29.04.2026 м.Дніпро справа № 904/4415/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Віннікова С.В., (доповідач)
суддів: Левшиної Г.В., Андрейчука Л.В.,
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Братцева Н.С.;
від відповідача: Каціонова О.В.;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Південно-Східної митниці на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 (повний текст складено 23.01.2026), суддя Татарчук В.О.
у справі №904/4415/25
за позовом Приватного підприємства "Планета-2000"
до Південно-Східної митниці
про стягнення збитків, заподіяних протиправними діями,
Короткий зміст позовних вимог
Приватне підприємство "Планета-2000" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Південно-Східної митниці (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 21.10.2025) про стягнення збитків, заподіяних протиправними діями, в загальному розмірі 4037364,19грн, що складаються з вартості понаднормового простою тягача АЕ 7689 ТК з бочкою, що належить ФОП Гутовському В.Д., що був задіяний у перевезенні вантажу позивача на підставі договору міжнародного перевезення вантажу №10012023 від 10.01.2023, з врахуванням заявки на організацію міжнародного перевезення від 07.08.2023 до договору міжнародного перевезення вантажу №10012023 від 10.01.2023 (простій тягача АЕ 7689 ТК з бочкою за період з 31.08.2023 по 10.10.2023 та простій бочки без тягача за період з 31.08.2023 по 31.01.2025) у розмірі 3504364,19грн, та вартості послуг, наданих позивачу ТОВ "Вантажний митний комплекс", із розміщення автотранспорту позивача у зоні митного контролю (м. Кам'янське), на підставі договору №18108-23 від 18.08.2023, за період з 31.08.2023 по 31.01.2025 у розмірі 533000,00грн. Судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу просив покласти на відповідача.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі №904/4415/25 позовні вимоги Приватного підприємства "Планета-2000" до Південно-Східної митниці (з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову від 27.11.2025) про стягнення збитків у загальному розмірі 4037364,19 грн, що складаються з вартості простою у період з 17.08.2023 по 30.01.2025 транспортних засобів ФОП Гутовського В.Д. з товаром позивача, розчинником "Епсилон", був придбаний ПП "Планета-2000" на підставі контракту №80811 від 11.08.2022, що був укладений між компанією STACROLOFT INC.OU та Приватним підприємством "Планета-2000", послуги з перевезення якого на підставі договору міжнародного перевезення вантажу №10012023 від 10.01.2023, з врахуванням заявки на організацію міжнародного перевезення від 07.08.2023 до договору міжнародного перевезення вантажу №10012023 від 10.01.2023, надавав ФОП Гутовський В.Д., а саме у період з 17.08.2023 по 10.10.2023 відбувся простій тягача DAF FT XF 105.460, держ. № НОМЕР_1 та напівпричепа STOKOTA 33-4V-ALU держ. №АЕ8246XF, а у період з 10.10.2023 по 30.01.2025 відбувся простій тягача DAF FT 95 держ. № НОМЕР_2 та напівпричепа Schwarzmueller держ. № НОМЕР_3 , у який 10.10.2023 було перевантажено товар позивача, розчинник "Епсилон", що був придбаний ПП "Планета-2000" на підставі контракту №80811 від 11.08.2022 у розмірі 3504364,19грн, та вартості послуг, наданих позивачу ТОВ "Вантажний митний комплекс", із розміщення автотранспорту позивача у зоні митного контролю (м. Кам'янське), на підставі договору №18108-23 від 18.08.2023, за період з 18.08.2023 по 30.01.2025 на загальну суму 533000,00грн задоволені у повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням суду, 12.02.2026 через систему “Електронний суд» Південно-Східна митниця звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13 січня 2026 року у справі № 904/4415/25 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача за ст. 1173 ЦК України та позицією Великої Палати ВС у справі №910/23967/16 шкода, завдана органом державної влади, відшкодовується державою Україна за рахунок бюджету, а не безпосередньо органом за рахунок коштів на його утримання, проте ДКСУ до участі у справі залучена не була.
Судом першої інстанції не встановлено повного складу цивільного правопорушення, оскільки сам факт скасування класифікаційних рішень Митниці не свідчить про протиправність дій її посадових осіб, які діяли в межах повноважень за ст. 357 МКУ, скасування акта в суді є наслідком різного тлумачення норм, а не ознакою свавільності (справа №335/6977/22).
Наявність та розмір шкоди позивачем не доведені, оскільки надані рахунки та акти не містять ідентифікаційних ознак ТЗ (номерів тягача чи бочки), а платіжні інструкції на 108 000 грн не корелюють із заявленою сумою у 3,5 млн грн та посилаються на простій у період, коли товар уже був розмитнений. Крім того, відсутній причинний зв'язок, оскільки позивач не скористався правом випуску товару за тимчасовою декларацією згідно зі ст. 260 МКУ після 28.08.2023, обравши на власний ризик простій на приватному терміналі замість сплати платежів та подальшого їх повернення за ст. 301 МКУ.
На підставі викладеного, скаржник просить поновити строк на оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
29.04.2026 через підсистему "Елеткроний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу яким просить визнати поважними причини пропуску строку для подання відзиву та поновити його. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 по справі №904/4415/25 просить залишити без змін.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання відзиву відповідач посилається на об'єктивну неможливість підготовки документа вчасно, яким є тривала відсутність електроенергії у м. Дніпро, що є загальновідомим фактом. Зокрема, зазначає, що за місцем роботи адвоката світло було наявне лише по 3- 4 години на добу, що критично обмежило можливість використання технічних засобів для формування відзиву та його подання через систему «Електронний суд» у встановлений 10-денний термін.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відзиву, з огляду на зазначене, апеляційний господарський суд вважає причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву поважними та визнає за можливе з метою надання сторонам можливості реалізації своїх процесуальних прав поновити пропущений строк.
Відтак, позивач у відзиві зазначає, що вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Щодо тверджень відповідача про обрання неефективного способу захисту та необхідність залучення органів Казначейства, позивач зазначає, що згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду (справи №920/715/17, №910/23967/16), належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої державним органом, є держава в особі саме того органу, чиїми діями завдано збитків, а зазначення конкретних рахунків чи казначейських установ у рішенні не є обов'язковим.
Факт протиправності дій та рішень Митниці щодо класифікації товару «Розчинник Епсілон» встановлено рішеннями судів у справах №160/24963/23 та №160/11685/24, які набрали законної сили та є преюдиційними відповідно до ст. 75 ГПК України. Внаслідок незаконного утримання товару протягом 17 місяців (з 17.08.2023 по 30.01.2025), що завершилося розмитненням лише на виконання судового рішення, позивач зазнав реальних збитків у сумі 533 000,00 грн за послуги з розміщення автотранспорту в зоні митного контролю ТОВ «ВМК» та заборгованості за простій перед перевізником ФОП Гутовський В.Д. Витрати підтверджені договорами, актами виконаних робіт, рахунками та платіжними інструкціями. Доводи скаржника про добровільність розміщення товару на складі спростовуються тим, що відповідач неодноразово відмовляв у митному оформленні за законним кодом УКТЗЕД, змушуючи до повторних експертиз та ігноруючи висновки судів.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.
Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. Клопотання про поновлення пропущеного строку обґрунтовується тим, що Митницею, в межах встановленого процесуального строку, на рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2026 поновлено Південно-Східній митниці строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі № 904/4415/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південно-Східної митниці на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 по справі № 904/4415/25. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 справі №904/4415/25 за позовом Приватного підприємства "Планета-2000" до Південно-Східної митниці про стягнення збитків, заподіяних протиправними діями на час розгляду даної апеляційної скарги. Розгляд справи № 904/4415/25 призначити у судовому засіданні на 29.04.2026.
У судове засідання 29.04.2026 з'явився представник позивача та відповідача. Відповідач (скаржник), підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, позивач проти задоволення скарги заперечив.
У судовому засіданні 29.04.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Встановлені судом обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2022 між компанією STACROLOFT INC.OU (продавець) та Приватним підприємством "Планета-2000" (покупець) укладено контракт №80811.
