пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
про закриття провадження у справі
28 квітня 2026 року Справа № 903/1199/23 (903/1028/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНИВА», с.Банюн, Львівська область
до відповідача: Головного управління ДПС у Волинській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
в межах розгляду справи №903/1199/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веставтотрейд»
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива»
про банкрутство
Суддя Шум М. С.
Секретар с/з Сосновська Ю. П.
Представники сторін:
від позивача: Яртись І. О.
від відповідача: н/з
розпорядник майна: Кушнірук Ю. П.
встановив: ухвалою суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива»; визнано кредиторські вимоги ТОВ «Веставтотрейд» до ТОВ «Еконива» на загальну суму 1536186 грн 24коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 30.05.2024; розпорядником майна ТОВ «Еконива» призначено арбітражного керуючого Кушнірук Юлію Петрівну.
12.12.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Еконива» (№72065).
За результатами розгляду вимог кожного кредитора судом постановлено ухвали від 07.02.2024 та 20.02.2024.
12.12.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Еконива» (№72065).
За результатами розгляду вимог кожного кредитора судом постановлено ухвали від 07.02.2024 та 20.02.2024.
Провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.
03.11.2025 через Електронний суд від представника ТОВ «ЕКОНИВА» надійшла позовна заява товариства до Головного управління ДПС у Волинській області.
Позивач просить суд:
Відстрочити сплату судового збору до набрання рішенням у справі законної сили.
Розгляд даного позову здійснювати в межах справи №903/1199/23 про банкрутство ТОВ «ЕКОНИВА» за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.11.2025 в клопотанні позивача ТОВ «ЕКОНИВА» про відстрочку сплати судового збору до ухвалення рішення відмовлено. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНИВА» до відповідача: Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху. Заявнику запропоновано протягом 10 календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки заяви та подати суду: докази сплати судового збору в сумі 4 844, 80 грн. Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і підлягає поверненню згідно з п.5 ст. 174 ГПК України.
Ухвалою суду від 24.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в підготовчому провадженні призначено в судовому засіданні на 16.12.2025. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
11.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від ГУ ДПС у Волинській області з доказами надіслання позивачеві у справі.
Суд протокольною ухвалою від 16.12.2025 приймає та долучає відзив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 16.12.2025 залучено розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНИВА» (код ЄДРПОУ 43880178) Кобельника Олега Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №473 від 12.03.2013, адреса: вул. Кутова, 4/2, м.Львів) до участі у справі №903/1199/23 (903/1028/25) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Розгляд справи в підготовчому провадженні відкладено на 20.01.2026.
Ухвалою суду від 20.01.2026 продовжено строк підготовчого засідання у справі №903/1199/23(903/1028/25) на тридцять днів, розгляд справи в підготовчому провадженні відкладено на 17.02.2026, учасникам справи до 10.02.2026 запропоновано подати суду пояснення по справі.
17.02.2026 від представника ТОВ «Еконива» надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі №903/1199/23 (903/1028/25).
02.03.2026 від ГУ ДПС у Волинській області надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи з доказами їх надіслання позивачеві. Суд протокольною ухвалою від 03.03.2026 приймає та долучає заперечення до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 03.03.2026 в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконива» адвоката Василюка І. М. від 17.02.2026 про призначення почеркознавчої експертизи у справі №903/1199/23 (903/1028/25) відмовлено, розгляд справи по суті призначено на 31.03.2026 на 10:00 год.
При цьому, на підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 03.03.2026 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 31.03.2026.
Ухвалою суду від 31.03.2026 розгляд справи по суті відкладено на 28.04.2026.
В клопотанні від 27.04.2026 та в судовому засіданні розпорядник майна боржника просить суд здійснити повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №903/1199/23 (903/1028/25). Зазначає про те, що з огляду на отримані документальні відомості щодо предмету спору, виникла необхідність для подання суду доказів, що може бути реалізовано на стадії підготовчого провадження.
В клопотанні від 28.04.2026 представник боржника просить суд відкласти судове засідання на інший час у зв'язку з відрядженням до міста Київ.
Господарський суд, дослідивши усі обставини цієї справи, дійшов висновку, що відповідний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Прийнявши відповідне процесуальне рішення, суд виходить з такого:
Згідно з преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII (далі - КУзПБ) цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.
Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою як найповнішого задоволення в ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
За змістом частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ (у редакції, яка була чинною до 01.01.2025) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя статті 7 КУзПБ).
Пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції, яка була чинною до 01.01.2025) передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що до 01.01.2025 положення ГПК України визначали компетенцію господарських судів на розгляд справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
При цьому, до категорії спорів, які розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство, частиною другою статті 7 КУзПБ було віднесено:
всі майнові спори, стороною в яких є боржник;
спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;
спори про визнання недійсними результатів аукціону;
спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником;
спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно
спори про стягнення заробітної плати;
спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника;
спори щодо інших вимог до боржника.
Верховний Суд в постанові від 11.12.2024 у справі № 640/14829/21, аналізуючи зміст наведених приписів КУзПБ у взаємозв'язку з нормами статті 20 ГПК України (у відповідній редакції), дійшов висновку про те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо. До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду у межах справи про банкрутство спір, стороною в якому є боржник, відносяться також такі умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
У постанові від 11.07.2024 № 810/1842/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що правила визначення юрисдикції суду визначає насамперед процесуальне законодавство, зокрема ГПК України, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - також КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку про те, що провадження у справі про банкрутство підвідомчість спору, який виник після 21 жовтня 2019 року, слід визначати із застосуванням норм статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше, та якими розгляд такого спору віднесено до юрисдикції господарського суду, який здійснює провадження у справі про банкрутство.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 1 листопада 2023 року у справі № 908/129/22, вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб'єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб'єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому такі спори віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
1 січня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» від 19 вересня 2024 року № 3985-IX (далі - Закон № 3985-IX), яким абзац перший частини другої статті 7 викладено в такій редакції:
« 2. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».
Одночасно з цим, Законом № 3985-IX пункт 8 частини першої статті 20 ГПК України викладено в такій редакції:
« 8) справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника».
Порівняльний аналіз внесених законодавцем змін дозволяє дійти висновку, що, починаючи з 01.01.2025, виключено заборону на розгляд господарськими судами в межах справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Крім того, у редакції з 01.01.2025, таку категорію спорів, що розглядаються господарським судом в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність), як «спори щодо інших вимог до боржника», розширено шляхом уточнення про те, що у межах такої категорії спорів можуть розглядатись «у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».
Отже, внесеними змінами не було додатково поширено юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), на розгляд «спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України», а розширено зміст такої категорії спорів як «спори щодо інших вимог до боржника» шляхом уточнення «у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України».
На думку суду, вказані зміни не призвели до іншого тлумачення норм КУзПБ у співвідношенні з нормами процесуальних законів у спірному питанні, ніж застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 листопада 2023 року у справі №908/129/22 та послідовно в інших постановах Верховного Суду (для прикладу, від 05.09.2024 у справі №580/3719/22, від 11.12.2024 у справі № 640/14829/21 тощо), оскільки за наведеного в законі визначення компетенція господарського суду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) щодо спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, поширюється виключно на випадки, коли заявлені у спорі вимоги звернуті до боржника.
Проте, у даній справі судом розглядається спір про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, якими позивачу визначено грошові зобов'язання за результатами здійснення податковим органом владних управлінських функцій - податкового контролю, що не пов'язано із провадженням у справі про банкрутство.
Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №903/1199/23(903/1028/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНИВА» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а саме господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Одночасно, суд роз'яснює позивачу, що відповідний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду.
Керуючись ст. 2, 7 КУзПБ, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Провадження у справі №903/1199/23(903/1028/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОНИВА» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень закрити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвала суду підписана 29.04.2026
Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