29 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/974/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф»
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Петренко Н.Д.)
від 15.10.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Таран С.В., судді: Богатир К.В., Поліщук Л.В.)
від 04.02.2026
у справі № 916/974/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф»
про визнання незаконною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Коротченко Д.С.,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайленд» (далі - ТОВ «Сайленд», позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Граф" ( далі - ОСББ «Граф», відповідач), в якій просить:
1) визнати незаконною бездіяльністьі ОСББ «Граф» щодо ненадання інформації ТОВ «Сайленд» за заявами від 06.02.2025 та від 21.02.2025;
2) зобов'язати ОСББ «Граф» надати ТОВ «Сайленд» для ознайомлення з можливістю зробити копії:
- протоколи загальних зборів ОСББ «Граф» співвласників житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Морська, буд.8-А, за 2022-2024 роки;
- рішення, прийняті на загальних зборах ОСББ «Граф» протягом 2022-2024 років; листки опитування співвласників (якщо голосування на загальних зборах ОСББ «Граф» в період з 2022 по 2025 рік відбувалося шляхом опитування);
- фінансові звіти ОСББ «Граф» за 2022, 2023 та 2024 роки; документи по складу правління, ревізійної комісії (ревізор), за наявності спостережної ради;
- усі первинні документи, що підтверджують оплату робіт, послуг та придбання будь-яких активів для ОСББ «Граф» (договори / угоди, акти, накладні, квитанції) та ін., що покладено в основу формування рахунків по сплаті житловокомунальних послуг за період з 2021 року по 2024 рік включно;
- звіти проведеного аудиту (ів) за весь період діяльності ОСББ «Граф» та підтвердження витратної частини сплати здійснених заходів;
- затверджені кошториси на 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки;
- банківські виписки з поточних рахунків ОСББ «Граф» за період з 2021-2024 роки включно;
- реєстри боржників по сплаті житлово-комунальних послуг ОСББ «Граф» станом на 31.12.2024;
- інформацію про інші джерела надходження грошових коштів до поточного рахунку ОСББ «Граф» протягом 2022-2024 років.
1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Сайленд» посилається на те, що право співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі і позивача, на одержання інформації щодо діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку прямо передбачене законом, зокрема статтею 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статтею 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку", а також статутом відповідача, оскільки вказана інформація є інформацією що стосується діяльності щодо використання спільного майна об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Разом з тим відповідачем порушено вищевказані вимоги шляхом бездіяльності в наданні відповіді на заяви від 11.02.2025, 21.02.2025 позивача та в ненаданні можливості ознайомитися з інформацією, викладеною у відповідних документах, які зберігаються в ОСББ «Граф» та до яких позивач просив надати доступ для ознайомлення. Неодержання співвласником (позивачем) доступу до інформації щодо діяльності ОСББ у відповідності до статті 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку" є порушенням його права на отримання інформації, прийняття участі у діяльності ОСББ та здійснення контролю за його діяльністю відповідно до вказаних законодавчих актів та статуту, що підлягає захисту судом.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі №916/974/25 позовні вимоги частково задоволено. Визнано незаконною бездіяльність ОСББ «Граф» щодо ненадання інформації ТОВ «Сайленд» за заявами від 06.02.2025, від 21.02.2025 та зобов'язано ОСББ «Граф» надати ТОВ «Сайленд» для ознайомлення з можливістю зробити копії документів, що стосуються періоду з 03.03.2024 по грудень 2024 року включно, а саме: протоколів загальних зборів ОСББ «Граф» співвласників житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Морська, буд. 8-А; рішень, прийнятих на загальних зборах ОСББ «Граф»; листків опитування співвласників (якщо голосування на загальних зборах ОСББ «Граф» відбувалося шляхом опитування); фінансових звітів ОСББ «Граф»; документів по складу правління, ревізійної комісії (ревізор), за наявності спостережної ради; усіх первинних документів, що підтверджують оплату робіт, послуг та придбання будь-яких активів для ОСББ «Граф» (договори / угоди, акти, накладні, квитанції) та ін., що покладено в основу формування рахунків по сплаті житлово-комунальних послуг; звітів проведеного аудиту(ів) та підтвердження витратної частини сплати здійснених заходів; затверджених кошторисів; банківських виписок з поточних рахунків ОСББ «Граф»; реєстрів боржників по сплаті житлово-комунальних послуг ОСББ "Граф" станом на 31.12.2024; інформацію про інші джерела надходження грошових коштів до поточного рахунку ОСББ «Граф». В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване безпідставністю невиконання ОСББ «Граф» передбаченого приписами законодавства обов'язку щодо надання на вимогу позивача інформації та запитуваних ним документів, що зумовило порушення прав та законних інтересів ТОВ «Сайленд». При цьому місцевий господарський суд врахував, що відповідні інформація та документи мають бути надані лише за період з 03.03.2024 по грудень 2024 року включно, тобто за період після обрання нового складу правління відповідача, враховуючи встановлені чинним судовим рішенням, ухваленим в іншій справі, обставини щодо відсутності у відповідача документації, що мала бути передана попереднім головою об'єднання теперішньому керівництву даної юридичної особи.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі №916/974/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність ОСББ «Граф» щодо ненадання інформації ТОВ "Сайленд" за заявами від 06.02.2025 та від 21.02.2025, та про зобов'язання ОСББ «Граф» надати ТОВ «Сайленд» для ознайомлення з можливістю зробити копії документів, що стосуються періоду з 03.03.2024 по грудень місяць 2024 року включно, а саме: рішень, прийнятих на загальних зборах ОСББ «Граф»; документів по складу правління, ревізійної комісії (ревізор), спостережної ради (за наявності) та інформації про інші джерела надходження грошових коштів до поточного рахунку ОСББ "Граф", скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання надати документи за період до 03.03.2024 та після грудня місяця 2024 року скасовано, позов у цій частині задоволено. В решті рішення залишено без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» задовольнити частково.
