пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
29 квітня 2026 року Справа № 903/172/26
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/172/26
за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі
позивача-1: Волинської обласної ради, м.Луцьк
позивача-2: Волинської обласної державної (військової) адміністрації, м.Луцьк
позивача-3: Західного офісу Держаудитслужби, м.Львів
до відповідача-1: Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, м.Луцьк
до відповідача- 2: Товариство з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», м.Луцьк
про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 1 811 084,64 грн,
за участю представників:
від позивача-1: н/з,
від позивача-2: н/з,
від позивача-3: н/з,
від відповідача-1: Тарасюк Т. А. - адвокат (ордер серія АС № 1184514 від 29.04.2026),
від відповідача-2: Мірчук В. В. (в порядку самопредставництва),
в судовому засіданні взяв участь Рішко А. В. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення № 071761 від 01.03.2023),
24.02.2026 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 25.02.2026 зареєстровано в Господарському суду Волинської області позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткової угоди № 1 від 22.01.2024, додаткової угоди №3 від 12.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №ВЕЗ 23-24/157 від 27.12.2023, укладеного між Комунальним підприємством “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» (процедура закупівлі: UA-2023-12-07-019471-a); стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» на користь Волинської обласної ради в дохід обласного бюджету Волинської області 1 811 084,64 гривень.
Ухвалою суду від 02.03.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.04.2026; постановлено відповідачам до 16.03.2026 подати суду відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; позивачам, прокурору до 30.03.2026 подати суду відповідь на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
12.03.2026 від позивача-3 - Західного офісу Держаудитслужби надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач-3 просить розгляд справи проводити без участі представника, посилається на те, що Західний офіс Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, як орган державного фінансового контролю може виступати стороною у судових справах лише за результатами проведених заходів державного фінансового контролю. Оскільки Західним офісом Держаудитслужби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області заходи державного фінансового контролю у підконтрольній установі Комунальному підприємстві “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради по процедурі закупівлі UA-2023-12-07-019471-а не проводилися, порушення не виявлялися, вимога про усунення виявлених порушень законодавства підконтрольній установі не направлялася, отже в Управління відсутні правові підстави для звернення з позовною заявою до Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради та відсутні будь-які пояснення, що стосуються суті спору у справі № 903/172/26.
Крім цього, позивач-3 зазначає, що ТзОВ "Волиньелектрозбут" не є підконтрольною установою для Управління, а тому позивач-3 не має права проводити заходи державного фінансового контролю у не підконтрольних установах та звертатися до не підконтрольних установ з позовом.
16.03.2026 від відповідача- 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить позов залишити без розгляду.
16.03.2026 документ сформовано в системі “Електронний суд», а 17.03.2026 зареєстровано в Господарському суді Волинської області відзив відповідача-1 Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, в якому відповідач-1 посилається на необґрунтованість позовних вимог і просить у задоволенні позову відмовити.
27.03.2026 від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзиви відповідачів, у якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури просить позов задовольнити.
30.03.2026 від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1 КП “Волинська обласна клінічна лікарня», в якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури посилається на те, що відповідачем-1 не спростовано доводи прокурора про те, що оспорювані додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України “Про публічні закупівлі» та Особливостей, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підтверджені належними доказами.
30.03.2026 від заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій заступник керівника Луцької окружної прокуратури просить відхилити заперечення відповідача-2 - ТзОВ “Волиньелектрозбут» на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.
31.03.2026 від Волинської обласної державної (військової) адміністрації надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, позивач-2 зазначає, що позовні вимоги заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області підтримує у повному обсязі, із доводами, викладеними у позовній заяві погоджується, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні 01.04.2026 представник відповідача-2 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду та просив його задовольнити, а також просив відкласти підготовче засідання для підготовки заперечень на відповідь на відзив прокурора.
В судовому засіданні 01.04.2026 було заслухано думку прокурора щодо клопотання відповідача- 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», викладеного у відзиві на позов, про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 01.04.2026 відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду на 29.04.2026; встановлено відповідачу-2 строк до 27.04.2026 для подачі заперечень на відповідь на відзив прокурора.
Ухвала суду від 01.04.2026 направлена сторонам 03.04.2026 до їх електронних кабінетів.
17.04.2026 відповідач-2 через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив, в якому заперечує доводи прокурора, викладені у відповіді на відзив, та вказує, що наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має права її підписувати.
27.04.2026 прокурор через систему «Електронний суд» подав пояснення, в яких заперечує доводи відповідача-2, викладені у запереченнях на відповідь на відзив, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують обставин, викладених у позовній заяві.
В судовому засіданні 29.04.2026 представник відповідача-2 підтримав заяву про залишення позову без розгляду та просив її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду, посилаючись на її безпідставність.
Позивачі повноважних представників у судове засідання 29.04.2026 не направили.
Щодо клопотання відповідача-2 про залишення позову керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби без розгляду.
На обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду відповідач посилається на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24), яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визнані неконституційними.
Відповідач вважає, що у зв'язку із неконституційністю окремих норм спеціального закону, прокурор немає підстав для представництва інтересів держави у суді.
Також відповідач посилається на безпідставність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби, посилаючись на те, що підстави звернення не є виключними, як це передбачено ст. 131-1 Конституції України.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Отже, враховуючи п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, тобто, до цієї дати положення абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до винесення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.
Керівник Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби до Комунального підприємства “Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» про визнання недійсними додаткових угод, стягнення коштів звернувся з позовною заявою до господарського суду 25.02.2026, тобто, в період, коли приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, залишаються чинними, а тому вони підлягають застосуванню.
Окрім цього, з урахуванням п. 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України дія Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді у справі №903/172/26, оскільки вони виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними.
За таких обставин клопотання відповідача-2 про залишення позову керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби без розгляду не підлягає до задоволення, а правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 (п. 139).
Щодо посилань відповідача-2 на те, що підстави звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби не є виключними.
У пункті 4.2. рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
В пункті 4.3. Рішення Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний“ означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках“, яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом“, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов'язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об'єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки. Визначення таких випадків є дискрецією законодавця.
У пункті 7.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що розв'язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п'ятий, перше, друге речення абзацу дев'ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].
Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов'язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.
Оскільки законодавцем ще не конкретизовано переліку випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, не вказано критеріїв/ознак їх установлення, поняття «виключність» є оціночним поняттям.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.
У позовній заяві прокурор зазначає, що фінансування процедури закупівлі здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету; прокурор просить стягнути з відповідача-2 кошти в дохід обласного бюджету.
Органом, який представляє інтереси територіальної громади на території Волинської області, є Волинська обласна рада.
Крім цього, суб'єктом, який наділений правом захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є також Волинська обласна державна (військова) адміністрація, оскільки відповідно до п.4 ч.6 ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль та контроль за цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевого бюджетів.
На території Волинської області таким органом є Західний офіс Держаудитслужби.
У позовній заяві прокурор зазначає, що зазначені вище органи не вживали заходів, спрямованих на усунення інтересів держави, не зверталися з позовом до суду.
З урахуванням наведеного позов керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби спрямований на захист інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.
Під час подання позовної заяви керівник Луцької окружної прокуратури обґрунтував «виключність» випадку.
У позовній заяві прокурор посилається на те, що звернення прокурора до суду з цим позовом зумовлено об'єктивною винятковістю, адже спірні правовідносини виникли у сфері закупівлі електричної енергії для потреб закладу охорони здоров'я за договором про постачання за бюджетні кошти, а враховуючи те, що лікарні є об'єктами критичної інфраструктури з пріоритетним електропостачанням, особливо в умовах дефіциту, то допущені відповідачами порушення вимог законодавства при укладенні додаткових угод до договору за необґрунтовано вищою ціною вказує на те, що порушені інтереси держави у цій сфері потребують невідкладного захисту та поновлення.
Щодо посилань відповідача-2 на те, що прокурором не було надано компетентним органам розумного строку.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Луцька окружна прокуратура листом від 15.01.2026 за № 53-359вих-26 повідомила Західний офіс Держаудитслужби, Волинську обласну раду, Волинську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення та запропонувала вжити відповідні заходи.
Вказаними органами у відповідь на зазначений лист прокурора (листи Західного офісу Держаудитслужби від 03.02.2026 №131313-17/746-2026, Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області від 22.01.2026 №130317-17/198-2026; Волинської обласної ради від 30.01.2026 №141/47/2-26, Волинської обласної державної адміністрації від 29.01.2026 №754/54/2-26) повідомлено про відсутність намірів для звернення до суду з вказаних питань.
У подальшому прокурор листом від 18.02.2026 №53-1029вих-26 повідомив вказаних суб'єктів про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.
За таких обставин в уповноважених органів, в інтересах яких пред'явлено позов, був час і можливість самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави. Однак, жоден із зазначених суб'єктів не скористався правом звернутися до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про невжиття компетентними органами відповідних заходів протягом розумного строку після того, як їм стало відомо про можливе порушення інтересів держави.
З урахуванням викладеного, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби.
Враховуючи обізнаність Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби про порушення інтересів держави та територіальної громади; беручи до уваги характер наданої останніми інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в їх інтересах та відсутність наміру звертатись до суду самостійно, з огляду на наявність порушень інтересів держави, що полягає у неналежному виконанні уповноваженими органами функцій з їх захисту, у керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області є підстави для представництва інтересів держави в особі Волинської обласної ради, Волинської обласної державної (військової) адміністрації, Західного офісу Держаудитслужби в суді, а тому у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду з підстав недоведеності прокурором виключності обставин для звернення з позовом до суду слід відмовити.
Після розгляду клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду і відмови у його задоволенні підготовче судове засідання було продовжено.
Прокурор, представники відповідача-1 та відповідача-2 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.
Згідно із ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У зв'язку із виконанням завдань підготовчого провадження, реалізацією учасниками справи процесуальних прав шляхом подачі відповідних заяв по суті справи, відсутністю станом на 29.04.2026 інших заяв та клопотань від учасників справи, слід закрити підготовче провадження і призначити розгляд справи по суті.
Керуючись ст. ст. 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
постановив:
1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без розгляду.
2. Закрити підготовче провадження.
3. Призначити справу до судового розгляду по суті 27 травня 2026 року на 11:30 год.
4. Звернути увагу учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Відповідно до ст. 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
5. Учасники справи можуть подавати документи засобами поштового зв'язку, електронною поштою або через підсистему “Електронний суд».
6. Рекомендувати учасникам справи ознайомлення з матеріалами справи, за наявності такої технічної можливості, здійснювати в дистанційному режимі, шляхом надсилання сканкопій матеріалів судової справи на електронну адресу, зазначену у відповідній заяві, яку подавати через дистанційні засоби зв'язку.
Згідно із ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.
Попередити сторони, що відповідно до ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Суддя І. О. Якушева