8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4725/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Христенко І.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство «Слобожанське», смт Коротич
до Люботинської міської ради Харківської області, м.Люботин
про усунення перешкоди у користуванні майном, скасування державної реєстрації
за участю представників:
позивача - Петрова О.В. (самопредставництво);
третьої особи - не з'вився;
відповідача - Личкань О.О. (самопредставництво),
Кондратенко О.С. (самопредставництво).
30.12.2025 року позивач - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Люботинської міської ради Харківської області, в якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у користуванні та розпорядженні землями державної власності шляхом:
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права власності за Люботинською міською радою Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506;
- скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав;
- зобов'язання Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2026 року позовну заяву залишено без руху.
05.01.2026 року позивач надав заяву про усунення недоліків (вх.№176).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.01.2026 року відкрито провадження у справі №922/4725/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2026 року.
20.01.2025 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№1580), в якому проти позову заперечує повністю, просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими.
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначав, що Люботинська міська рада Харківської області наділена повноваженнями на прийняття рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування. Рішенням XXVІІІ сесії VІІІ скликання Люботинської міської ради Харківської області від 08.11.2022 № 220 »Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області. Відповідач вважає, що поданий на затвердження Люботинської міської ради Харківської області проєкт землеустрою розроблено у відповідності до вимог діючого законодавства.
За твердженнями відповідача, прийняття рішень щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Люботинської міської територіальної громади Харківського району Харківської області, належить до компетенції Люботинської міської ради Харківської області, яка при прийнятті вказаних рішень діяла в межах своїх повноважень та відповідно до порядку, визначеного діючим законодавством.
На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, виконаної ФОП Куріловим Д.І., Відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 18.05.2023 р. було зареєстровано земельну ділянку площею 2,5435 га та присвоєно їй кадастровий номер 6311200000:01:068:0506 за видом цільового призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Земельна ділянка з кадастровим № 6311200000:01:067:0506 зареєстрована в Державному земельному кадастрі у встановленому законом порядку, Поземельну книгу відкрито, підстав для відмови у реєстрації, зокрема в зв'язку зі знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, кадастровим реєстратором не виявлено.
При цьому відповідач вважає, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1994 року, на який посилається позивач, виданий з порушенням чинного на той час законодавства. Більш того, за відсутності проекту відведення та винесення меж земельної ділянки, яку передано в постійне користування, в натурі (на місцевості) на теперішній час не має будь-якої можливості визначити в яких межах вона перебуває.
Крім того, відповідач звертає увагу, що відповідно до листа ДП «Слобожанське» від 03.01.2025 № 03/01-01, направленого Фондом державного майна України на адресу Люботинської міської ради відомості, які містяться в актах на право постійного користування втратили свою актуальність, оскільки починаючи з 1994 року рішеннями (розпорядженнями) органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування здійснювалось вилучення земельних ділянок з постійного користування підприємства. Зокрема, розпорядженнями Харківської районної державної адміністрації від 29.09.2005 № 764 вилучено 461,6233 га, від 28.04.2004 №156 вилучено 24,2265 га; від 29.12.2007 № 3318 вилучено 48,39 га; від 06.08.2008 № 2550 вилучено 80,0 га; від 06.08.2008 № 2551 вилучено 43,0 га; від 21.10.2008 №3210 вилучено 800,0 га; від 20.01.2004 № 14 вилучено 34,5883 га; від 22.07.2005 №472 вилучено 0,395 га; від 04.10.2006 № 1671 вилучено 0,0111 га; від 02.03.2007 №346 вилучено 2,0 га; від 10.09.2007 № 1951 вилучено 8,0 га; від 14.10.2008 № 3182 вилучено 4,0 га; від 13.10.2008 № 1319 вилучено 6,2 га; від 12.11.2009 № 1768 вилучено 191,0861 га; від 23.09.2009 № 1478 вилучено 0,9760 га; від 30.04.2009 №252 вилучено 0,9803 га; рішенням Коротичанської селищної ради від 14.08.2001 №288 припинено право постійного користування землею площею 309,3 га, що були включені до Державного акту. Підприємством у листі наголошено, що вказаний перелік розпоряджень не є вичерпним та можливо існують і інші розпорядження (рішення) щодо яких у них відсутня інформація.
Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що без розробки у встановленому законом порядку технічної документації із землеустрою не можливо встановити місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а, відповідно, долучені позивачем до позовної заяви результати спеціаліста щодо визначення перетинів (накладень) меж земельних ділянок на земельні ділянки, що знаходяться в користуванні ДГ "Комунар" (нині - ДП "Слобожанське") не можуть бути підтвердженням розміщення земельної ділянки з кадастровим № 6311200000:01:067:0315 в межах Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343, а також доказом перетину (накладання) меж зазначеної земельної ділянки з земельними ділянками, що перебувають у постійному користуванні ДП "Слобожанське".
20.01.2026 року представник позивача надав до суду відповідь на відзив (вх.№1665), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Позивач звертає увагу, що підстави вказані відповідачем стосуються розпорядження землями комунальної власності, натомість, в даному випадку, відповідачем безпідставно (без жодних вилучень, тощо) розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельну ділянку державної форми власності, що підтверджується як матеріалами доданими до позовної заяви так і візуальним оглядом проекту землеустрою та Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 так і висновком спеціаліста ТОВ «ПЕРСПЕКТИВА СЛОБОЖАНЩИНИ» від 01.04.2025 № 068.
Також, позивачем зазначено, що у відповідності до результатів дослідження спеціалістів, зокрема, Схеми розміщення земельних ділянок, спеціалістом підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 розміщена в межах Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-25-07-000343 від 10.10.1994 року, позначка 31.
При цьому позивач зауважував, що у пункті 4.5. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01 жовтня 2024 року у cправі № 630/832/16-а вже встановлювалось, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 10.10.1994 № ХР-25-07-000343, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60, Харківською районною Радою народних депутатів Харківського району Харківської області було надано ДГ "Комунар" в постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно з Планом землекористування.
Таким чином, законність видачі та чинності Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 вже досліджувалась та встановлювалась у іншій справі.
23.01.2026 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№1980), в яких звертає увагу, що відповідач з метою встановлення об'єктивної істини, недопущення порушення повноважень неодноразово звертався до Позивача (листи № 03-36/1269 від 26.07.2022, № 03-36/251 від 25.01.2023, № 03-36/1582 від 31.05.2023) щодо отримання відповідних схем розміщення земель, які залишаються у державній власності, проте, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області жодної інформації не надало.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 27.01.2026 року відкладено підготовче засідання на 17.02.2026 року.
16.02.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№3893).
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2026 року залишено клопотання відповідача без розгляду та відкладено підготовче засідання на 24.02.2026 року.
23.02.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про витребування доказів (вх.№4495).
Також 23.02.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення доказів (вх.№4525).
В судовому засіданні 24.02.2026 року судом було проголошено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою суд, керуючись ч.5 ст.233, ст.80, 119 ГПК України постановив задовольнити клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків на подання доказів, та прийняв надані документи до розгляду, долучивши до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 року задоволено клопотання Люботинської міської ради Харківської області про витребування доказів (вх.№4495 від 23.02.2026). Витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Харківській області копії технічних документацій із землеустрою, виготовлених у зв'язку з вилученням земельних ділянок з постійного користування ДП “Слобожанське» на підставі розпоряджень Харківської районної державної адміністрації.
Протокольною ухвалою суду від 24.02.2026 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.03.2026 року.
09.03.2026 року представник третьої особи надав до суду письмові пояснення (вх.№5582), в яких просить суд поновити строк на подання відповідних пояснень, та позов задовольнити в повному обсязі. При цьому у наданих письмових поясненнях третя особа вказує, що вона є правонаступником Державного сільськогосподарського підприємства «Комунар», утвореного в результаті реорганізації Дослідного господарства «Комунар» Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Сколовського». Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25 07 -000343 виданого 10 жовтня 1994 року Харківською районною радою народних депутатів Харківського району Харківської області, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 60, третій особі було надано в постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно плану користування, в межах яких розміщена земельна ділянка, яка наразі має кадастровий номер 6311200000:01:068:0506, та яка протиправно вилучена з постійного користування третьої особи, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами, а також іншими матеріалами справи.
10.03.2026 року представник позивача надав до суду заяву про виконання вимог ухвали суду (вх.№5705), в якій повідомляв, що надання копій технічних документацій із землеустрою, виготовлених у зв'язку з вилученням земельних ділянок з постійного користування ДП “Слобожанське» на підставі розпоряджень Харківської районної державної адміністрації та копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробленої на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 12.11.2009 року № 1768 »Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ “Харківський кінний завод» не вбачається за можливе, у зв'язку з їх відсутністю у Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель при пошуку за викладеними в ухвалі даними.
Водночас, в архіві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області обліковуються Реєстраційні справи «Договору оренди землі від 29.12.2009 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6311290005:03:003:0003 площею 138,4051га" та «Договору оренди землі від 29.12.2009 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га».
У вказаних реєстраційних справах міститься копія розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 12.11.2009 року № 1768 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Харківський кінний завод» та графічний матеріал щодо меж земельної ділянки, яку передано в оренду.
25.03.2026 року представник відповідача надав до суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх.№7068).
В наданому клопотанні відповідач зауважував, що Харківською райдержадміністрацією на запит Люботинської міської ради надано відповідь, до якої долучено копію розпорядження від 09.07.2027 № 1454 “Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ “Харківський кінний завод», виданого на підставі клопотань директора ТОВ «Харківський кінний завод» від 01.03.2007 № 325, директора ДСП «Комунар» від 01.03.2007 № 18. Вказаним розпорядженням надано згоду ТОВ «Харківський кінний завод» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 195,0 га, за рахунок земель, які знаходяться в постійному користуванні ДСП «Комунар». В подальшому, розпорядженням Харківської районної військової адміністрації від 03.11.2009 № 1696 »Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 09.07.2007 року № 1454» внесено зміни в розпорядження від 09.07.2007 № 1454, яким вилучено із земель ДСП «Комунар» земельну ділянку площею 195,0 га та переведено її в землі запасу сільськогосподарського призначення Люботинської міської ради, надано згоду ТОВ «Харківський кінний завод» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 195,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Люботинської міської ради. В подальшому, на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 12.11.2009 № 1768, вказані землі з кадастровими номерами 6311290005:03:004:0001, 6311290005:03:003:0003 загальною площею 191,0861 га згідно з договором оренди землі від 29.12.2009 передані в оренду ТОВ «Харківський кінний завод» (за виключенням спірної земельної ділянки, яку було вилучено із земель ДСП «Комунар» (нині - ДП »Слобожанське») в єдиному масиві земель площею 195,0 га). Люботинською міською радою було здійснено запит на адресу ТОВ “СКІФ», за результатами якого було отримано відповідь, за змістом якої спірна земельна ділянка входить в єдиний масив земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га згідно Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07- 000343 ДП «Слобожанське» (кол. ДП «Комунар»).
За твердженнями відповідача, єдиний масив земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га, в які відповідно до листа ТОВ «СКІФ» входить спірна земельна ділянка, було вилучено з користування ДП »Слобожанське» та передано до земель запасу Люботинської міської ради в порядку, встановленому законодавством, діючим на час виникнення вказаних правовідносин.
Протокольною ухвалою суду від 25.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2026 року.
27.03.2026 року представник позивача надав до суду заперечення на клопотання відповідача (вх.№7374), в яких звертає увагу суду, що викладені міркування відповідача суперечать долученим ним же доказам, оскільки входження земельних ділянок з кадастровими номерами: 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га, 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343 га та 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435 га до єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення згідно Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 ДП «Слобожанське» жодним чином не свідчить про входження в єдиний масив земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га.
Також, позивач зауважує на площу земельних ділянок з кадастровими номерами 6311290005:03:003:0003 площею 138,4051 га, 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га, 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343 га та 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435 га, то у сукупності площа цих земельних ділянок складає 197,1639 га, що явно не відповідає площі вилучення у 195,00 га.
Більше того, позивач зауважує, що жодного графічного та схематичного матеріалу, що свідчили б про віднесення земельних ділянок з кадастровим номером 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343 га та 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435 га до єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га до клопотання не надано.
Протокольною ухвалою суду від 14.04.2026 року було відкладено судове засідання на 28.04.2026 року.
Представник позивача в судовому засіданні 28.04.2026 року позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник третьої особи в судове засідання 28.04.2026 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надавав до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримував у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні 28.04.2026 року проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В ході вжиття заходів щодо встановлення повної та достовірної інформації про площі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що використовуються підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування на територій Харківської області Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було проведено роботу з візуального обстеження територій, відповідно до ортофотопланів Національної кадастрової системи (НКС), що перебувають у користуванні державних підприємств та аналіз державних актів на право постійного користування землею.
В результаті проведеної роботи Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було виявлено власників/користувачів земельних ділянок в межах державних актів на право постійного користування землею, що знаходяться в користуванні ДГ «Комунар» (нині - ДП «Слобожанське»), серія ХР-25-07-000343 від 10.10.1994 року, номер реєстрації 60 на території Люботинської міської ради.
Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 10.10.1994 № ХР-25-07-000343, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60, Харківською районною Радою народних депутатів Харківського району Харківської області було надано ДГ «Комунар» в постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно з Планом землекористування.
