вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
21 квітня 2026 рокуСправа № 912/230/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Проскурні О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу №912/230/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Енерджи Трейд", вул. Лук'яненка Левка, 14, каб. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605
до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, вул. Перспективна, 32-А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000
про стягнення 11 111 804,85 грн
Представники:
від позивача - Бесараб К.В., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Сивець О.І., в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції).
В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Енерджи Трейд" (далі - ТОВ "Стар Енерджи Трейд", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (далі - КП "Теплокомуненерго", відповідач) про стягнення 9 974 207,25 грн основного боргу, 1 005 218,10 грн пені, 194 765,81 грн 3% річних, 387 613,69 грн індексу інфляції.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання електричної енергії споживачу №705 від 24.12.2024 в частині своєчасної оплати за спожиту електроенергію.
Ухвалою від 10.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/230/26 за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.
26.02.2026 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому визнає позовні вимоги та просить зменшити розмір пені на 80%.
02.03.2026 позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої заперечує проти зменшення розміру пені.
12.03.2026 суд відкрив підготовче засідання, в якому постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.04.2026.
09.04.2026 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголосив перерву до 21.04.2026.
20.04.2026 позивач та відповідач надали суду клопотання про долучення доказів, згідно яких повідомлено, що станом на 14.04.2026 сума основного боргу становить 9 524 207,25 грн та надано акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 по 14.04.2026.
21.04.2026 суд продовжив розгляд справи по суті.
В засіданні суду 21.04.2026 присутні представники позивача та відповідача підтвердили часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 450 000,00 грн та наявність основного боргу в сумі 9 524 207,25 грн.
Враховуючи викладене, у засіданні 21.04.2026 суд постановив ухвалу, відповідно до якої закрив провадження у справі в частині стягнення 450 000,00 грн основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.
У судовому засіданні 21.04.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача позовні вимоги визнав та підтримав зменшення розміру пені на 80%.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши в судовому засіданні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини, які є предметом доказування.
24.12.2024 між ТОВ "Стар Енерджи Трейд" (Постачальник) і КП "Теплокомуненерго" (Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №705 з додатками (далі - Договір, том 1 а.с. 10-16), відповідно до п. 2.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу електричну енергію по коду ДК 021:2015-09310000-5 "Електрична енергія" для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а споживач зобов'язується прийняти та оплати вартість електричної енергії у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Згідно умов Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 5.5. Договору).
В розділі 5 Договору сторони узгодили ціну та загальну суму Договору.
Пункт 5.3 Договору передбачає, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії (з урахуванням послуги з передачі електричної енергії) згідно з комерційною пропозицією, яка є Додатком 2 до Договору.
За час дії Договору, у зв'язку зі зміною середньозваженої ціни електричної енергії на РДН ОЕС України, яка є складовою ціни за одиницю товару за Договором, між позивачем та відповідачем були укладені Додаткові угоди до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 705 від 24.12.2024, в яких сторони домовились змінити ціну за 1 кВт*год., та відповідно відкоригувати обсяг споживання електричної енергії:
- додатковою угодою № 1 від 26.02.2025 встановлено ціну в розмірі 7,804548 грн з ПДВ;
- додатковою угодою № 3 від 20.03.2025 встановлено ціну в розмірі 8,073972 грн з ПДВ;
- додатковою угодою № 10 від 28.11.2025 встановлено ціну в розмірі 8,498316 грн з ПДВ;
- додатковою угодою № 12 від 18.12.2025 встановлено ціну в розмірі 9,020064 грн з ПДВ;
- додатковою угодою № 14 від 31.12.2025 встановлено ціну в розмірі 9,080136 грн з ПДВ.
Відповідно до п.п. 5.6., 5.7. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни. Рахунок формується відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії зафіксованих актом про обсяги переданої споживачу електричної енергії на підставі акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії. Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у комерційній пропозиції, що є Додатком 2 до Договору.
Згідно п. 4 "Комерційної пропозиції", Споживач в строк до 20 календарних днів здійснює фактичний платіж за попередній розрахунковий період на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, Споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.
Пункт 13.1. Договору передбачає, що Договір діє до 31.12.2025, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.
Відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та законодавством України.
В п. 5 Додатку 2 до Договору "Комерційна пропозиція", сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним Додатком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу на рахування за кожний день прострочення платежу, а саме пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування та 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Між сторонами підписано Акти купівлі-продажу електричної енергії за період лютий - грудень 2025 року на загальну суму 25 845 644,54 грн (том 1 а.с. 22-33), а саме:
- № 02 від 07.02.2025 на суму 5 596 602,35 грн;
- № 23 від 07.03.2025 на суму 5 339 590,93 грн;
- № 45 від 07.04.2025 на суму 3 806 401,43 грн;
- № 65 від 07.05.2025 на суму 182 342,58 грн;
- № 91 від 06.06.2025 на суму 152 194,37 грн;
- № 117 від 07.07.2025 на суму 111 299,70 грн;
- № 146 від 07.08.2025 на суму 91 130,92 грн;
- № 172 від 05.09.2025 на суму 86 875,94 грн;
- № 196 від 30.09.2025 на суму 104 444,90 грн;
- № 220 від 31.10.2025 на суму 239 813,98 грн;
- № 248 від 30.11.2025 на суму 4 907 113,26 грн;
- № 282 від 31.12.2025 на суму 5 227 534,18 грн.
Відповідачем частково оплачено вартість спожитої електричної енергії. Залишок несплаченої суми станом на дату звернення до суду з позовом становив 9 974 207,25 грн.
Вказана сума заборгованості підтверджується відповідачем в акті звірки взаємних розрахунків станом на 12.01.2026, який підписано сторонами та скріплено печатками (том 1 а.с. 34).
Під час розгляду справи, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості на суму 450 000,00 грн, сторонами повідомлено, що станом на 14.04.2026 сума основного боргу становить 9 524 207,25 грн, що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2026 по 14.04.2026 (том 2 а.с. 80).
Зазначені обставини та відсутність повної оплати стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.
Норми права застосовані судом.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про постачання електричної енергії споживачу договори про надання послуг з розподілу.
Згідно з частиною 2 ст. 56 Закону, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
В частині 7 ст. 56 Закону наведено умови, які визначаються у договорі постачання електричної енергії, серед яких, перелік послуг та ціна електричної енергії та послуг, що надаються.
Згідно зі ст. 57 Закону електропостачальники мають право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів, та зобов'язані укладати договори, обов'язкові для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.
Стаття 58 Закону встановлює, що споживач має право, зокрема, купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку та отримувати електричну енергію належної якості згідно з умовами договору та стандартами якості електричної енергії. Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14.03.2018 N312 (далі - ПРРЕЕ), постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії" (п. 3.1.1.).
Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. ПРРЕЕ).
Розділом IV ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів (пункт 4.1.).
Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків (пункт 4.5.).
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії (пункт 4.7.).
За приписами частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно з ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Окрім того, в силу положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 13).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86).
Мотивована оцінка доводів та поданих доказів.
Судом встановлено, що КП "Теплокомуненерго" протягом лютого-грудня 2025 року отримано від ТОВ "Стар Енерджи Трейд" електричної енергії за Договором на загальну суму 25 845 644,54 грн, з якої оплачено 16 321 437,29 грн. Залишок несплаченої суми станом на дату ухвалення рішення становить 9 524 207,25 грн.
Відповідач фактичне споживання електричної енергії не заперечив. Спір між сторонами з приводу кількості та ціни електричної енергії відсутній.
Відповідно до умов Договорів та Додатків до нього, відповідальність щодо здійснення своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів покладено на Споживача.
Докази оплати відповідачем заборгованості за Договором про постачання електричної енергії в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, враховуючи умови Договору про постачання електричної енергії, норми законодавства, якими врегульовано зобов'язальні правовідносини з постачання електричної енергії, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за спожиту електроенергію в розмірі 9 524 207,25 грн боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
Як встановлено, відповідач порушив свої зобов'язання з оплати вартості поставленої електричної енергії, що є підставою для стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що передбачено Договором, та 3 % річних й інфляційних нарахувань згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме пені у розмірі у розмірі 1 005 218,10 грн , 194 765,81 грн 3% річних, 387 613,69 грн індексу інфляції за загальний період з 28.02.2025 по 12.01.2026 грн.
З наданого позивачем розрахунку (том 1 а.с.52-71), нарахування пені, 3% річних та інфляційних проведено за кожним актом купівлі-продажу електричної енергії окремо, виходячи із фактичної суми заборгованості, що існувала на відповідну дату та за фактичний період заборгованості.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суд встановив, що такий розрахунок є правильним та враховує фактично здійснені відповідачем оплати, про що до справи подано відповідні докази.
Відповідач наведений розрахунок не заперечив, натомість у відзиві на позов позовні вимоги визнав.
Відповідно до частин 1, 4 ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, у зв'язку з чим є підстави для прийняття такого визнання.
З урахуванням вказаного, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 524 207,25 грн основного боргу, 1 005 218,10 грн пені, 194 765,81 грн 3% річних, 387 613,69 грн індексу інфляції є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить зменшити розмір пені на 80%, посилаючись на такі обставини:
- скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 9 місяців 2025 року та довідкою про заборгованість за податками та обов'язковими платежами, відповідно до яких заборгованість по податках станом на 01.02.2025 становить 59155,2 тис. грн, станом на 01.05.2025 року становить 60632,1 тис. грн;
- несвоєчасна сплата за спожиту теплову енергію та абонентську плату має істотний вплив на накопичення заборгованості підприємства за послуги з розподілу природного газу. Так, заборгованість перед КП "Теплокомуненерго" за отримані послуги з постачання теплової енергії різних категорій споживачів станом на 01.01.2024 року становила 154 756 тис. грн, а станом на 01.04.2025 року ця заборгованість складає 169 649,35 тис. грн, тобто спостерігається тенденція до зростання даного показника. Заборгованість з абонентської плати різних категорій споживачів станом на 01.04.2025 року становить 8078,5 тис. грн;
- дестабілізація, пов'язана з введенням воєнного стану на території країни, погіршила матеріальне становище багатьох мешканців міста, спостерігається тенденція до втрати постійного працевлаштування, що є додатковою вагомою причиною зниження сплати за спожиту теплову енергію від населення;
- підприємство є об'єктом критичної інфраструктури, на яке покладено обов'язок безперебійного забезпечення споживачів тепловою енергією;
- підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають фактично понесеним витратам під час виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Обсяг нарахованої та не відшкодованої з державного бюджету заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію станом на 01.09.2025 року складає 206 524,592 тис. грн, що засвідчена протокольно обласною комісією з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Кіровоградської обласної військової адміністрації;
- в структурі тарифів не передбачено статтю з відшкодування нарахованих штрафних санкцій, що призводить до накопичення прямих збитків підприємства. Так, сума непокритих збитків по підприємству станом на 01.01.2023 року становила 76 068 тис. грн, станом на 01.01.2024 року становила вже 79 076 тис. грн, станом на 30.09.2024 року становила 107 783 тис. грн, станом на 1 квітня 2025 року (перший квартал 2025 року) становить 109 812,0 тис. грн, станом на 01.12.2025 року 143 274,00 тис.грн, що підтверджується даними статистичної фінансової звітності за відповідні періоди;
- основним видом економічної діяльності КП "Теплокомуненерго" є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, вказана діяльність є сезонною, від провадження цієї діяльності підприємство отримує дохід лише в опалювальний період, в літні періоди робота полягає в підготовці до чергового опалювального періоду, у зв'язку із чим становище підприємства в міжопалювальний період є фінансово складним. На підприємстві працює близько 280 осіб, фонд оплати праці яких складає близько 5682 тис. грн, заборгованість з заробітної плати, єдиного соціального внеску 1781 тис.грн (рядок 1625,1630,1635 форма 1 Балансу за 1 півріччя 2025 року).
Позивач заперечив клопотання відповідача про зменшення пені, наводячи такі аргументи: відповідачем не надано економічного розрахунку неспівмірності пені; не доведено, що розмір пені істотно перевищує наслідки порушення; не обґрунтувано, чому саме зменшення на 80% є справедливим і пропорційним; пеня у даній справі становить близько 10% від суми основного боргу, що є помірним та типовим для господарських правовідносин у сфері енергопостачання; вказаний розмір відповідає умовам договору, добровільно погодженим сторонами; не є надмірним чи штрафним за своєю природою; прямо пов'язаний із тривалістю прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також позивач зазначив, що посилання відповідача на збитковість підприємства та складний фінансовий стан не можуть визнаватися винятковими обставинами у розумінні статей 551 ЦК України. У разі істотного зменшення пені буде фактично нівельовано її стимулюючу та превентивну функцію, що суперечить природі неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Конституційний Суд в рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання щодо зменшення пені у даній справі, суд бере до уваги таке:
- аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених в обґрунтування клопотання про зменшення пені, підтверджує збитковість діяльності відповідача, що може бути зумовлено, у тому числі: через невідповідність реальним витратам затверджених тарифів; внаслідок невиконання зобов'язань споживачами відповідача;
- діяльність відповідача та його фінансовий стан залежить від наведених вище обставин;
- відповідача частково оплатив заборгованість.
При цьому, суд враховує відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або настання інших конкретних негативних наслідків через порушення відповідача.
Поряд з цим, суд бере до уваги доводи позивача, який вказує на те, що є суб'єктом господарювання, який має власні зобов'язання на ринку електричної енергії, зокрема, перед НЕК "УКРЕНЕРГО" таких як сплата обов'язкових платежів за передачу електричної енергії пере, сплата обов'язкових платежів за розподіл та інші платежі, які тягнуть за собою фінансові та юридичні наслідки.
Водночас, позивач отримує певну компенсацію шляхом нарахувань згідно ст. 625 ЦК України, що певною мірою зменшує негативні наслідки через прострочення відповідачем оплати.
Стаття 129 Конституції України закріплює рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є однією з основних засад судочинства.
Враховуючи викладене, наведені сторонами доводи та виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності і пропорційності, як складових елементів принципу верховенства права, суд вважає наявними підстави для зменшення пені на 60%.
Зменшення пені до 80%, як просить відповідач, є занадто значним і нівелює значення пені та недотримує баланс інтересів сторін.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 9 524 207,25 грн основного боргу, 402 087,24 грн пені, 194 765,81 грн 3% річних та 387 613,69 грн інфляційних.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
При цьому, частиною 1 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Також, у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі.
При цьому, у разі зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнта 0,8 в розмірі 138 741,66 грн.
Таким чином, 50 % судового збору в розмірі 66 670,83 грн покладаються на відповідача, інші 50 % судового збору в розмірі 66 670,82 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України та 5 400,00 грн підлягають поверненню у зв'язку з закриттям провадження в частині стягнення 450 000,00 грн основного боргу.
Інших судових витрат сторони не заявляють.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 191, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (вул. Перспективна, 32-А, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000, ідентифікаційний код 00185330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Енерджи Трейд" (вул. Лук'яненка Левка, 14, каб. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код 44900493) 9 524 207,25 грн основного боргу, 402 087,24 грн пені, 194 765,81 грн 3% річних та 387 613,69 грн інфляційних, а також 66 670,83 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Повернути із спеціального фонду Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Енерджи Трейд" (вул. Лук'яненка Левка, 14, каб. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код 44900493) 72 070,82 грн судового збору, сплаченого згідно з квитанцією б/н від 27.01.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам до електронних кабінетів.
Повне рішення складено 30.04.2026.
Суддя В.В.Тимошевська