8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4178/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова , 61004, м. Харків, бульвар Гончарівський, буд. 20
до відповідача 1: Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан конституції, буд. 7 відповідача 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради , 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16 відповідача 3: Фізичної особи - підприємця Катріч Андрія Сергійовича , АДРЕСА_4
про визнання договору купівлі-продажу недійсним, повернення майна
за участю представників сторін:
прокурора: Ткаченко К.О. ;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: не з'явився;
відповідача 3: не з'явився.
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради (відповідача 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідача 2), Фізичної особо - підприємця Катріч Андрія Сергійовича про:
- визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.09.2012 року № 4886-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особа - підприємцем Катріч Андрієм Сергійовичем , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2691;
- зобов'язання фізичну особу - підприємця Катріч Андрія Сергійовича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. "А-10", загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11 , а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначене приміщення, та до стягнення заявлені судові витрати.
Також, у пункті 1 прохальної частини позовної заяви просить суд, визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його.
Крім того, прокурором також було подано до Господарського суду Харківської області заяву про забезпечення позову (вх. № 4178 від 25.11.2025 року).
Ухвалою суду від 26.11.2025 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 4178/25 від 25.11.2025 року) відмовлено.
Ухвалою суду від 01.12.2025 року позовну заяву Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (вх. № 4178/25) залишено без руху.
08.12.2025 року від прокурора через канцелярію суду надійшли письмові пояснення на виконання вимогу хвали суду (вх. № 28436/25), у яких останній, зокрема зазначає, що направляє на вимогу суду копії приватизаційної справи.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14 січня 2026 року о 12:20 год. Зобов'язано прокурора у строк до 10.01.2026 року надати до суду надання до суду копії звіту про оцінку із доданими до нього документами забезпеченого перекладом українською мовою та засвідчених нотаріусом в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат".
22.12.2025 року від Східного апеляційного господарського суду зайшов запит щодо справи.
Ухвалою суду від 23.12.2025 року провадження у справі № 922/4178/25 зупинено до розгляду Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.11.2025 року у справі №922/4178/25. Зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі № 922/4178/25, надавши суду відповідні письмові докази.
09.01.2026 року від представника відповідача 3 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 682/26).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 року апеляційну скаргу керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 26.11.2025 у справі №922/4178/25 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким заяву Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову за вх. № 4178/25 від 25.11.2025 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Міністерству юстиції України , усім його структурним підрозділам та відділам, а також будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав, а саме: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам, нотаріусам тощо, вчиняти в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна будь-які реєстраційні дії відносно об'єкту нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлові приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. "А-10", загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (колишня Єлізарова), 11 .
22.01.2026 року від представника відповідача 3 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 1796/26) заява про продовження встановленого судом процесуального строку.
28.01.2026 року матеріали справи повернулись до Господарського суду Харківської області .
Ухвалою суду від 30.01.2026 року провадження у справі № 922/4178/25 поновлено. Підготовче засідання у справі призначено на 11 лютого 2026 року о 14:00 год. Зобов'язано учасників справи виконати вимоги ухвали суду від 15.12.2025 року. Заяву відповідача 3 (вх. № 1796/26 від 22.01.2026 року) про продовження встановленого судом процесуального строку - задоволено частково. Продовжено відповідачу 3 процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву по 04.02.2025 року включно. Явку учасників справи у підготовче засідання визнано обов'язковою.
04.02.2026 року від відповідача 3 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 2801) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 04.02.2026 року заяву (вх. № 2801 від 04.02.2026 року) відповідача 3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.
05.02.2026 року, від відповідача 3, через канцелярію суду, надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2929/26), у якому останній, просить суд, у задоволенні позовної заяви керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області в інтересах держави до Харківської міської ради , Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна ХМР , ФОП Катріч А.С. - відмовити у повному обсязі.
09.02.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли заперечення на відзив (вх. № 3241/26).
09.02.2026 року від відповідача 3 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 3244/26) про застосування строків позовної давності, у якій останній, просить суд, застосувати наслідки спливу строків позовної давності по справі №922/4178/25 та відмовити у задоволенні позову Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова .
Ухвалою суду від 11.02.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
Ухвалою суду від 11.02.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18 березня 2026 року о(б) 11:00 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача 3 від 11.02.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
11.02.2026 року від прокуратури через канцелярію суду надійшло клопотання на виконання вимог суду (вх. № 3407/26) про долучення до матеріалів справи здійсненого перекладу.
13.02.2026 року від прокуратури через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 3672/26).
09.03.2026 року від відповідача 3 через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 5693/26) про долучення доказів до матеріалів справи.
Відповідачем 3 у судовому засіданні 18.03.2026 року заявлено усне клопотання про поновлення строку на долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.03.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено усне клопотання відповідача 3 про поновлення строку на подання доказів, Клопотання (вх. № 5693/26 від 09.03.2026 року) відповідача 3 про долучення доказів долучено до матеріалів справи, та подальший розгляд справи ведеться із їх урахуванням.
Ухвалою суду від 18.03.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 25 березня 2026 року о(б) 10:20 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача 3 від 18.03.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Судом запропоновано прокурору здійснити направлення наданих до суду документів, а саме здійсненого перекладу на адресу відповідача, та такі докази надати до суду.
20.03.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 6757/26).
25.03.2026 року від прокурора через канцелярію суду надійшли пояснення щодо надання оцінки долученому доказу у справі (вх. № 7031/26).
Ухвалою суду від 25.03.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, суд приймаючи до уваги те, що під час підготовчого провадження у даній справі було вчинено усі необхідні процесуальні дії для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 08 квітня 2026 року о(б) 10:20 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача 3 від 25.03.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 08.04.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 15 квітня 2026 року о(б) 10:30 год. Також, судом задоволено усне клопотання відповідача 3 від 08.04.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 15.04.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, суд, у судовому засіданні 15.04.2026 року перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне повідомити сторін, що рішення скорочене (вступна та резолютивна) його частини буде оголошено 20 квітня 2026 року о(б) 15:00 год. Явку учасників справи визнано не обов'язковою.
Уповноважені представники відповідачів у призначене судове засідання 20.04.2026 року не з'явись, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки суду про доставку електронного листа до їх Електронних кабінетів.
Присутній у судовому засіданні прокурор, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд, позов задовольнити.
Суд у судовому засіданні 20.04.2026 року перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі чим, судом було оголошено рішення скорочене (вступну та резолютивну) чистини.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає прокурор, Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023222060000064 від 22.03.2023 року за частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.
Під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.07.2023 року у справі № 638/2612/23 в Архівному відділі Харківської міської ради отримано тимчасовий доступ до ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації нежитлового приміщення (будівлі), розташованої за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11 .
Листом від 03.07.2024 № 55-106-3763 вих-24 Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова повідомила Новобаварську окружну прокуратуру міста Харкова, що під час приватизації низки об'єктів комунального майна Харківською міською радою та Управлінням комунального майна Харківської міської ради не дотримані вимоги законодавства щодо приватизації в частині необхідності продажу нерухомого майна на аукціоні. Орендарі, в свою чергу, не мали законних підстав на приватизацію комунального майна шляхом викупу, оскільки не здійснили жодних невід'ємних поліпшень цього майна. Одночасно, направлено копію приватизаційної справи за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (колишня - вул. Єлізарова), 11 для вирішення питання про вжиття відповідних заходів представницького характеру на захист інтересів держави, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як зазначає прокурор, вивченням зазначеної приватизаційної справи встановлено, що 13.07.2011 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідач 2) та Фізичною особою - підприємцем Катріч Андрієм Сергійовичем (відповідач 3) було укладено договір оренди № 3005.
На підставі вказаного договору в строкове платне користування відповідача 3 передано нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 площею 14,7 м2 та 23/100 частини місць загального користування приміщень № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини місць загального користування приміщення № 7 площею 4,2 м2, загальною площею 21,0 м2 в житловому будинку (технічний паспорт Комунального підприємства « Харківське міське бюро технічної інвентаризації » інвентарний № 80350 від 14.09.2010 року), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11, літ. «А-10» , строком до 13.06.2014 року.
У пункті 3.1. вказаного договору оренди зазначено, що вартість об'єкту оренди на підставі висновку про вартість майна складає 47 150,00 грн.
Відповідно до пунктів 4.7 та 4.8 договору, орендар зобов'язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендаря; зобов'язаний здійснювати поточний ремонт. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з рішенням Харківської міської ради та її комітету. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради з початку проведення робіт, при наявності відповідного рішення Харківської міської ради ти її виконкому.
Після проведення перепланування або реконструкції, згідно встановленого порядку, що потягло за собою зміну конструктивних елементів приміщення (будівлі), замовити за свій рахунок в КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації » технічний паспорт на це приміщення (будівлю) і не пізніше 3-х місяців після закінчення ремонтних робіт надати його орендодавцю з метою внесення змін до договору оренди.
За твердженнями прокурора, у подальшому, орендар звернувся до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради (відповідача 2) з листом від 01.12.2011 року про надання дозволу на приватизацію орендованого майна (вх. № 20288 від 01.12.2011 року), до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію.
Рішенням 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 року № 713/12 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Пунктом 10 вказаного додатку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу орендарем - Фізичної особи - підприємця Катріч А.С. (відповідача 3) підлягають: - нежитлові приміщення цокольного поверху житлового будинку загальною площею 21,0 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11, літ. «А-10» .
Фізичною особою - підприємцем Катріч А.С. (відповідач 3) 07.05.2012 року до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подано заяву № 2203 про приватизацію орендованого майна.
На підставі заяви орендаря Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (відповідач 2) листом від 07.05.2012 року № 7996 доручено Харківській товарній біржі , як суб'єкту оціночної діяльності, провести оцінку майна, з метою визначення вартості об'єкту для приватизації шляхом викупу.
Суб'єктом оціночної діяльності Харківською товарною біржою складено звіт про оцінку, відповідно до якого вартість Майна станом на 31.05.2012 року склала 32 760,00 грн з ПДВ.
Водночас, вивченням вказаного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаному нежитловому приміщенні, у тому числі невід'ємні поліпшення, відсутні. Згідно інформації, зазначеної у таблиці 2.5 звіту про оцінку майна, нежитлові приміщення загальною площею 21,0 кв.м потребують ремонту.
У подальшому, 04.09.2012 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідачем 2) та Фізичною особою - підприємцем Катріч А.С. (відповідачем 3) було укладено договір купівлі-продажу № 4886-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. , зареєстрований в реєстрі за № 2691, на підставі якого шляхом викупу за 32 760,00 грн до відповідача 3 перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору оренди, а саме: нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2 в житлового будинку літ. «А-10» та 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. «А-10», загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (колишня Єлізарова), 11 .
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ДРРП) спірне майно зареєстроване 04.09.2012 року. Акт прийому-передачі складений 25.09.2012 року.
Згідно актуальної довідки з ДРРП, власником спірного майна на цей час є Фізична особа - підприємець Катріч А.С. (відповідач 3), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2497754963120.
За твердженнями прокурора, у рішенні 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 року № 713/12 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» зазначено, що його прийнято на підставі Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11.
Відповідно до пункту 5.4 вказаної програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (пункт 5.7).
За твердженнями прокурора, відповідно до вимог законодавства, Харківська міська рада (відповідач 1) дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна , має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.
При цьому, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж).
У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Проте, Фізична особа - підприємець Катріч А.С. (відповідач 3) дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень не отримував та жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснював.
У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві відповідача 3 з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. Відповідачем 3 до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подано документи, передбачені пунктом 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Таким чином, оскільки приватизація спірного майна проведена із порушенням норм чинного законодавства, вважає, що рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 року № 713/12 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині пункту 10 додатку є незаконним, у зв'язку з тим, що прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України, статті25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статей 1, 2, 4, 29, Закону України «Про приватизацію державного майна», статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», та згідно сталої судової практики рішення 15 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.04.2012 року № 713/12 вичерпало свою дію, як наслідок визнання його незаконним та скасування є неефективним способом захисту порушеного права держави, тому окремо така вимога прокурором не заявляється.
