8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/629/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, м. Харків
до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків, м. Харків
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (далі також РОВР), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (далі також КЕВ м. Харків), відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 57 753,60 грн заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №560 від 29.10.2024 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача. Справу просить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.03.2026 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
09.03.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в її задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує на те, що КЕВ м. Харків є бюджетною установою, яка у своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Відповідач після введення воєнного стану продовжує виконувати свій обов'язок щодо забезпечення оборони Держави Україна шляхом забезпечення функціювання військових частин (організує постачання та зведення укріплень, наметових містечок, казарм, обладнання для проживання військовослужбовців) та установ Міністерства оборони України на території Харківської області. КЕВ м. Харків виконує свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №560 від 29.10.2024 за спожиту військовою частиною електричну енергію за першої можливості при надходженні відповідних бюджетних асигнувань, що свідчить про бажання відповідача добровільно і за можливості виконувати умови договору. В зв'язку з тим, що позивач звернувся до відповідача в січні 2026 року про відшкодування за отримані послуги за 2025 рік, це унеможливлює провести оплату за отримані військовою частиною послуги інакше, як на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.03.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.10.2024 між Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області (сторона 1 за договором, позивач), Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харків (сторона 3 за договором, відповідач), військовою частиною НОМЕР_1 (сторона 2 за договором, далі також - військова частина) був укладений договір № 560 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (далі - договір), відповідно до умов якого, Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1. Сторона 1 надає Стороні 2 можливість скористатись своїм майном для власних потреб.
У розділі 3 договору сторони погодили, що спільне тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі. Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані Стороною 2 за час дії цього Договору. Відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 сплачуються Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТБО) за відповідним пакетом документів до них. Сторона 3 не відповідає за зобов'язаннями Сторони 2 крім тих зобов'язань, що визначені в цьому договорі.
Згідно п.п. 4.5, 4.8 договору, Сторона 2 зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані зі спільним використанням майна, у тому числі фактичні комунальні платежі. Укласти із Стороною 1 та Стороною 3, договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.
Згідно п. 6.4 договору, Сторона 1 зобов'язана укласти зі Стороною 2 та Стороною 3, договори відшкодування спожитих комунальних послуг окремо за кожним видом комунальних послуг.
Згідно п. 8.2. договору, Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною 2 у процесі виконання цього Договору.
Згідно п. 10.1 договору він діє до 31.12.2025 (в редакції додаткової угоди від 05.01.2025) та його дія, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, розповсюджується з 03.10.2024, але не довше дії воєнного стану.
Вказане майно було передано за актом №1 від 29.10.2024 приймання-передачі нерухомого майна, згідно договору спільного тимчасового безоплатного використання від 29.10.2024 №560.
Для компенсації відповідних витрат сторонами було укладено договір від 27.03.2025 за №621 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії.
Проте, відповідачем не були компенсовані витрати позивача за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2025 року у розмірі 57 753,60 грн.
Позивачем була надіслана на адресу відповідача вимога про підписання додаткових угод та сплату заборгованості за листопад, грудень 2025 року за №131/11-06 від 30.01.2026, додатками до вимоги були підписані РОВР та військовою частиною додаткові угоди. Відповідачем не було підписано додаткові угоди щодо компенсації витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії / перетікання реактивної енергії за листопад, грудень 2025 року, сума заборгованості підтверджувалася відповідачем, відмова мотивована відсутністю коштів для здійснення такої оплати. Також відповідачем запропоновано позивачеві звернутися до Господарського суду Харківської області.
При цьому, за листопад 2025 року військовою частиною було фактично спожито 1917 кВт електричної енергії, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за листопад 2025 року з АТ "Харківобленерго". Вартість послуг за спожиту електричну енергію з розподілом електричної енергії склала 23 834,88 грн з ПДВ, що підтверджується відповідним рахунком АТ "Харківобленерго". Постачальником електричної енергії для позивача виступає ТОВ "Скай Софт". Вартість фактично спожитих відповідачем 1917 кВт електричної енергії склала 23 834,88 грн, що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії та додатком до нього. Отже, сума компенсації за спожиту військовою частиною електричну енергію за листопад 2025 року складає 23 834,88 грн.
За грудень 2025 року військовою частиною було фактично спожито 2621 кВт електричної енергії, що підтверджується актом про обсяги розподіленої електричної енергії за грудень 2025 року з АТ "Харківобленерго". Вартість послуг за спожиту електричну енергію з розподілом електричної енергії склала 33 918,72 грн, що підтверджується відповідним рахунком АТ "Харківобленерго". Постачальником електричної енергії для позивача виступає ТОВ "Скай Софт". Вартість фактично спожитих відповідачем 2621 кВт електричної енергії склала 33 918,72 грн, що підтверджується актом здачі-приймання електричної енергії та додатком до нього. Отже, сума компенсації за спожиту військовою частиною електричну енергію за грудень 2025 року складає 33 918,72 грн. Обсяг спожитої електричної енергії та розподілу електричної енергії підтверджено військовою частиною НОМЕР_1 .
Отже, загальна сума компенсації за спожиту військовою частиною електричну енергію та розподіл електричної енергії за листопад, грудень 2025 року складає 57 753,60 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За статтями 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу або позов. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за спожиту військовою частиною електричну енергію з розподілом електричної енергії у розмірі 57 753,60 грн.
При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, оскільки за приписами ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто, стаття 617 ЦК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання. Враховуючи, що чинним законодавством не передбачено винятків або будь-яких особливих вимог для укладання договорів з бюджетними установами, виконання цих договорів також повинно здійснюватися на загальних підставах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:
"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи та не спростованих відповідачем.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 01038594) 57 753,60 грн заборгованості та 2 662,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, код ЄДРПОУ 01038594).
Відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (61024, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 61, код ЄДРПОУ 07923280).
Рішення підписано 30 квітня 2026 року.
СуддяО.В. Погорелова