Зобов'язати Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сайленд» для ознайомлення з можливістю зробити копії:
- протоколи загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» співвласників житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Морська, буд. 8-А, за 2022-2024 роки разом з власними листками опитування;
- фінансові звіти Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» за 2022, 2023 та 2024 роки;
- первинні документи, що підтверджують оплату робіт, послуг та придбання будь-яких активів для Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» (зокрема, договори / угоди, акти, накладні, квитанції), що покладено в основу формування рахунків по сплаті житлово-комунальних послуг за період з 2021 року по 2024 рік включно;
- звіти проведеного аудиту за весь період діяльності Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» та підтвердження витратної частини сплати здійснених заходів;
- затверджені кошториси на 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роки;
- банківські виписки з поточних рахунків Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» за період з 2021-2024 роки включно;
- реєстр боржників по сплаті житлово-комунальних послуг Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» станом на 31.12.2024.
Вказані документи надати з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити».
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСББ «Граф» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського Одеської області від 15.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №916/974/25, ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
3.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ОСББ «Граф» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суди попередніх інстанцій застосовали статтю 76 ГПК України (щодо належності доказів), статтю 77 ГПК України (щодо допустимості доказів), статтю 78 ГПК України (щодо достовірності доказів), статтю 86 ГПК України (щодо оцінки доказів), статтю 91 ГПК України (щодо письмових доказів) без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2025 у справі №420/15308/24, у взаємозв'язку зі статтею 1, частинами першою, третьою статті 15 Закону України "Про поштовий зв'язок", пунктів 1, 2, 58, 62 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.
Також відповідач відзначає, що навіть у разі, якщо суд дійде висновку про відсутність релевантного висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, спір підпадає під підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, адже на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання оцінки доказів вручення кур'єрської кореспонденції; підтвердження факту отримання юридичною особою; допустимості копій накладних як єдиного доказу вручення у подібних правовідносинах саме у господарській юрисдикції, в тому числі, але не виключно, де стороною є ОСББ.
Крім того, окремою підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, адже вважає, що суди допустили порушення норм процесуального права, а саме встановили істотні для справи обставини на підставі недопустимих та недостовірних доказів, а саме: копій кур'єрських накладних без надання належних оригіналів та без безспірного підтвердження повноважень особи, яка начебто отримала кореспонденцію від імені ОСББ; копій квитанцій до прибуткових касових ордерів, які самі по собі не підтверджують факту вручення конкретного відправлення конкретному адресату; документів, які не містять належного комплексу ознак, достатніх для однозначного підтвердження ланцюга: прийняття відправлення - пересилання - вручення адресату. На переконання ОСББ, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином вказані обставини і не надали належної оцінки запереченням відповідача щодо відсутності факту отримання спірних заяв, чим порушили вимоги статей 76, 77, 78, 86, 91 ГПК України, що в силу пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
3.3. ТОВ «Сайленд» через «Електронний суд» 10.04.2026 подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому фактично просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень
4.1. Державну реєстрацію ОСББ «Граф» проведено 14.07.2020, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №15561020000074668.
4.2. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.5 статуту ОСББ «Граф», затвердженого рішенням загальних зборів, оформленим протоколом б/н від 11.03.2024 (далі - Статут), дане об'єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №8-А, що розташований за місцезнаходженням: м. Одеса, вул. Морська , відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Об'єднання діє відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та статуту. Об'єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Пунктом 4.1 Статуту визначено, що органами управління об'єднання є загальні збори співвласників і правління. Контролюючим органом об'єднання є ревізійна комісія (ревізор).
