вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Cправа № 902/1520/25
за позовом: Заступника Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил,6, м. Київ, 03049)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (вул. Соборна, 88-А, м. Гнівань, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23310)
про стягнення штрафу на суму 14 766 804,9 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
прокурор: Декалюк Д.Е.
позивача: Балтак Д.О.
відповідача: Романюк І.М.
06.11.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" про стягнення штрафу на суму 14 766 804,90 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 справу № 902/1520/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 10.11.2025 відкрито провадження у справі № 902/1520/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.12.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився прокурор та представник позивача.
Представник відповідача не з'явився, при цьому суд зазначає, що від останнього надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/13256/25 від 09.12.2025), про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на зайнятість в іншому судовому засіданні.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення підготовчого засідання, з огляду на задоволення клопотання представника відповідача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 09.12.2025 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 22.01.2026.
21.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/659/26 від 21.01.2026), який долучений судом до матеріалів справи (а.с. 1-8 Т.2).
За результатами проведеного судового засідання 22.01.2026 суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 24.02.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами проведеного судового засідання 24.02.2026 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 02.04.2026, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Поряд з цим, судове засідання призначене на 02.04.2026 не відбулось в зв'язку із оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області з 14:17-14:55.
Ухвалою суду від 02.04.2026 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 21.04.2026.
03.04.2026 від Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/1280/26 від 09.02.2026), яка долучена судом до матеріалів справи (а.с. 9 - Т4).
На визначену дату судом в судове засіданні 21.04.2026 з'явились прокурор, представник позивача та представник відповідача.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.
21.04.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурором зазначається наступне: між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельний Альянс Монтажпроект» (далі ТОВ “БАМ») було укладено договори про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.02.2023 № № 286/3/23/109, 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115 та 286/3/23/116. Прокурором стверджується, що до даних договорів було укладено додаткові угоди, якими попри відсутність істотних змін обставин і документально підтверджених об'єктивних обставин продовжено строки постачання товарів після закінчення таких строків і фактичного постачання товарів.
Прокурором зазначається, що основними договорами передбачалося здійснення постачання товарів речової служби у строк до 31.05.2023. За договором № 286/3/23/109 ТОВ “БАМ» здійснило постачання товарів упродовж 04.07.2023-04.10.2023. За договорами №№ 286/3/23/113, 286/3/23/114 Постачальник поставив товар 28.12.2023. За договором № 286/3/23/115 ТОВ «БАМ» здійснював постачання товару з 22.06.2023 по 13.09.2023. За договором № 286/3/23/116 відповідачем товар поставлено протягом 13.09.2023-03.10.2023.
Додатковими угодами від 24.11.2023 № 5 до договорів №№ 286/3/23/109, 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115 та 286/3/23/116 строки постачання товарів продовжено до 02.09.2023, додатковими угодами від 27.12.2023 № 6 до договорів № № 286/3/23/109 та 286/3/23/116 - до 01.10.2023, а додатковими угодами від 27.12.2023 № 5 до договорів № № 286/3/23113, 286/3/23114 - до 23.08.2023.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі № 902/44/25, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025, задоволено частково позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міноборони до ТОВ «БАМ» визнано недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 №6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, від 27.12.2023 № 5 до говору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладені між Міноборони та ТОВ «БАМ», стягнуто з TOВ «БАМ» на користь Міноборони 16 211 273, 30 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, 9 433 118, 94 грн штрафу нарахованого за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару понад 30 днів.
Прокурор вказує, що судом встановлено, що між Міноборони та ТОВ «БАМ» 23.02.2023 укладено 5 вказаних вище договорів на постачання товарів речової служби для потреб Збройних Сил України на загальну суму понад 457 млн грн. Строки постачання товарів погоджено до 31.05.2023. Водночас товар поставлено з простроченням, а за договорами № № 286/3/23/113, 286/3/23/114 - ще й не в повному обсязі.
Враховуючи дані обставини, Міноборони направило претензії про сплату штрафних санкцій, нарахованих за прострочення постачання (пеня та штраф у розмірі 7 %) і нездійснення постачання (штраф у розмірі 20 %) товарів.
За доводами прокурора факти, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі № 902/44/25, яке набрало законної сили, щодо правовідносин між Міноборони та ТОВ «БАМ» при укладанні та виконанні умов договорів № № 113, 114 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), мають для суду преюдиційний характер.
Прокурором взазначено, що питання щодо стягнення з ТОВ «БАМ» штрафних санкцій за прострочення постачання непоставленої частини товару вартістю 63 271 932 грн за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/113 та непоставленої частини товару вартістю 112 523 364 грн за договором № 286/3/23/114 за період з 01.06.2023 по 30.11.2023 не вирішено, а отже, інтереси держави в цій частині залишились незахищеними, що і стало підставою позову про стягнення з відповідача 14 766,804 90 грн пені за прострочку постачання за договорами.
Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де вказав, що у діях відповідача відсутня недобросовісна поведінка та вина, оскільки вчасна поставка товару позивачу не залежала напряму від волі відповідача, останній повідомляв позивача про виникнення обставин непереборної сили, зумовили прострочення виконання поставки товарів та в подальшому звернувся до Регіональної Торгово - промислової палати за отримання документу про засвідчення існування заявлених обставин. Невчасне виконання контракту із Міністерством оборони України зумовлено невиконанням своїх зобов'язань контрагентами - виробниками товарів через обставини непереборної сили та інші об'єктивні обставини, а саме компанія “UZUNKOPRU TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Турецька Республіка) відповідно до умов зовнішньоекономічного договору № 230103В (з якою співпрацював відповідач), отримавши заявку ТОВ “БАМ» на початок постачання товарів, повідомила про неможливість виконання умов контракту через землетруси, у зв'язку з якими виробники та постачальники тканин та комплектуючих, необхідних для роботи, втратили можливості до їх постачання.
Відповідачем пояснено, що враховуючи специфіку пошиття товарів, їх обсяг та невелику вартість вказаного виробу відповідачу довгий час не вдавалось знайти виробника, та у результаті проведених пошуків лише 17.03.2023 між відповідачем та компанією OZMAN було підписано контракт купівлі-продажу № 20230317В із специфікацією, відповідно до якої товариство зобов'язалось поставити відповідний товар. 21.03.2023 укладено контракт купівлі-продажу № 21032023BD з компанією DEXXON із специфікацією, відповідно до якої товариство зобов'язалось поставити відповідний товар.
Однак, компанії OZMAN, DEXXON не змогли вчасно виконати контракти, оскільки наслідки землетрусів мали відкладальний характер (аварії на виробничих лініях, затримки виробництва товару тощо), що підтверджується листами компаній та відповідними висновками торгово-промислових палат.
Тому, відповідач вважає, що з його сторони відсутня недобросовісна поведінка та вина, оскільки вчасна поставка товару позивачу не залежала напряму від волі відповідача.
Поряд з цим, зазначає, про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. На підставу для представництва інтересів держави у суді прокурор визначив те, що МОУ не вживає заходів з метою стягнення коштів за прострочення виконання контрактів. Разом з тим, це не відповідає дійсності, оскільки Міністерство оборони України заявило аналогічні вимоги з приводу нарахування та стягнення пені по даним договорам за 6 місяців, що є предметом розгляду у справах № 902/182/25 та № 902/183/25, що перебувають у провадженні Господарського суду Вінницької області.
Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про необхідність істотного зменшення штрафних санкцій.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: ТОВ “БАМ» надіслало т.о. директору департаменту закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Федорчуку Я.І. комерційну пропозицію від 31.01.2023 № 31-01-23, у якій пропонувало здійснити постачання, зокрема: 100 тис. сорочок бойових, тип 4, вид 3 (позиція № 12 у пропозиції); 75 тис. штанів костюма літнього польового з усіх типів тканин (позиція № 6 у пропозиції); 100 тис. костюмів літніх польових із тканини типу 4, класу 7 (без нарукавних знаків “Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30 х 45 мм) (позиція № 5 у пропозиції); 60 тис. сорочок-поло, вид 1 (позиція № 11 у пропозиції); 70 тис. курток костюма утеплювача, вид 2 (позиція № 7 у пропозиції).
Постачальником в даній комерційній пропозиції було повідомлено, що останній готовий поставити зазначені товари речової служби у строк до 30.04.2023.
Протоколом робочої зустрічі з ТОВ “Будівельний Альянс Монтажпроект» щодо закупівлі речового майна для потреб ЗСУ на 2023 від 03.02.2023 визначено, що Постачальник пропонує здійснити постачання вказаного речового майна (позиції № № 12, 6, 5, 11, 7 у таблиці, наведеній у протоколі), зокрема, у строк до 30.04.2023.
Також, вирішено проінформувати ТОВ “БАМ» про прийняте рішення після проведення робочих зустрічей із усіма постачальниками, що надали свої комерційні пропозиції.
Судом встановлено, що 23.02.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (постачальник) укладено договори про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/113; № 286/3/23/114 (далі - договори).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 286/3/23/113 предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового тип 4, клас 7) - (далі - товар).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 286/3/23/114 предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків “Державний прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45 мм) - (далі - товар).
За умовами пункту 1.2. договорів постачальник зобов'язується у 2023 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Пунктом 1.3. договору №286/3/23/113 сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 31.05.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 75 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 831,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 62 373 750,00; ціна товару з ПДВ - 74 848 500,00.
Пунктом 1.3. договору № 286/3/23/114 сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків “Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 31.05.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 100 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахую. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 1 665,00; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та транспортних витрат (без ПДВ) - 166 500 000,00; ціна товару з ПДВ - 199 800 000,00.
Згідно з пунктом 2.1. договорів постачальник гарантує відповідність товару вимогам замовника та медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини згідно з чинним законодавством України протягом всього гарантійного строку експлуатації та зберігання, відповідно до умов нормативної або/та технічної документації на товар та діючих нормативно-правових актів, при дотриманні споживачем умов та правил експлуатації та зберігання товару.
Гарантійні строки на товар встановлені у нормативній або технічній документації на товар, що постачається, повинен відповідати вимогам нормативної або/та технічної документації.
Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативній або/та технічній документації на товар прийманню не підлягає.
Приймальний контроль товару за якістю здійснюється представниками Центрального управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України (далі - представник Центрального управління) у місцях його здачі на об'єднаних центрах забезпечення.
Відповідно до пункту 3.1. договору №286/3/23/113 ціна цього договору становить: 74 848 500,00 (сімдесят чотири мільйони вісімсот сорок вісім тисяч тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 12 474 750 (дванадцять мільйонів чотириста сімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят) 00 грн. 00 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 3.1. договору №286/3/23/114 ціна цього договору становить: 199 800 000,00 (сто дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот тисяч) , у тому числі ПДВ 33 300 000 (тридцять три мільйони триста тисяч) 00 грн. 00 коп. (за загальним фондом).
Згідно з пунктом 5.1. договорів товар постачається на умовах DDР - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс» у редакції 2020 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.
За умовами пункту 5.2. договорів строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п. 1.3.).
Відповідно до пункту 5.3. договорів місцем поставки товару (партій товару) є одержувачі замовника об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 та додаток 2), згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Згідно з пунктом 5.5. договорів товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього договору. При формуванні кожної партії товару, допускається не витримувати пропорційність за розмірами встановленими ростовкою Міністерства оборони України, але з гарантованим подальшим дотриманням ростовки за розмірами сумарно за усіма партіями.
За умовами пункту 5.9. договорів датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року № 375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329.
Відповідно до пункту 7.1. договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно з пунктом 7.2. договорів у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.
Пунктом 7.3.2. договорів сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.
Договори набирають чинності з дати їх підписання сторонами і діють до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 11.1. договору).
Відповідно до пункту 12.1. договорів зміни та доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 13.1. договорів невід'ємною частиною договору є: 1. рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією; 2. ростовка Міністерства оборони України за специфікацією; 3. калькуляція на товар ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект".
Договори, додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скраплені печатками сторін.
Також між сторонами було укладено ряд додаткових угод до зазначених договорів, а саме:
До договору №286/3/23/113 від 23.02.2023 було укладено ряд додаткових угод, а саме зокрема додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023 за умовами яких сторонами вносились зміни до розділу 14 договору у частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін, специфікації до договору, рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією.
Додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 на підставі пункту 12.1 розділу XII “Додаткові умови» Договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, Висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 12.12.2023 № 23/12/528 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/113 від 23.02.2023, листа Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ» від 19.12.2023 №19-12-23-2 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 21.12.2023 № 370/6/4/5760 Сторони домовилися: пунктом 1.3. до договору №286/3/23/113 викласти в наступній редакції: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 23.08.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 75 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 831,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 62 373 750,00; ціна товару з ПДВ - 74 848 500,00.
Тобто, виконання договірних зобов'язань за договором № 286/3/23/113 від 23.02.2023 продовжено додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 до 23.08.2023, тоді як основним договором було погоджено строк до 31.05.2025.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 11 600 штук на суму 11 576 568,00 грн поставлений 28.12.2023; товар в кількості 63 400 штук на суму 63 271 932,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7).
Однак, до договору №286/3/23/114 від 23.02.2023 було укладено ряд додаткових угод зокрема додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023 за умовами яких сторонами вносились зміни до розділу 14 договору у частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін, специфікації до договору, рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією.
Додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 на підставі пункту 12.1 розділу XII “Додаткові умови» Договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, Висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 12.12.2023 № 23/12/529 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/114 від 23.02.2023, листа Товариства з обмеженою відповідальністю “БАМ» від 19.12.2023 №19-12-23-1 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 21.12.2023 № 370/6/4/5760 Сторони домовилися: пунктом 1.3. до договору №286/3/23/114 викласти в наступній редакції: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків “Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 23.08.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 100 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 1 665,00; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вантажних робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 166 500 000,00; ціна товару з ПДВ - 199 800 000,0.
Таким чином, виконання договірних зобов'язань за договором № 286/3/23/114 від 23.02.2023 продовжено додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 до 23.08.2023, тоді як основним договором було погоджено строк до 31.05.2025.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 43 682 комплектів на суму 87 276 636,00 поставлений 28.12.2023; товар в кількості 56 318 комплектів на суму 112 523 364,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків “Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків “Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм).
Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/44/25 за позовом Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" про визнання додаткових угод недійсними до договорів № № 286/3/23/109, 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115 та 286/3/23/116 та стягнення 86 447 843,67 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі № 902/44/25, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025, задоволено частково позовну заяву заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міноборони до ТОВ «БАМ» визнано недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 №6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, від 27.12.2023 № 5 до говору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладені між Міноборони та ТОВ «БАМ», стягнуто з TOВ «БАМ» на користь Міноборони 16 211 273, 30 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, 9 433 118, 94 грн штрафу нарахованого за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару понад 30 днів.
Рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції залишені без змін за наслідками касаційного перегляду справи, у відповідності до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.01.2026 у справі № 902/44/25.
Прокурором вказується, що факти встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі № 902/44/25, яке набрало законної сили, щодо правовідносин між Міноборони та ТОВ «БАМ» при укладанні та виконанні умов договорів № № 286/3/23/113, 286/3/23/114 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), мають для суду преюдиційний характер.
Прокурором в позові зазначається, що питання щодо стягнення з ТОВ «БАМ» штрафних санкцій за прострочення постачання непоставленої частини товару вартістю 63 271 932 грн за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/113 та непоставленої частини товару вартістю 112 523 364 грн за договором № 286/3/23/114 за період з 01.06.2023 по 30.11.2023 не вирішено, а отже, інтереси держави в цій частині залишились незахищеними, що і стало підставою позову про стягнення з відповідача 14 766 804 90 грн пені за прострочку постачання за договорами.
За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Щодо представництва інтересів держави.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).
Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Судом встановлено, що в цьому випадку Міністерство оборони України як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, необхідного захисту не здійснює.
Так, Офіс Генерального прокурора листом від 22.08.2025 № 11/3/1-10754-25 повідомив Міноборони про порушення інтересів держави в оборонній сфері внаслідок невиконання, зокрема, ТОВ «БАМ» обов'язків із постачання речового майна (одягу) за спірними договорами. Також витребувано відомості щодо звернення оборонного відомства з позовом про стягнення штрафних санкцій унаслідок неналежного виконання договірних умов.
У цьому листі Офіс Генерального прокурора також звертав увагу замовника на те що, незважаючи на вирішення Господарським судом Вінницької області справи № 902/44/25 про стягнення штрафних санкцій на користь Міністерства оборони України за неналежне виконання ТОВ «БАМ» договорів, інтереси держави в частині невиконання договорів № 286/23/113 та № 286/23/114 залишаються незахищеними. Так як рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі № 902/44/25 визнано недійсними додаткові угоди від 27.12.2023 № 5 до договорів від 23.02.2023 № 286/23/113 та № 286/23/114, якими продовжено строк постачання товарів до 23.08.2023, стягненню з ТОВ БАМ» підлягають штрафні санкції за прострочення постачання непоставлених частин товарів за договорами №№ 286/23/113 та № 286/23/114 також за період з 01.06.2023 по 23.08.2023. Водночас Міністерство оборони України позови про стягнення з постачальника штрафних санкцій за прострочення постачання непоставлених частин товарів за договорами № 286/23/113 та № 286/23/114 за період з 01.06.2023 по 23.08.2023 не пред'явило.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.
Таким чином, незалежно від причин не звернення Міноборони до суду, цей факт свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень щодо захисту інтересів держави.
Отже, у цьому випадку органом, уповноваженим державою на захист її інтересів (Міноборони), допущено нездійснення такого захисту не пред'явлено до суду позов про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договорами № 286/23/113 та № 286/23/114 (зокрема, за прострочення первісно встановлених договорами строків постачання непоставлених частин товарів речової служби).
Судом взято до уваги доводами Прокурора, що вжиті Замовником заходи (пред'явлення позовних заяв до ТОВ «БАМ» про стягнення штрафних санкцій (справи № № 902/182/25 та 902/183/25) є неналежними, оскільки, попри наявність правових підстав, не забезпечили захист порушених інтересів держави повною мірою.
Унаслідок нездійснення та неналежного здійснення зазначеним органом захисту інтереси держави залишаються незахищеними.
У зв'язку із цим у Прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Тож наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міноборони шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується наявним порушенням інтересів держави в оборонній і бюджетній сферах, адже неналежне виконання спірних договорів не спрямовано на забезпечення обороноздатності України (а тим паче на її зміцнення) в умовах воєнного стану з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього.
Водночас указаний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Міноборони, будучи поінформованим про існування такого порушення, не здійснює належного захисту інтересів держави.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.?
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
На виконання положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Офісом Генерального прокурора повідомлено позивача про прийняття прокуратурою рішення звернутися до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.
Отже, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами ГПК України.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Суд зауважує, що Прокурором було дотримано порядок пред'явлення позову в інтересах держави, а отже, у суду наявні підстави для дослідження питання наявності підстав для стягнення штрафних санкцій.
Предметом розгляду справи є стягнення пені у сумі 14 766 804,9 грн на підставі п. 7.2, п.7.3.2 договорів № 286/3/23/113 та № 286/3/23/114 за порушення їх умов щодо строків постачання товарів.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які “не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір “під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (Постанова ОП КЦС ВС від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц).
Суд враховує, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 19.06.2025 у справі №902/44/25 за позовом Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" про визнання додаткових угод недійсними до договорів № № 286/3/23/109, 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115 та 286/3/23/116 та стягнення 86 447 843,67 грн штрафу встановлені обставини щодо неправомірного продовження строків постачання товарів. Дане рішення набрало законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Водночас відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) суд дійшов висновку про те, що частиною п'ятою статті 82 ЦПК України (частиною п'ятою статті 75 ГПК України) передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи судовим рішенням в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути в загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З огляду на приписи цих процесуальних норм особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі.
При цьому суд касаційної інстанції зазначав, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. Таким чином, преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 756/2484/19 (провадження № 61-12022св22)).
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18), від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 (провадження № 12-75гс21)).
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що судами у справі № 902/44/25 встановлені обставини щодо неправомірного продовження строків постачання товарів за спірними договорами, які є предметом розгляду у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та визначене прокурором у позові вбачається, що встановлені обставини щодо неправомірного продовження строків постачання товарів і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду, щодо стягнення пені за прострочений період.
Так, за змістом договорів № № 286/3/23/113, 286/3/23/114 (у редакціях до внесення змін оспорюваними додатковими угодами) передбачалися зобов'язання ТОВ «ВАМ» здійснити постачання товарів речової служби для потреб Збройних Сил України у строк до 31.05.2023 (включно).
Натомість, як слідує з матеріалів справи Постачальник усупереч вимогам договорів не здійснив постачання 63 400 одиниць товару за договором № 286/3/23/113 та не здійснив постачання 56 318 одиниці товару за договором № 286/3/23/114.
Так, як уже встановлено судом на виконання умов договору № 286/3/23/113 товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 11 600 штук на суму 11 576 568,00 грн поставлений 28.12.2023; товар в кількості 63 400 штук на суму 63 271 932,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7).
На виконання умов договору 286/3/23/114 від 23.02.2023 - товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 43 682 комплектів на суму 87 276 636,00 поставлений 28.12.2023; товар в кількості 56 318 комплектів на суму 112 523 364,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків “Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків “Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм).
Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. Договору.
Види порушень та санкції за них установлені Договором:
За порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості Товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додаткового стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості несвоєчасно поставленого Товару (п. 7.3.2. договору).
У разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору Постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від суми договору (п.3.7.8. договору).
Щодо заявленої до стягнення пені за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/113 в розмірі 5 314 842, 29 грн та за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/114 в розмірі 9 451 962,58 грн суд дійшов висновку про задоволення даних вимог з огляду на наступне.
Суд зазначає, що з врахуванням встановлених обставини кінцевий строк постачання товару за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/113 є дата 31.05.2023, при чому фактична дата постачання є 23.08.2023 з вартістю непоставленого товару - 63 271 932,00 грн, тобто кількість днів прострочення - 84, період з 01.06.2023 по 23.08.2023.
Сума пені за прострочення постачання непоставленої частини товару за період з 01.06.2023 по 23.08.2023 на суму 63 271 932, 00 грн складає 5 314 842, 29 грн.
Суд здійснивши перевірку правильності нарахування пені не виявив помилок.
Строк постачання товару за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/114 є дата 31.05.2023, фактична дата постачання товару є 23.08.2023, з вартістю непоставленого товару - 112 523 364 грн, кількість днів прострочення - 84.
Сума пені за прострочення постачання непоставленої частини товару за період з 01.06.2023 по 23.08.2023 складає 9 451 962,58 гривні.
Суд здійснивши перевірку правильності нарахування пені не виявив помилок.
При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення пені, з урахуванням заяви відповідача про її надмірний розмір та необхідність зменшення, суд враховує наступне.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.
Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- обсяг товарів які мав поставити відповідач є незначним у порівнянні із загальним обсягом закупівель таких же товарів;
- незначний строк прострочення поставки товару;
- нарахування інших санкцій у значному розмірі за договорами.
Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 50%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання товару, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Підсумовуючи суд доходить висновку про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача 7 383 402,43 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за договорами №113 та №114. В решті задоволених вимог суд відмовляє.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин дійшов висновків про те, що позов підлягає задоволенню частково з мотивів викладених вище.
На підставі вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача з врахуванням часткового задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельний Альянс Монтажпроект» (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, 88-А; код ЄДРПОУ 42297001) на користь Міністерства оборони України (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 7 383 402,43 грн пені.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельний Альянс Монтажпроект» (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, 88-А; код ЄДРПОУ 42297001) на користь Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) 221 502,07 грн витрат зі сплати судового збору.
4. В решті позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронного кабінету ЄСІТС.
Повне рішення складено 30 квітня 2026 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи