28 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8362/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (далі - Товариство, позивач) - Дворніков А.О. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Компанія, відповідач, скаржник) - Ульмухіна Т.Ф. (адвокатка),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2025 (головуюча - суддя Васильченко Т.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 (головуюча - суддя Сковородіна О.М., судді Колесник Р.М., Тищенко А.І.)
у справі за позовом Товариства
до Компанії
про стягнення 88 695 381,00 грн..
Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, здійсненого судом у порядку частини третьої статті 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та стягнення грошових коштів, 3 % річних та інфляційних втрат.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Компанії про стягнення 88 695 381,00 грн.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу відповідач не повернув передплату за договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення грошові кошти у розмірі 82 287 972,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 333 464,55 грн і 3% річних у розмірі 3 073 944,56 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 26.08.2025 у цій справі, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 25.02.2026 позовні вимоги задовольнив, визнав недійсним односторонній правочин у вигляді заяви компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог, стягнув з Компанії на користь Товариства основний борг у розмірі 82 287 972,82 грн, 3 % річних у розмірі 3 073 944,56 грн, інфляційні втрати у розмірі 3 333 464,55 грн та судовий збір у розмірі 850 262,40 грн, стягнув з Товариства в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Компанія, посилаючися на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Компанія у касаційній скарзі з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та частину третю статті 310 ГПК України зазначає, що постанова суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій ухвалені:
4.1.1. з неналежною та неповною оцінкою всіх обставин справи та з неправильним застосуванням до спірних правовідносин статей 204, 598, 601- 603 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини третьої статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постановах Верховного Суду від 25.07.2022 у справі №922/1689/21, від 14.02.2024 у справі №911/94/23, від 30.07.2024 у справі №910/16576/23, від 31.01.2020 у справі №1340/3649/18, від 16.04.2019 у справі №911/483/18, від 21.11.2018 у справі №755/9929/15-ц, від 01.10.2025 у справі №925/727/22, від 03.04.2024 у справі №907/749/19, від 07.08.2024 у справі №910/8291/22, Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 №305/2082/14-ц, об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19;
4.1.2. за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права статей 601- 603 ЦК України, зокрема, щодо застосування судами критерію щодо «обов'язковості безспірності вимог» для їх зарахування, за відсутності такого критерію у статтях 601 - 603 ЦК України і у цивільному законодавстві України загалом, та чи відповідає застосування такого принципу «обов'язковості безспірності вимог» принципу правової визначеності, який є ключовим елементом верховенства права;
4.1.3. з порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 13, 14, 80, 118, 162 та 164 ГПК України, без врахування висновків, що викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20, постанові Верховного Суду від 12.02.2026 у справі №911/2952/24, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).
5. Позиція іншого учасника справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
5.2. Також, Товариство просило розподілити судові витрати та зазначило у відзиві таке: «Позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 тис. грн».
5.2.1. У судовому засіданні 28.04.2026 представник позивача зазначив, що докази, які підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані у порядку частини восьмої статті 129 ГПК України.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що 20.01.2023 Компанією (постачальник) і Товариством - відокремлений підрозділ "Криворізька теплова електрична станція" AT "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (споживач) укладено договір №1/2023-ТЕС-ДЕК постачання природного газу (далі - Договір), за у мовами якого:
- постачальник зобов'язується поставити природний газ (далі - газ) споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору (пункт 1.1);
- договірний обсяг (обсяг замовленої потужності та плановий обсяг природного газу), що передається в період постачання з дати укладання Договору до 31.01.2023 встановлюється на підставі наказу Міністерства енергетики України від 30.12.2022 №445, складає 22,9 млн. куб. м газу (пункт 2.1);
- постачальник передає споживачу природний газ у загальному потоці газу. Передача природного газу від постачальника до споживача оформлюється Комерційним актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС та Договору (пункт 2.2);
- оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами на банківський рахунок постачальника шляхом 100% оплати договірної вартості газу за період постачання наступним чином: 33% від Розрахункової Договірної Вартості оплачується покупцем до 10 числа періоду постачання включно; 33% від Розрахункової Договірної Вартості оплачується покупцем до 20 числа періоду постачання включно; 34% від Розрахункової Договірної Вартості оплачується покупцем до 28 числа періоду постачання включно. Остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ з урахуванням Договору, здійснюється споживачем на підставі відповідних комерційних актів не пізніше 10 числа місяця (включно), наступного за періодом постачання. В платіжних дорученнях споживач має обов'язково вказувати призначення платежу, номер та дату Договору (пункт 4.2);
- у випадку переплати за переданий протягом відповідного періоду постачання природний газ, сума переплати автоматично зараховується постачальником в рахунок оплати за наступний період постачання або повертається споживачу на його письмову вимогу, за умови відсутності заборгованості споживача та після підписання сторонами відповідного акта звіряння, протягом 5-ти (п'яти) робочих днів (пункт 4.4);
- Договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до частини першої статті 212 ЦК України та набуває чинності з дати укладання споживачем, відповідно до пункту 3.4.10 та пункту 3.4.11 Договору, договору про договірне списання з поточних рахунків споживача (зокрема з поточних рахунків із спеціальним режимом використання), призначених для зарахування всіх коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", і діє в частині поставки газу до 31.01.2023, а в частині розрахунків за газ - до повного їх виконання (пункт 8.1).