У підпунктах 7.1.3, 7.1.4 пункту 7.1 Статуту вказано, що співвласник, зокрема має право знайомитися з протоколами загальних зборів об'єднання (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), власними листками опитування, зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), а також за власний рахунок робити з них виписки і копії та отримувати їх копії в електронній формі, а також одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об'єднання.
4.3. Державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Сайленд» на об'єкт нерухомого майна загальною площею 16 кв.м, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Морська, буд. 8-а, паркомісце №3, проведено 22.05.2021. Підставою для реєстрації права власності позивача було свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №6206, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.01.2025 №410680335.
Державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Сайленд» на об'єкт нерухомого майна загальною площею 44 кв.м, що розташований за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Морська, буд. 8-а, кв. 61-Б, проведено 25.05.2021. Підставою для реєстрації права власності позивача вказане свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №6245, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.01.2025 №410680378.
4.4. На загальних зборах ОСББ «Граф», що відбулися 02.03.2024, зокрема вирішено припинити повноваження попереднього складу правління даного об'єднання співвласників та обрати нове правління у складі: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 . Крім того, вирішено припинити повноваження голови правління - ОСОБА_6 з 02.03.2024 та виключити останнього як особу, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі, підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, а також обрано ОСОБА_1 головою правління з 03.03.2024.
4.5. Надалі ТОВ «Сайленд» звернулося до відповідача з заявами від 06.02.2025 та від 21.02.2025 щодо надання представнику позивача можливості ознайомитися та зробити копії з документів щодо діяльності ОСББ «Граф» згідно з викладеним у цих листах переліком.
Вищенаведені заяви від 06.02.2025 та від 21.02.2025 надіслані позивачем засобами поштового зв'язку та одержані ОСББ «Граф» 12.02.2025 та 26.02.2025 відповідно, на підтвердження чого до суду першої інстанції подано копії накладних кур'єрської служби доставки від 11.02.2025 №1330 та від 25.02.2025 №1696, а також квитанцій до прибуткового касового ордера від 11.02.2025 №282 і від 25.02.2025 №290, які містять описи вкладень та підпис одержувача про отримання відправлень.
Докази виконання ОСББ «Граф» вимог ТОВ «Сайленд» про надання документів, викладених у заявах від 06.02.2025 та від 21.02.2025, до звернення позивача з позовом у даній справі, у матеріалах справи відсутні.
4.6. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі №916/284/25, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025, частково задоволено позов ОСББ «Граф» до ОСОБА_6 . Зобов'язано ОСОБА_6 протягом п'яти робочих днів з моменту набрання рішенням суду законної сили передати голові правління ОСББ «Граф» печатку ОСББ «Граф», а також всі офіційні документи ОСББ «Граф» в оригіналі, у тому числі: статут ОСББ «Граф»; протоколи загальних зборів та членів правління ОСББ «Граф» з часу його створення, а також інші документи, речі та предмети, які стосуються діяльності ОСББ «Граф»; облік мешканців об'єкта, а також власників, співвласників окремих приміщень об'єкта, які у ньому не мешкають; щодо правовідносин ОСББ «Граф» з юридичними або фізичними особами у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг, найму, оренди та користування приміщеннями об'єкта за весь час існування ОСББ «Граф»; щодо планових заходів за попередній та на поточний роки, необхідних для утримання об'єкта відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та для збереження належного стану будівельних елементів, конструкцій та мереж об'єкта; всі наявні копії ключів від усіх службових, допоміжних, технічних і т.д. приміщень будинку; дані бухгалтерського обліку доходів та витрат на утримання багатоквартирного будинку протягом всього часу існування ОСББ «Граф»; інформацію про виконані роботи з технічного обслуговування і ремонту конструктивних елементів багатоквартирного будинку та інженерних систем протягом всього строку існування ОСББ «Граф», але не більше ніж три останні роки; інформацію про виникнення аварійних ситуацій і технічних несправностей у розрізі конструктивних елементів та інженерних систем за строк всього строку існування ОСББ «Граф», але не більше ніж три останні роки; документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту; технічний паспорт на будинок; паспорт земельної ділянки; план земельної ділянки з усіма будинками та спорудами, що на ній розташовані, виготовлений відповідно до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 09.04.1998 №56, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.06.1998 за №393/2833, та рішенням про відведення земельної ділянки під забудову; паспорт об'єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об'єктів будівництва; проектну документацію зі схемами влаштування внутрішньо будинкових систем; проектно-кошторисну документацію та виконавчі креслення на будинок та споруду об'єкта щодо підключення об'єкта до мереж централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення тощо; акт технічного стану об'єкта на момент приймання-передачі; схеми внутрішньо будинкових мереж централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення тощо; виконавчі креслення контурів заземлення (для споруд, які мають заземлення); проектно-кошторисну документацію на котельню, технічні паспорти котельні та котельного господарства, котлові книги та книги обліку розходу газу, води, електроенергії, акти виконаних робіт з обслуговування та ремонту обладнання котельні, виконавчі креслення підключення котельні до мереж централізованого постачання холодної та водовідведення, газо- та електропостачання, тощо; паспорти ліфтового господарства; кошториси, описи робіт з поточного та капітального ремонту; журнали заявок мешканців об'єкта; протоколи виміру опору ізоляції електромереж; протоколи огляду системи вентиляції; енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем; технічну документацію обладнання котельної; технічну документацію щодо пожежної сигналізації та системи пожежогасіння, акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок; паспорти, гарантійні документи, акти випробування, акти технічного огляду, повірки й опломбування та інші технічні документи та систем, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку. У решті позовних вимог відмовлено.
Вказане вище судове рішення мотивоване тим, що відповідно до приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Статуту ОСББ «Граф» голова правління є посадовою особою об'єднання співвласників, яка здійснює управління поточною діяльністю юридичної особи після обрання на цю посаду і згідно з пунктом 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 №1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22.06.2015 за №736/27181, колишній керівник юридичної особи за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві відповідної юридичної особи. Між тим, відповідачем не доведено виконання свого обов'язку з передачі новообраному керівнику ОСББ «Граф» оригіналів документів, які є предметом спору у справі №916/284/25, за виключенням технічної документації на ліфти, оскільки відповідні документи відповідачем були передані голові правління Обслуговуючого кооперативу "Граф", що підтверджується відповідною розпискою та заявою свідка.
4.7. Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суд першої інстанції виходив з такого:
- ТОВ «Сайленд» є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Морська, буд. 8-А, оскільки є власником об'єктів нерухомості у даному будинку;
- у законі чітко передбачене право співвласників багатоквартирного будинку на одержання інформації щодо діяльності створеного об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, відповідно, реалізація цього права покладається саме на особу, у володінні та розпорядженні якої знаходиться ця інформація, тобто на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в особі його органів управління;
- доводи відповідача щодо неотримання листів позивача та щодо неналежних доказів їх доставки є неспроможними та спростовуються наявними матеріалами справи;
- враховуючи встановлені господарським судом під час розгляду справи №916/284/25 обставини щодо відсутності у ОСББ «Граф» документації, що мала бути передана теперішньому керівництву ОСББ «Граф», суд приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності у ОСББ документів, про надання яких просить позивач;
- після рішення загальних зборів ОСББ «Граф» 02.03.2024, на яких, окрім іншого, вирішено припинити повноваження попереднього складу правління ОСББ «Граф» та обрано нове правління ОСББ «Граф», діяльність ОСББ продовжувалась та щодо періоду після 02.03.2024 має вестись відповідна документація, яку відповідачем також не було надано для ознайомлення позивачу у відповідності до його звернення;
- наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання надати позивачу зазначені в позовній заяві документи саме за період після обрання нового складу правління ОСББ «Граф», тобто з 03.03.2024 по грудень 2024 року включно.
4.8. Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з такого:
- право співвласника на одержання інформації не є необмеженим;
- чинне законодавство містить обмеження щодо надання співвласникам конфіденційної інформації про фізичних осіб;
- персональні дані співвласників та інших фізичних осіб, отримані об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку у процесі його діяльності, є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Такі дані не підлягають наданню об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку для ознайомлення співвласнику як конфіденційна інформація, згода на поширення якої не надавалась у встановленому законом порядку;
- спірні документи безпосередньо стосуються діяльності ОСББ та пов'язані із правом позивача на участь в управлінні вказаним об'єднанням, при цьому вони мають бути надані з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації;
- помилковим є висновок суду першої інстанції щодо обмеження часових меж, за який мають бути надані документи, періодом з 03.03.2024 по грудень 2024 року включно, адже обов'язок ОСББ надати співвласнику доступ до документів встановлений безпосередньо нормами чинного законодавства та положеннями Статуту відповідача, у той час як втрата документів, їх відсутність не звільняє об'єднання від обов'язку їх відновлення (зокрема, але не виключно: шляхом отримання з відповідної реєстраційної справи; від податкових органів; від органів статистики; від банківських установ, у яких виписки можна отримати за будь-який період, починаючи з моменту відкриття рахунку, тощо) та надання співвласнику, тим більше, що з 03.03.2024 новообране керівництво мало достатньо часу для вчинення відповідних дій, які до того ж відповідають інтересам самої юридичної особи - відповідача. Право співвласника на ознайомлення з документами щодо діяльності ОСББ не повинно ставитись у залежність від наявності або відсутності судового рішення, яким вирішено спір про передачу документів колишнім керівником юридичної особи новому керівництву (доказів невиконання якого матеріали справи не містять);
- відповідачем у відзиві не було зазначено жодних доводів щодо проставлення від імені ОСББ "Граф" підпису у накладних кур'єрської служби доставки від №1330 11.02.2025 та від 25.02.2025 №1696, доданих до позовної заяви на підтвердження вручення відповідачеві відправлень, неповноважною особою, натомість всі заперечення останнього ґрунтуються виключно на неподанні позивачем до місцевого господарського суду разом з позовом розрахункових документів, які підтверджують оплату кур'єрських послуг. Водночас жодного доказу на підтвердження сфальшованості вищенаведених кур'єрських накладних або відображення у них недостовірних відомостей, у тому числі, в частині відомостей про отримання адресатом відправлених йому звернень, відповідачем до суду не подано, а тому обставини вручення вказаному об'єднанню співвласників заяв ТОВ «Сайленд» від 06.02.2025 та від 21.02.2025 з вимогами про надання документів відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані;
- посилання відповідача на те, що квитанції до прибуткового касового ордера не повинні братися до уваги внаслідок їх несвоєчасного подання, оцінено критично. Сам по собі факт оплати / неоплати послуг кур'єрського зв'язку не є юридично значущою обставиною для встановлення факту отримання адресатом відповідного відправлення, оскільки правові наслідки для сторін у спірних правовідносинах пов'язуються не з виконанням договірних зобов'язань між відправником та оператором поштового зв'язку, а з моментом доведення змісту волевиявлення однієї сторони до відома іншої;
- у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не подано жодного доказу на підтвердження виконання останнім вимог позивача про надання документів, викладених у заявах від 06.02.2025 та від 21.02.2025. Факт ненадання ТОВ «Сайленд» відповідних документів навіть після звернення з позовом підтверджується самим ОСББ в його апеляційній скарзі.
- рішення, прийняті на загальних зборах протягом 2022-2024 років, мають бути належним чином оформлені у вигляді відповідних протоколів, що передбачено положеннями пункту 4.18 Статуту, між тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачеві для ознайомлення (з можливістю зробити копії) протоколи загальних зборів ОСББ за 2022-2024 роки задоволено, у зв'язку з чим позивач фактично необґрунтовано дублює позовні вимоги, адже просить надати для ознайомлення і протоколи, і рішення, які оформлені такими протоколами;
- співвласник має право знайомитися лише з власними листками опитування, а також зі зведеною інформацією про результати голосування кожного із співвласників (крім конфіденційної інформації про фізичних осіб), що, у свою чергу, виключає можливість задоволення позовних вимог про надання листків опитування інших співвласників;
- позовні вимоги в частині зобов'язання надати документи по складу правління, ревізійної комісії (ревізор) та спостережної ради (за наявності) не підлягають задоволенню внаслідок того, що позивачем жодним чином не конкретизовано, які саме документи він розраховує отримати у зв'язку з задоволенням цих вимог, тим більше, що персональний склад правління та ревізійної комісії (ревізор) визначаються рішенням загальних зборів, у зв'язку з чим задоволення вимог про надання протоколів загальних зборів цілком має задовольнити інтерес позивача в ознайомленні з обраними складом правління та ревізійної комісії (якщо вона була створена, докази на підтвердження чого у матеріалах справи відсутні). Крім того, позивачем безпідставно не враховується, що Статутом взагалі не передбачено можливості створення такого органу як спостережна рада;
- необґрунтованими є позовні вимоги в частині зобов'язання надати інформацію про інші джерела надходження грошових коштів до поточного рахунку ОСББ протягом 2022-2024 років, адже позивачем не конкретизовано про які саме джерела йдеться та в якій формі має бути надана така інформація, тим більше, що будь-які надходження з будь-яких джерел мають бути відображені у банківських виписках з поточних рахунків відповідача, про зобов'язання надати які за період з 2021 року по 2024 рік включно задоволено позовні вимоги;
- посилання відповідача на те, що під час розгляду даної справи ТОВ "Сайленд" втратило статус співвласника, жодним чином не свідчать про наявність правових підстав для повної відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки як станом на момент звернення позивача до відповідача з вимогами про надання інформації та документів, так і на момент подання позову ТОВ "Сайленд" було співвласником. Більше того, зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не заперечував факт наявності у позивача статусу співвласника багатоквартирного будинку;
- обраний позивачем спосіб захисту у вигляді окремої позовної вимоги про визнання незаконною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації не є належним та ефективним у спірних правовідносинах, що зумовлює необхідність відмови у задоволенні позову у цій частині.
5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань
5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №916/974/25 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2025 відкрито касаційне провадження у справі №916/974/25 за касаційною скаргою ОСББ «Граф» на рішення Господарського Одеської області від 15.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026; справу призначено до судового розгляду.
5.2. Об'єктом касаційного оскарження є рішення Господарського Одеської області від 15.10.2025 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №916/974/25, якими частково задоволено позовні вимоги.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.
6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
6.3. Ураховуючи зміст та доводи касаційної скарги, Суд відзначає, що фактично скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права щодо дослідження та оцінки доказів, на підставі яких суди встановили обставини отримання ОСББ «Граф» листів ТОВ «Сайленд» від 06.02.2025 та від 21.02.2025 з вимогами про надання документів.
На переконання скаржника, недоведеність обставин отримання у позасудовому порядку листів позивача з вимогами про надання відповідної інформації та документів, виключає можливість задоволення даного позову в цілому.
При цьому Суд ураховує, що касаційна скарга не містить жодних доводів ані щодо наявності / відсутності права позивача на отримання спірної інформації як такої, ані щодо оскарження змісту та обсягу наданої за рішеннями судів інформації та документів.
З огляду на наведене колегія суддів відзначає таке.
6.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
6.4.1. Так, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якої підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Отже, відповідно до положень норм ГПК України (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Слід відзначити, що для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
6.4.2. Колегія суддів відзначає, що у справі, що переглядається, позивач, як співвласник багатоквартирного будинку, звернувся до суду з позовом до ОСББ «Граф», в якому, зокрема, просив суд зобов'язати відповідача надати документи та інформацію щодо діяльності ОСББ (за переліком).
В обґрунтування позову ТОВ «Сайленд», зокрема вказувало, що відповідач у порушення приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку", а також Статуту ОСББ «Граф» не надав витребовувану інформацію та документи за заявами від 06.02.2025 та від 21.02.2025, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір, встановили, що заяви від 06.02.2025 та від 21.02.2025 були надіслані позивачем засобами поштового зв'язку та одержані ОСББ «Граф» 12.02.2025 та 26.02.2025 відповідно, що підтверджується накладними кур'єрської служби доставки від 11.02.2025 №1330 та від 25.02.2025 №1696, а також квитанціями до прибуткового касового ордера від 11.02.2025 №282 і від 25.02.2025 №290, які містять описи вкладень та підпис одержувача про отримання відправлень.
Суд першої інстанції, відхиляючи твердження відповідача щодо неотримання листів позивача та щодо неналежних доказів їх доставки, вказав, що такі є неспроможними та спростовуються наявними матеріалами справи.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачем у відзиві не було зазначено жодних доводів щодо проставлення від імені ОСББ «Граф» підпису у накладних кур'єрської служби доставки від 11.02.2025 №1330 та від 25.02.2025 №1696 (доданих до позовної заяви на підтвердження вручення відповідачеві відправлень) неповноважною особою, натомість всі заперечення останнього ґрунтувалися виключно на неподанні позивачем до місцевого господарського суду разом з позовом розрахункових документів, які підтверджують оплату кур'єрських послуг. Водночас жодного доказу на підтвердження сфальшованості вищенаведених кур'єрських накладних або відображення у них недостовірних відомостей, у тому числі, в частині відомостей про отримання адресатом відправлених йому звернень, відповідачем до суду не подано, а тому обставини вручення вказаному об'єднанню співвласників заяв ТОВ «Сайленд» від 06.02.2025 та від 21.02.2025 з вимогами про надання документів відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.
Також суд відхилив посилання відповідача на те, що квитанції до прибуткового касового ордера від 11.02.2025 №282 та від 25.02.2025 №290, які були надані ТОВ «Сайленд» з відповіддю на відзив, не повинні братися до уваги внаслідок їх несвоєчасного подання, адже, звертаючись з позовом і надаючи разом з ним накладні, в яких зі сторони ОСББ "Граф" проставлені підписи про отримання відправлень, позивач не був обізнаний з правовою позицією відповідача, який, одержавши від кур'єра під розпис вищенаведені заяви від 06.02.2025 та від 21.02.2025 щодо надання документів, ставитиме під сумнів сам факт надання кур'єрських послуг у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи доказів їх оплати, а тому причини неподання товариством відповідних квитанцій до прибуткового касового ордера є поважними. При цьому з огляду на наявність накладних з відміткою про вручення зазначених листів, такі квитанції не мають вирішального значення. Сам по собі факт оплати / неоплати послуг кур'єрського зв'язку не є юридично значущою обставиною для встановлення факту отримання адресатом відповідного відправлення, оскільки правові наслідки для сторін у спірних правовідносинах пов'язуються не з виконанням договірних зобов'язань між відправником та оператором поштового зв'язку, а з моментом доведення змісту волевиявлення однієї сторони до відома іншої.
6.4.3. Не погоджуючись з наведеними вище висновками судів попередніх інстанцій, позивач вважає, що такі здійсненні без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 23.12.2025 у справі №420/15308/24 щодо застосування статей 76, 77, 78, 86 та 91 ГПК України у взаємозв'язку зі статтею 1, частинами першою, третьою статті 15 Закону України "Про поштовий зв'язок", пунктів 1, 2, 58, 62 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.
Оцінюючи доводи касаційної скарги у наведеній частині, колегія суддів ураховує, що у справі №420/15308/24 розглядався спір за позовом фізичної особи до Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що відповідач фактично не проводив службового розслідування, натомість продублював в оскаржуваному наказі обставини, з яких позивачеві оголошено підозру в кримінальному провадженні. Крім цього, позиція відповідача про численні порушення позивачем трудової дисципліни, на його думку, є безпідставними та необґрунтованими.
Верховний Суд, залишаючи без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024, якими визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом та повернуто позовну заяву позивачеві, вказав, що суди попередніх інстанцій слушно зазначили, що надані представницею позивача докази на підтвердження дати подачі позовної заяви суперечать один одному і не доводять факту подання позовної заяви 25 квітня 2024 року. Неможливість визначити дійсну дату звернення позивача до суду у розглядуваному випадку обґрунтовано перешкодило суду першої інстанції вирішити питання про поновлення процесуального строку. Разом з тим, оскільки з оскаржуваним наказом про звільнення позивач ознайомився 26 березня 2024 року, то у будь-якому разі дану позовну заяву подано поза межами встановленого спеціальним законом строку. Обставин, які б указували на існування поважних причин його пропуску у справі не встановлено.
6.4.4. Здійснивши аналіз постанови Верховного Суду, на яку посилається скаржник, ураховуючи критерії подібності, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №333/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність справи №420/15308/24 зі справою, що переглядається, адже остання визначально різниться предметом, підставами позову, способом захисту, а також встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин, тобто рішення у справі ухвалене за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.
При цьому Суд відзначає, що приписи статей 76, 77, 78, 86 та 91 ГПК України, на правозастосуванні яких акцентує скаржник, є нормами процесуального права, які мають загальний та універсальний характер, і застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин. Тобто застосування вказаних норм процесуального права відбувається з урахуванням особливостей конкретної справи, доказів, доводів, предмету доказування, тощо.
Слід врахувати і те, що висновок - це результат мислення, умовиводу, за наслідками якого формується нове судження, яке виводиться з вихідних суджень. Отже, необхідною ознакою висновку є його мотивування. Якщо таке мотивування не наведене, то сформульоване судження не набирає якості висновку; тому таке судження не є обов'язковим до врахування судами. Зокрема просте цитування норми права (зокрема положень Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку як це відображено у справі №420/15308/24, на яку вказує скаржник) не є висновком щодо її застосування.
Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Разом з тим, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій статей 76, 77, 78, 86 та 91 ГПК України у взаємозв'язку зі статтею 1, частинами першою, третьою статті 15 Закону України "Про поштовий зв'язок", пунктів 1, 2, 58, 62 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, скаржником не доведено суперечності висновків судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, з висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 23.12.2025 у справі №420/15308/24, зокрема у частині застосування норм процесуального права. Судові рішення у даній справі ухвалені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу (подані сторонами докази), які не є аналогічними як у наведеній скаржником справі (№420/15308/24).
Доводи скаржника про їх неврахування зводяться до власного трактування таких висновків (без урахування змісту спірних правовідносин, конкретних обставин справи та наявних доказів у справі), що вочевидь не може бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у відповідності до приписів статей 236, 310 ГПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.12.2025 у справі №420/15308/24.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Отже, з огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що наявні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСББ «Граф» з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
6.5. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
6.5.1. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, у разі оскарження судових рішень на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Скаржник відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання оцінки доказів вручення кур'єрської кореспонденції; підтвердження факту отримання юридичною особою; допустимості копій накладних як єдиного доказу вручення у подібних правовідносинах саме у господарській юрисдикції, в тому числі, але не виключно, де стороною є ОСББ.
6.5.2. Колегія суддів, оцінюючи доводи касаційної скарги у означеній частині відзначає, що фактично останні зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позову. Однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Колегія суддів ураховує, що суди попередніх інстанцій за результатами розгляду справи врахували положення процесуального закону щодо стандартів доказування, надали оцінку доводам сторін і поданим на їх підтвердження доказам та дійшли висновку, що позивач надав суду достатні, належні, достовірні та вірогідні докази, що підтверджують надіслання позивачем листів від 12.02.2025 та 26.02.2025 та отримання останніх відповідачем, які у своїй сукупності переважали доводи ОСББ «Граф» щодо неотримання таких листів-вимог, ураховуючи, окрім того, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростували доводи та докази позивача у відповідній частині.
Посилання у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим сторонами доказам Верховний Суд вважає формальними, адже в оскаржуваних судових рішеннях скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин у процесуальному сенсі.