Відповідно до пункту 1.1 контракту №80811 від 11.08.2022 продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, продукти нафтохімії, а також інші продукти, у подальшому "товар", у порядку та на умовах, визначених цим контрактом та додатками до нього.
Згідно з пунктом 1 додатку №3 від 07.08.2023 до контракту №80811 від 11.08.2022, укладеному між компанією STACROLOFT INC.OU (продавець) та Приватним підприємством "Планета-2000" (покупець) продавець продає, а покупець купує 13.240 +/- 10% метричних тон розчинника "Епсілон" за ціною 1137євро. Ціна сформована на умовах DAP Виноградівка (Інкотермс-2020).
10.01.2023 між Фізичною особою-підприємцем Гутовським Володимиром Дмитровичем (далі - перевізник) та Приватним підприємством "Планета-2000" (далі - позивач, замовник) було укладено договір міжнародного перевезення вантажу №10012023 (далі - договір).
Згідно з пунктом 2.1 договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажним автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.
У пункті 3.5 договору сторони передбачили, що найменування, кількість вантажу або маса (вага), напрями, маршрут, відстані перевезення, вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджуються сторонами в заявках на перевезення (надалі-заявки) до цього договору, які подаються у письмовій або усній формі. Письмова заявка може бути відіслана з кур'єром, поштою, факсом або з використанням засобів електронного зв'язку. Усна заявка передається телефоном, як разова заявка.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Укладання цього договору підтверджується складанням перевізного документа відповідно до вимог чинного законодавства в Україні, тобто акта виконаних робіт (пункт 10.1 договору).
Приписами пункту 10.2 договору встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору та закінчується 31.12.2023, але в будь-якому випадку до його повного виконання. Якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не попередить іншу сторону про свій намір припинити дію договору, договір автоматично пролонгується на кожний наступний 1 (один) рік.
На виконання умов договору міжнародного перевезення вантажу №10012023 від 10.01.2023 позивачем було надіслано на адресу Фізичної особи-підприємця Гутовського Володимира Дмитровича заявку №07/08-01 від 07.08.2023 (а.с. 96 том 1), у якій позивач просив надати під навантаження автомобіль-цистерну обсягом до 22000л для перевезення товару у міжнародному сполученні.
Для конкретизації умов договору перевезення між позивачем та перевізником 07.08.2023 було також підписано заявку на організацію міжнародного перевезення вантажу, у якій зокрема погоджено маршрут, транспортний засіб, строки, вартість перевезення тощо (а.с. 97 том 1).
На підставі товаросупровідних документів - інвойсу від 14.08.2023 №1, автотранспортної накладної CMR від 15.08.2023 №425265, поставлено товар - "Розчинник "Епсілон", загальною вагою брутто 13240кг, вартістю 15053,88Євро.
15.08.2023 позивачем була подана попередня декларація 23UA1100913549U0.
17.08.2023 позивачем була подана декларація 23UA110020003604U9.001, після якої спрацювала система ризиків, у зв'язку з чим, відповідачем було прийняте рішення про відбір зразків.
17.08.2023 також був проведений відбір проб, з метою визначення хімічних та фізичних якостей товару, визначення наявності речовин, які зазначені у ПКМУ №770 від 06.05.2000, та через 12 діб був виданий Висновок №142000-3700-0332 Державної митної служби України Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (надалі - Дніпропетровське управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби ) від 28.08.23 (надалі - Висновок № 142000-3700-0332).
Відповідно до наведеного Висновку (розділ 12) Дніпропетровське управління експертиз та досліджень СЛЕД Держмитслужби зазначило, що за показником “Масова частка багатоатомних спиртів» надана проба не відповідає ТУ-0002-2022, а визначений відсотковий вміст компонентів суперечить опису товару у графі 31 МД.
31.08.2023 позивачем була подана митна декларація 23UA110020003877U2.
Відповідно до повідомлення до митної декларації N 23UA110020003877U2 від 31.08.23 ПП “Планета-2000» надало додаткову інформацію щодо сфери використання розчинника “Епсілон», а саме лист №04/09-01 від 04.09.2023 до якого долучено договір поставки від 01.09.2019 №010619, копію гарантійного листа ПП “Планета-2000» від 16.08.2023 та зазначено, що згідно з повідомленням до митної декларації №23UA110020003877U2 від 31.08.2023 розчинник “Епсілон» буде реалізовано найбільшому вітчизняному виробнику лакофарбової продукції ТОВ “Кіровоградпостач», який в свою чергу використовує розчинник “Епсілон», у якості сировини для власного виробництва.
31.08.2023 для вирішення питання щодо правильності класифікації заявлених у вказаній вище митній декларації товарів до відділу класифікації товарів управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Дніпровської митниці було направлено запит №23UA11002000387702.
31.08.2023 позивачем було отримано Картку відмови UA110020/2023/000175 в прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товару Головним державним інспектором Кондріковим В.В. Дніпровської митниці.
Позивач не погодившись із рішенням відповідача щодо класифікації товару від 06.09.2023 №23UA11000000069-КТ, звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровської митниці, оскільки вважав, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень чинного законодавства України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі №160/24963/23 позов Приватного підприємства “Планета-2000» (надалі - ПП “Планета-2000», позивач) до Дніпровської митниці (надалі - Дніпровська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації задоволено повністю.
Третім апеляційним адміністративним судом 07.03.2024 було винесено постанову, якою рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі №160/24963/23 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дніпровської митниці без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 по справі №160/24963/23 набуло законної сили 19.03.2024, у зв'язку з чим позивачем було подано митну декларацію №24UA110020001024U9 для розмитнення товару за кодом 3814009090.
Як зазначає позивач, замість виконання зазначених вище рішень судів двох інстанцій по справі №160/24963/23, посадові особи відповідача відмовились від випуску товару позивача за кодом 3814009090, який знаходився на митному посту “Кам'янське», та зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч вимогам Митного кодексу України змушували ПП “Планета-2000» пройти повторну процедуру відбору зразків, що не передбачено жодним нормативно-правовим актом, отже протиправність і незаконність дій відповідача продовжилась.
26.03.2024 посадові особи Дніпровської митниці самостійно за відсутності представників позивача повторно відібрали проби з товару позивача, який вже 8 місяців залишався нерозмитненим.
24.04.2024 відповідачем було прийнято рішення щодо класифікації товару №24UA11000000020-КТ, відповідно до якого заявлений позивачем товар класифіковано відповідачем в товарній підкатегорії 3811190000 згідно УКТЗЕД, а не як заявлений позивачем код товару 3814009090.
На підставі прийнятого 24.04.2024 відповідачем рішення щодо класифікації товару №24UA11000000020-КТ, митним органом також була прийнята Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110020/2024/000077, у якій було зазначено, що позивачу потрібно подати нову ЕМД з урахуванням рішення відповідача щодо класифікації товару №24UA11000000020-КТ від 24.04.2024.
Незгода з рішенням відповідача щодо класифікації товару №24UA11000000020-КТ від 24.04.2024 та Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110020/2024/000077 і стала підставою для повторного звернення позивача до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
У подальшому рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі № 160/11685/24 від 27.09.2024 позов ПП “Планета-2000» до Дніпровської митниці задоволено у повному обсязі, а саме:
Визнано протиправним та скасовано рішення щодо класифікації товару від 24.04.2024 №24UА11000000020-КТ, прийняте Дніпровською митницею.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА110020/2024/000077, що була прийнята Дніпровською митницею за результатами перевірки митної декларації 24UА110020001024U9 від 19.03.2024, поданої до Дніпровської митниці Приватним підприємством “Планета-2000».
Зобов'язано Дніпровську митницю здійснити розмитнення товару за митною декларацією 24UА110020001024U9 від 19.03.2024, поданою Приватним підприємством “Планета-2000» згідно УКТ ЗЕД 3814009090, зазначеним Приватним підприємством “Планета-2000» у графі 31 у митній декларації 24UА110020001024U9 від 19.03.2024.
Зазначене рішення залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 по справі №160/11685/24.
Позивач вказує, що внаслідок незаконних рішень митного органу щодо визначення (зміни) митних кодів імпортованих товарів та відмови в їх розмитненні позивачу довелось вивантажувати товар на митному складі, зберігати його на цьому складі протягом періоду часу, впродовж якого тривала процедура оскарження рішень митного органу, і в подальшому нести додаткові витрати на оплату за простій транспортних засобів у розмірі 3504364,19грн та за розміщення транспортних засобів у зоні митного контролю у розмірі 533000,00грн.
На підтвердження понесення заявлених до стягнення збитків позивач зазначає, що перевізник виконав умови договору перевезення у повному обсязі та здійснив перевезення товару позивача, що підтверджується CMR №425265 (а.с. 56 том 1), однак внаслідок протиправних дій відповідача, що полягали у нерозмитненні зазначеного товару, позивачем був допущений простій автомобілю тягача НОМЕР_1 , н/причіп-цистерна НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 , оскільки відповідач не дозволяв вивозити товар з території митного посту.
У подальшому, між позивачем та перевізником були підписані наступні акти виконаних робіт-послуг до договору перевезення, у яких були зафіксовані строки та вартість простою тягача з бочкою та бочки без тягача на загальну суму 3504364,19грн, а саме:
- №14-1 від 10.10.2023 на суму 415613,16грн;
- №4 від 15.04.2024 на суму 1177196,79грн;
- №35 від 17.12.2024 на суму 1623667,52грн;
- №06 від 31.01.2025 на суму 287886,72грн (а.с. 98-101 том 1).
Перевізник надіслав на адресу позивача наступні рахунки для оплати за договором перевезення за простій тягача з бочкою та бочки без тягача, із зазначенням у кожному рахунку періоду простою та вартості простою на загальну суму 3504364,19грн, а саме:
- рахунок №14-1 від 10.10.2023 на суму 415613,16грн;
- рахунок №4 від 15.04.2024 на суму 1177196,79грн;
- рахунок №35 від 17.12.2024 на суму 1623667,52грн;
- рахунок №06 від 31.01.2025 на суму 287886,72грн (а.с. 102-105 том 1).
Позивачем була здійснена часткова оплата за надані послуги за договором, що підтверджується платіжними інструкціями №388 від 30.10.2023 на суму 34000,00грн, №396 від 07.11.2023 на суму 34000,00грн та №184 від 31.07.2025 на суму 40000,00грн (а.с. 112-114 том 1).
У подальшому на адресу позивача від перевізника надійшла претензія від 17.02.2025 на суму 3504364,19грн, у якій перевізник вимагав сплатити заборгованість за договором (а.с. 106-108 том 1).
10.03.2025 позивач надав перевізнику відповідь на претензію від 17.02.2025, в якій серед іншого зазначив, що внаслідок незаконних та протиправних дій Дніпровської митниці, яка з серпня 2023 року по січень 2025 року протиправно не здійснювала розмитнення товару Приватного підприємства "Планета-2000", що перебував у зоні митного контролю, останній поніс збитки та фактично зупинив свою господарську діяльність, що призвело до повної фінансової неспроможності, у тому числі щодо виконання вимог, зазначених у претензії (а.с. 109-111 том 1).
18.08.2023 між Приватним підприємством "Планета-2000" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вантажний Митний Комплекс" (далі - виконавець) було укладено договір №18/08-23 (далі-договір №18/08-23) відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати послуги із розміщення автотранспорту замовника у зоні митного контролю (м. Кам'янське), а замовник зобов'язаний сплатити вартість послуг, наданих виконавцем.
Ціни на послуги виконавця були узгоджені між сторонами у додатку №1 до договору №18108-23 (а.с. 116 том 1)
На виконання умов договору №18/08-23 виконавець надав замовнику послуги, що підтверджується актами прийняття-здачі виконаних робіт (послуг): №809 від 10.10.2023, №1056 від 31.12.2023, №257 від 31.01.2024, №2902 від 29.02.2024, №3103 від 31.03.2024, №3004 від 30.04.2024, №3105 від 31.05.2024, №3006 від 30.06.2024, №3107 від 31.07.2024, №3108 від 31.08.2024, №3009 від 30.09.2024, №3110 від 31.10.2024, №3011 від 30.11.2024, №3112 від 31.12.2024, №3001 від 30.01.2025 на загальну суму 533000,00грн (а.с. 117-129 том 1).
Позивач здійснив часткову оплату наданих послуг на суму 200000,00, що підтверджується платіжною інструкцією №63 (а.с. 130 том 1).
У подальшому на адресу позивача від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажний Митний Комплекс" надійшла претензія №1202 від 12.02.2025 на суму 333000,00грн (а.с. 131-134 том 1).
05.03.2025 позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Вантажний Митний Комплекс" відповідь на претензію від 12.02.2025 в якій зазначив, що внаслідок незаконних та протиправних дій Дніпровської митниці, яка з серпня 2023 року по січень 2025 року протиправно не здійснювала розмитнення товару Приватного підприємства "Планета-2000", що перебував у зоні митного контролю, останній поніс збитки та фактично зупинив свою господарську діяльність, що призвело до повної фінансової неспроможності, у тому числі щодо виконання вимог, зазначених у претензії №1202 від 12.02.2025.
Несплата відповідачем понесених позивачем збитків і стала причиною виникнення спору.
За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції повністю та вимога ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.
Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 № 920/715/17/12-199гс18 з якої вбачається, що статті 1173 Цивільного України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Відтак, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу (його посадової/службової особи) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість своїх вимог, зокрема, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку статті 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.12.2019 у справі № 914/1221/17.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд бере до уваги, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі №160/11685/24, яка має преюдиційне значення для даного спору в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України, було остаточно встановлено протиправність дій Південно-Східної митниці щодо повторної відмови у митному оформленні товару «Розчинник Епсілон» за декларацією №24UA110020001024U9. Судовим рішенням визнано незаконним та скасовано класифікаційне рішення митниці від 24.04.2024 №24UA11000000020-КТ, яким товар безпідставно відносився до коду 3811190000 (антидетонатори), та підтверджено правомірність заявленого позивачем коду УКТ ЗЕД 3814009090 (складні органічні розчинники). Крім того, адміністративним судом встановлено, що митний орган, ігноруючи висновки судів у попередній справі №160/24963/23 та не маючи достатніх технічних підстав для перекласифікації товару, вдався до повторного незаконного відбору зразків та прийняття аналогічного за змістом протиправного рішення, що призвело до тривалого безпідставного затримання товару в зоні митного контролю.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було підтверджено факт системного порушення митницею норм матеріального та процесуального права, що стало безпосередньою причиною неможливості розмитнення товару позивачем у період з березня 2024 року по січень 2025 року.
Колегія суддів зазначає, що встановлені Дніпропетровським окружним адміністративним судом у рішенні від 09.11.2023 у справі №160/24963/23 та Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 21.01.2025 у справі №160/11685/24 обставини мають преюдиційне значення для даного спору. Цими судовими актами остаточно встановлено протиправність дій та рішень митного органу щодо класифікації товару позивача.
Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів окремо зазначає, що правова природа відповідальності держави за ст. 1173 ЦК України передбачає обов'язок відшкодувати шкоду незалежно від вини органу державної влади. Ключовим для вирішення даного спору є встановлення факту неправомірності поведінки, наявності збитків та причинно-наслідкового зв'язку.
Доводи апелянта про те, що скасування рішень судом не свідчить про їх протиправність, відхиляються колегією, оскільки преюдиційними рішеннями адміністративних судів встановлено, що Митниця діяла поза межами визначених законом повноважень, двічі приймаючи аналогічні за змістом незаконні рішення, попри висновки експертів про неможливість повної ідентифікації компонентів у межах наявних технічних можливостей. Така системна поведінка органу влади свідчить про наявність елемента "свавільності", що виходить за межі звичайної правової помилки при тлумаченні норм.
Щодо наявності збитків та їх розміру, колегія суддів зазначає, що позивачем надано повний пакет первинних документів: договір перевезення, заявку на конкретний автомобіль, рахунки, акти виконаних робіт та претензії перевізника. Відсутність номерів ТЗ у деяких рахунках нівелюється наявністю CMR-накладної та актів, де чітко зафіксовано період простою саме того вантажу, який був предметом незаконного затримання митницею. Часткова оплата збитків позивачем лише підтверджує реальність зобов'язання та факт заподіяння майнової шкоди (реальних збитків), які він мусить відшкодувати перевізнику.
Щодо причинно-наслідкового зв'язку, колегія суддів вважає безпідставним твердження скаржника про те, що позивач сам спричинив збитки, не скориставшись правом випуску товару під гарантію (ст. 260 МКУ). Судом встановлено, що саме незаконні картки відмови Митниці унеможливили завершення митного оформлення у заявленому позивачем режимі. Обов'язок особи мінімізувати збитки не може нівелювати пряму відповідальність держави за незаконні акти, які стали першопричиною зупинки транспортних засобів. Тривалість процедури оскарження (майже 1,5 року) та повторне прийняття незаконного рішення Митницею після першого рішення суду прямо вказують на те, що простій був об'єктивним та неминучим наслідком дій відповідача.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом статті ст. 1173 ЦК України регулюються відносини з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, тобто встановлюється цивільно-правова відповідальність органу влади незалежно від сфери публічно-правових відносин.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, питання наявності між сторонами деліктних зобов'язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Разом з цим, судом враховано, що відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Південно-Східна Митниця.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц: "44. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. 46. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові".
Таким чином, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний (органи) державної влади.
При цьому, незалучення до участі у справі Державної казначейської служби України не є підставою для скасування судового рішення, оскільки участь держави забезпечена участю митниці, а кошти підлягають стягненню безпосередньо з Державного бюджету України.
Отже для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, необхідною умовою є доведення наявності прямого причинно - наслідкового зв'язку між протиправним рішенням, діями чи бездіяльністю такого органу та завданими збитками.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, проте в резолютивній частині рішення помилково визначив Південно-Східну митницю як безпосереднього платника коштів, з якого вони мають бути стягнуті як з юридичної особи.
Враховуючи, що відповідальність за протиправні дії митного органу несе держава за рахунок бюджетних асигнувань, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині ідентифікації суб'єкта, з якого здійснюється стягнення.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи митниці щодо заперечення протиправності її дій та відсутності шкоди не підтверджуються належними доказами. Вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, що виключає можливість повної відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що склад цивільного правопорушення у діях органу влади є доведеним, а самі висновки законними та обґрунтованими по суті.
Разом з тим, з огляду на специфіку деліктної відповідальності держави за ст. 1173 ЦК України, резолютивна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Оскільки шкода, завдана незаконними діями органу державної влади, відшкодовується державою за рахунок бюджетних коштів, суд першої інстанції помилково визначив митний орган як безпосереднього платника (боржника).
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни судового рішення. У даному випадку це вимагає уточнення способу виконання рішення, а саме визначення стягнення коштів безпосередньо з Державного бюджету України.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині ідентифікації суб'єкта, з якого здійснюється стягнення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права знайшли своє підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, проте помилково визначив Південно-Східну митницю безпосереднім платником коштів замість Держави Україна, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 підлягає зміні в частині суб'єкта стягнення.
Судові витрати
Зважаючи на те, що зміна рішення стосується лише уточнення правової природи суб'єкта відповідальності, а основні доводи скаржника щодо повної відмови у задоволенні позову відхилені, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги згідно зі ч. 9 ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Південно-Східної митниці задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі № 904/4415/25 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Планета-2000" (51911, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Республіканська, буд. 50, ідентифікаційний код 30617391) 3504364,19 грн збитків за простій транспортних засобів, 533000,00 грн збитків за розміщення транспортних засобів у зоні митного контролю та 48448,37грн витрат по сплаті судового збору».
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2026 у справі № 904/4415/25 з урахуванням внесених цією постановою змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 30.04.2026.
Головуючий суддя С.В. Вінніков
Суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук