8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" квітня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/3653/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.
розглянувши заяву кредитора Акціонерного товариства "Акцент - Банк" (вх. № 29105 від 12.12.2025) з грошовими вимогами до боржника - ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 у справі
за заявоюОСОБА_1
про неплатоспроможність ОСОБА_1
За участю:
учасники справи в призначене судове засідання не з'явилися
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, в якій просить суд: прийняти заяву до розгляду, відкрити провадження у справі про його неплатоспроможність, ввести процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Євгена Євгеновича.
Ухвалою суду від 18.11.2025 серед іншого було відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Каратуна Є.Є., призначено попереднє судове засідання на 13.01.2026 о(б) 13:30 год.
19.11.2025 оприлюднено на офіційному веб-сайті оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 № публікації 77722.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання неплатоспроможним надійшла заява Акціонерного товариства "Акцент - Банк" (вх.№ 29105 від 12.12.2025) з грошовими вимогами до боржника на суму 36 087, 58 грн.
Відповідною ухвалою заява ОСОБА_1 була прийнята до розгляду та призначений її розгляд в попередньому судовому засіданні.
06.01.2026 до суду через систему Електронний суд від представника ОСОБА_1 надійшла заява заперечення на грошові вимоги АТ "Акцент - Банк" (вх. № 338), в якій представник боржника зазначила про відсутність належних та допустимих доказів в підтвердження укладення боржником ОСОБА_1 кредитних договорів, оскільки Генеральна угода не містить жодного з можливих варіантів підпису Боржника, а саме не містить комбінації цифр та літер, які могли б бути одноразовим паролем ідентифікатором у разі підписання Генеральної угоди за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, не містить протоколу підпису, який був би створений при підписанні Генеральної угоди за допомогою ЕЦП, а також не містить і фізичного підпису. Так само представник боржника зазначає, що наявна в матеріалах справи копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не є належним доказом укладення Кредитного договору між Кредитором та Боржником.
Окрім того представник боржника в своїх запереченнях стверджує про незаконне нарахування кредитором штрафних санкцій та відсотків.
12.01.2026 до суду через систему Електронний суд від керуючого реструктуризацією надійшло повідомлення про результати розгляду грошових вимог АТ "Акцент - Банк" (вх. № 773), в якому керуючий реструктуризацією повідомив про визнання вимог кредитора в повному обсязі.
23.01.2026 до суду від кредитора АТ "Акцент - Банк" надійшла заява (вх. № 1936) щодо розгляду вимог боржником. Так, в наданій заяві кредитор заперечує проти доводів боржника та просить визнати заявлені грошові вимоги, посилаючись на наступне. Зокрема кредитор зазначає, що 20.05.2025 між Банком та боржником укладено Генеральну угоду про перегляд заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої боржнику надано кредит у сумі 31 620,63 грн строком на 60 місяців шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок. Вказує, що зазначена угода укладена з метою врегулювання заборгованості боржника за попередніми кредитними договорами від 24.06.2024 та 22.04.2025, загальна сума заборгованості за якими станом на 20.05.2025 складала 30 298,23 грн та 2 422,40 грн відповідно. Кредитор також зазначає, що відповідно до умов Генеральної угоди вона набирає чинності з моменту внесення боржником грошових коштів, що є акцептом пропозиції згідно зі статтями 640-642 ЦК України. На підтвердження цього надано меморіальні ордери від 16.05.2025 та 20.05.2025 на суми 500,00 грн та 600,00 грн відповідно, внесені боржником на рахунок, визначений угодою. Крім того, кредитор зазначає, що укладення угоди попередньо погоджувалось з боржником, що підтверджується аудіозаписом телефонної розмови. З огляду на викладене кредитор вважає доводи боржника безпідставними та такими, що свідчать про недобросовісну поведінку останнього, у зв'язку з чим заявлені грошові вимоги підлягають визнанню.
05.03.2026 від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява (вх. №5436), в якій представник боржника заперечує проти доводів кредитора, викладених у поданій заяві, та вважає їх безпідставними. Щодо тверджень кредитора про недобросовісність боржника, останній зазначає, що наданий аудіозапис телефонної розмови не підтверджує факту укладення Генеральної угоди, з його змісту вбачається лише обговорення можливості реструктуризації заборгованості, без погодження істотних умов договору, зокрема строку, процентної ставки та інших умов кредитування. Стосовно наданих кредитором меморіальних ордерів боржник зазначає, що такі документи не підтверджують факту отримання ним кредитних коштів, оскільки як платником, так і отримувачем коштів у них зазначено самого боржника. Крім того, боржник вказує, що зазначені докази подані кредитором з порушенням процесуальних строків, встановлених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, при цьому кредитором не доведено об'єктивної неможливості їх подання у встановлений строк та не надано доказів вжиття всіх необхідних заходів для їх своєчасного отримання. З огляду на викладене боржник вважає, що подані кредитором докази є неналежними, недопустимими та такими, що не підтверджують заявлені грошові вимоги, у зв'язку з чим вони не підлягають врахуванню судом.
У зв'язку із перебуванням судді Кононової О.В. в період з 09.03.2026 по 13.03.2026 на лікарняному, судове засідання призначене на 13:30 годину 10.03.2026 не відбулось.
Відповідною ухвалою суд повідомив учасників провадження, що розгляд справи в попередньому засіданні відбудеться 21 квітня 2026 року о(б) 14:00 год.
Учасники провадження в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи в підготовчому засіданні були повідомлені в установленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.
Як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Додатково суд звертає увагу на те, що конкурсним кредитором АТ "Акцент - Банк" реалізоване своє процесуальне право на надання заперечень та відповідних пояснень на повідомлення керуючого реструктуризацією та боржника про розгляд його вимог.
З урахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги, що явка учасників у справі про банкрутство судом не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути заяву АТ "Акцент - Банк" за відсутності учасників справи за наявними в ній матеріалами.
За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУзПБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).
Згідно ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно з ч.2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом встановленого строку, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до частини першої статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника - фізичної особи та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (абзац 1 частини першої статті 45 КУзПБ).
Кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).
Приписами частини першої статті 46 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Так, в своїй заяві з грошовими вимогами до боржника АТ "Акцент - Банк" зазначає, що 23.01.2024 ОСОБА_1 (надалі - Боржник) приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (надалі - Умови та Правила). В подальшому, перебуваючи клієнтом А-Банку, 20.05.2024 ОСОБА_1 була підписана Генеральна угода про Перегляд заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Договір), відповідно до якої Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 31 620, 63 грн на термін 60 місяців (з 20.05.2025 року по 31.05.2030 року) шляхом встановлення кредитної ліміту на рахунок, в обмін на зобов'язання Позичальника щодо повернення кредиту та сплати відсотків на суму залишку заборгованості за Кредитом. Для надання послуг Банк видав ОСОБА_1 платіжну карту № НОМЕР_2 (за внутрішньобанківським номером договору SAMABWFC10080701468).
При цьому до матеріалів справи додана копія Анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк" від 23.01.2023, яка підписана боржником за допомогою удосконаленого електронного підпису.
Також до матеріалів заяви додана копія Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 23.01.2024, яка також підписана боржником за допомогою удосконаленого електронного підпису.
Разом з копією Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Кредитором до Заяви не додано Кредитного договору, а доданий Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.
Також до матеріалів справи надана Генеральна угода про перегляд заборгованості від 20.05.2025.
Відповідно п 1. вказаної Угоди, сторони дійшли згоди врегулювати виконання Позичальником зобов'язань за такими кредитними договорами (надалі разом - Договори):
1.1. №20.00.0001802554 від 24-06-2024, за яким заборгованість Позичальника ( ОСОБА_1 ) перед Банком станом на 20-05-2025 складає загалом суму в розмірі 30298.23 грн, в тому числі сума основного боргу 21149.13 грн, відсотки 8642.96 грн, комісія 0.0 грн, пеня 506.14 грн, штраф 0 грн;
1.2. № 70.40.0000045180 від 22-04-2025р., за яким заборгованість Позичальника перед Банком станом на 20-05-2025 складає загалом суму в розмірі 2422.4 грн, в тому числі сума основного боргу 0 грн, відсотки 0 грн, комісія 0 грн, пеня 0 грн, штраф 2422.4 грн;
2. Сторони дійшли згоди про здійснення реструктуризації боргу за Договорами в такому порядку:
2.1. В термін до 20-05-2025 р. включно Позичальник зобов'язується здійснити погашення частини боргу за Договорами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок НОМЕР_3 в сумі 1100.0 грн.
22. У разі виконання Позичальником зобов'язання в строк, сумі та порядку, передбаченому п.2.1 цієї Угоди. Банк зобов'язується зменшити заборгованість Позичальника:
2.2.1. за Договором №20.00.0001802554 від 24-06-2024р., загалом на суму в розмірі 0.0 грн., відсотки 0.0 грн, комісія 0.0 грн, пеня 0.0 грн, штраф 0.0 грн., тіло кредиту на 0.0 грн.
2.2.2. за Договором №70.40.0000045180 від 22-04-2025р., загалом на суму в розмірі 0.0 грн., відсотки 0.0 грн, комісія 0.0 грн, пеня 0.0 грн, штраф 0.0 грн., тіло кредиту на 0.0 грн.
Дослідивши надану Генеральну угоду про перегляд заборгованості від 20.05.2025 суд встановив, що вона не містить жодного з можливих варіантів підпису Боржника, а саме не містить комбінації цифр та літер, які могли б бути одноразовим паролем ідентифікатором у разі підписання Генеральної угоди за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, не містить протоколу підпису, який був би створений при підписанні Генеральної угоди за допомогою ЕЦП, а також не містить фізичного підпису ОСОБА_1 .
При цьому кредитором не додано до заяви й відповідних Кредитних договорів № 20.00.0001802554 вiд 24-06-2024 та № 70.40.0000045180 вiд 22-04-2025, заборгованість по яких нібито було переглянуто вказаною Угодою.
При цьому кредитор додає до заяви Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, з яким ніби то ознайомився боржник при підписанні Анкети - заяви від 23.01.2024, проте матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів боржник, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи станом на момент підписання Анкети - заяви містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту кредитора належним доказом укладення договору бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) .
Кредитор в обґрунтування надання боржникові кредитних коштів додає до заяви виписку по картці ОСОБА_1 від 10.12.2025 за період з 20.05.2025 по 18.11.2025 та зазначає в своїй заяві про те, що сума заборгованості Боржника становить 36 087, 58 грн., що підтверджується зазначеною випискою.
Проте з наданої Виписки не вбачається чи якісь кошти зараховувались кредитором на відповідний рахунок, і якщо вносилися, то у якому саме розмірі. Так само з виписки не вбачається чи якісь кошти використовувалися боржником з відповідного рахунку, і якщо використовувалися, то у якому саме розмірі.
Кредитор у такій Виписці зазначає про те, що з боржника стягнуто відсотки у розмірі 31 620, 63 грн., однак обов'язок Боржника зі сплати відсотків за користування кредитом не передбачено жодним з документів, підписаних Боржником, зокрема Анкетою - заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та Заява про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком.
Щодо посилання АТ "Акцент - Банк" на погодження боржником умов Генеральної угоди про Перегляд заборгованості шляхом перерахування відповідних коштів у розмірі 1100 грн., як то передбачено умовами п. 2.1. вказаної Угоди, суд зазначає наступне.
До матеріалів справи доданий Меморіальний ордер № @2PL387936 від 20.05.2025, відповідно якого ОСОБА_1 перерахував на поточний рахунок НОМЕР_3 600 грн. призначення платежу: "для поповнення рахунку, А bank, НОМЕР_4 , ОСОБА_1 ".
Також до матеріалів справи доданий Меморіальний ордер № @2PL983299 від 16.05.2025, відповідно якого ОСОБА_1 перерахував на поточний рахунок НОМЕР_3 500 грн. призначення платежу: "для поповнення рахунку, А bank, НОМЕР_4 , ОСОБА_1 ".
Суд зазначає, що вказані платіжні документи не містять доказів в підтвердження здійснення відповідних платежів саме на виконання Генеральної угоди про Перегляд заборгованості, а тому не можуть слугувати доказами схвалення боржником її умов та підтвердженням її виконання.
Відповідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно ч.1, 3, 4 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Статтею 208 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Так, аудіозапис розмови, на який посилається кредитор, не може підтвердити факт укладення ОСОБА_1 з АТ "Акцент - Банк" Генеральної угоди про перегляд заборгованості. Доданий файл аудіозапису розмови підтверджує факт обговорення питання реструктуризації заборгованості Боржника, проте не містить умов Генеральної угоди, строк дії Кредитного договору, відсоткову ставку та інші істотні умови договору.
З урахуванням наведених вище обставин суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував факт належного ознайомлення боржника з умовами Генеральної угоди про перегляд заборгованості, у тому числі щодо розміру заборгованості, порядку та строків її погашення, процентної ставки та інших істотних умов.
Кредитором не доведено вчинення боржником дій, які б свідчили про його волевиявлення на укладення зазначеної угоди у спосіб та формі, визначених законом, а надані матеріали не підтверджують досягнення сторонами згоди щодо істотних умов правочину.
Як вже зазначалось законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.
Застосування судами принципу судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності, надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності), зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, на час розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування вимог АТ "Акцент - Банк", зокрема докази в підтвердження укладення ОСОБА_1 кредитних договорів на певних умовах, докази укладення боржником у встановленому законом порядку Генеральної угоди про перегляд заборгованості, доказів в підтвердження наявності боргу за кредитними договорами та Генеральною угодою у розмірі 36 087,58 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що АТ "Акцент - Банк" не надано суду достатність доказів в підтвердження наявності зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ "Акцент - Банк" у розмірі 36 087,58 грн. у зв'язку з чим вважає заяву АТ "Акцент - Банк" (вх. № 29105 від 12.12.2025) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 такою, що не підлягає задоволенню, а відповідні вимоги відхиленню.
Керуючись ст. ст. 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні заяви кредитора Акцірнерного товариства "Акцент - Банк" (вх. № 29105 від 12.12.2025) з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 .
Відхилити заявлені АТ "Акцент - Банк" грошові вимоги до боржника ОСОБА_1 .
Ухвалу направити боржнику, керуючому реструктуризацією, АТ "Акцент - Банк".
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту виготовлення повного тексту ухвали.
Ухвала підписана 29.04.2026 (враховуючи тривалі повітряні тривоги, постійні обстріли міста Харкова та періодичну відсутність електропостачання в регіоні).
Суддя Кононова О.В.