вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2594/25
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши заяву Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» від 18.02.2026 (вх. № 1279 від 19.02.2026) про розстрочення виконання судового рішення у справі № 911/2594/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Лосєва Віктора Вікторовича, смт. Іванків
Київської обл.
до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство
«Київоблагроліс», смт. Іванків Київської обл.
про стягнення 87 481,45 грн
представники сторін не з'явились
обставини справи:
У серпні 2025 року фізична особа-підприємець Лосєв Віктор Вікторович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства “Спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Київоблагроліс» про стягнення 87 481,45 грн заборгованості за договором № 24-10/22-01-ВП про надання автотранспортних послуг (вантажних перевезень) від 24.10.2022.
Рішенням від 12.11.2025 суд задовольнив позов повністю: стягнув з ДП “СЛП “Київоблагроліс» на користь ФОП Лосєва В.В. 64 460,50 грн заборгованості, 17 392,48 грн інфляційних нарахувань, 5 628,47 грн 3% річних та 2 422,40 грн судового збору.
Додатковим рішенням від 16.02.2026 суд стягнув з ДП “СЛП “Київоблагроліс» на користь ФОП Лосєва В.В. 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Через підсистему “Електронний суд» 19.02.2026 від ДП “СЛП “Київоблагроліс» надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, у якій заявник просить суд розстрочити виконання судового рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 у справі № 911/2594/25 та додаткового рішення від 16.02.2026 у тій же справі строком на 12 (дванадцять) місяців з дня ухвалення такого рішення шляхом сплати заборгованості перед ФОП Лосєвим В.В. у розмірі 97 903,85 грн., визначивши погашення заборгованості за наведеним у заяві графіком.
В обґрунтування поданої заяви боржник зазначає, що на сьогодні ДП "СЛП "Київоблагроліс" має значні збитки і кредиторську заборгованість, а грошові кошти в необхідному розмірі для одночасної сплати всієї суми боргу у підприємства відсутні. До того ж, підприємство має зобов'язання з виконання судових рішень в інших справах на значні суми. Зазначене свідчить про скрутне фінансове становище ДП "СЛП "Київоблагроліс", яке унеможливлює одночасну сплату заборгованості по судовим рішенням.
Таким чином, стягнення одночасно розміру заборгованості за рішеннями Господарського суду Київської області від 12.11.2025 та від 16.02.2026 у справі № 911/2594/25 може призвести до повної зупинки і банкрутства підприємства, однак за умови надання розстрочки підприємству, вчасне виконання є цілком реальним.
Ухвалою суду від 20.02.2026 заяву Державного підприємства “Спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Київоблагроліс» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 04.03.2026.
27.02.2026 в підсистемі «Електронний суд» було сформовано заперечення позивача проти заяви про розстрочення виконання рішення, в якій представник позивача вказав на недоведення зі сторони заявника підстав для можливості розстрочення виконання рішення, а також порушення майнових інтересів позивача внаслідок тривалого перенесення терміну повернення боргу, у разі задоволення поданої заяви.
Поряд з цим, в п. 3 поданих заперечень, представник ФОП Лосєва В.В. просив здійснювати розгляд заяви в судовому засіданні без участі позивача та його представника.
Представник боржника (заявника) в судове засідання також не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.
Зважаючи на те, що у відповідності до норм ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про розстрочення виконання рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження, а також враховуючи те, що доказів, на які посилається заявник в поданій заяві достатньо для її розгляду по суті, суд вирішив за можливе розглянути заяву про розстрочку виконання рішення за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши заяву Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про розстрочення виконання рішення в сукупності з матеріалами справи, зокрема, поданими запереченнями ФОП Лосєва В.В., судом установлено наступне.
Стаття 129-1 Конституції України та ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду.
Обґрунтовуючи свою позицію щодо виключності та необхідності надання розстрочки виконання рішення боржник вказує на те, що підприємство засноване на державній власності та відноситься до сфери управління Фонду державного майна України. Основна діяльність підприємства полягає у лісозаготівлях шляхом проведення рубок, а також захисту, формування і оздоровлення лісів. Рентабельність підприємства прямо залежить від обсягу заготовленої деревини. При цьому, ДП «СЛП «Київоблагроліс» не проводить рубки головного користування, а тільки санітарні рубки, тому має дуже обмежений обсяг деревини, яку може реалізовувати.
Також відповідач просить суд врахувати, що фінансове становище підприємства значно погіршилося через військову агресію рф проти України, оголошений 24.02.2022 року воєнний стан та мобілізацію. Зокрема, внаслідок ведення бойових дій на території Київської області у 2022 році, лісозаготівлі та інша діяльність, яка є джерелом одержання доходу підприємства, на значній території є неможлива внаслідок пошкоджень техніки та наявності вибухонебезпечних предметів. Вказані обставини призвели до суттєвого скорочення доходів.
Так, станом на 02.02.2026 року заборгованість ДП "СЛП "Київоблагроліс" по заробітній платі, податковим та іншим обов'язковим платежам склала 18 846 000,00 грн. Крім того, боржник має одночасно значні зобов'язання стосовно виконання рішень в інших господарських справах, що, за його словами, здійснення стягнення заборгованості по всім рішенням може призвести до банкрутства підприємства.
Вказані обставини, а також поданий в якості доказу фінансовий звіт, на думку відповідача, є підставами для розстрочення виконання рішення.
При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.
Судові рішення, що набрали законної сили, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
В рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення (п. 2.3 мотивувальної частини).
Враховуючи, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання по відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
В контексті вищенаведених норм суд вважає за необхідне зауважити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Отже, відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує надання розстрочки виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення. Отже, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.
Обставини, на які посилається заявник в своїй заяві про розстрочення виконання рішення суду не є об'єктивними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (постанова Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/17).
Суд дійшов висновку, що наданий фінансовий звіт свідчить про неприбутковість підприємства за 2024 рік не відображає у повній мірі фінансовий стан відповідача, а введення воєнного стану негативним чином впливає не лише на майновий стан відповідача (боржника), а і позивача.
При цьому, суд зауважує, що заявником не доведено можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання розстрочення виконання, а розстрочка виконання судового рішення порушить оптимальний баланс поряд з інтересами відповідача, інтересів позивача, який отримає належну йому за рішенням суду суму вже значно знеціненими.
Це також пояснюється тим, що рішення у справі про стягнення заборгованості винесено 12.11.2025, а останній акт наданих послуг датований 31.07.2023, в той час як останню оплату відповідач здійснив 28.06.2023.
Тобто, на сьогоднішній день, відповідач мав більш ніж достатньо часу для того аби розрахуватися з позивачем, однак жодного платежу в цей період не здійснив.
Крім того, значний обсяг кредиторської заборгованості підприємства лише підтверджує відсутність реальної можливості у відповідача дотримуватися графіку платежів. Надані відповідачем постанови про закінчення виконавчих проваджень в зайвий раз доводять, що боржник не виконує грошові зобов'язання в добровільному порядку.
Розстрочивши виконання рішення, суд не стимулює процедуру погашення заборгованості, а сприяє відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання, оскільки надана розстрочка істотно б порушувала майнові інтереси позивача внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Проаналізувавши доводи заявника щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, суд не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Розстрочення (відстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача. Розстрочення виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
Наведена правова позиція щодо застосування ст. 331 ГПК України викладена, зокрема, в постанові КГС ВС від 18.09.2024 у справі № 905/271/24.
Згідно ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).
Враховуючи викладене, відповідачем (боржником) не обґрунтовано та не доведено суду належними та допустимими доказами наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду.
Суд зазначає, що безпідставне надання відстрочення виконання рішення суду без обґрунтованих на те мотивів, та без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому, таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Таким чином, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Державного підприємства “Спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Київоблагроліс» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2025 та додаткового рішення від 16.02.2026 у справі № 911/2594/25.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви Державного підприємства “Спеціалізоване лісогосподарське підприємство “Київоблагроліс» від 18.02.2026 (вх. № 1279 від 19.02.2026) про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 29.04.2026
Суддя О.О. Христенко