Натоміть спірний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 04.09.2012 року № 4886-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ФОП Катріч А.С. підлягає визнанню недійсним, як наслідок - майно - поверненню Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради , оскільки на думку прокурора, такі дії свідчать про їх недобросовісність у зв'язку із усвідомленням незаконності особою, що розраховує на помилку або співучасть у порушенні закону з боку органу місцевого самоврядування, оскільки право власності на комунальне майно належить територіальним громадам, від імені та в інтересах яких діють відповідні органи місцевого самоврядування. Прийняття органом місцевого самоврядування рішень попри встановлену законом процедуру приватизації не буде відображати волю територіальної громади як власника комунального майна, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна.
При цьому, відповідач 2 та відповідач 3 були обізнані про порушення процедури приватизації шляхом викупу орендарем, а не шляхом аукціону чи конкурсу, адже в договорі купівлі - продажу наявні посилання на Програму приватизації, у якій зазначено що викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. Водночас не вбачається порушення справедливого балансу у разі позбавлення майна недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб.
Вказані обставини стали причиною звернення прокурора із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством (частини 7 статті 24 Закону України "Про прокуратуру").
Відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 року, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Зважаючи на викладене, із урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суд.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
В Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.
Наявність інтересу і необхідність його захисту повинні базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і мати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не обмежується тільки зазначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати наявності права на таке представництво або, інакше кажучи, вимагає пояснити (засвідчити, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор. Знову ж таки, це має бути засновано на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію у динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний самостійно реалізувати своє право на судовий захист.
Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
При цьому, у даній справі, як зазначив прокурор у позовній заяві, прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
Тому, на думку прокурора, саме прийняття Харківською міською радою рішення від 25.04.2012 ркоу № 713/12, призвело до порушень приватизаційного законодавства та приватизації спірного майна в порушення передбаченого законом порядку, що унеможливлює звернення прокурора в інтересах Харківської міської ради , адже цей орган сам і допустив ці порушення. Отже, слід зазначити, що прокурор є самостійним позивачем у цьому спорі, оскільки Харківська міська рада не може та не повинна бути позивачем за позовом прокурора, оскільки саме міська рада допустила порушення інтересів держави (територіальної громади) у спірних правовідносинах, а тому вона не є органом, який може здійснювати захист порушених інтересів у тих самих відносинах.
Та із посилання на висновки Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 року у справі № 925/1133/18 зазначає, що як наслідок, в даному випадку прокурор звертається за захистом інтересів держави до суду, як самостійний позивач, оскільки суб'єкт владних повноважень, до повноважень якого віднесені повноваження такого захисту, а саме Харківська міська рада , є відповідачем за вказаним позовом, тому відповідне повідомлення про звернення до суду Харківській міській раді не направлялось.
Оскільки відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із статті 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування, та право власності на комунальне майно належить територіальним громадам, від імені та в інтересах яких діють відповідні органи місцевого самоврядування. Прийняття органом місцевого самоврядування рішень попри встановлену законом процедуру приватизації не буде відображати волю територіальної громади як власника комунального майна, оскільки її інтереси визначаються доцільністю, економністю та ефективністю використання майна.
З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси міської громади, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради , прокурор самостійно подає вказаний позов. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що помилковим є підхід, за якого у цій категорії справ - справах за позовами прокурора, поданими на захист інтересів держави, порушених унаслідок незаконних дій органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб - питання про належного відповідача вирішується як вторинне, похідне від питання про те, якого результату прагне досягнути прокурор своїм позовом. Коло відповідачів не може визначатися залежно від того, чи залишиться до кого звертатися з позовом, якщо орган, уповноважений захищати інтереси держави у відповідних правовідносинах, буде визначений прокурором позивачем, навіть якщо цей орган сам спричинив порушення інтересів держави. Відповідач визначається незалежно від процесуальної позиції інших учасників справи. Відповідачем у господарському судочинстві є особа, до якої звернена вимога позивача, яка своєю чергою спрямована на захист відповідного порушеного права або законного інтересу (пункти 96- 98 постанови від 11.06.2024 року у справі № 925/1133/18).
У практиці Верховного Суду сформований підхід, за якого "представництво в суді законних інтересів держави" згідно зі статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" охоплює представництво таких суспільних інтересів, до яких належать інтереси як держави в цілому, так і інтереси територіальної громади. Ці інтереси не завжди збігаються. Певні дії, рішення, правочини, в тому числі стосовно майна територіальної громади можуть не зачіпати інтересів інших, аніж самої територіальної громади. Відповідно й порушення при вчиненні цих дій, ухваленні рішень, вчиненні правочинів не стосуються інтересів держави в цілому.
Звертаючись до суду із позовом, прокурор має визначити, на захист яких саме інтересів він звертається.
Як вбачається із позовних вимог, Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Харківської міської ради (відповідача 1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (відповідача 2), Фізичної особо - підприємця Катріч Андрія Сергійовича про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.09.2012 року № 4886-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особа - підприємцем Катріч Андрієм Сергійовичем , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2691;
- зобов'язання фізичну особу - підприємця Катріч Андрія Сергійовича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. "А-10", загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11 , а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначене приміщення, та до стягнення заявлені судові витрати.
У позовній заяві прокурором також було визначено відповідачів, а саме відповідача1 Харківську міську раду , відповідача у Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та відповідача 3 Фізичну особу - підприємця Катріч Андрія Сергійовича .
Також було зазначено, що оскільки Харківська міська рада представляє інтереси міської громади, однак, у даному випадку вона є відповідачем у справі, і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради , прокурор самостійно подає вказаний позов.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 (провадження № 12-34гс25) зазначила, що орган місцевого самоврядування не є відповідачем сам по собі. Це орган, який здійснює представництво інтересів територіальної громади (або держави у випадках реалізації делегованих повноважень, визначених законом). Так само і позов, який подано до органу державної влади, є позовом до держави в особі цього органу.
Тому якщо прокурор звертається із позовом, який має на меті оспорити передання органом місцевого самоврядування майна у приватну власність особи, то залежно від того, на захист якого інтересу подано позов (держави в цілому як власника чи територіальної громади як власника), має бути визначено позивача і коло відповідачів.
Якщо прокурор вважає, що орган місцевого самоврядування незаконно розпорядився майном, яке належить державі, і внаслідок такої дії (рішення, правочину) органу місцевого самоврядування майно було відчужено особі, то держава в особі уповноваженого органу (або у виняткових випадках прокурор за відсутності такого органу або якщо орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів і виконано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру") захищає права власника, витребовуючи відповідне майно у власність держави. Особа, яка набула відповідне майно і від якої воно витребовується, є відповідачем за таким позовом.
В окремих випадках, якщо держава не є власником майна, однак має законний інтерес у знаходженні відчуженого майна у певного суб'єкта (територіальної громади), який його відчужив, вимоги прокурора можуть бути спрямовані на приведення сторін правочину з відчуження майна у стан до порушення цього інтересу. З цією метою прокурор може позиватись про визнання недійсним відповідного правочину до його сторін (громади в особі органу місцевого самоврядування та набувача майна за правочином) та застосування наслідків недійсності правочину (реституцію), а якщо майно було відчужено далі іншій особі - також з віндикаційним позовом до цієї особи. При цьому прокурор неодмінно має обґрунтувати наявність інтересів держави, які виходять за межі інтересів територіальної громади як власника майна і які у такий спосіб потребують захисту і виправдовують втручання, як у права громади як власника з розпорядження цим майном, так і в інтереси набувачів майна.
Якщо ж прокурор захищає суто інтереси територіальної громади, то вона в особі відповідного органу місцевого самоврядування є позивачем за таким позовом, навіть якщо за твердженням прокурора, саме внаслідок незаконних дій (рішення, правочину) цього органу порушено інтереси громади.
Цивільне законодавство передбачає випадки оспорювання правочинів, укладених агентом (суб'єктом, який вчиняє дії від імені і в інтересах іншого суб'єкта) всупереч інтересам того, кого агент представляє (див. зокрема статтю 232 Цивільного кодексу України). У таких випадках сторона правочину, вимагаючи визнання його недійсним та приведення сторін правочину у попередні стан (реституція), позивається не до агента, а лише до іншої сторони цього правочину.
Сторона оспорюваного правочину (тобто суб'єкт, для якого правочин створив правові наслідки), за яким відбулось відчуження майна, не може вимагати повернення собі майна від іншої сторони правочину, якщо цей правочин не визнано недійсним. А так само не може без визнання цього правочину недійсним витребовувати майно у інших набувачів.
Як вбачається із матеріалів справи, прокурор хоча й стверджує про те, що звертається з позовом як самостійний позивач, однак обґрунтовує позов необхідністю захисту інтересів територіальної громади міста Харкова.
Про інтерес держави, який би виходив за межі інтересів територіальної громади, у позові не йдеться. А свою роль, як позивача, прокурор обґрунтовує необхідністю визначити Харківську міську раду , як відповідача, оскільки вона, на його думку, "вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади", іншими словами, порушила ці інтереси.
Частинами 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
З аналізу вищевикладеного слідує, що оскільки прокурор у даній справі захищає інтереси територіальної громади міста Харкова, та останній фактично є позивачем, в особі відповідного органу місцевого самоврядування, а саме Харківської міської ради . Про що прокурором при зверненні із відповідним позовом до суду враховано не було.
Враховуючи вищевикладене, визначення прокурором у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, належність позивача до суб'єктного складу спірного матеріального правовідношення є обов'язковою передумовою судового захисту.
Вказане свідчить про те, що прокурором помилково визначено суб'єктний склад сторін (відповідач мав бути позивачем), а тому позов подано без зазначення належного позивача.
Згідно з практикою Верховного Суду, прокурор не є альтернативним суб'єктом звернення, якщо уповноважений орган (який має бути позивачем) міг сам захистити свої інтереси.
З вищевикладеного слідує, що оскільки прокурор у позовній заяві відзначає, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси територіальної громади, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради , прокурор самостійно подає вказаний позов, тобто, прокурор фактично захищає суто інтереси територіальної громади, то саме територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування, а саме Харківська міська рада є позивачем за таким позовом, навіть якщо за твердженням прокурора, саме внаслідок незаконних дій (рішення, правочину) цього органу порушено інтереси громади.
Вказане свідчить проте, що прокурором в порушення вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 45, 47 Господарського процесуального кодексу України помилково визначено суб'єктний склад сторін у справі, а саме в частині визначення відповідачем Харківської міської ради , яка має бути позивачем оскільки прокурор фактично представляє територіальну громаду міста Харкова в особі Харківської міської ради , як колишнього власника об'єкта приватизації.
Враховуючи вищевикладене, висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 922/5241/21 (провадження № 12-34гс25), пред'явлення позовної вимоги при помилковому визначенні належного суб'єктного складу сторін у справі,а саме позивача, вказане є самостійною підставою для відмови у позові, та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам позовної заяви, які стосуються передусім з'ясування обставин обґрунтованості / необґрунтованості позову, та розгляду клопотання прокурора викладеного у 1 пункті прохальної частини позовної заяви, про визнання поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити його, та заяви відповідача 3 від 09.02.2026 року (вх. № 3244/26) про застосування строків позовної давності, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб'єктного складу учасників спірних правовідносин.
У зв'язку із чим, позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.09.2012 року № 4886-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особа - підприємцем Катріч Андрієм Сергійовичем , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2691 та про зобов'язання фізичну особу - підприємця Катріч Андрія Сергійовича повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2497754963120 - нежитлове приміщення цокольного поверху № 10 загальною площею 14,7 м2, 23/100 частини нежитлових приміщень цокольного поверху місць спільного користування № 1, 2 площею 2,1 м2 та 34/100 частини нежитлового приміщення цокольного поверху спільного користування № 7 площею 4,2 м2 в житловому будинку літ. "А-10", загальною площею 21,0 м2, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська (Єлізарова), 11 , а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначене приміщення, не підлягають до задоволення.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, пункту 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 року Верховного Суду у справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, про відмову задоволенні позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за прокурором.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду , у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
прокурор: Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ( 61004, м. Харків, бульвар Гончарівський, буд. 20 , ЄДРПОУ 0291010823);
відповідач 1: Харківська міська рада ( 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7 , ЄДРПОУ 04059243 );
відповідач 2: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради ( 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 16 , ЄДРПОУ 14095412 );
відповідач 3: Фізична особа - підприємець Катріч Андрій Сергійович ( АДРЕСА_4 , РНОКП: НОМЕР_3 ).
Повне рішення складено "30" квітня 2026 р.
СуддяО.О. Ємельянова