ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2026Справа № 910/794/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Шадури М. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні
скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Клєвєр»
до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
про стягнення 27 731 818,80 грн.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання,
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Клєвєр" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" про стягнення 25 516 089,55 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Клєвєр" 21 516 089,55 грн. основного боргу, 258 193,07 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Клєвєр" 309 831,69 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
У зв'язку із касаційним оскарженням постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025, на запит ухвали Верховного Суду Господарським судом міста Києва було надіслано матеріали справи № 910/794/25 до Верховного Суду.
Відповідачем 24.09.2025 сформовано у системі "Електронний суд" скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича.
Верховним Судом 25.09.2025 касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 910/794/25 скасовано в частині вирішення спору про стягнення 21 516 089,55 грн. заборгованості та розподілу судових витрат. Справу № 910/794/25 у скасованій частині передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 відкладено розгляд скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" до ухвалення остаточного судового рішення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 замінено Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" на його правонаступника Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 апеляційну скаргу задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2025 у справі №910/794/25 скасовано та викладено резолютивну частину рішення в іншій редакції.
До Господарського суду міста Києва 09.04.2026 надійшли матеріали справи № 910/794/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 скаргу призначено до розгляду на 28.04.2026.
Державним виконавцем 23.04.2026 сформовано у системі «Електронний суд» заперечення на скаргу.
Представник стягувача та державний виконавець у судове засідання не з'явилися, проте про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
У своїй скарзі скаржник просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2025 № 79136867; визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2025 № 79136867; зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича повернути на рахунок боржника кошти у розмірі 24 293 441,55 грн.
В обґрунтування скарги боржник стверджує, що він є бюджетною установою, яка фінансується та здійснює витрати за рахунок Державного бюджету України, тому в силу положень частини 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 судове рішення має виконуватись на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства.
Скаржник вважає, що державний виконавець, отримавши пред'явлений до виконання наказ, зобов'язаний був на підставі пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Відповідно до частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до статті 1291 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частинами 5 та 7 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчуком Костянтином Петровичем 17.09.2025 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79136867 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/794/25 та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845).
Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
У розумінні Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
В пункті 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).
Безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку №845).
При цьому пунктом 7 Порядку № 845 закріплено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.
Пунктом 9 Порядку № 845 визначено випадки коли орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу.
Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якої держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
1) державний орган;
2) державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);
3) юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Отже, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень'з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06.11.2023 у справі №906/624/22.
Суд наголошує, що державний виконавець позбавлений можливості проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.04.2024 у справі № 925/817/22.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» наказ Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 у справі № 910/795/25 підлягає виконанню органами, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не органами державної виконавчої служби, тому головний державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчук Костянтин Петрович в силу положень пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний був повернути стягувачу виконавчий документ.
Отже, дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо винесення постанови від 17.09.2025 про відкриття виконавчого провадження №79136867 суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи наведене у сукупності, суд вважає дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо винесення постанови від 17.09.2025 про відкриття виконавчого провадження №79136867 - неправомірними, а постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича від 17.09.2025 про відкриття виконавчого провадження №79136867 - такою, що підлягає скасуванню.
Щодо скарги у частині зобов'язання головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича повернути на рахунок боржника кошти у розмірі 24 293 441,55 грн. суд зазначає наступне.
Головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчуком Костянтином Петровичем 30.09.2025 винесено постанову про закриття виконавчого провадження № №79136867 на підставі пункту 5 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» та повернення виконавчого документу Господарському суду міста Києва.
На час розгляду скарги грошові кошти у розмірі 24 293 441,55 грн., які було стягнуто з боржника на депозитний рахунок Відділу державної виконавчої служби, повернуто на рахунок боржника.
Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на наведене, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження за скаргою в частині зобов'язання головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича повернути на рахунок боржника кошти у розмірі 24 293 441,55 грн.
Керуючись статтями 196, 231, 232-235, 342-343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо винесення 17.09.2025 постанови про відкриття виконавчого провадження №79136867.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Савчука Костянтина Петровича від 17.09.2025 про відкриття виконавчого провадження №79136867
3. В іншій частині скарги - закрити провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 29.04.2026.
Суддя Т.Ю.Кирилюк