Іменем України
30 квітня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/4/26(927/1183/25)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» (код 42669652) до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: арбітражний керуючий Сокол Тетяна Леонідівна (РНОКПП НОМЕР_1 )) про стягнення 2 150 958 грн 90 коп., поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО» (код 44733965) 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15-А
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (код 39180622) 15200, м. Сновськ Корюківського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 14
про відкриття провадження у справі про банкрутство
05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 02.01.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕДЕСМА АГРО» (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (надалі - боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.01.2026 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2026 постановлено відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокол Т.Л.
08 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 08.12.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» про стягнення 2 150 958,90 грн, з них: 2 000 000,00 грн коштів, сплачених як передплата за товар, 50 958,90 грн штрафних санкцій та 100 000,00 грн компенсації за завдані збитки.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем Договору поставки № 24/10/25-С1 від 24.10.2025 у частині поставки товару, оплаченого позивачем на умовах попередньої оплати. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача компенсацію за завдані збитки, які виникли в нього перед ТОВ «Трайгон Експорт», у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань за Договором поставки № ВМТ-161025-ТЕХ від 16.10.2025.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 927/1183/25 визначено суддю М.О. Демидову.
Суд, ухвалою від 17.12.2025, після усунення заявником недоліків, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 13.01.2026; установив сторонам процесуальні строки для подачі заяв по суті спору, в порядку ст. 165 - 167, 178, 184 Господарського процесуального кодексу України.
31.12.2025, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 29.12.2025 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не заперечує факт отримання спірної попередньої оплати, однак не визнає факт укладення Договору поставки № 24/10/25-С1 від 24.10.2025, а, отже, і факт настання відповідних наслідків (стягнення штрафних санкцій та відшкодування збитків).
Крім того, відповідач зазначає, що між ним та позивачем був укладений Договір поставки № 05/08-25-С1 від 22.08.2025, зобов'язання за яким в частині приймання товару були виконані останнім не в повному обсязі внаслідок чого відповідачу були завдані прямі збитки в сумі 1 949 590,15 грн та упущена вигода в сумі 920 486,45 грн, разом 2 870 076,00 грн.
Враховуючи вищенаведене, відповідач скористався передбаченим ст. 594 Цивільного кодексу України правом притримання повернення авансу у сумі 2 000 000,00 грн як способом забезпечення відшкодування збитків.
Дана заява по суті справи містить клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування даного клопотання відповідач зазначає, що «Оскільки заява про притримання була надіслана Позивача 15 грудня 2025 року, а Судом відкрито провадження 17 грудня 2025 року, і на момент відкриття провадження Суду не була відома позиція Відповідача та не було наявних доказів законності притримання, і так інформація стала відомою вже в процесі розгляду справи, то можна прийти до висновку, про відсутність предмета спору на момент розгляду справи в Суді. …»
Процесуальним правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
На підставі розпорядження від 12.01.2026 № 02-01/14/26 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/1183/25» був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/1183/25, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.В. Романенко.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026 постановлено прийняти справу № 927/1183/25 до розгляду судом у складі судді Романенко А.В. зі стадії підготовчого провадження, перебіг строків розгляду якої розпочати спочатку; підготовче засідання призначити на 02.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2026 постановлено зустрічну позовну заяву від 30.12.2025 б/н повернути без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю «Алексагроенерджи» (код ЄДРПОУ 39180622).
В підготовчому засіданні 02.02.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09 лютого 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2026 постановлено передати справу № 927/1183/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Блю Марбл Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексагроенерджи» про стягнення 2 150 958,90 грн до Господарського суду Чернігівської області в складі судді Сидоренка А.С., у провадженні якого перебуває справа № 927/4/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Алексагроенерджи» (код ЄДРПОУ 39180622).
Згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказана вище ухвала Господарського суду Чернігівської області набрала законної сили 09.02.2026.
На підставі розпорядження від 19.02.2026 № 02-01/52/26 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/1183/25» був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/1183/25, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С. Сидоренка; справі присвоєно єдиний унікальний номер 927/4/26 (927/1183/25).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.03.2026 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/4/26 (927/1183/25);
розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/4/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
залучити арбітражного керуючого Сокол Тетяну Леонідівну до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача;
зобов'язати позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали направити третій особі (арбітражному керуючому Сокол Тетяні Леонідівні) копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду;
встановити процесуальний строк для подання третьою особою (арбітражним керуючим Сокол Тетяною Леонідівною) письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії позовної заяви з додатками;
роз'яснити третій особі, що подання письмових пояснень щодо позову є її правом.
Постановляючи ухвалу від 02.03.2026, суд роз'яснив позивачу його обов'язок звернутися до Господарського суду Чернігівської області із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в сумі 2 150 958,90 грн в порядку, передбаченому ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Учасники справи належним чином були повідомлені про перебування на розгляді в Господарському суді Чернігівської області даного спору.
13.03.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 13.03.2026 №01-32/20-03 щодо позову, зі змісту яких вбачається, що, на думку арбітражного керуючого Сокол Т.Л., з огляду на перебування в провадженні суду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ», позивач повинен звернутися до суду із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника.
За даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» в порядку, передбаченому ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заява про визнання кредиторських вимог до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» в сумі 2 150 958,90 грн Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» до Господарського суду Чернігівської області подана не була.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» зареєстровано як суб'єкт господарювання 15.04.2014, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зроблений запис за №10651020000018532; види економічної діяльності: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний).
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» в частині стягнення 2 000 000,00 грн суд зазначає наступне:
згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
24.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» (Покупець) був укладений Договір поставки №24/10/25-С-1 (надалі - Договір №24/10/25-С-1), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити (передати у власність), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Товар, а саме кукурудзу 3 класу врожаю 2025 року українського походження на умовах, зазначених у цьому Договорі (надалі - Товар).
Кількісні та якісні характеристики Товару:
найменування Товару: кукурудза 3 класу врожаю 2025 року, українського походження;
кількість Товару у кілограмах, +/- 10% за вибором Постачальника: 500 000;
ціна за 1 кг без ПДВ, грн: 8,38;
ПДВ 14% 1 кг, грн: 1,17;
Ціна Товару за 1 кг з ПДВ, грн: 9,55.
Постачальник передає Товар шляхом доставки погодженого обсягу Товару до наступного місця розвантаження: Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Центральна, 8-Б, в Морському порту Чорноморськ; вантажоотримувач: - ПП «Транс-Агро» (код 33363953), що відповідає умовам СРТ згідно з правилами «Інкотермс-2020», з урахуванням особливостей, передбачених даним Договором. Даний Договір не передбачає здійснення митних формальностей, а тому обов'язки Постачальника з експортних митних оформлень, зазвичай передбачених умовами СРТ (згідно з правилами «Інкотермс-2020»), відсутні.
Термін поставки - не пізніше ніж до 06.11.2025.
Поставка здійснюється на підставі усних або письмових заявок Покупця, погоджених Постачальником.
Відсутність письмової заявки Покупця, інших обов'язкових для поставки партії Товару етапів виконання Договору з боку Покупця не означає неможливість поставки Товару Постачальником.
Датою поставки та переходу всіх ризиків та вигод, пов'язаних з Товаром, від Продавця до Покупця, є дата проставлення штемпеля на залізничній накладній про розвантаження, що відповідає даті оформлення Продавцем видаткових накладних на Товар на ім'я Покупця. Право власності на Товар переходить до Покупця з отриманням видаткових накладних на Товар на ім'я Покупця, але не раніше отримання 80% оплати.
Сторони погодили, що у порядку визначеному цим Договором, Покупець має право затримати оплату Товару (повністю або частково) до моменту надання Постачальником належним чином оформлених всіх документів, та/або здійснити часткову оплату Товару. В цьому випадку Покупець звільняється від будь-якої відповідальності, в т.ч., але не обмежуючись, за прострочення оплати Товару (не оплату Товару), тощо.
Оплата Товару, що поставляється за цим Договором, проводиться в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в наступному порядку:
86% вартості Товару перераховується як передплата за Товар, в день підписання сторонами Договору;
14% вартості Товару перераховується після остаточного прийняття Товару по якості та кількості відповідно до положень розділу 2 Договору, реєстрації Постачальником податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та надання документів, визначених п.2.6-2.8 цього Договору.
Датою оплати Товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця на користь Постачальника. Покупець не несе відповідальності за можливу затримку зарахування грошових коштів, оплачених Покупцем, обслуговуючим банком Постачальника.
Постачальник зобов'язався, зокрема, передати (поставити) Товару Покупцю відповідно до умов цього Договору.
Покупець зобов'язався, зокрема, своєчасно та на умовах Договору оплатити вартість Товару (його партії), який передається за Договором; приймати Товар від Постачальника в місці його одержання, пред'являючи всі необхідні та обов'язкові для цього документи.
Строк дії Договору встановлюється з дня його підписання Сторонами і до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Договір складений в двох примірниках, по одному для кожної із Сторін, які мають однакову юридичну силу.
Договір укладено у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу.
На виконання умов Договору №24/10/25-С-1 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн, призначення платежу «за кукурудзу, дог. №24/10/25-С1 від 24.10.2025р . у т.ч. ПДВ 14% = 245 614.04грн.» (платіжна інструкція № 70 від 27.10.2025).
З огляду на зміст Договору №24/10/25-С-1 з моменту оплати Покупцем авансу у відповідача як постачальника виник зустрічний обов'язок з поставки Товару за Договором №24/10/25-С-1.
Оскільки у погоджений сторонами строк (до 06.11.2025) відповідач не виконав свій обов'язок та не поставив Товар, позивач звернувся до останнього з проханням (листи від 14.11.2025 №10/11/25-2 та від 25.11.2025 №25/11/25-1) повернути грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн.
За інформацією позивача відповіді на вказані вище звернення він не отримав, грошові кошти повернуті не були (як і Товар поставлений не був).
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування статті 693 ЦК України. Так Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (пункт 21 названої постанови).
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Верховний Суд зазначає, що застосування частини другої статті 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 910/18796/19.
Крім того, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, стосовно того, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, для застосування положень ст.693 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення факту не передання продавцем товару у встановлений строк.
За змістом ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Відповідно до ч.2 ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що відповідач своєчасно (не пізніше ніж до 06.11.2025) не виконав своїх зобов'язань за Договором №24/10/25-С-1, відтак позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» суми попередньої оплати за непоставлений за Договором №24/10/25-С-1 Товар (кукурудза 3 класу врожаю 2025 року українського походження) у розмірі 2 000 000,00 грн є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» в частині відшкодування завданих збитків у сумі 100 000,00 грн суд зазначає наступне:
згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.04.2026 у справі №903/870/25, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК).
Відповідно до статті 22 ЦК саме особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відсутність хоча б одного із указаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Відповідно до закріпленого у статтях 2, 13, 74 ГПК принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК).
Наявність підстав для стягнення збитків та їх розмір, протиправність поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню позивачем (аналогічний за змістом висновок наведено в постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19).
В обґрунтування позовних в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн збитків позивач зазначає, що 16.10.2025 між ним (Постачальник) та Товариством з обмеженою «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» (Покупець) був укладений Договір поставки №ВМТ-161025-ТЕХ (надалі - Договір №ВМТ-161025-ТЕХ), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати Покупцю у власність сільськогосподарську продукцію, а саме: кукурудзу 3-го класу врожаю 2025 року (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити Товар на умовах визначених даним Договором.
Кількість Товару: 500 000 кілограм +/- 10% фізичної ваги за вибором Покупця.
Ціна одного кілограму Товару складає 8,51 грн без ПДВ, крім того ПДВ 14%.
Загальна вартість Договору становить 4 255 000,00 грн без ПДВ (+/- 10%), крім того ПДВ 14%.
Строк поставки: до 30 жовтня 2025 року.
За порушення строку поставки Товару, визначеного в п. 4.3. цього Договору, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 1/500 частки від загальної вартості Товару, термін поставки якого було порушено, за кожен день прострочення. Якщо Постачальник порушить умови поставки Товару більше ніж на 10 днів, Постачальник сплачує Покупцю додатковий штраф в розмірі 10% від загальної вартості Товару, термін поставки якого було порушено.
Як вбачається зі змісту позовної заяви 14.11.2025 позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» претензію на суму 553 150,00 грн у зв'язку з невиконанням ним як Постачальником зобов'язань за Договором №ВМТ-161025-ТЕХ щодо поставки Товару.
18.11.2025 між Товариством з обмеженою «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» (Постачальник) була підписана Додаткова угода №1 до Договору №ВМТ-161025-ТЕХ, згідно якої Сторони визнали та погодили, що у зв'язку з непоставкою Товару Постачальником у строк та на умовах, передбачених Договором, збитки Покупця становлять 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 коп.), ПДВ не нараховується.
Сторони дійшли згоди, що Постачальник відшкодовує Покупцю збитки у розмірі 100 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця, зазначений у реквізитах цієї Додаткової угоди та у рахунку-фактурі.
Відшкодування збитків здійснюється протягом двох (2) банківських днів з дати підписання цієї Додаткової угоди Сторонами та отримання Постачальником відповідного рахунку-фактури від Покупця.
Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і скріплення печатками та є невід'ємною частиною Договору.
Платіжною інструкцією №100 від 19.11.2025 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ» грошові кошти в сумі 100 000,00 грн; призначення платежу «збитки, у зв'язку з непоставкою товару у строки та на умовах договору №ВМТ-161025-ТЕХ від 16.10.2025, без ПДВ».
На думку позивача, понесення ним відповідних збитків є наслідком невиконання відповідачем Договору №24/10/25-С-1 та непоставки ним Товару.
При цьому, за умовами Договору №24/10/25-С-1 (п.5.4.) Постачальник зобов'язався компенсувати Покупцю всі збитки, понад суму штрафних санкцій, які будуть ним завдані у зв'язку з простроченням поставки Товару або у зв'язку з поставкою Товару неналежної якості, що можуть виникнути внаслідок винних дій Постачальника.
Однак суд не погоджується з відповідними доводами позивача, оскільки за правилами ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Отже, договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на визначення, зміну або припинення прав і обов'язків між сторонами.
За загальним правилом сторона договору - це суб'єкт (фізична особа, юридична особа або самозайнята особа), який укладає та уклав договір з іншою стороною, беручи на себе права та обов'язки за таким договором.
Тобто, уклавши Договір №24/10/25-С-1 сторони визначили взаємні зобов'язання за ним та відповідальність за невиконання умов саме даного правочину; при цьому, даний правочин не містить жодних посилань щодо придбання Товару Покупцем з метою подальшої його поставки третім особам, зокрема, Товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ».
Крім того, укладаючи Договір №ВМТ-161025-ТЕХ позивач як Постачальник підтвердив, що він є добросовісним власником Товару, може вільно ним користуватися та розпоряджатися, а також гарантував відсутність обмежень та претензій третіх осіб на Товар (п.1.3.); як наслідок - Покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАЙГОН-ЕКСПОРТ»), вчинивши правочин, мав обґрунтовані сподівання на отримання Товару у відповідній кількості та у визначений строк.
Також суд зауважує, що Договір №24/10/25-С-1 був укладений сторонами 24.10.2025 з визначеним терміном поставки Товару - не пізніше ніж до 06.11.2025, а Договір №ВМТ-161025-ТЕХ - 16.10.2025 з терміном поставки Товару - до 30 жовтня 2025 року (при цьому, сторони визнали, що строк поставки Товару має істотне значення для цього Договору (п.4.7.)); тобто маючи намір поставити Товар, що є предметом Договору №24/10/25-С-1, третій особі за Договором №ВМТ-161025-ТЕХ позивач мав допускати неможливість своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за таким правочином (з огляду на визначені терміни поставок), а, отже, розуміти і допускати відповідні наслідки.
Таким чином, понесення позивачем збитків в сумі 100 000,00 грн є наслідком невиконання саме ним зобов'язань за Договором №ВМТ-161025-ТЕХ щодо своєчасної поставки Товару третій особі.
Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку про недоведеність позивачем у встановленому порядку тих обставин, які відповідно до вищезазначених висновків Верховного Суду є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленому розмірі.
Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» в частині стягнення 50 958,90 грн пені, нарахованої за період з 06.11.2025 по 05.12.2025, суд зазначає наступне:
за правилами ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 547 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як вбачається зі змісту Договору №24/10/25-С-1 жодним його пунктом не передбачено права Покупця вимагати сплати Постачальником пені за невиконання зобов'язання по поставці Товару.
Тобто фактично правочин щодо забезпечення виконання відповідного зобов'язання вчинений сторонами із недодержанням письмової форми, а тому є нікчемним в силу прямої вказівки закону.
З огляду на вищенаведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо заперечень відповідача суд вказує наступне:
як вже було вказано вище, відповідач не заперечує факт отримання ним грошових коштів в сумі 2 000 000,00 грн, однак, при цьому, вважає, що насправді між сторонами не існувало жодних договірних відносин, оскільки фактично Договір №24/10/25-С1 між ними не укладався; як наслідок - відсутні підстави і для настання відповідних наслідків (стягнення штрафних санкцій та відшкодування збитків).
Однак суд зазначає, що ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо презумпцію правомірності договору не спростовано, то всі права, набуті сторонами за цим правочином повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2025 року у справі № 922/2593/19).
Оскільки Договір №24/10/25-С1 в судовому порядку не визнано недійсним, він є таким, що за наслідком укладення створює для сторін права та обов'язки.
Крім того, відповідач зазначає, що 05.08.2025 між ним (Постачальник) та позивачем (Покупець) був укладений Договір поставки №05/08-25-С1, за умовами якого останній зобов'язався прийняти та оплатити Товар - пшеницю 4 класу/3 класу врожаю 2025 року українського походження в кількості 3 000 000 кілограм по ціні 10,45 грн за 1 кг з ПДВ (14%).
Як вказує відповідач із загальної обумовленої сторонами кількості Товару позивач прийняв лише 1 380 700,00 кг на суму 14 433 561,66 грн, решта Товару - 1 618 580,00 кг вартістю 16 914 161,00 грн прийнята не була; при цьому, Товар був предметом закупівель товариства у третіх осіб.
Відповідач вважає, що відповідними діями позивач завдав йому збитків в сумі 1 949 590,15 грн та створив упущену вигоду в сумі 920 486,45 грн (загалом 2 870 076,60 грн), у зв'язку з чим правомірним є застосування притримання як способу забезпечення зобов'язань за Договором поставки №05/08-25-С1 від 05.08.2025.
15.12.2025 (опис вкладення у цінний лист) відповідач направив позивачеві повідомлення (від 15.12.2025 №15/12-2025-01) про притримання спірних 2 000 000,00 грн до моменту відшкодування останнім збитків в сумі 1 846 002,00 грн.
При цьому, відповідач переконаний, що забезпечення відповідного зобов'язання шляхом притримання можливе і без вчинення окремого письмового правочину.
Нормативно-правовим обґрунтуванням застосування притримання як способу забезпечення зобов'язань відповідач визначає ст.594 Цивільного кодексу України та правові висновки щодо її застосування, викладені у постанові Верховного Суду від 05.04.2024 у справі №916/101/23.
У зазначеному вище процесуальному документі Верховного Суду зазначається, що відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 594 Цивільного кодексу України притримання - це право кредитора, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, він має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом (частина друга статті 594 Цивільного кодексу України).
Загальні засади права притримання закріплені, передусім у § 7 «Притримання» Глави 49 «Забезпечення виконання зобов'язання» Цивільного кодексу України, де законодавець визначив загальні положення застосування права на притримання.
Так, для виникнення у кредитора права притримання необхідна одночасна наявність таких умов: 1) притримання можливе лише щодо чужої речі, тобто речі, на яку право власності належить іншій особі, а не кредитору; 2) кредитор має володіти річчю на законній підставі; 3) кредитор має право притримувати річ боржника, якщо інше не встановлено домовленістю сторін у договорі; 4) існує дійсне прострочене зобов'язання боржника перед кредитором, який притримує річ боржника.
Слід зазначити, що Цивільний кодекс України передбачає, що підставою виникнення права притримання є невиконання боржником у строк зобов'язання: 1) щодо оплати речі; 2) щодо відшкодування кредиторові пов'язаних з річчю витрат та інших збитків; 3) щодо інших вимог кредитора.
Окремо об'єднана палата зазначає, що притримання може використовуватися в договірному зобов'язанні, яке виникло між кредитором і боржником щодо речі, яка стає предметом притримання, а також відповідно до частини другої статті 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, притриманням може забезпечуватися виконання будь-якого зобов'язання боржника перед кредитором (як договірного, так і позадоговірного).
Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У частині першій статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Водночас положення параграфа 7 глави 49 Цивільного кодексу України, які регулюють такий спосіб забезпечення виконання зобов'язань як притримання, не передбачають укладення договору про притримання майна.
Як зазначалось раніше, в розумінні статті 594 Цивільного кодексу України кредитор має право на притримання речі боржника як у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі, так і у разі наявності боргу, який не пов'язаний з оплатою речі та відшкодуванням витрат на неї. Тобто, зважаючи на широке коло зобов'язань боржника, які можуть забезпечуватися притриманням, та з огляду на неможливість заздалегідь передбачити, за яких саме обставин у боржника може виникнути відповідне зобов'язання, що потребує забезпечення, притримання - це право, а не обов'язок кредитора, скористатися яким, чи ні - цілком залежить від його волі, а тому правочин про притримання належить до односторонніх правочинів, його суб'єктом є кредитор. Такий правочин вчиняється шляхом повідомлення боржника про притримання (частина перша статті 595 Цивільного кодексу України).
Оскільки право на притримання має будь-який кредитор, який правомірно володіє річчю, то право притримання виникає на підставі прямої вказівки статті 594 Цивільного кодексу України за умови повідомлення боржника відповідно до частини першої статті 595 Цивільного кодексу України, і для його реалізації не потрібно домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину.
Такий висновок узгоджується з положеннями інших спеціальних норм законодавства, що регулюють право кредитора на притримання в силу прямої вказівки закону, зокрема: право підрядника на притримування результату роботи, устаткування, залишку невикористаного матеріалу та іншого майна замовника (стаття 856 Цивільного кодексу України), право перевізника притримати переданий йому для перевезення вантаж (частина четверта статті 916 Цивільного кодексу України), право комісіонера на притримання речі, яка має бути передана комітентові (стаття 1019 Цивільного кодексу України).
Нормативне регулювання притримання здійснюється через загальні положення Цивільного кодексу України та спеціальні норми про притримання в окремих видах зобов'язань, що водночас не позбавляє кредитора права скористатися зазначеним способом для забезпечення виконання й інших зобов'язань за наявності необхідних для цього підстав та умов згідно з частиною другою статті 594 Цивільного кодексу України.
Відповідні висновки Верховного Суду свідчать про те, що забезпечення того чи іншого зобов'язання шляхом притримання є можливим без домовленості між кредитором та боржником шляхом укладання відповідного двостороннього правочину лише у випадку, коли кредитор має право на притримання в силу прямої вказівки закону в окремих видах зобов'язань (до прикладу ст.856, 874, 916, 1019 Цивільного кодексу України).
Натомість норми Цивільного кодексу України не передбачають право кредитора на притримання без письмової домовленості сторін (без вчинення правочину в письмовій формі) в зобов'язанні щодо поставки (купівлі-продажу) товару.
Таким чином, виконання зобов'язання, що виникло між сторонами на підставі Договору поставки №05/08/25-С1 від 05.08.2025, може забезпечуватися притриманням за умови вказівки про це у правочині, тобто останній має бути вчинений у письмовій формі.
Однак жодний пункт вказаного вище Договору поставки №05/08/25-С1 від 05.08.2025 не містить посилання на забезпечення передбачених ним зобов'язань шляхом притримання, тобто відповідний правочин вчинений із недодержанням письмової форми, а тому в силу наведених вище норм ст.547 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Наведене вище свідчить про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для забезпечення зобов'язань за Договором поставки №05/08/25-С1 від 05.08.2025 шляхом притримання.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що ст.594 Цивільного кодексу України передбачає притримання речі, однак у спірних правовідносинах грошові кошти в сумі 2 000 000,00 грн не є річчю в розумінні ст.179 Цивільного кодексу України; в даному випадку гроші (грошові кошти) є законним платіжним засобом для здійснення розрахунків за поставку Товару.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що відповідно до ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04.11.2024 у справі № 927/1187/23, від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20, від 22.02.2022 у справі № 917/957/20, від 19.10.2021 у справі № 904/5506/18.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, від 12.09.2024 у справі № 915/386/22, від 06.08.2024 у справі № 924/362/21.
При цьому, поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначав, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 904/5506/18, від 22.10.2024 у справі № 911/2392/23, від 30.08.2024 у справі № 916/3006/23, від 01.01.2024 у справі № 910/5635/22.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 4.14 постанови від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Однак з огляду на вищенаведене, між сторонами справи існує неврегульоване питання щодо наявності підстав для повернення на користь позивача 2 000 000,00 грн попередньої оплати, тобто відповідний спір між сторонами неврегульований і наявним є предмет спору; як наслідок - підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 32 264,38 грн судового збору.
Разом з тим, згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) позовної заяви майнового характеру в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) судовий збір встановлений у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи подання даного позову в електронній формі позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 25 811,51 грн і з огляду саме на вказану суму суд визначає, що з урахуванням результатів вирішення даного спору судовий збір, що покладається на відповідача, дорівнює 24 000,00 грн.
Водночас суд звертає увагу позивача на можливість подання клопотання про повернення судового збору як такого, що внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Одночасно суд звертає увагу учасників справи, що згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство останнього і виконання їх не забезпечено заставою майна боржника, на такі вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства).
У відповідності з ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.
Водночас, відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення судом мораторію на задоволення вимог кредиторів не може бути підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.
Керуючись ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 123, 129, 233, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» про стягнення 2 150 958 грн 90 коп. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСАГРОЕНЕРДЖИ» (15200, м. Сновськ Корюківського району Чернігівської області, вул. Перемоги, 14; код 39180622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛЮ МАРБЛ ТРЕЙД» (65023, м. Одеса, проспект Шевченка, 4а, кабінет 103; код 42669652) 2 000 000 грн 00 коп. попередньої оплати, сплаченої платіжною інструкцією №70 від 27.10.2025 на виконання умов Договору поставки №24/10/25-С1 від 24.10.2025, та 24 000 грн 00 коп. судового збору.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено та підписано 30.04.2026.
Суддя А.С. Сидоренко