та підтверджено матеріалами справи; сплата грошових коштів свідчить про реалізацію сторонами умов договору, що виключає можливість кваліфікації правочину як фіктивного); 2) по-друге, з матеріалів справи вбачається, що альбоми як матеріальні об'єкти існували: під час досудового розслідування був вилучений зразок альбому, який був предметом огляду; обставини можливого виготовлення альбомів з відступами від умов тендерної документації або невідповідність їх окремих характеристик самі по собі не свідчать про фіктивність правочину, а можуть свідчити про неналежне виконання договору або поставку товару неналежної якості; 3) по-третє, між сторонами у день підписання видаткової накладної було укладено договір відповідального зберігання; наявність такого договору свідчить про формалізацію подальших відносин сторін щодо товару та про спрямованість їх дій на регулювання прав та обов'язків у межах цивільно-правових зобов'язань;
- видаткова накладна №37 від 02.04.2020 недійсною, підробленою чи фіктивною не визнавалася, судового рішення про визнання її недійсним первинним бухгалтерським документом матеріали справи не містять; ця накладна як первинний обліковий документ формально підтверджує здійснення господарської операції;
- Договір був укладений за результатами проведення процедури відкритих торгів, що також свідчить про його формальну відповідність публічно-правовим процедурам та не містить ознак удаваності чи приховання іншого правочину;
- документальне оформлення поставки (видаткова накладна), оплата товару та укладення договору зберігання у своїй сукупності свідчать про вчинення сторонами дій, спрямованих на реалізацію умов Договору;
- матеріали справи не містять доказів того, що КЗОЗ діяло із заздалегідь сформованим умислом на невиконання договору або на створення лише видимості правовідносин; навпаки, КЗОЗ підписало договір, прийняло первинні документи, уклало договір зберігання та здійснило оплату за товар, що свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на реалізацію прав та обов'язків за Договором;
- відсутність доведеного обопільного умислу сторін на невиконання Договору та на створення лише формального правочину виключає можливість визнання спірного Договору фіктивним у розумінні ст.234 ЦК як помилково зазначив суд першої інстанції;
- матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що сторони Договору діяли узгоджено з єдиною метою сформувати хибне уявлення про наявність правовідносин без наміру їх реального здійснення; встановлені у справі обставини свідчать про зовнішню та юридично оформлену реалізацію договірних зобов'язань;
- Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 звернув увагу на необхідність надання оцінки ухвалам Московського районного суду міста Харкова, на які посилався прокурор як на такі, що підтверджують фіктивність спірного Договору; станом на дату ухвалення цієї постанови ці ухвали були переглянуті в апеляційному порядку та змінені, зокрема, з їх описової частини виключено згадування про ФОП Панова А.М.; така процесуальна трансформація змісту судових актів свідчить про відсутність у них остаточних та категоричних висновків щодо участі ФОП Панова А.М. у протиправній діяльності в межах відповідних кримінальних проваджень;
- зміст цих ухвал свідчить, що викладені в них обставини сформульовані з посиланням на відомості, отримані в ході досудового розслідування; обставини, зафіксовані органом досудового розслідування, не є тотожними доведеним фактам; результати досудового розслідування відображають лише процесуальну версію на певному етапі провадження; ухвали не можуть розцінюватися як беззаперечне підтвердження відсутності товару або як доказ узгодженого умислу сторін на укладення фіктивного правочину; вони підлягають оцінці нарівні з іншими доказами у справі, без надання їм визначального або вирішального значення;
- Верховний Суд у постанові від 15.06.2021 звернув увагу на необхідність надання оцінки доводам прокурора щодо сумнівності реального виконання сторонами Договору, оскільки висновок про виконання Договору був зроблений переважно на підставі підписання КЗОЗ видаткової накладної та укладення договору відповідального зберігання без належного дослідження обставин щодо фактичного виготовлення та передачі товару на момент укладення та виконання Договору; підписання видаткової накладної матеріально відповідальною особою покупця, а також укладення договору відповідального зберігання не може розглядатися як єдина та достатня підстава для висновку про фактичне виконання договору; за результатами дослідження матеріалів справи колегія суддів виходить з того, що наявність первинних бухгалтерських документів, оформлення сторонами договірних відносин щодо відповідального зберігання товару, здійснення покупцем оплати за Договором, наявність інших альбомів свідчать про вчинення сторонами дій, спрямованих на реалізацію укладеного Договору; встановлені у справі обставини не містять беззаперечних доказів того, що на момент укладення Договору сторони діяли без наміру створити передбачені ним правові наслідки або мали узгоджений умисел на створення лише формальної видимості господарських правовідносин; відсутні докази, які б свідчили про фіктивність спірного правочину;
- у межах відповідного кримінального провадження заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, що свідчить про наявність окремого, передбаченого законом механізму стягнення коштів на користь бюджету територіальної громади міста Харкова;
- відсутні належні та достатні докази існування обопільного умислу сторін на укладення фіктивного правочину; відсутні встановлені судом факти, які б безсумнівно підтверджували відсутність товару як такого; дії сторін свідчать про спрямованість на виникнення та реалізацію зобов'язальних правовідносин; суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив принципи оцінки доказів.
12. 30.03.2026 заступник керівника Харківської обласної прокуратури через систему Електронний суд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
13. Прокурор посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає, зокрема, таке:
- суд неправильно застосував норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 3, 13, 203, 215, 216, 234, ЦК, щодо визнання договору поставки фіктивним, укладеним без наміру створення правових наслідків, зокрема у випадках відсутності фактичного виготовлення та поставки товару, оформлення первинних документів за відсутності товару та здійснення оплати за фактично неіснуючий товару;
- у цій справі наявне питання застосування статей 79 та 86 ГПК у контексті оцінки доказів у сукупності, а не ізольовано. Висновки апеляційного суду фактично підміняють оцінку доказів формальним переліком документів та ігноруванням їх взаємозв'язку, що потребує втручання суду касаційної інстанції як суду права;
- формування Верховним Судом єдиної та чіткої правової позиції щодо механізму застосування відповідного законодавства, а також стандартів і порядку доказування у справах цієї категорії, має принципове значення для забезпечення єдності судової практики, правової визначеності та однакового застосування норм права судами та іншими суб'єктами владних повноважень.
14. 20.04.2026 ФОП Панов А.М. через систему Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
15. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Панов А.М. зазначає, зокрема, таке:
- правова позиція скаржника є суперечливою, оскільки висновки Верховного Суду щодо застосування ст.234 ЦК у подібних правовідносинах існують (і прокурор їх активно цитує); посилання на п.3 ч.2 ст.287 ГПК є безпідставним;
- прокурор фактично просить Верховний Суд здійснити переоцінку вже встановлених обставин справи та заново дослідити докази (видаткові накладні, договір зберігання, матеріали кримінального провадження), що прямо виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції;
- доводи скаржника про необхідність формування висновку щодо застосування статей 79 та 86 ГПК у подібних правовідносинах є безпідставними, оскільки методологія оцінки доказів за стандартом "вірогідності доказів" та принципом "сукупного аналізу" вже детально роз'яснена Верховним Судом;
- правомірність правочину захищена презумпцією, передбаченою ст.204 ЦК; ще одною презумпцією, яка має бути врахована у цій справі, є презумпція невинуватості, яка викладена у ст.62 Конституції України;
- твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив намір КЗОЗ на виконання Договору, спростовується текстом оскаржуваної постанови, в якій встановлено, що КЗОЗ здійснило оплату за Договором з наміром одержати товар та виконати свої зобов'язання; сплата бюджетних коштів на виконання правочину виключає можливість визнання його фіктивним.
16. Верховний Суд ухвалою від 09.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 29.04.2026.
17. Дослідивши матеріали справи та касаційної скарги, Верховний Суд дійшов такого висновку.
18. Колегія суддів встановила, що у провадженні Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - Об'єднана палата) перебуває справа №910/6072/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Окко-Бізнес Партнер" до Державної казначейської служби України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ Аграрне підприємство "Колос-2", ТОВ "Волев-Інвест", Приватного підприємства "Енерго Ліс", Державної податкової служби України, про стягнення коштів, безпідставно отриманих державою у вигляді податків і зборів.
19. У справі №910/6072/24 суд першої інстанції (як і суд апеляційної інстанції у цій справі №922/2495/20), відмовляючи у задоволенні позову, виходив, зокрема, з того, що неможливо врахувати матеріали досудового розслідування під час розгляду спору з огляду на відсутність вироку по кримінальній справі.
20. При цьому, у цій справі однією з підстав для прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позову стало те, що у межах відповідного кримінального провадження заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, що свідчить про наявність окремого, передбаченого законом механізму стягнення коштів на користь бюджету територіальної громади.
21. У справі №910/6072/24 одним з питань, яке постало перед Об'єднаною палатою, є те, чи відповідає вимога позивача про стягнення сум безпідставно сплачених податків та обов'язкових платежів з Державного бюджету України належному та ефективному способу захисту порушених прав, враховуючи, що частина коштів із загальної суми заявлено до стягнення за цивільним позовом в межах кримінального провадження.
22. У п.4 ч.4 ст.17 Закону "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
23. Згідно з ч.6 ст.13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" та ч.4 ст.236 ГПК висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
24. Відповідно до п.7 ч.1 ст.228 ГПК суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
25. Згідно з п.11 ч.1 ст.229 ГПК провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
26. Оскільки у справі №910/6072/24 має бути вирішено, чи відповідає належному та ефективному способу захисту порушених прав вимога про стягнення коштів, що також заявлена до стягнення за цивільним позовом в межах кримінального провадження, то колегія суддів, з метою дотримання єдності судової практики вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі №922/2495/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою справи №910/6072/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження у справі №922/2495/20 за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 до завершення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №910/6072/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець