ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2026Справа № 911/2213/24
За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест";
про стягнення 4 046 037,48 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від прокуратури: Ясир Є.М., прокурор відділу, посвідчення № 080652 від 19.03.2023;
Від позивача: Кріль В.О., в порядку самопредставництва;
Від відповідача: Обухов В. В., адвокат, ордер серії АІ № 1801663 від 04.02.2025.
Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації штраф у сумі 4 046 037,48 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (щодо повернення авансу).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2024 позовну заяву Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" про стягнення 4 046 037,48 грн штрафних санкцій, разом із доданими документами, вирішено передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
25.09.2024 матеріали справи № 911/2213/24 надійшли на адресу Господарського суду міста Києва, а згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 справу було передано на розгляд судді Мандриченку О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 911/2213/24, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 07.11.2024.
16.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" подало до господарського суду заяву про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву,
28.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
06.11.2024 від Київської обласної прокуратури до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 10.12.2024 судом було розглянуто заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" про продовження строку на подання відзиву, за наслідком розгляду якої, судом, без виходу до нарадчої кімнати, вирішено її задовольнити та долучити відзив до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025, вирішено зупинити провадження у справі № 911/2213/24 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1753/25. Також вказаною ухвалою зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2025 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.11.2025.
19.01.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" подало до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання судовим рішенням у справі № 910/1753/25, клопотання про долучення доказів та додаткові пояснення у справі з доказами.
У судовому засіданні 20.01.2026 судом розглядалося клопотання про зупинення провадження у справі.
Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд вказує, що у нього відсутня можливість посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене, судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки встановлені у справі №910/1753/25 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.
Також у судовому засіданні 20.01.2026 судом розглядалися клопотання про долучення доказів та письмові пояснення з доказами, в яких, зокрема, заявник просив поновити строки для їх подання.
Як передбачено ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З наведеного вбачається, що відповідач, в силу приписів ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язаний подати докази разом з відзивом на позовну заяву.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Проте вказаного повідомлення відповідача матеріали справи не містять.
Як передбачено частиною 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Однак, як вбачається з клопотання про долучення доказів та письмових пояснень, відповідач взагалі не обґрунтував причини пропуску строку на подання доказів, особливо враховуючи той факт, що такі докази складені ще до подання позову.
А відтак, суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотання про долучення доказів та долученні письмових пояснень з поданими разом з ними доказами.
У судовому засіданні 24.03.2026 представник Київської обласної прокуратури позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
У судовому засіданні 24.03.2026 представник Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" у судовому засіданні 24.03.2026 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
24.03.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі також - позивач) проведено відкриті торги, предметом закупівлі яких була реконструкція дошкільного навчального закладу № 2 "Веснянка" (ясла-садок) Ірпінської міської ради Київської області за адресою - вулиця Полтавська, 5, місто Ірпінь, Київської області. Ідентифікатор закупівлі в електронній системі публічних закупівель Prozzoro - UA-2023-08-11-011010-а.
За результатами проведених торгів, 07.09.2023 між Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі також - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" (далі також - відповідач, підрядник) укладено договір будівельного підряду № 148-23 (далі також - договір), відповідно до пункту 1.1 якого, позивач зобов'язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни виконати роботи з реконструкції дошкільного навчального закладу № 2 "Веснянка" (ясла-садок) Ірпінської міської ради Київської області за адресою - вулиця Полтавська, 5, місто Ірпінь, Київська область та у встановлений строк здати виконання робіт відповідачу, а відповідач - прийняти від позивача закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх вартість.
Згідно з пунктом 1.2. договору, роботи виконуються позивачем згідно проектно-кошторисної документації, тендерної документації в межах ціни договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору, строки виконання робіт - до 31.12.2024, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток № 2), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об'єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором.
Додатковою угодою № 4 продовжено строки виконання робіт та строк дії договору до 31.12.2025. Додатковими угодами № 5 та № 6 внесено зміни щодо обсягу та графіку виконання робіт у 2024 році.
Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна договору становить 184 112 779,10 грн.
Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати відповідачем по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об'єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів.
Умовами пункту 4.2. договору визначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами), згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (із змінами) відповідач може перерахувати позивачу аванс/попередню оплату в розмірі до 30% вартості річного обсягу робіт, який спрямовується на не бюджетні рахунки, відкриті на ім'я позивача в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з таких рахунків на цілі, визначені цим договором. Позивач зобов'язується використати одержаний аванс/попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів/роботи і послуги протягом 90 днів з дня одержання авансу, але не пізніше 24 грудня, у разі отримання авансу в останні місяці бюджетного року. Для звітності витрачених коштів авансу позивач повинен надати відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, КБ-3, за вказаний період або повернути суму авансу/попередньої оплати, в повному обсязі, на розрахунковий рахунок відповідача. У разі не повернення/не відпрацювання суми авансу, позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі 25% від суми не поверненого/не відпрацьованого авансу.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором (п. 16.1 договору).
Відповідно до пункту 19.1, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2025 або до передачі об'єкта будівництва відповідачу, а у випадку невиконання сторонами зобов'язань, передбачених договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Прокурор вказує, що замовником на рахунок підрядника 18.09.2023 перераховано аванс у розмірі 27 643 432,92 грн, однак відповідач, в порушення умов договору, у строк до 18.12.2023 виконав роботи на суму 11 459 283,00 грн, роботи на іншу суму ним виконано не було, не використаний аванс, в порушення п. 4.2. договору, замовнику не було повернуто.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що станом на 28.12.2023 підряднику не було передано у повному обсязі проектно-кошторисну документацію, що в супереч тверджень замовника, унеможливлювало здійснення підрядником будівельної виробничої діяльності на дільниці згідно календарного графіку виконання будівельних робіт та відповідно призвело до неможливості своєчасного погашення (використання) авансу у повному обсязі, при цьому, слід відзначити, що сума не погашеного (використаного) авансу у розмірі 16 184 149,92 використана підрядником у лютому-березні 2024 року, а тому підстави для застосування штрафу за не повернення/не відпрацювання суми авансу на підставі пункту 4.2. договору відсутні.
Оскільки позов у даній справи поданий першим заступником керівника Київської обласної прокуратури, суд перевіряє законність і обґрунтованість щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором та процесуальної дієздатності прокурора у даній справі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про прокуратуру":
- представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (ч. 3);
- прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4).
За приписами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України:
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, aлe яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
У даному випадку підставою для представництва прокурором законних інтересів держави в суді є встановлені порушення при використанні бюджетних коштів під час виконання договору підряду з реконструкції дошкільного навчального закладу та одночасне нездійснення уповноваженим органом влади (Департаментом регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації) повноважень щодо захисту інтересів держави в суді. Джерелом фінансування робіт з реконструкції дошкільного навчального закладу № 2 «Веснянка» (ясла-садок) Ірпінської міської ради Київської області за адресою: вул. Полтавська, 5, м. Ірпінь Київської області за договором підряду № 148-23 від 07.09.2023 є кошти субвенції з державного бюджету місцевому бюджету.
Звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямоване на задоволення суспільної потреби у захисті майнових інтересів територіальної громади та держави, з метою поновлення порушеного права щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється капітальне будівництво та реконструкція дошкільного навчального закладу, зруйнованого внаслідок воєнний дій на території Київської області.
При цьому правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів становлять суспільний інтерес, а витрачання цих коштів з порушенням законодавства, такому інтересу не відповідає і порушує права та інтереси територіальної громади в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації, який не вжив заходів для повернення зазначених коштів в судовому порядку.
Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Порушення встановленого порядку використання бюджетних коштів не сприяє раціональному та ефективному їх використанню і створює загрозу порушення економічних інтересів держави. У даному випадку уповноваженим суб'єктом владних повноважень щодо захисту інтересів держави є Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації.
Відповідно до Положення про Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), затвердженого розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 31.07.2020 № 367, Департамент є бюджетною неприбутково. організацією, виконує функції замовника будівництва об'єктів житлово-комунального і соціального призначення на території Київської області.
Департамент є структурним підрозділом Київської обласної державної адміністрації наділений владними управлінськими функціями на основі законодавства.
Пунктом 5.9 Положення передбачено повноваження Департаменту щодо забезпечення ефективного і цільового використання відповідних бюджетних коштів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України, має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Оскільки фінансування за договором здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, то у даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування державних установ тощо; проведення процедури державних закупівель та виконання договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
До Київської обласної прокуратури надійшов лист Департаменту щодо неналежного виконання умов договору будівельного підряду від 07.09.2023 № 148-23 з реконструкції дошкільного навчального закладу № 2 «Веснянка» (ясла-садок) Ірпінської міської ради Київської області, укладеного між Департаментом та ТОВ «Будівельна компанія Біг Буд Інвест»; та необхідності звернення прокурора до суду з позовом про стягнення невикористаної частини попередньої оплати за договором у розмірі 16 470 001,77 грн та штрафних санкцій у розмірі 4 117 500,42 грн.
У своєму листі Департамент зазначив про неможливість звернення до суду з позовом для захисту інтересів держави у зв'язку з тим, що затвердженим на 2024 рік кошторисом витрат Департаменту не передбачені видатки на оплату судового збору в необхідному розмірі.
Прокурор перед поданням позову звертався до Департаменту з листами від 21.03.2024 № 24-753вих-24, 08.05.2024 № 24-1340вих-24, від 02.08.2024 №24-2337вих-24 щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.
Знаючи про порушення інтересів держави в бюджетній сфері Департамент не звернувся до суду, що може бути кваліфіковано як бездіяльність органу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави.
З урахуванням того, що сам факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (навіть за відсутності підтвердження обставин щодо неможливості такого звернення), надає прокурору підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.
У даному випадку «нездійснення захисту» полягає в тому, що Департамент як уповноважений суб'єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, за їх захистом до суду не звернулися, незважаючи на очевидний характер порушень та обізнаність про них.
Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Департаменту щодо захисту порушених інтересів держави.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені у Законі України «Про публічні закупівлі».
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.
Враховуючи, що використання авансу підрядником відбулось порушенням вимог договору призвело до неефективного використання бюджетних коштів, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації з вимогою про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Київської обласною прокуратурою повідомлено позивача про підготовку та пред'явлення прокурором вказаного позову в інтересах держави в особі Департаменту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За змістом ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, замовником на рахунок підрядника 18.09.2023 перераховано аванс у сумі 27 643 432,92 грн (двадцять сім мільйонів шістсот сорок три тисячі чотириста тридцять дві грн 92 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією від 15.09.2023 № 13 та даними розміщеними на єдиному веб-порталі використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), № трансакції 264384991 від 18.09.2023.
Згідно Довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 та актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 13.10.2023 року, 06.11.2023 року, 21.11.2023, 11.12.2023, 16.12.2023 підрядником виконано роботи на загальну суму 11 459 283,00 грн.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати відповідачем по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об'єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів.
Умовами пункту 4.2. договору визначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами), згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (із змінами) відповідач може перерахувати позивачу аванс/попередню оплату в розмірі до 30% вартості річного обсягу робіт, який спрямовується на не бюджетні рахунки, відкриті на ім'я позивача в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з таких рахунків на цілі, визначені цим договором. Позивач зобов'язується використати одержаний аванс/попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів/роботи і послуги протягом 90 днів з дня одержання авансу, але не пізніше 24 грудня, у разі отримання авансу в останні місяці бюджетного року. Для звітності витрачених коштів авансу позивач повинен надати відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, КБ-3, за вказаний період або повернути суму авансу/попередньої оплати, в повному обсязі, на розрахунковий рахунок відповідача. У разі не повернення/не відпрацювання суми авансу, позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі 25% від суми не поверненого/не відпрацьованого авансу.
Відповідно до абз. 2 п.19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 № 117 передбачено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату на строк не більше трьох місяців лише у разі закупівлі робіт із нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та технічного переоснащення, придбання основних засобів і житла (абз.3 пп.3 п.2).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту п. 4.2 Договору та постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» від 23.04.2014 № 117 строк виконання зобов'язання з використання одержаної попередньої оплати та повернення невикористаної оплати за договором здійсненої 15.09.2023 (оплачено Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області 18.09.2023) настав 18.12.2023.
Як встановлено судом, станом на 18.12.2023 підтверджуючі документи щодо належного використання авансу на суму 16 184 149,92 грн підрядником не надано. (27 643 432,92 грн - 11 459 283,00 грн = 16 184 149,92 грн).
З порушенням встановленого строку частину авансу у розмірі 16 470 001,77 грн підрядником використано упродовж лютого - березня 2024 року, що підтверджується актами виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3 за вказані місяці 2024 року.
Тобто, відповідач, в порушення п. 4.2. договору, у строк до 18.12.2023 невикористану частину авансу на користь замовника не повернув, а використав її упродовж лютого - березня 2024 року.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання в частині повернення частини невикористаного авансу замовнику.
Суд вказує, що аванс є звичайною сумою попередньої оплати за договором, яка не виконує забезпечувальної функції, властивої завдатку; у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/1084/18 та від 04.12.2019 у справі №910/1085/18).
Відповідно до п. 18.3 договору, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій сторона, права і законні інтереси якої порушено, з метою вирішення спору звертається до порушника з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в десятиденний строк з дня її одержання. У разі коли Сторона, що порушила майнові права або законні інтереси іншої Сторони протягом десяти днів не дасть відповіді на претензію або відмовиться повністю або частково її задовольнити, Сторона, права або законні інтереси якої порушено, має право передати спір на вирішення господарського суд.
Замовником на адресу підрядника 04.01.2024 направлено претензію від 29.12.2023 № 4706/34/3462/2023 про досудове врегулювання спору з вимогою повернення частини невикористаного авансу в сумі 16 470 001,77 грн та суму штрафних санкцій у розмірі 4 117 500,42 грн.
Підрядником, як уже вказувалося судом, авансовий платіж використано упродовж лютого - березня 2024 року в повному обсязі, однак, штраф у розмірі 4 046 037,48 грн не сплачено.
У зв'язку з наведеним прокурор просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 046 037,48 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вказувалося судом, Умовами пункту 4.2. договору визначено, що відповідно до абзацу 2 пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 (із змінами), згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 (із змінами) відповідач може перерахувати позивачу аванс/попередню оплату в розмірі до 30% вартості річного обсягу робіт, який спрямовується на не бюджетні рахунки, відкриті на ім'я позивача в органах Казначейства у встановленому законодавством порядку, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з таких рахунків на цілі, визначені цим договором. Позивач зобов'язується використати одержаний аванс/попередню оплату на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів/роботи і послуги протягом 90 днів з дня одержання авансу, але не пізніше 24 грудня, у разі отримання авансу в останні місяці бюджетного року. Для звітності витрачених коштів авансу позивач повинен надати відповідачу акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в, КБ-3, за вказаний період або повернути суму авансу/попередньої оплати, в повному обсязі, на розрахунковий рахунок відповідача. У разі не повернення/не відпрацювання суми авансу, позивач сплачує відповідачу штраф у розмірі 25% від суми не поверненого/не відпрацьованого авансу.
Таким чином, при укладанні договору сторони визначили відповідальність підрядника за порушення зобов'язання щодо неповернення замовнику невикористаної частини авансу у визначений договором строк.
Дослідивши та перевіривши надані позивачем розрахунок штрафу, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованими, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4 046 037,48 грн підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" (03195, м. Київ, вул. Лі Павла, буд. 2Б, приміщення 8, ідентифікаційний код 43468483) на користь Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 40, ідентифікаційний код 21467647) штраф у розмірі 4 046 037 (чотири мільйона сорок шість тисяч тридцять сім) грн 48 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія Біг Буд Інвест" (03195, м. Київ, вул. Лі Павла, буд. 2Б, приміщення 8, ідентифікаційний код 43468483) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 60 690 (шістдесят тисяч шістсот дев'яносто) грн 56 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.04.2026.
Суддя О.В. Мандриченко