29.04.2026 Справа № 914/166/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Свистуні П.О., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 131, код ЄДРПОУ: 41121029)
про: розстрочення виконання рішення суду у справі № 914/166/25
за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 85, код ЄДРПОУ: 0291003129)
в інтересах держави в особі: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 34814859)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» (адреса: 79031, м. Львів, вул. Стрийська, 131, код ЄДРПОУ: 41121029),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівська міська рада (адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ: 04055896);
про: стягнення заборгованості, -
з участю:
прокурора: Цинайко Н.І.
від стягувача (позивача): Шмотолоха О.П.
представника боржника (відповідача): Гнатів Н.А.
Заступник керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області (надалі також Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом в інтересах Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі також Департамент) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» (надалі також ТзОВ «Парк Арена», Відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати пайових внесків на розвиток інфраструктури міста Львова.
Рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/166/25 позов задоволено частково:
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради кошти у розмірі 5 969 861,98 грн, зокрема: за 2 чергу будівництва 2 503 624,36 грн основного боргу, 358 696,02 грн інфляційних втрат, 136 642,90 грн 3% річних; за 3 чергу будівництва 2842 837,63 грн основного боргу, 106 157,24 грн інфляційних втрат та 21 903,83 грн 3% річних.
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» на користь Львівської обласної прокуратури 71598, 40 грн сплаченого судового збору.
На виконання зазначеного рішення судом 19 січня 2026 року видано судові накази.
За заявою Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради судовий наказ про стягнення коштів в користь стягувача звернуто до примусового виконання, яке здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. в межах виконавчого провадження №80404203.
В ході здійснення заходів для примусового виконання рішення суду приватним виконавцем 04 березня 2026 року накладено арешти на майно та кошти боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена», про що винесено відповідні постанови.
У зв'язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» 18 березня 2026 року звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29 вересня 2025 року у справі № 914/166/25 строком на 7 місяців рівними платежами в сумі 852837, 43 грн щомісячно, починаючи з 29 березня 2026 року.
Заяву мотивовано складним фінансовим станом боржника, відсутністю достатніх обігових коштів та критично низьким рівнем ліквідності, що унеможливлює одноразове виконання рішення суду. Зокрема, фінансова звітність свідчить про мінімальний рівень прибутковості товариства, нестабільність фінансових результатів, значне перевищення поточних зобов'язань над активами, а також фактичну відсутність грошових коштів на рахунках.
Крім того, заявник посилається на наявність значного фінансового навантаження, непогашену дебіторську заборгованість та ризик припинення господарської діяльності у разі примусового одноразового стягнення всієї суми заборгованості.
Додатково зазначено, що товариство здійснює діяльність у сфері будівництва та має невиконані зобов'язання перед третіми особами, зокрема щодо завершення будівництва об'єктів нерухомості, у зв'язку з чим змушене спрямовувати наявні кошти на забезпечення безперервності будівельного процесу. Одноразове стягнення заборгованості може призвести до зупинення будівництва та порушення прав інших осіб.
При цьому заявник зазначає про відсутність наміру ухилятися від виконання рішення суду та обґрунтовує необхідність розстрочення тим, що це дозволить виконати рішення суду поступово з урахуванням реального фінансового стану, одночасно забезпечивши виконання інших зобов'язань.
Представник стягувача та прокурор заперечили проти задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду, вказуючи на її безпідставність та необґрунтованість.
У своїх запереченнях вони зазначили, що доводи боржника про скрутний фінансовий стан не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами, поданими самим же товариством. Зокрема, відповідно до фінансової звітності за 2025 рік, підприємством отримано прибуток у розмірі понад 69 млн грн, а залишок грошових коштів на рахунках станом на кінець звітного періоду перевищував 300 тис. грн, що свідчить про наявність у боржника фінансових ресурсів для виконання судового рішення хоча б частково.
Разом з тим, суду наголошено, що боржник протягом тривалого часу не вжив жодних заходів, спрямованих на добровільне виконання рішення суду, у тому числі часткове, незважаючи на те, що з моменту його ухвалення минуло понад шість місяців, і за цей період не сплачено жодної суми в рахунок погашення заборгованості.
Також представник стягувача та прокурор звернули увагу на те, що подання цієї заяви фактично переслідує іншу мету, ніж забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення, а саме - зняття арешту з грошових коштів боржника з метою завершення будівництва іншого об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію у найближчій перспективі та подальшого розпорядження коштами на власний розсуд, що створює реальні ризики невиконання судового рішення в майбутньому.
За таких обставин, на переконання сторони стягувача та прокурора, відсутні правові та фактичні підстави для застосування судом розстрочення виконання рішення.
Протокольними ухвалами суду від 26 березня та 31 березня 2026 року судові засідання відкладалися у зв'язку з повідомленням заявника про намір врегулювати питання розстрочення виконання судового рішення шляхом укладення мирової угоди на стадії виконавчого провадження.
У судовому засідання 20 квітня 2026 року представники стягувача і боржника повідомили суд, що вжили передбачених законом заходів для укладення мирової угоди в межах виконавчого провадження, однак приватним виконавцем ще не подано її для затвердження судом.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, заслухавши думку стягувача та прокурора, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заяви з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положеннями частин 1, 2 статті 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Львівської області від 29 вересня 2025 року у справі № 914/166/25 стягнуто з заявника заборгованість по сплаті коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Львова, що не були ним добровільно сплачені в порушення імперативних вимог закону.
Згідно із частиною 1 статті 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
На виконання рішення у справі №914/166/25 судом було видано відповідний наказ.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення №18-рп/2012 від 13.12.2012).
З викладених норм вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити таке виконання.
Як передбачено частинами 1, 3, 4 статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, розстрочка виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 Постанови №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Оцінивши наведені заявником доводи у їх сукупності, дослідивши подані докази та заперечення сторони стягувача і прокурора, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Арена», не є винятковими у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України та не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для виконання судового рішення.
Сам по собі складний фінансовий стан суб'єкта господарювання, наявність поточних зобов'язань перед іншими контрагентами, необхідність здійснення господарської діяльності чи завершення будівельних робіт не можуть вважатися безумовними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення, оскільки такі обставини є звичайними ризиками підприємницької діяльності та не мають характеру надзвичайних чи непереборних.
Крім того, як встановлено судом, заявником не доведено належними та допустимими доказами відсутність реальної можливості виконання рішення суду у встановленому законом порядку, зокрема не підтверджено вжиття будь-яких заходів, спрямованих на його добровільне чи часткове виконання. Натомість матеріали справи свідчать про наявність у боржника фінансових ресурсів, а також про тривале невиконання судового рішення без поважних причин.
Суд також бере до уваги, що ступінь вини відповідача у виникненні спору є значним, оскільки заборгованість виникла внаслідок невиконання ним імперативних вимог законодавства щодо сплати пайової участі, а розстрочення виконання рішення у даному випадку може призвести до порушення балансу інтересів сторін та створити ризики подальшого невиконання судового рішення.
Посилання заявника на можливість зупинення господарської діяльності або порушення прав третіх осіб у разі примусового виконання рішення суд оцінює критично, оскільки такі твердження є припущеннями та не підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави для розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29 вересня 2025 року у справі № 914/166/25 відсутні.
Що стосується доводів сторін про вжиття заходів для мирного врегулювання спору на стадії виконавчого провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до положень чинного законодавства, сторони виконавчого провадження не позбавлені права врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди на будь-якій стадії його виконання з подальшим поданням такої угоди на затвердження суду. Водночас сам по собі факт ведення переговорів щодо можливості укладення мирової угоди або намір сторін досягти відповідних домовленостей не є підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Судом встановлено, що станом на момент розгляду заяви мирова угода між сторонами не укладена та у встановленому законом порядку на затвердження суду не подана. Відтак відсутні правові підстави враховувати зазначені обставини як такі, що впливають на можливість чи необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Разом з тим, суд звертає увагу сторін, що у разі досягнення домовленостей щодо врегулювання спору, вони вправі реалізувати своє право на укладення мирової угоди в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, з наступним зверненням до суду для її затвердження.
Таким чином, посилання заявника на намір мирного врегулювання спору не спростовує висновків суду про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення та не впливає на результат розгляду поданої заяви.
Керуючись статтями 12, 42, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Парк Арена» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Львівської області від 29 березня 2025 у справі №914/166/25 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Бургарт Т.І.