8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41
29 квітня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3101/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" на постанову та дії заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни (вх.№8251/26 від 07.04.2026) у справі
за позовом Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039)
про стягнення коштів
за участю представників:
стягувача - не з'явився,
боржника - не з'явився,
державного виконавця - не з'явився
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС", в якій просить суд:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039, код ЄДРПОУ 40312038) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (ІВАN) - UА698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі - 5 233 129 (п'ять мільйонів двісті тридцять три тисячі сто двадцять дев'ять) грн 70 коп. за використання земельної ділянки по вул. Виконкомівській, 30 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:09:002:0014 за період з 28.02.2019 по 28.02.2022.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039, код ЄДРПОУ 40312038) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UА518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 78 496 (сімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто шість) грн 95 коп.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039, код ЄДРПОУ 40312038) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (ІВАN) - UА698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 930 057 (один мільйон дев'ятсот тридцять тисяч п'ятдесят сім) грн 45 коп. за використання земельної ділянки по вул. Виконкомівській, 30 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:09:002:0014 за період з 28.02.2019 по 28.02.2022.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039, код ЄДРПОУ 40312038) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UА518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 28 950 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн 86 коп.
В решті позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3101/25 залишено без змін.
20.02.2026 судом видано накази на примусове виконання рішення та постанови.
07.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" через систему "Електронний суд" надійшла скарга на постанову та дії заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни (вх.№8251/26 від 07.04.2026), в якій заявник просить суд:
1. Прийняти скаргу до розгляду та призначити судове засідання з повідомленням учасників.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ Карпенко Вікторії Олексіївни від 23.03.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
3. Визнати протиправними дії заступника начальника ВДВС Карпенко В.О. щодо накладення арешту на кошти ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» та примусового стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.
4. Зобов'язати Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ (ЄДРПОУ: 41430678) вжити всіх передбачених законодавством заходів для повернення на рахунок ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (IBAN: НОМЕР_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») протиправно стягнутих витрат виконавчого провадження у сумі 303 грн 00 коп.
5. Стягнути з Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ на користь ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2026 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" на постанову та дії заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни (вх.№8251/26 від 07.04.2026) до розгляду. Розгляд скарги призначено на "29" квітня 2026 р. о(об) 13:00.
27.04.2026 від заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни через систему "Електронний суд" надійшли пояснення (вх.№ 10018/26), в яких заявник просить відмовити в задоволенні скарги у повному обсязі, виходячи з наступного.
З приводу обізнаності скаржника заступник начальника відділу зазначає, що скаржник має електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Згідно даних системи АСВП (Повідомлення № 12936845 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС) 23.03.2026, 15:14:11 документ «Постанова про відкриття виконавчого провадження (з ідентифікатором)» від 23.03.2026 виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_2 доставлено до електронного кабінету ЄСІТС ТОВ "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС". Таким чином, твердження скаржника «Щодо дотримання строку подання скарги» не відповідають дійсності.
Крім того, виконавче провадження № НОМЕР_2 було відкрито заступником начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко В. О. на підставі та у повній відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». В заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2026 не зазначено про жодне часткове виконання рішення суду. На момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 жодних відомих державному виконавцю обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, інформації про можливе виконання боржником даного виконавчого документу державний виконавець не мав.
29.04.2026 від заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення (вх.№ 10281/26), в яких заявник просить розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.
У судове засідання 29.04.2026 представники стягувача, боржника, Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" на постанову та дії заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни (вх.№8251/26 від 07.04.2026), суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039, код ЄДРПОУ 40312038) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (ІВАN) - UА698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 930 057 (один мільйон дев'ятсот тридцять тисяч п'ятдесят сім) грн 45 коп. за використання земельної ділянки по вул. Виконкомівській, 30 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:09:002:0014 за період з 28.02.2019 по 28.02.2022.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (вул. Виконкомівська, 30, м. Харків, 61039, код ЄДРПОУ 40312038) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: р/р UА518201720344240012000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172, Отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243) витрати зі сплати судового збору у сумі 28 950 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн 86 коп.
В решті позову відмовлено.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 у справі №922/3101/25 залишено без змін.
20.02.2026 судом видано накази на примусове виконання рішення та постанови.
19.03.2026 Харківська міська рада (стягувач) звернулася до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення Господарського суду Харківської області від 19.11.2025 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 у справі № 922/3101/25 згідно з наказом від 20.02.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» витрати зі сплати судового збору у сумі 28 950,86 грн.
23.03.2026 заступником начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторією Олексіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання наказу у справі №922/3101/25 від 20.02.2026 про стягнення з ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» на користь ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ витрат зі сплати судового збору у сумі 28950,86 грн.
В межах вказаного виконавчого провадження заступником начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторією Олексіївною винесено постанови:
- про арешт коштів боржника від 23.03.2026, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 32148,95 гривня (UAH);
- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.03.2026, якою визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69грн, винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) 102.79грн, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 125.53грн, винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 2.84грн, винесення постанови про стягнення виконавчого збору 2.84грн. Загальна сума мінімальних витрат: 303,00 грн;
- про стягнення виконавчого збору від 23.03.2026, якою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі: 2895,09 грн;
- про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2026.
25.03.2026 з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» списано 2 123 366,19 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (боржник), не погоджуючись з діями заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни щодо відкриття виконавчого провадження, з посиланням на те, що виконав рішення суду в цій частині добровільно та в повному обсязі 13 лютого 2026 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 25 від 13.02.2026 на суму 28 950,00 грн та платіжною інструкцією № 27 від 13.02.2026 на суму 0,86 грн, вважає, що виконавець зобов'язана була відмовити у відкритті ВП, не виконала обов'язку щодо з'ясування обставин, не здійснивши жодної перевірки, відкрила ВП, наклала арешт на рахунки та стягнула витрати виконавчого провадження у розмірі 303,00 грн в межах провадження, яке не мало бути відкрите, тому ці витрати стягнуті без правової підстави, у зв'язку з чим боржник звернувся до суду зі скаргою.
Відповідно до статті 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.
У ч. 2, 4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
У статті 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як складову частину судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якій йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу, містяться також у рішеннях Європейського суду у справах "Бурдов проти Росії", "Горнсбі проти Греції".
Відповідно до частини 1 статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 статті 343 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Згідно з частинами 2, 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
Так, статтею 1 Законом України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 2 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України та при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження», а тому просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
У відповідності до частини 2 статті 343 Господарського процесуального України: у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Згідно частини 3 статті 343 Господарського процесуального кодексу України: якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ Карпенко Вікторії Олексіївни від 23.03.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом.
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
З матеріалів скарги вбачається, що 13.02.2026 боржником на виконання наказу від 20.02.2026 було сплачено на рахунок Харківської міської ради кошти в розмірі 28 950,00 грн за платіжною інструкцією №25 (призначення платежу: "Сплата витрат зі сплати судового збору") та 0,86 грн за платіжною інструкцією №27 (призначення платежу: "Доплата витрат зі сплати судового збору"), про що боржник повинен був повідомити стягувача.
Разом з тим ч. 8 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Оскільки боржником на виконання наказу від 20.02.2026 було сплачено на рахунок Харківської міської ради (стягувач) судовий збір у розмірі 28950,86 грн, останній не повинен був пред'являти виконавчий документ до виконання та у разі пред'явлення повідомити державного виконавця про добровільне виконання боржником наказу від 20.02.2026.
Суд враховує, що при винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень державний виконавець керувався вимогами закону та інформацією і документами, що були надані йому стягувачем - Харківською міською радою разом із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи, що наказ від 20.02.2026 був пред'явлений до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ та з урахуванням того, що стягувачем не було повідомлено про добровільне виконання наказу від 20.02.2026, виконавцем правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2026.
Суд також враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20, відповідно до якого передбачений частиною першою статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" та статтею 339 ГПК України судовий захист прав та законних інтересів, порушених рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2924 у справі № 204/8017/17 звернула увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.
Як встановлено судом, виконавче провадження №80570650 було закінчене у зв'язку із виконанням рішення суду та зняті відповідні арешти.
Суд зауважує, що визнання у цьому випадку неправомірності дій та бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке наразі закінчене, не поновить порушеного права скаржника, а матиме лише наслідком установлення юридичних фактів.
Водночас встановлення юридичних фактів можливе лише як елемент оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог у випадку наявності спору про право цивільне. Це відповідає загальним засадам процесуального права, які зобов'язують суд при вирішенні спору встановити всі обставини, що мають значення для справи, дати їм юридичну оцінку та здійснити оцінку доказів у їх сукупності (постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/7631/18).
Позиція суду узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі cправа № 910/15184/21 (910/4519/21).
З огляду на вказане, вимога про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ Карпенко Вікторії Олексіївни від 23.03.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 не підлягає задоволенню.
Щодо вимог про визнання протиправними дій заступника начальника ВДВС Карпенко В.О. щодо накладення арешту на кошти ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» та примусового стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та зобов'язання Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ вжити всіх передбачених законодавством заходів для повернення на рахунок ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» протиправно стягнутих витрат виконавчого провадження у сумі 303 грн 00 коп. судом встановлено таке.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно зі статтею 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право подати скаргу, якщо вважають, що дії чи рішення державного виконавця, вчинені під час виконання судового рішення, порушують їхні права.
Отже, Закон чітко відмежовує: оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні за виконавчими документами, що не є судовими рішеннями (адміністративна юрисдикція); оскарження дій виконавця під час виконання судового рішення (господарська юрисдикція).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Пункт 5 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
За правилами частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням вимог статей 339, 340 Господарського процесуального кодексу України, - в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства відповідно.
Натомість, згідно з частиною другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
З наведених норм права вбачається, що Закон України "Про виконавче провадження" установлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року в справі №1940/1957/18 викладено правову позицію про те, що вищезазначені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову щодо оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.
Суд при цьому констатує, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи:
1) з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної суми винагороди, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані;
2) про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
При цьому суд звертає увагу, що практика щодо того, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження постанов виконавця про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, зокрема й судом якої юрисдикції, вони видані, є послідовною і сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 3 квітня 2025 року в справі № 620/14727/23, Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 2 квітня 2025 року в cправі № 906/512/23 та Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року в справі № 522/1515/16.
Окрім того, частина друга статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» окремо визначає, що постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження можуть бути оскаржені до адміністративного суду.
Постанови виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження і про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження хоча і є відмінними постановами виконавця, проте мають подібну правову природу: обидва види постанов виконавця стосуються безпосереднього виконання рішень інших органів (посадових осіб) - виконавця, а не судового рішення.
Тож за правилами адміністративного судочинства належить розглядати скарги на дії виконавця щодо винесення постанови про визначення розміру виконавчого збору та додаткових витрат виконавчого провадження, а також визнання протиправною та скасування відповідних постанов. При цьому суд враховує, що подібні висновки про юрисдикцію такого спору зробив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 760/16864/19 (провадження № 61-2555св22), постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року по справі № 759/5821/13-ц (провадження № 61-12663св24).
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року в справі №229/1026/21 зазначила, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу, зокрема, стягнення виконавчого збору, основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.
Крім того, судом враховується і те, що в ухвалі від 29 березня 2023 року в справі № 585/2436/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду (від 6 червня 2018 року в справі №127/9870/16-ц та від 18 грудня 2019 року в справі № 759/15553/14-ц) "щодо адміністративної юрисдикції справ з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані".
За таких обставин суд приходить до висновку, що боржник неправильно тлумачить положення частини 1 статті 74 Закону "Про виконавче провадження" та статті 339 ГПК України, які застосовуються лише у випадку, коли оскаржуються дії чи рішення виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства. У даній же справі оскаржується не дія виконавця у процесі виконання рішення господарського суду, стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн, що прямо віднесено Законом до юрисдикції адміністративних судів.
Окрім того, в силу імперативної норми частини 2 статті 74 Закону "Про виконавче провадження" спори щодо постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів розглядаються саме в порядку адміністративного судочинства, незалежно від того, за яким рішенням виникло первісне виконавче провадження.
З огляду на усе вищевстановлене у сукупності суд доходить висновку про закриття провадження в частині скарги боржника щодо визнання протиправними дій заступника начальника ВДВС Карпенко В.О. щодо накладення арешту на кошти ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» та примусового стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та зобов'язання Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ (ЄДРПОУ: 41430678) вжити всіх передбачених законодавством заходів для повернення на рахунок ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (IBAN: НОМЕР_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») протиправно стягнутих витрат виконавчого провадження у сумі 303 грн 00 коп.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" на постанову та дії заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни (вх.№8251/26 від 07.04.2026) в частині вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ Карпенко Вікторії Олексіївни від 23.03.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 та закриття провадження в частині вимог щодо визнання протиправними дій заступника начальника ВДВС Карпенко В.О. щодо накладення арешту на кошти ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» та примусового стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та зобов'язання Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ вжити всіх передбачених законодавством заходів для повернення на рахунок ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС'протиправно стягнутих витрат виконавчого провадження у сумі 303 грн 00 коп.
Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
На підставі викладеного та керуючись ст. 232-235, 339-344 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" на постанову та дії заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни (вх.№8251/26 від 07.04.2026) в частині вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ Карпенко Вікторії Олексіївни від 23.03.2026 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 відмовити.
2. Закрити провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС" на постанову та дії заступника начальника відділу Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Карпенко Вікторії Олексіївни (вх.№8251/26 від 07.04.2026) в частині вимог щодо визнання протиправними дій заступника начальника ВДВС Карпенко В.О. щодо накладення арешту на кошти ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» та примусового стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 303,00 грн у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 та зобов'язання Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУМЮ (ЄДРПОУ: 41430678) вжити всіх передбачених законодавством заходів для повернення на рахунок ТОВ «РІКОМ ІНВЕСТ СЕРВІС» (IBAN: НОМЕР_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») протиправно стягнутих витрат виконавчого провадження у сумі 303 грн 00 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Ухвалу складено (підписано) 29.04.2026.
СуддяО.О. Присяжнюк
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.