Відповідно до Статуту ДП «Слобожанське», затвердженого наказом Фонду державного майна України від 19 серпня 2024 року № 2029, Державне підприємство «Слобожанське» є державним унітарним підприємством, що утворено в розпорядчому порядку компетентним органом державної влади, на базі відокремленої частини державної власності, і входить до сфери управління та підзвітна Фонду державного майна України.
Відповідно до цього статуту ДП «Слобожанське» є правонаступником Державного сільськогосподарського підприємства «Комунар», утвореного в результаті реорганізації ДГ «Комунар» Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О. Н. Соколовського», на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 30.12.2005 № 692.
Як зазначає позивач, останнім було з'ясовано, що сформована на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 розташована в межах Державного акту на право постійного користування землею, що знаходиться в користуванні ДГ «Комунар» (нині - ДП «Слобожанське») серія ХР-25-07-000343 від 10.10.1994 року.
При цьому, сама Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області не містить будь-яких документів, що свідчили б про вилучення земельних ділянок із державної власності та передачу земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Слобожанське» до комунальної власності Люботинської міської ради Харківської області.
Позивач звертає увагу, що чинне законодавство України не передбачає можливості втрати землекористувачами раніше наданого їм права користування земельною ділянкою на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку із невнесенням до Державного реєстру речових прав відповідних записів про право постійного користування.
Однак, відповідно до рішення Люботинської міської ради Харківської області від 30.09.2022 року № 202 «Про надання дозволу виконавчому комітету Люботинської міської ради Харківської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» Люботинська міська рада вирішила надати дозвіл виконавчому комітету Люботинської міської ради Харківського району Харківської області на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель.
Рішенням XXVIII сесії VIII скликання Люботинської міської ради Харківської області від 08.11.2022 року № 220 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель» вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області та передати в оренду приватному сільськогосподарському підприємству «Шарівка» земельну ділянку площею 2.5435 га із земель комунальної власності територіальної громади, категорії земель сільськогосподарського призначення, для товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.12.2025 року, державним реєстратором Мякотою Ю.О. 12.09.2023 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 за територіальною громадою - Люботинською міською радою Харківської області.
Таким чином, як стверджує позивач, з 12.09.2023 року без належних правових підстав, без будь-яких погоджень щодо вилучення земельної ділянки державної власності, що розташована у межах Державного акту на право постійного користування землею, що знаходиться в користуванні ДГ «Комунар» (нині - ДП «Слобожанське»), серія ХР-25-07-000343 від 10.10.1994 року, Люботинська міська рада Харківської області стала власником земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506, що свідчить про створення перешкод Державі (в особі власника - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) у користуванні та розпорядженні належною їй земельною ділянкою.
Після встановлення викладених вище обставин, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось із листом № 18-20-14-465/вих-25 від 27.11.2025 року до Люботинської міської ради Харківської області з проханням повідомити правові підстави реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 за Люботинської міською радою Харківської області та надати підтверджуючі документи, що свідчили б про віднесення даної земельної ділянки до земель комунальної власності.
Листом від 29.12.2025 року Люботинська міська рада повідомила, що діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, та не надала інформації та документів про вилучення спірної земельної ділянки із постійного користування ДП «Слобожанське».
Для встановлення всіх обставин щодо входження земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 до земель, що знаходяться в користуванні ДГ «Комунар» (нині - ДП «Слобожанське») та з метою встановлення наявності підстав для звернення до суду з метою усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельними ділянками державної власності, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області звернулось із листом № 32-20-14,2-1469/0/19-25 від 21.03.2025 до спеціалістів, що здійснюють діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах та має у своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників, з проханням провести роботу за допомогою сучасних засобів та із застосуванням спеціальних знань щодо встановлення перетину (накладення) меж земельних ділянок, зокрема, і земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506, на земельні ділянки, що знаходяться в користуванні ДГ «Комунар» (нині - ДП «Слобожанське»).
Листом № 068 від 01.04.2025 року Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було отримано результати спеціаліста щодо визначення перетинів (накладень) меж земельних ділянок на земельні ділянки, що знаходяться в користуванні ДГ «Комунар» (нині - ДП «Слобожанське»).
Так у відповідності до результатів, зокрема, Схеми розміщення земельних ділянок, спеціалістом підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 розміщена в межах Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-25-07-000343 від 10.10.1994 року, позначка 31.
Крім того, з доданих графічних матеріалів випливає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 межує із земельною ділянкою, яка визначена відповідно до плану меж землекористування та інформації про сторонніх землекористувачів Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343, відміткою 8 - землекористувач Управління комунального господарства.
У відповідності до викладених обставин справи, держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позбавлена можливості користування та розпорядження земельною ділянкою державної власності, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 зареєстрована у Державному реєстрі речових прав та Державному земельному кадастрі, через що є неможливим проведення інвентаризації земельних ділянок, право користування якими посвідчено Державним актом на право постійного користування.
Враховуючи викладене, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вбачає у діях Люботинської міської ради Харківської області порушення права держави на користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із відповідним позовом щодо усунення даного порушення.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частина 2 статті 16 ЦК України встановлює, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до пункту 58 Закону України 1423-ІХ від 28.04.2021 року внесені зміни до Земельного кодексу, зокрема, розділ X "Перехідні положення" доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб'єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Відповідно до частин 1, 2 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1, підпунктом 16 пункту 4 Положення про ГУ Держгеокадастру, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603 (у редакції наказу Держгеокадастру від 08.03.2023 № 85), ГУ Держгеокадастру є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане, яке відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Харківської області в межах, визначених Земельним кодексом України.
Відтак, в силу положень чинного законодавства, власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, що передані у постійне користування державним підприємствам на праві постійного користування на території Харківської області, є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.
Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60, Харківською районною Радою народних депутатів Харківського району Харківської області було надано ДГ "Комунар" в постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно з Планом землекористування.
Згідно з розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 22.04.2016 № 144 затверджено Статут Державного підприємства "Слобожанське".
Відповідно до статуту ДП "Слобожанське" є правонаступником Державного сільськогосподарського підприємства "Комунар", утвореного в результаті реорганізації ДГ "Комунар" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського", на підставі розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 30.12.2005 № 692.
Законність видачі та чинності Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 вже досліджувалась та встановлювалась у справі № 630/832/16-а.
При цьому, преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду у справі № 234/16272/15-ц).
Враховуючи зазначене, суд відхиляє твердження відповідача про те, що Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 10.10.1994 року, на який посилається позивач, виданий з порушенням чинного на той час законодавства.
Поряд з цим, відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, а також передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки.
Обґрунтовуючи законність реєстрації спірної земельної ділянки, відповідач зокрема, зазначав, що Люботинська міська рада неодноразово зверталася на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно надання інформації щодо площ та схем розташування земельних ділянок ДП “Слобожанське».
З цього приводу суд звертає увару, що в матеріалах справи наявний лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15.07.2021 №18-20-11,2-5707/0/19-21, яким доведено до відома Люботинської міської ради про зміни, що відбулися, у зв'язку з набранням 27.05.2021 чинності Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", складено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які залишаються у державній власності, та розпорядження якими належить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Харківській області.
З номеру 307 зазначеного переліку вбачається, що в постійному користуванні ДП "Слобожанське" перебуває земля площею 362,0976 га, що розташована на території Люботинської міської ради Харківського району (т.1, а.с.206).
Отже Люботинська міська рада була обізнана про те, що на території Люботинської територіальної громади знаходяться землі, які передані в постійне користування ДП "Слобожанське".
З матеріалів справи вбачається, що після прийняття рішення Люботинською міською радою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (08.11.2022) Люботинська міська рада 25.01.2023, 31.05.2023 зверталась до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з листом про надання інформації щодо площ та схем розташування земельних ділянок, наданих у постійне користування ДП "Слобожанське", які залишаються у державній власності з урахуванням Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343.
У відповіді від 09.02.2023 за №18-20-25-546/0/19-23 ГУ Держгеокадастр повідомив, що на час надання відповіді, роботи щодо проведення інвентаризації та/або встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, що знаходяться в користування ДП "Слобожанське" (колишнє ДГ "Комунар"), не здійснювались. Відповідно відомості про земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні ДГ "Комунар" на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ХР-25-07-000343 до Державного земельного кадастру не внесені (т.1, а.с.203).
При цьому суд зауважує, що невнесення до Державного земельного кадастру земельних ділянок, що знаходяться в користування ДП "Слобожанське", у зв'язку із не проведенням інвентаризації та/або встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, не свідчить про відсутність у ДП "Слобожанське" земельних ділянок, наданих йому у постійне користування.
17.10.2022 року відповідач звертався до ДП "Слобожанське" з листом №03-36/2279, в якому пропонував терміново сплатити борг за користування земельними ділянками відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343.
У відповідь на лист ДП "Слобожанське" зазначало, що після завершення інвентаризації та встановлення точної площі земельних ділянок, внесення їх до Державного земельного кадастру та реєстру речових прав, буде нараховано та сплачено податок та збори за користування земельними ділянками.
26.07.2022 року відповідач звертався до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з листом вих№03-36/1269 про надання інформації щодо площі земельних ділянок, наданих у постійне користування ДП "Слобожанське", які залишаються у державній власності з урахуванням Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 з наданням відповідних схем.
Вже після звернення позивача до суду з позовом, 22.12.2025 року Люботинська міська рада звернулась до Харківської районної військової адміністрації щодо надання копій розпоряджень, якими вилучено земельні ділянки із земель ДП "Слобожанське".
06.01.2026 року Люботинська міська рада звернулась з листом №03-36/54 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, в якому просить повідомити чи проведено оцифрування державних актів на право власності/постійного користування та чи доступна кадастровим реєстраторам інформація про наявність таких актів.
Також, 12.01.2026 року відповідач звертався до позивача з листом вих.№03-36/128, в якому просив надати копії технічних документацій із землеустрою виготовлених у зв'язку з вилученням земельних ділянок з постійного користування ДП "Слобожанське" на підставі розпоряджень Харківської районної державної адміністрації.
Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні розпорядження, якими б підтверджувалось вилучення спірної земельної ділянки.
Крім того, 26.01.2026 Люботинська міська рада звернулась до ТОВ "Скіф" для надання послуг технічного консультування в цих сферах стосовно надання інформації щодо розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506.
За результатами розгляду запиту, Люботинською міською радою було отримано відповідь, згідно з якою земельні ділянки на території Люботинської міської територіальної громади Харківського району Харківської області, сформовані з такими кадастровими номерами: 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га, 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343 га та ділянка 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435 га є єдиним масивом земель сільськогосподарського призначення згідно Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 ДП «Слобожанське» (кол. ДП «Комунар»).
Відповідно до Закону України «Про землеустрій» масив земель сільськогосподарського призначення - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що складаються з сільськогосподарських та необхідних для їх обслуговування несільськогосподарських угідь (земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами, лінійними об'єктами, об'єктами інженерної інфраструктури, а також ярами, заболоченими землями, іншими угіддями, що розташовані всередині земельного масиву), мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).
При цьому суд погоджується з позицією позивача, що входження земельних ділянок з кадастровими номерами: 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га, 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343 га та 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435га до єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 ДП «Слобожанське» жодним чином не свідчить про входження в єдиний масив земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га.
Крім того, відповідач стверджує, що на підставі розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 12.11.2009 № 1768 земельні ділянки з кадастровими номерами 6311290005:03:004:0001 та 6311290005:03:003:0003 загальною площею 191,0861 га та у відповідності до договору оренди землі від 29.12.2009 року передані в оренду ТОВ «Харківський кінний завод».
Листом ТОВ «СКІФ» відповідач намагається підтвердити входження земельних ділянок з кадастровими номерами: 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га, 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343 га та 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435га до єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га.
При цьому, суд звертає увагу на площу земельних ділянок, а саме, земельні ділянки з кадастровими номерами 6311290005:03:003:0003 площею 138,4051 га, 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га, 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343га та 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435 га, то у сукупності площа цих земельних ділянок складає 197,1639 га, що не відповідає площі вилучення у 195,00га.
Жодного графічного та схематичного матеріалу, що свідчили б про віднесення земельних ділянок з кадастровим номером 6311200000:01:067:0316 площею 3,5343га та 6311200000:01:068:0506 площею 2,5435 га до єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га відповідачем не надано.
Таким чином, твердження відповідача щодо належності спірної земельної ділянки до єдиного масиву земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому, суд зауважує, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надавались на виконання ухвали суду викопіювання з Реєстраційних справ «Договору оренди землі від 29.12.2009 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6311290005:03:003:0003 площею 138,4051 га» та «Договору оренди землі від 29.12.2009 року на земельну ділянку з кадастровим номером 6311290005:03:004:0001 площею 52,6810 га».
У вказаних реєстраційних справах містилась копія розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 12.11.2009 року № 1768 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Харківський кінний завод» та графічний матеріал щодо меж земельної ділянки, яку передано в оренду, з аналізу якої вбачається, що доводи відповідача про входження спірної земельної ділянки до масиву земель сільськогосподарського призначення площею 195,000 га, які були вилучені, не відповідають дійсності.
При цьому, позивачем до позовної заяви додано результати спеціаліста щодо визначення перетинів (накладень) меж земельних ділянок на земельні ділянки, що знаходяться в користуванні ДГ «Комунар» (нині - ДП «Слобожанське»).
У відповідності до результатів дослідження спеціалістів, зокрема, Схеми розміщення земельних ділянок, спеціалістом підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 розміщена в межах Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-25-07-000343 від 10.10.1994 року, позначка 31.
Крім того, з доданих графічних матеріалів випливає, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 межує із земельною ділянкою, яка визначена відповідно до плану меж землекористування та інформації про сторонніх землекористувачів Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343, відміткою 8 - землекористувач Управління комунального господарства, що свідчить про хибність тверджень Люботинської міської ради Харківської області, викладених у відзиві.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2025 у справі №234/16272/15-ц зазначив, що преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
У пункті 4.5. постанови від 01.10.2024 у cправі № 630/832/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 10.10.1994 № ХР-25-07-000343, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 60, Харківською районною Радою народних депутатів Харківського району Харківської області було надано ДГ "Комунар" в постійне користування 1820,90 га землі в межах згідно із Планом землекористування.
Таким чином, законність видачі та чинності Державного акту на право постійного користування землею від 10.10.1994 серії ХР-25-07-000343 вже досліджувалась та встановлювалась у іншій справі.
Відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка не належить до земель державної власності, виключає наявність будь-якої правомочності на розпорядження такою земельною ділянкою у Люботинської міської ради Харківської області.
Люботинська міська рада хоча і зверталася із запитами про надання інформації про входження спірної земельної ділянки до земель в межах Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-25-07-000343 від 10.10.1994, проте, не отримала жодної відповіді компетентного органу, яка би свідчила про те, що вказана ділянка не входить, не накладається з землею, наданою ДП "Слобожанське" в постійне користування.
Крім того, відповідач не звертався ані до власника, ані до користувача з запитами на проведення комплексу землевпорядних робіт задля встановлення меж земельних ділянок.
Не пересвідчившись належним чином у тому, що земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 не входить до складу земель в межах Державного акту серії ХР-25-07-000343 від 10.10.1994, Люботинська міська рада передчасно, без належних підстав дійшла висновку про належність ділянки територіальній громаді та про наявність повноважень щодо прийняття рішень про передачу спірної земельної ділянки у постійне користування та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також, суд звертає увагу на розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області №1454, яким надано згоду на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Харківський кінний завод".
Проект землеустрою, розроблений на замовлення потенційного користувача, це ініціативний документ, який може містити графічні матеріали, схеми та координати, але він не є доказом належності земельної ділянки до комунальної чи державної власності, оскільки замовник не має повноважень визначати правовий режим землі.
Погодження та встановлення меж можливе лише за участі землекористувача і розпорядника земель, без цього проект не може підтвердити, що ділянка "вільна" або не перебуває у користуванні.
Відповідно до статей 122, 123 ЗК України орган місцевого самоврядування має право розпоряджатися землями комунальної власності в межах населеного пункту.
Однак, після внесення змін до земельного законодавства з 27.05.2021 до комунальної власності перейшли землі державної власності за межами населених пунктів, крім тих, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств.
Оскільки спірна ділянка входила до складу земель за Державним актом на право постійного користування землею від 10.10.1994 № ХР-25-07-000343, вона не могла бути віднесена до комунальної власності.
Для з'ясування правового статусу ділянки Люботинська міська рада повинна була звернутися до ГУ Держгеокадастру як органу, що веде Державний земельний кадастр.
У даній справі Люботинська міська рада обмежилась формальним зверненням до ГУ Держгеокадастру та отримавши відповідь, що роботи щодо проведення інвентаризації та/або встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, що знаходяться в користуванні ДП "Слобожанське" (колишнє ДГ "Комунар") не здійснювались та до Державного земельного кадастру не внесені, не звертаючись до землекористувача для встановлення меж земельних ділянок, переданих йому в постійне користування, визначила територіальну громаду власником спірної земельної ділянки.
Натомість, без встановлення меж та офіційної інформації з кадастру міська рада не мала права визнавати земельну ділянку "неоформленою", такою, що не перебуває у користуванні державного підприємства "Слобожанське" та, як наслідок, розпоряджатися нею.
В даному випадку Люботинська міська рада діяла з перевищенням повноважень, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні державного підприємства, а її правовий статус не було належним чином перевірено та підтверджено. Повноваження щодо розпорядження даною ділянкою належали ГУ Держгеокадастру, як уповноваженому органу, а не міській раді. Таким чином, рішення міської ради про передачу та реєстрацію спірної ділянки у комунальну власність є незаконним та недійсним.
В даному випадку, відповідачем не здійснено належних дій для встановлення правового статусу спірної ділянки та не встановлено, чи входить вона до земель, які знаходяться у постійному користуванні державного підприємства.
Межі земельної ділянки у натурі встановлюються землевпорядною організацією за замовленням власника або користувача земельної ділянки (державного підприємства чи ГУ Держгеокадастру). Закріплення межових знаків та складання акту приймання-передачі меж здійснюється за участю суміжних землекористувачів та розпорядника земель.
Рішення органу місцевого самоврядування не може замінити встановлення меж у натурі.
Єдиним уповноваженим органом щодо підтвердження меж державних земель є ГУ Держгеокадастру, а встановлення меж здійснюється землевпорядними організаціями.
При цьому, згідно з пунктом 2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Отримання кадастрового номеру є необхідною умовою для проведення будь-яких угод або дій із землею, для вчинення яких земельна ділянка має бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі і мати кадастровий номер.
Таким чином, відсутність реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, право на яке підтверджується державним актом на право постійного користування землею, що перебуває у постійному користуванні ДП «Слобожанське» (раніше ДГ «Комунар») від 10.10.1994 серія ХР-25-07-000343, не свідчить про належність спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.
Відповідно до положень земельного законодавства передача у комунальну власність земель державної власності за межами населених пунктів не поширюється на ділянки, що знаходяться у постійному користуванні державних підприємств. Оскільки спірна земельна ділянка не вибула із державної власності, розпорядником її є ГУ Держгеокадастру, а не Люботинська міська рада.
Згідно з частиною 1 статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 1 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
У свою чергу, згідно з ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (пункти 5.6, 5.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 року у справі № 908/976/19).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц виклала наступні висновки:
«Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою. Володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: - для володіння рухомим майном важливо встановити факт їх фізичного утримання - факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи. З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття; суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна; реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта права володіння цим майном (як складової права власності).
Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.
Дійсний власник має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно.
Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном.
У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.
При цьому, вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19)".
З огляду на те, що земельна ділянка, яка на сьогоднішній день має кадастровий номер 6311200000:01:068:0506, не вибувала із власності держави у встановленому законом порядку, оскільки відсутні будь-які підтверджуючі документи чи відомості щодо її вилучення із державної власності, натомість безпідставно внесена до Державного земельного кадастру та зареєстрована за Люботинською міською радою Харківської області, належним способом захисту є усунення перешкод Державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав та у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав й зобов'язання повернути таку земельну ділянку, оскільки це дасть змогу провести інвентаризацію земельних ділянок Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області, встановити її цільове призначення у відповідності до Державного акту на право постійного користування та зареєструвати у встановленому законом порядку право постійного користування Державному підприємству «Слобожанське».
Отже, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про усунення перешкод власнику - Державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у користуванні та розпорядженні землями державної власності шляхом: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права власності за Люботинською міською радою Харківської області на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506; скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав; зобов'язання Люботинської міської ради Харківської області повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 Державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, є обґрунтованими, та спосіб захисту, обраний позивачем, є належним та ефективним, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України, змінено назву статті 79 з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно з статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, ніж надані відповідачем на спростування позовних вимог.
Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Люботинської міської ради про усунення перешкод власнику - Державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у користуванні та розпорядженні землями державної власності шляхом: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права власності за Люботинською міською радою Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506; скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав; зобов'язання Люботинської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 04058717) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822).
Отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Усунути перешкоди власнику - Державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (адреса: 61165, м. Харків, вул.Космічна, буд.21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ 39792822) у користуванні та розпорядженні землями державної власності шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Люботинською міською радою Харківської області (адреса: 62433, Харківська обл., м.Люботин, вул.Слобожанська, буд.26; код ЄДРПОУ 04058717) на земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506.
Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 у Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав.
Зобов'язати Люботинську міську раду Харківської області (адреса: 62433, Харківська обл., м.Люботин, вул. Слобожанська, буд. 26; код ЄДРПОУ 04058717) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:01:068:0506 Державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (адреса: 61165, м. Харків, вул.Космічна, буд.21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ 39792822).
Стягнути з Люботинської міської ради Харківської області (адреса: 62433, Харківська обл., м.Люботин, вул. Слобожанська, буд. 26; код ЄДРПОУ 04058717) на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (адреса: 61165, м. Харків, вул.Космічна, буд.21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ 39792822) 9084,00 грн судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" квітня 2026 р.
СуддяК.В. Аріт