6.5.3. Колегія суддів з огляду на доводи касаційної скарги звертає увагу, що в практиці Верховного Суду існують непоодинокі приклади вирішення судами різних юрисдикцій позовних вимог про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії - надати відповідні документи / інформацію, які не були надані на запити у досудовому порядку, як-от постанови Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 212/7068/13-ц, від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 17.12.2019 у справі № 826/5331/18, від 18.08.2022 у справі № 520/13981/21, від 12.12.2024 у справі № 990/133/24, від 28.08.2024 у справі № 903/1140/23, від 16.04.2025 у справі № 910/9198/24 тощо, згідно з якими, вирішуючи такі спори, суди мають з'ясувати наявність у позивача права (правових підстав) на отримання запитуваних документів / інформації та наявність у відповідача обов'язку (правових підстав) надати такі документи / інформацію, ураховуючи конкретні встановлені обставини щодо характеру запитуваних документів / інформації, як наслідок, встановити наявність або відсутність порушення відповідачем цивільного права позивача з огляду на предмет та підстави позову, в результаті чого дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні позову.
Зокрема у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №918/142/23 відзначено, що практика Верховного Суду не містять висновків щодо чіткої форми та порядку пред'явлення вимоги про надання копій документів, яка подається, зокрема учасником товариства (за аналогією у спірних правовідносинах це - співвласником багатоквартирного будинку). З огляду на це Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який у даному спорі фактично визнав подану ОСОБА_1 заяву про уточнення позовних вимог як вимогу до товариства про надання копій документів та зазначив, що оскільки з моменту звернення до суду (подання заяви про уточнення позовних вимог) пройшло більше 10 днів і останній мав достатньо часу для виконання законних вимог учасника та міг це зробити до прийняття рішення у справі, водночас, оскільки в установлений законом строк товариство не надало учаснику запитувані копії документів, позовні вимоги підлягали задоволенню.
Також Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №904/2335/22, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими були задоволенні позовні вимоги учасника товариства про надання інформації та документів про господарську діяльність останнього із урахуванням зміни предмета позову, погодився про неспроможність доводів відповідача про наявність підстав для відмови у позові з огляду на те, що позивачка попередньо не зверталася до товариства із запитом, а одразу звернулася до суду. Суд врахував, що навіть за наявності позову товариство не виконало вимоги учасника, не надало відповіді на запит та необхідні документи. Більш того, саме товариство звернулося із касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій (які позов задовольнили), що свідчить про небажання виконувати вимоги про надання документів для аудиту.
Отже, ураховуючи практику Верховного Суду, колегія суддів відзначає, що обставини отримання / неотримання у досудовому порядку відповідачем листів / запитів про надання інформації щодо діяльності ОСББ, не впливають на правомірний висновок судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача, як особи, у володінні та розпорядженні якої знаходиться ця інформація, імперативного обов'язку надати таку інформацію, незалежно від того коли та у якому форматі була пред'явлена така вимога співвласником багатоквартирного будинку, чи то у досудовому порядку, чи то шляхом подання відповідного позову (обидві дії є формою пред'явлення вимоги). Наведене узгоджується з положеннями Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності співвласниками багатоквартирного будинку", Статутом ОСББ «Граф», а також сталою та послідовною практикою Верховного Суду у релевантних правовідносинах.
Скаржник помилково вважає, що за відсутності досудового запиту про надання інформації, у нього відсутній обов'язок щодо надання такої навіть після подання позову, а у суду, відповідно, відсутні підстави для задоволення відповідного позову. Наведене зводиться до власного трактування скаржником норм права та обставин даної справи.
Суд ураховує, що навіть після звернення з позовом відповідач підтверджує небажання надавати ТОВ «Сайленд» спірну інформацію та документу, про що свідчить і подана касаційна скарга у справі.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо питань означених скаржником у співвідношенні зі спірними правовідносинами. Підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
6.6. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України
Скаржник вказує, що наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, зокрема на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, з огляду на що Суд відзначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Відхиляючи доводи позивача щодо неповноти з'ясування судом обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "суду факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.
Однак, під час здійснення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою позивача з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Судом встановлено необґрунтованість наведених підстав касаційного оскарження. А тому доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження, що виключає підстави для скасування оскаржуваних судових рішень по суті спору з наведених мотивів.
Верховний Суд вкотре зауважує, що відповідно до приписів частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Отже, у Суду відсутні правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
6.7. З огляду на наведене у цій постанові колегія суддів відзначає, що доводи касаційної скарги у своїй сукупності не знайшли свого підтвердження.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
6.8. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.
7.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою у справі з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.
8. Судові витрати
8.1. Судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» на рішення Господарського Одеської області від 15.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №916/974/25 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Граф» на рішення Господарського Одеської області від 15.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №916/974/25 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського Одеської області від 15.10.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 у справі №916/974/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
0. Кібенко