6.2. Суди попередніх інстанцій встановили, що:
- листом від 27.03.2023 №01/131 Товариство у зв'язку з закінченням строку дії Договору, враховуючи зменшення договірного обсягу природного газу, просило Компанію протягом 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги повернути позивачу переплачені грошові кошти у сумі 82 287 972,82 грн;
- відповідач 04.04.2023 направив на адресу позивача заяву №125/6/2-3295 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої повідомив про:
1) припинення грошового зобов'язання Товариства на суму 4 644 451,04 грн за договором від 16.03.2022 №ТЕС-ДЕК;
2) часткове припинення грошового зобов'язання Товариства на суму 77 643 521,78 грн за договором від 10.03.2022 №ТЕС-ЗЕЗ;
3) припинення грошового зобов'язання Компанії на суму 82 287 972,82 грн, яке виникло як переплата за поставлений природний газ за Договором від 20.01.2023 №1/2023-ТЕС-ДЕК.
- також, відповідач повідомив, що залишок заборгованості Товариства перед Компанією за договором від 10.03.2023 №ТЕС-ЗЕЗ складає 290 572 757,79 грн, обов'язок повернути позивачу переплату за Договором відсутній;
- Товариство 10.04.2023 направило на адресу Компанії заперечення щодо одностороннього зарахування вимог, в яких не погодилося з припиненням взаємних зобов'язань шляхом їх взаємозаліку;
- Господарський суд міста Києва рішенням від 15.08.2023 у справі №910/6250/23, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 11.06.2024, односторонній правочин Компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог від 04.04.2023 №125/6/2-3295 визнано недійсним;
- Верховний Суд постановою від 06.08.2024 у справі №910/6250/23 рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №910/6250/23 залишив без змін;
- відповідно до позиції позивача, у Товариства залишився обов'язок щодо повернення 82 287 972,82 грн переплати за Договором;
- позивач 14.06.2024 на електронну адресу відповідача направив повторну вимогу про повернення 82 287 972,82 грн переплати за Договором;
- на підставі того, що вимоги позивача залишенні відповідачем без виконання, Товариство у межах цього позову нарахувало до стягнення 3 333 464,55 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 073 944,56 грн, розрахованих за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 05.04.2023 до 02.07.2024;
- після відкриття провадження за цим позовом, Компанія, керуючись статтею 601 ЦК України, направило Товариству нову заяву від 20.08.2024 №125/3/2-7438, в якій вказало про часткове припинення грошового зобов'язання Товариства на суму 82 287 972,82 грн за договором постачання природного газу від 10.03.2022 та про припинення грошового зобов'язання Компанії на суму 82 287 972,82 грн, яке виникло як переплата за поставлений газ за Договором;
- позивач 05.09.2024 на електронну адресу відповідача направив лист заперечення щодо припинення зустрічних вимог між сторонами;
- керуючись приписами частини третьої статті 237 ГПК України, позивач просив суд визнати недійсним односторонній правочин у вигляді заяви Компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.08.2024 №125/3/2-7438, оскільки, за твердженнями позивача, зобов'язання не могли бути припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог так як у Товариства відсутнє грошове зобов'язання перед Компанією на суму 368 216 279,57 грн, яке виникло за договором постачання природного газу від 10.03.2022 №ТЕС-ЗЕЗ, як борг за поставлений природний газ.
6.3. Суд апеляційної інстанції вказав, що як встановлено судом першої інстанції, спірна заява відповідача від 20.08.2024 №125/3/2-7438, в якій вказано про часткове припинення грошового зобов'язання Товариства на суму 82 287 972,82 грн датована та скерована позивачу 21.08.2024, у той час, як з позовом Товариство звернулось до суду першої інстанції 03.07.2024 шляхом формування в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". Суд першої інстанції зазначив про неможливість включити вимогу про визнання заяви недійсною, як односторонній правочин, до позовної заяви Товариства, а тому позивач передав таку вимогу на розгляд суду до закінчення підготовчого провадження, зазначивши про неї у відповіді на відзив.
6.4. Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно зі змістом оспорюваного правочину відповідач повідомив Товариство про часткове припинення грошового зобов'язання Товариства на суму 82287972,82 грн за договором постачання природного газу від 10.03.2022 та про припинення грошового зобов'язання Компанії на суму 82 287 972,82 грн, яке виникло як переплата за поставлений газ за Договором. Також, Компанія повідомила позивача про те, що заборгованість Товариства перед відповідачем за договором постачання природного газу від 10.03.2022 №ТЕС-ЗЕЗ складає 285 928 306,75 грн.
6.5. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- судом встановлено, що у провадженні Господарського суду Запорізької області перебувала справа №908/780/23 за позовом Компанії до Товариства про стягнення заборгованості у розмірі 413 531 855,69 грн з яких: 368 216 279,57 грн основного боргу; 7 408 634,97 грн 3 % річних; 37 906 941,15 грн інфляційних втрат;
- Господарський суд Запорізької області рішенням від 26.09.2023 у справі №908/780/23 задовольнив первісний позов Компанії до Товариства про стягнення 413 531 855,69 грн; стягнув з Товариства на користь Компанії 368 216 279,57 грн основного боргу, 7 408 634,97 грн 3% річних, 37 906 941,15 грн інфляційних втрат та 939 400,00 грн витрат на оплату судового збору; відмовив у задоволенні зустрічного позову Товариства до Компанії про стягнення 199 639 146,66 грн;
- Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06.02.2024 у справі №908/780/23 рішення Господарського суду Запорізької області від 26.09.2023 у справі №908/780/23 скасував та прийняв нове рішення, яким у задоволенні первісного позову Компанії до Товариства про стягнення 413 531 855,69 грн відмовив та у задоволенні зустрічного позову Товариства до Компанії про стягнення 199 639 146,66 грн відмовив;
- станом на момент вчинення Компанією оспорюваного одностороннього правочину, вимоги відповідача до Товариства вже були предметом спору у межах справи №908/780/23. Такі вимоги не тільки не визнавалися Товариством, про що вказано у судовому рішенні у справі №908/780/23, а й судом постановлено рішення про відмову в стягненні спірної заборгованості, через встановлення нікчемності договору, за яким відповідач наполягав на стягненні цієї заборгованості;
- враховуючи встановлені вище обставини, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач належним чином довів обставини недійсності вчиненого відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог та невідповідність його приписам статті 601 ЦК України, статті 203 ГК України;
- встановивши наявність підстав визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді заяви Компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.08.2024 №125/3/2-7438, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість тверджень відповідача про припинення його зобов'язання перед Товариством на суму 82 287 972,82 грн, яке виникло як переплата за поставлений газ за Договором.
6.6. Суди попередніх інстанцій встановили, що:
- укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки;
- умовами пункту 4.4 Договору сторони погодили можливість повернення переплати за не переданий протягом відповідного періоду постачання природний газ споживачу на його письмову вимогу, за умови відсутності заборгованості споживача та після підписання сторонами відповідного акта звіряння, протягом 5 (п'яти) робочих днів;
- обов'язок з повернення переплати у відповідача, згідно з умовами укладеного Договору, виникає після підписання акта звіряння, за наявності вимоги не пізніше 5-го робочого дня за днем її надсилання;
- позивачем до матеріалів справи долучений Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-15.03.2023 за Договором, підписаний електронними цифровими підписами та скріплений печатками обох сторін;
- із наданого акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2023-15.03.2023 за Договору, вбачається, що Компанія засвідчує факт наявності у нього зобов'язання зі сплати грошових коштів у розмірі 82 287 972,82 грн.
6.7. Суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції досліджено, що 27.03.2023 позивачем на електронну адресу відповідача ntg@naftogaztranding.com.ua та disp@naftogaztranding.com.ua скерована вимога щодо повернення переплати за природний газ. ЛИСТ.999.pdf.p7s, який був вкладенням до електронного листа, це електронний файл, у форматі «p7s» електронного документообігу, в якому міститься вимога Товариства від 27.03.2023 №01/131 щодо повернення переплати за природний газ, який підписаний за допомогою електронно-цифрового підпису, роздруківка про вчинення якого наявна в матеріалах справи та додана до відповіді на відзив. Також, згідно з додатками до відповіді на відзив, вимога від 27.03.2023 №01/131 направлена засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 28.03.2023 №5386001372851.
6.8. Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не мав приймати докази відправки цього листа під час підготовчого провадження в силу того, що позивач не подавав клопотання про поновлення строків на прийняття нових доказів, судова колегія суду апеляційної інстанції вважала безпідставними, оскільки, зазначені докази були подані на спростування позиції апелянта, висловленої у відзиві на позовну заяву, тобто, не є в розумінні ГПК України новими доказами, долучення яких потребувало звернення з клопотанням про поновлення строків на їх подання.
6.9. Суд апеляційної інстанції зазначив, що докази направлення відповідачу вимоги про повернення переплати саме 27.03.2023 та 14.06.2024 надані в матеріали справи, при цьому відповідачем не спростовано ані направлення позивачем вказаних вимог, ані отримання відповідачем таких вимог саме 27.03.2023 та 14.06.2024.
6.10. У судовому засіданні представник апелянта наполягав на тому, що зобов'язання Товариства зі сплаті заборгованості в сумі 82 287 972,82 грн існують, незважаючи на встановлення Центральним апеляційним господарським судом в межах справи №908/780/23 нікчемності правочину, оскільки, підтверджені первинними документами, і тому, за правилами наслідків недійсності правочину, він (в тому числі в порядку статті 1212 ЦК України) мав всі підстави здійснити залік зустрічних вимог.
6.11. Суд апеляційної інстанції не погодився з вказаними вище твердженнями Компанії, виходячи з такого:
- по-перше, заборгованість, на заліку якої наполягає апелянт, є спірною, так, позивач не зважаючи на факт підписання актів поставленого газу, ставить під сумнів дійсність обсягів газу, з огляду на те, що показники приборів обліку, на момент складання актів, знаходились (та знаходяться) на окупаний території і тому, перевірка даних приборів обліку неможлива;
- по-друге, лист про залік зустрічних вимог від 04.04.2023 №125/6/2-3295 мав місце після прийняття постанови Центральним апеляційним господарським судом у справі №908/780/23, тобто в умовах того, що апелянт був обізнаний з тим, що судом встановлена нікчемність договору. Проте, за змістом листа про залік зустрічних вимог від 04.04.2023 №125/6/2-3295, апелянт наполягав на тому, що він (залік) проводиться саме за договірним зобов'язанням, а не за наслідками нікчемного правочину;
- отже, встановлення нікчемності правочину вказує, що заборгованість в будь-якому випадку не може вважатись такою, що виникла за договірними зобов'язаннями;
- по-третє, посилання апелянта на встановлення в межах справи №910/3232/22 факту постачання природного газу є неспроможними, враховуючи той факт, що за змістом рішень, прийнятих в цій справі, встановлення обсягів поставленого газу не відбувалося та, як слід, розмір заборгованості не підтверджувався;
- таким чином, застосування принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), апеляційна колегія вважає в цьому випадку неможливим, через недоведеність суми боргу (не підтвердження обсягу поставленого газу).
6.12. Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком суду першої інстанції щодо визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді заяви Компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.08.2024 №125/3/2-7438 та стягнення з Компанії на користь Товариства грошових коштів у розмірі 82 287 972, 82 грн, 3 % річних у розмірі 3 073 944,56 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 333 464,55 грн.
7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Верховний Суд ухвалою від 06.04.2026, зокрема, відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України та частини третьої статті 310 ГПК України.
7.2. Від Компанії 24.04.2026 до Суду надійшли:
- заява про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 31.03.2026 у справі №908/780/23 та врахування її при вирішенні спору;
- клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №908/780/23 та набрання судовим рішенням законної сили.
7.3. Від Товариства 27.04.2026 до Суду надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у цій справі.
7.4. Суд у судовому засіданні від 28.04.2026 ухвалою, яка занесена до протоколу, відмовив у долученні постанови від 31.03.2026 у справі №908/780/23 як доказу у справі та як доповнення/зміну касаційної скарги, з огляду повноваження Верховного Суду та те, що строк для подання доповнення/зміни касаційної скарги сплинув.
7.5. Суд протокольною ухвалою від 28.04.2026 постановив розглядати клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №908/780/23 та набрання судовим рішенням законної сили та заперечення на нього спільно з доводами касаційної скарги.
7.6. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.7. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
8.4. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
8.8. Скаржник, оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, що означені у пункті 4.1.1 цієї постанови.
8.9. Предметом розгляду у цій справі є визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді заяви компанії про зарахування зустрічних однорідних вимог і стягнення з Компанії на користь Товариства передоплати, 3 % річних, інфляційних втрат.
8.9.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу відповідач не повернув передплату за договором.
8.9.2. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи про припинення зобов'язання перед позивачем, оскільки, Компанія, керуючись статтею 601 ЦК України, направила Товариству заяву №125/3/2-7438, в якій вказало про часткове припинення грошового зобов'язання на суму 82 287 972,82 грн.
8.10. Предметом розгляду у справі №922/1689/21 було стягнення основного боргу, 3% річних та збитків від інфляції.
8.10.1. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу з оплати переданої йому у власність частки в статутному капіталі товариства.
8.11. Предметом розгляду у справі №911/94/23 було визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.11.1. Позовні вимоги мотивовані невідповідністю одностороннього правочину заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог вимогам статей 202, 203 ГК України та 601, 602 ЦК України, оскільки, такий правочин вчинений в односторонньому порядку та при прямій забороні такого зарахування за умовами укладених договорів та, оскільки відповідачем здійснено зарахування зустрічних вимог, які не є однорідними.
8.12. Предметом розгляду у справі №910/16576/23 було визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг зі зберігання мінеральних добрив, пені, інфляційних втрат і 3% річних.
8.12.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить статті 601 ЦК України та підлягає визнанню недійсною з огляду на частину першу статті 203 ЦК України.
8.13. Предметом розгляду у справі №1340/3649/18 було визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
8.13.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що порушення, зазначені в акті перевірки щодо валютної виручки та надходжень у іноземній валюті не стосуються справи, оскільки договірні зобов'язання припинені шляхом зустрічних однорідних вимог, тому не потрапляють на валютний ринок, не є надходженням в іноземній валюті і не підлягають під регламент на який посилається ДФС у своєму акті, відтак не можуть бути порушення термінів розрахунків і не може бути нарахування пені. Позивач вважає грубим порушенням відповідачем вимог чинного законодавства, зокрема і вимог щодо свободи договору (ГК України, ЦК України та Конституції України), права позивача самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»), а також прав та інтересів юридичної особи, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
8.14. Предметом розгляду у справі №911/483/18 було стягнення заборгованості в за договором про закупівлю робіт за державні кошти.
8.14.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як підрядник виконав на замовлення відповідача ремонтні роботи агрегатів, визначені сторонами у специфікації, та передав їх замовнику за актом здачі-приймання виконаних робіт. Відповідач у порушення умов договору прийняті роботи оплатив частково, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.
8.14.2. Під час судового розгляду цієї справи вирішувалося питання щодо наявності/відсутності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.15. Предметом розгляду у справі №755/9929/15-ц було стягнення заборгованості за кредитним договором.
8.15.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано умови кредитного договору.
8.15.2. Під час судового розгляду цієї справи вирішувалося питання щодо наявності/відсутності підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.16. Предметом розгляду у справі №925/727/22 було стягнення попередньої оплати за укладеним сторонами договором поставки.
8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач частково виконало свої зобов'язання за вказаним договором, а саме поставило товар, а також частково повернуло передоплату, в той же час, відповідач не повернув позивачу залишок передоплати.
8.16.2. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зокрема, вказував на припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
8.17. Предметом розгляду у справі №907/749/19 було стягнення боргу за добові небаланси за договором транспортування природного газу, пені та 3% річних за порушення грошових зобов'язань.
8.17.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати рахунків за добові небаланси.
8.18. Предметом розгляду у справі №910/8291/22 було визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
8.18.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що простий вексель позивачем не видавався.
8.19. Предметом розгляду у справі №305/2082/14-ц було визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
8.19.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки у провадженні районного суду знаходиться цивільна справа про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що вказує на факт існування спору між сторонами.
8.20. Предметом розгляду у справі №910/11116/19 було визнання недійсним одностороннього правочину, а саме заяви про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.20.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що заява за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що суперечить Закону України «Про електроенергетику» (діяв до 01.07.2019), Закону України «Про ринок електричної енергії» та не відповідає вимогам статті 601 ЦК України.
8.21. З огляду на викладене вище, Суд, за результатом аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах Верховного Суду №911/94/23, №910/16576/23, №911/483/18, №755/9929/15-ц, №925/727/22, №910/11116/19, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, є схожими враховуючи предмет позову, нормативно-правове регулювання (зокрема, стаття 601 ЦК України).
8.22. Що ж до справ №922/1689/21, №1340/3649/18, №907/749/19, №910/8291/22, №305/2082/14-ц та цієї справи, то, з огляду на предмет спору, його підстави, правове регулювання, а також іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу та інші обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, характер спірних правовідносин, що мають істотні відмінності у вказаних справах, тому не є схожими, ураховуючи змістовний критерій.
8.23. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (дивись постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, зокрема, від 20.03.2026 у справі №916/5633/23).
8.24. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
8.25. Слід зазначити, що касаційне провадження у цій справі також відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
8.26. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права статей 601 - 603 ЦК України, зокрема, щодо застосування судами критерію щодо «обов'язковості безспірності вимог» для їх зарахування, за відсутності такого критерію у статтях 601 - 603 ЦК України і у цивільному законодавстві України загалом, та чи відповідає застосування такого принципу «обов'язковості безспірності вимог» принципу правової визначеності, який є ключовим елементом верховенства права.
8.27. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
8.28. Отже, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
8.29. Суд виходить з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
8.30. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
8.31. Верховний Суд, ураховуючи доводи та покликання касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність розгляду підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, у їх взаємній і логічній послідовності
8.32. Суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 202 ГК України (втрата чинності від 28.08.2025) господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
8.33. Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
8.34. Відповідно до статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:
1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;
2) про стягнення аліментів;
3) щодо довічного утримання (догляду);
4) у разі спливу позовної давності;
4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;
5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
8.35. Згідно зі статтею 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.
У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
8.36. У постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, на неврахування висновків якої посилається скаржник, зазначено, зокрема, таке:
« 47. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
48. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
49. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
50. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
51. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення».
8.37. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 20.08.2024 №125/3/2-7438 недійсною, вказуючи про спірність вимог, покликаючися на перебування справи на розгляді у суді та на судові рішення у справі №908/780/23.
8.38. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги щодо справи №908/780/23 вказав таке:
«В судовому засіданні представник апелянта наполягав на тому, що зобов'язання Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" по сплаті заборгованості в сумі 82287972,82 грн. існують, незважаючи на встановлення Центральним апеляційним господарським судом в межах справи №908/780/23 нікчемності правочину, оскільки підтверджені первинними документами, і тому, за правилами наслідків недійсності правочину, він (в тому числі в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України) мав всі підстави здійснити залік зустрічних вимог.
Суд не може погодитись з такими твердженнями виходячи з наступного.
По-перше, заборгованість, на заліку якої наполягає апелянт, є спірної, так, позивач не зважаючи на факт підписання актів поставленого газу, ставить під сумнів дійсність обсягів газу, з огляду на те, що показники приборів обліку, на момент складання актів, знаходились (та знаходяться) на окупаний території і тому, перевірка даних приборів обліку неможлива.
По-друге, лист про залік зустрічних вимог № 125/6/2-3295 від 04.04.2023 мав місце після прийняття постанови Центральним апеляційним господарським судом у справі №908/780/23, тобто в умовах того, що апелянт був обізнаний з тим, що судом встановлена нікчемність договору. Проте, за змістом листа про залік зустрічних вимог № 125/6/2-3295 від 04.04.2023, апелянт наполягав на тому, що він (залік) проводиться саме за договірним зобов'язанням, а не за наслідками нікчемного правочину.
Отже, встановлення нікчемності правочину вказує, що заборгованість в будь-якому випадку не може вважатись такою, що виникла за договірними зобов'язаннями».
8.39. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 зазначила, що «преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи».
8.40. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо [постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)].
8.41. У постанові від 19.12.2025 у справі №910/10365/15 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо [постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20, пункт 7.10), від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 (провадження № 12-41гс21, пункт 9.8)].
8.41.1. Разом з тим, об'єднана палата вказала, що: «Висновки судів в інших справах, зокрема щодо дійсності та правомірності односторонніх правочинів, визнання припиненими зобов'язань, відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М", повного погашення ТОВ "Фросбі-М" перед ПАТ "Златобанк" заборгованості, відсутності у ПАТ "Златобанк" права вимоги до ТОВ "Фросбі-М", не є життєвими обставинами (діями, подіями). Тому суди попередніх інстанцій не мали підстав для застосування частини четвертої статті 75 ГПК України».
8.41.2. У зазначеній постанові об'єднана палата, узагальнюючи підходи Великої Палати Верховного Суду, наголосила на необхідності розмежування юридичних фактів та їх правової оцінки, підкресливши, що преюдиційне значення можуть мати лише встановлені судом обставини (факти), тоді як висновки суду щодо застосування норм права за певних обставин не є такими обставинами.
8.42. Втім, суд апеляційної інстанції (дивись розділ 6 та пункт 8.40 цієї постанови), мотивуючи свій висновок про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та наявність спірності вимог, обґрунтовував його правовими висновками, викладеними у судових рішеннях у справі №907/780/23, фактично надавши їм значення преюдиційних обставин, та не здійснивши власне дослідження доводів та їх оцінки у контексті заперечень відповідача щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, і того, що незгода з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
8.43. Верховний Суд виходить з того, що означений підхід не узгоджується із наведеними вище правовими позиціями об'єднаної палати, оскільки, правова оцінка, надана судом у іншій справі, не є юридичним фактом у розумінні процесуального закону та не може підміняти собою дослідження обставин конкретної справи.
8.44. Таким чином, з огляду на вказане вище суд апеляційної інстанції, посилаючися на судові рішення у справі №908/780/23, фактично не надав належної оцінки доводам й покликанням Компанії про наявність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог і відсутність підстав для визнання відповідної заяви недійсною та не врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, які викладені у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.
8.45. Верховний Суд ураховує, що, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8.46. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.47. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
8.48. У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 5 частини четвертої статті 238 ГПК України).
8.49. Відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
8.50. З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права (зокрема, статей 236, 237, 282 та 269 ГПК України) та статті 601 ЦК України, що мало своїм наслідком неповне з'ясування обставин цієї справи, за наведеними у справі доводами та запереченнями, ураховуючи предмет і підстави позову та характер спірних правовідносин, за наявними у справі доказами, доводами та запереченнями сторін.
8.51. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
8.52. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.53. Беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції порушив, зокрема, норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
8.54. Інші доводи касаційної скарги з огляду на означене вище не впливають на висновок Верховного Суду щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм права, та передачі справи на новий розгляд.
8.55. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені Товариством у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.
8.56. Щодо заявленого скаржником клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №908/780/23 та набрання судовим рішенням законної сили та заперечення на нього, слід зазначити таке.
8.56.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
8.56.2. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
8.56.3. Верховний Суд наголошує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, суд касаційної інстанції, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
8.56.4. З огляду на викладене вище, Суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №908/780/23 та набрання судовим рішенням законної сили.
8.58. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
8.59. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
9.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з огляду на мотиви та міркування, які викладені у розділі 8 цієї постанови.
9.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
9.3. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
9.4. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача задовольнити частково, оскаржувану постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9.5. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.
10. Судові витрати
10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.
10.2. Щодо розподілу/покладення витрат на професійну правничу допомогу Суд зазначає, що не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тому наразі відсутні правові підстави для вирішення питання Верховним Судом щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №910/8362/24 скасувати.
3. Справу №910/8362/24 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов