8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/119/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" (61032, м. Харків, селище Плиткова, 13, ідент. код 31799640),
2. Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 26, ідент. код 34468472)
про припинення трудових відносин та зобов'язання вчинити реєстраційні дії
без виклику учасників справи
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" (відповідач-1), Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради (відповідач-2), у якій просить суд: визнати припиненими трудові відносини між позивачем ОСОБА_1 та ТзОВ "АРРАКЕС" на підставі ст. 36 КзПП за згодою сторін; зобов'язати Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради вчинити реєстраційну дію щодо зміни відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про позивача ОСОБА_1 як про директора товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" та як особу, яка може вчиняти дії від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було направлено заяву, якою він проінформував засновників ТОВ "АРРАКЕС" та подав відповідну заяву про звільнення, де просив звільнити його з посади директора, у зв'язку з неможливістю виконувати свої обов'язки, як керівника, з того часу ним не було отримано жодного доходу від товариства, також він не має доступу ні до рахунків товариства ні до електронних ключів тощо. Натомість, під час моніторингу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців останнім було виявлено, що на даний момент він все ще фігурує, як уповноважений директор ТОВ "АРРАКЕС". Така бездіяльність, за твердженням позивача, порушує його право на працю та її вільний вибір.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/119/26, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання)..
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.01.2026, на адресу суду від учасників справи не надходило, зокрема не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Відповідачі своїм правом на захист не скористалися, відзив на позов не надали.
З метою повідомлення відповідачів про розгляд справи судом та про їх право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.01.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження першого відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з довідкою пошти від 08.02.2026 "адресат відсутній за вказаною адресою". Другий відповідач про факт відкриття провадження у справі № 922/119/26 був повідомлений в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 30.01.2026 в електронній формі до Електронного кабінету Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку другий відповідач отримав ухвалу суду 30.01.2026 18:19, про що в матеріалах справи містяться відповідні довідки.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судом враховано, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Відсутність відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Разом з тим, судом враховано, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Суд враховує, що за приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.
Суд констатує, що м. Харків розташоване близько до Державного кордону з російською федерацією, яка 24 лютого 2022 року розпочала повномасштабну військову агресію проти України. Місто Харків постійно знаходиться під ворожим обстрілом, в місті по декілька годин на день оголошують повітряну тривогу, що зумовлює необхідність вимушеного перебувати в укритті задля збереження життя та здоров'я людей, через що відсутня можливість мешканців Харкова повноцінно працювати та отримувати постійний доступ до мережі інтернет.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з метою створення учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників справи перед законом і судом, та надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, з урахуванням режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (із внесеними в подальшому змінами), суд вважає за можливе розглянути справу поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, але у "розумний строк", тобто такий, що є об'єктивно необхідним для вирішення судом спору.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Як зазначає позивач, протоколом загальних зборів засновників ТОВ "АРРАКЕС" на підставі Наказу від 16.01.2020 № 1 ОСОБА_1 було призначено директором ТОВ "АРРАКЕС". Функції директора він виконував з 2020 по 2022 рік.
Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичний осіб підприємців - учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" є:
- ОСОБА_2 , громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_2 , Розмір частки засновника (учасника): 105000,00;
- ОСОБА_3 , громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_3 , Розмір частки засновника (учасника): 70000,00;
- ОСОБА_4 , громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_4 , Розмір частки засновника (учасника): 105000,00;
- ОСОБА_5 , громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_5 , Розмір частки засновника (учасника): 350000,00;
- ОСОБА_6 , громадянство: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_6 , Розмір частки засновника (учасника): 70000,00.
В 2022 році, у зв'язку з активними бойовими діями, ОСОБА_1 було прийнято рішення та здійснено переїзд в Закарпатську область, що підтверджується довідкою від 02.07.2024 № 2106-7001064428 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
02 липня 2025 ОСОБА_1 направлено заяву учасникам ТОВ "АРРАКЕС" щодо скликання загальних зборів учасників товариства з метою прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "АРРАКЕС", у зв'язку з переїздом в м. Ужгород Закарпатської області, отриманням статусу ВПО та неможливістю виконувати свої прямі обов'язки як керівника товариства, зважаючи на значну віддаленість території та введений воєнний стан на території України.
Як зазначає позивач, будь-яких дій учасниками або представниками учасників ТОВ "АРРАКЕС" щодо звільнення його з посади директора ТОВ "АРРАКЕС" та внесення відомостей до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено не було, чим порушено право ОСОБА_1 , на працю та її вільний вибір.
Таким чином, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що позивач належним чином повідомив учасників Товариства, про своє волевиявлення на звільнення з посади директора ТОВ "АРРАКЕС", однак загальні збори учасників Товариства не відбулись у зв'язку з неявкою учасників товариства, а тому відсутня можливість їх проведення та вирішення питання щодо припинення трудових правовідносин між Товариством та позивачем. Тобто, ОСОБА_1 вважає, що загальні Збори учасників Товариства порушили його право на працю, а саме право на припинення трудових відносин, як його невід'ємну складову частину.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо умов припинення повноважень одноосібного виконавчого органу Товариства в особі позивача за його ініціативою, слід зазначити наступне.
Матеріально-правовою вимогою у цій справі є вимога директора товариства з обмеженою відповідальністю про припинення трудових відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС".
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначаються Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Згідно із статтею 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства (частина 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
До компетенції загальних зборів учасників належать, серед іншого, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них) (пункт 7 частини 2 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Подібні за змістом положення містяться також в статтях 98 та 99 Цивільного кодексу України.
Звільнення посадової особи товариства дещо ускладнює процес розірвання трудових відносин, адже директор товариства є не лише найманим працівником юридичної особи, а й виконує функції щодо управління нею, порядок його призначення та звільнення суттєво відрізняється від порядку, установленого для інших працівників. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі 127/27466/20.
Особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства і за правовими наслідками відрізняється від припинення трудового договору, визначеного трудовим законодавством.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 зазначив: "Директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників Товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту). При цьому Директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників Товариства…".
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Згідно з частинами 1-5 цієї статті загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.
Маючи намір припинити трудові відносини з відповідачем 1, позивач 02 липня 2025 направив повідомлення учасникам ТОВ "АРРАКЕС" щодо скликання загальних зборів за ініціативою виконавчого органу товариства - директора ОСОБА_1 , з метою вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "АРРАКЕС".
З огляду на зазначене, враховуючи не надання першим відповідачем заперечень проти обставин викладених позивачем, суд приходить до висновку, що позивачем вчинені достатні дії з метою дотримався вимог законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства.
Доказів того, що учасниками ТОВ "АРРАКЕС" були проведені загальні збори та вирішено питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "АРРАКЕС" матеріали справи не містять.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом. Поняття "приватне життя", в принципі, не виключає відносин професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме в межах трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з навколишнім світом.
Праця людини має для неї неабияке значення в багатьох контекстах: як у матеріальному, так й у контексті самореалізації і взагалі приватності особи. Наявність у реєстрі інформації щодо позивача як керівника товариства належить до його професійної діяльності та охоплюється поняттям "приватне життя".
Водночас, не маючи законної можливості припинити повноваження директора Товариства, позивач протиправно позбавляється можливості працевлаштуватися на іншу роботу (в тому числі на державну (публічну) службу, з урахуванням вимог Закону України "Про запобігання корупції", інших профільних Законів в частині вимог щодо несумісності), не має змоги очолити інше підприємство (з урахуванням вимог інших юридичних осіб).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Отже, позивач не може бути примушений до продовження виконання управлінських функцій директора Товариства.
Неявка учасника товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18.
Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача 1, а також фактичного звільнення позивача з посади директора на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача 1 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу стосовно зміну її керівника.
Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Позивач, з метою захисту своїх прав, звернувся до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Враховуючи наведене, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем - ТОВ "АРРАКЕС" правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання припиненими трудових відносин між ТОВ "АРРАКЕС" та ОСОБА_1 з дати набрання рішенням суду законної сили є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги до Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради, суд зазначає таке.
В позовній заяві позивач просить зобов'язати Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради (ЄДРПУО 34468472) вчинити реєстраційну дію щодо зміни відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про позивача ОСОБА_1 як про директора товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" та як особу, яка може вчиняти дії від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, зокрема, для зміни керівника юридичної особи, відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" подаються такі документи:
- заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій також може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та/або про обрання спрощеної системи оподаткування, та/або про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій;
- примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою;
- документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону.
Суд зазначає, що з приводу зміни керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" позивач до відповідача 2 не звертався з вищевказаними документами. Отже, відповідач 2 не є тим суб'єктом, який порушив оскаржувані права позивача.
З наведеного слідує, що позовні вимоги до відповідача 2 пред'явлено позивачем виключно з тих підстав, що останній є суб'єктом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до п. 12 ч. 2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про органи управління юридичної особи.
Відповідно до ст. 25 цього Закону Державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов'язання вчинення реєстраційних дій, скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.
Міністерство юстиції України, в роз'ясненні, що викладене у листі №44324/8.4.3/32-24 від 21.03.2024 зазначає, що процедура проведення реєстраційних дій на підставі рішення суду передбачена статтею 25 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Так, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій. Згідно вищезазначених роз'яснень, рішення суду, на підставі якого припиняються трудові чи цивільні відносини між фізичною особою, що була призначена або виконувала функції керівника юридичної особи та її роботодавцем, яке містить зобов'язання для державного реєстратора вчинити реєстраційні дії щодо виключення відомостей про такого керівника, тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
З огляду на зазначене, враховуючи, що вимога про зобов'язання Департаменту адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради вчинити реєстраційні дії щодо виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань є похідною від основної вимоги, та у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з першим відповідачем, суд дійшов висновку про зобов'язання державного реєстратора - Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради (ЄДРПУО 34468472) провести реєстраційну дію щодо зміни відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про позивача ОСОБА_1 як про директора товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" та як особу, яка може вчиняти дії від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС", тому витрати по оплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на відповідача 1 у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" (ідентифікаційний код юридичної особи 31799640).
3. Зобов'язати державного реєстратора - Департамент адміністративних послуг та споживчого ринку Харківської міської ради (ЄДРПУО 34468472) вчинити реєстраційну дію щодо зміни відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про позивача ОСОБА_1 як про директора товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" та як особу, яка може вчиняти дії від імені товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРРАКЕС" (61032, м. Харків, селище Плиткова, 13, ідент. код 31799640) на користь фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_7 ; місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5324,80 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "29" квітня 2026 р.
СуддяМ.І. Шатерніков