28.04.2026 м.Дніпро Справа № 904/6870/25 (924/1297/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Золотарьової Я.С. (доповідач),
суддів: Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.
секретар судового засідання: Янкіна Г.Д.
представники учасників провадження:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянув матеріали апеляційної скарги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026, повний текст складено 06.03.2026 (суддя Соловйова А.Є.)
у справі № 904/6870/25 (924/1297/25)
за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області, м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Миговський Михайло Леонідович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №2083 від 09.01.2023; адреса: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості в сумі 1 187 420 грн - основний борг, 283 206,02 грн - штрафні санкції
Короткий зміст справи
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області звернувся до Господарського суду Хмельницької області (29008, м.Хмельницький, вул. Героїв Чорнобиля, 1/2, код 23312469) з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 503, код 41449359) 1 470 626,02 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №4507 про закупівлю товарів від 08.08.2022 в частині повної та своєчасної поставки товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі №904/6870/25 (924/1297/25) в задоволенні позовних вимог Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в сумі 1 187 420 грн - основний борг, 283 206,02 грн - штрафні санкції відмовлено. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з цим судовим рішенням, Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, та просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/6870/25 (924/1297/25) та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим із неповним з'ясуванням обставин та порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач (АРЗ СП) повністю виконав умови договору №4507 від 08.08.2022, здійснивши повну передплату за пальне в сумі 2 472 000 грн. Однак відповідач (ТОВ «Лівайн Торг») не передав товар у повному обсязі: залишився борг у кількості 22 850 літрів пального на загальну суму 1 187 420 грн.
Апелянт наголошує, що отримання талонів (скретч-карток) підтверджує лише право на отримання пального в майбутньому, а не сам факт його передачі. Підписання видаткової накладної на талони не свідчить про передачу товару за договором.
З грудня 2024 року розпочалися перебої у видачі пального на АЗС, а відповідач ігнорував звернення та претензії позивача. При цьому відповідач не надав суду доказів повернення передплати або фактичного відпуску пального.
Суд першої інстанції проігнорував стандарт «вірогідності доказів», який вимагає від суду порівнювати доводи сторін. Апелянт стверджує, що його докази є більш вірогідними, оскільки відповідач взагалі не спростував обставини позову.
Апелянт вважає, що суд підійшов до справи формально, обмежившись переліком норм без глибокого аналізу. Зокрема, суд відмовив у позові через ненадання копій залишку талонів, хоча сам факт їх отримання та оплати не заперечувався.
Також апелянт вказує на неналежну організацію судового процесу, через що представник позивача був позбавлений можливості брати участь у засіданнях у режимі відеоконференції та надати додаткові докази.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Золотарьової Я.С. (доповідач), суддів - Мартинюка С.В., Фещенко Ю.В.
Разом із скаргою заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи копій скретч-карт та специфікації до договору.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Призначено судове засідання на 28.04.2026. Витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи (оскарження) № 904/6870/25 (924/1297/25), необхідні для розгляду апеляційної скарги. Роз'яснено учасникам справи, що вони мають право подати заперечення щодо поданого апелянтом клопотання про долучення до матеріалів справи копій скретч-карт та специфікації до договору.
Заперечень щодо поданого апелянтом клопотання про долучення до матеріалів справи копій скретч-карт та специфікації до договору до суду не надходило.
Апеляційний суд задовольнив клопотання апелянта та долучив до матеріалів справи копій скретч-карт та специфікації до договору, зважаючи на доводи, викладені у клопотанні.
13.04.2026 матеріали справи №904/6870/25 (924/1297/25) надійшли до суду апеляційної інстанції.
У судове засідання 28.04.2026 представник відповідача, третьої особи не з'явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Під час налаштування відеоконференції було з'ясовано, що у представника скаржника відсутній якісний зв'язок, а саме відсутній звук (несправність мікрофону), що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
З огляду на положення ч. 5 ст. 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
У зв'язку з цим технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
В судовому засіданні 28.04.2026 Центральним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та мотиви судового рішення
08.08.2022 року між Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженой відповідальністю “Лівайн Торг» (далі - Продавець, Відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів №4507, а саме “Нафта та дистиляти» (Бензин А-95, Дизельне паливо). Процедура закупівлі проводилась на відкритих торгах на платформі Прозоро.
Відповідно до п. 3.1. ціна цього договору становить 2 472 000 (два мільйони чотириста сімдесят дві тисячі гривень) без ПДВ.
На виконання договору від 08.08.2022 Продавець передав Покупцю скретч-картки 46960,00 літрів пального на суму 2 472 000,00 грн, отримані за видатковою накладною від 08.08.2022 № 0152/0005353 на суму 2 472 000,00 грн.
Покупець умови договору виконав повністю, здійснив плату за паливо в повному обсязі, відповідно до умов договору. Підтвердженням чого є копія платіжного доручення № 738 від 09.08.2022, сплачено 09.08.2022 року.
Пунктами 5.1-5.3 договору від 08.08.2022 встановлено, що строк поставки товарів до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобіля покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашеним скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Відповідно до вимог пункту 10.1 договору від 08.08.2022 договір діє з дати його укладення і до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", але не пізніше ніж 31.12.2022, а в частині оплати за поставлений товар до повного виконання сторона узятих на себе зобов'язань.
Продавцем не передано замовлений та оплачений Покупцем товар у кількості 11620 літрів Бензину А-95 по ціні 50,00грн/л, загальною вартістю 581 000,00 гривень, товар у кількості 11230 літрів Дизельного пального по ціні 54,00грн/л, загальною вартістю 606 420,00 гривень за договором про закупівлю товарів №4507 від 08.08.2022. Всього на загальну суму 1 187 420,00 гривень.
З грудня 2024 року розпочались перебої в видачі пального по талонах в погоджених АЗС. Неодноразові спроби зв'язатись із відповідачем в телефонному режимі по відомим номерам не надали ніякого результату.
06.02.2025 року Позивачем було направлено Відповідачу лист № 673001-167/673007 про неможливість отримати певну кількість Товару, оскільки на АЗС, що погоджені Сторонами тривалий час відсутній Товар.
15.08.2025 Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 673004-1509/6730, в якій Позивач просив Відповідача вжити невідкладних заходів щодо передачі товару на АЗС.
Крім того, відповідно п. 7.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивачем нараховано Відповідачу фінансові санкції, а саме: інфляційні збитки у сумі 71 747,67 грн, 3% річних у сумі 30 742,79 грн, пеню у сумі 180 715,56 грн. Всього на загальну суму 283 206,02 грн.
Вказані обставини справи не заперечені сторонами та встановлені також судом апеляційної інстанції.
Мотиви відмови у позові, викладені у судовому рішенні.
Позивач стверджував, що відповідач недопоставив пальне за скретч-картками на суму 1 187 420 грн. Однак суд встановив, що позивач не надав копій залишку самих скретч-карток, через що у суду не було можливості встановити точну суму недопоставленого товару.
Суд зазначив, що отримання скретч-карток є підтвердженням права на отримання пального, а не фактом його отримання. Проте для стягнення коштів позивач мав документально підтвердити обсяг саме того пального, яке він не зміг отримати на АЗС.
Суд роз'яснив позивачу, що той не позбавлений права звернутися до відповідача (щодо якого відкрито справу про банкрутство) із заявою про кредиторські вимоги, надавши належні документальні докази заборгованості.
Обставини додатково встановлені апеляційним судом
На стадії апеляційного перегляду Позивачем було долучено до матеріалів справи копії скретч-карток та специфікацій до договору, з яких вбачається, що сума недопоставленого Позивачу товару за договором про закупівлю товарів №4507 від 08.08.2022 становить 1187420 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав для відмови у позові та уважає, що позов слід було задовольнити з таких мотивів.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктами 5.1-5.3 договору від 08.08.2022 встановлено, що строк поставки товарів до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Місце поставки (передачі) товарів: передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобіля покупця при пред4 явленні довіреними особами покупця скретч-картки; скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашеним скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Продавець передав Покупцю скретч-картки 46960,00 літрів пального на суму 2 472 000,00 грн, отримані за видатковою накладною від 08.08.2022 № 0152/0005353 на суму 2 472 000,00 грн.
Покупець умови договору виконав повністю, здійснив плату за паливо в повному обсязі, відповідно до умов договору. Підтвердженням чого є копія платіжного доручення № 738 від 09.08.2022, сплачено 09.08.2022 року.
Судом вказані обставини були встановлені.
Суд відмовив в позові з тієї підстави, що позивачем не доведено суму заборгованості, оскільки позивач не надав копії скреч-карток, по яким не було відвантажено паливно-мастильні матеріали.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
06.02.2025 року Позивачем було направлено Відповідачу лист № 673001-167/673007 про неможливість отримати певну кількість Товару, оскільки на АЗС, що погоджені Сторонами тривалий час відсутній Товар.
15.08.2025 Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 673004-1509/6730, в якій Позивач просив Відповідача вжити невідкладних заходів щодо передачі товару на АЗС.
Відповідач відповіді на претензії не надав, проти доводів позивача, зокрема, й щодо обсягів невідвантаженої продукції не заперечив. Також відповідач не приймав участі в судових засіданнях, відзив на позовну заяву не надав.
До того ж участь у справі приймав розпорядник майна Миговський М.Л., якого ухвалою від 17.02.2026 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. З протоколу судового засідання від 03.03.2026 вбачається, що участь в судовому засіданні приймав розпорядник майна Миговський М.Л., який письмових пояснень щодо позовних вимог не надав, проти суми заборгованості не заперечував.
Згідно з с т. 44 Кодексу з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст 44 Кодексу з процедур банкрутства розпорядник майна серед іншого зобов'язаний: вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства.
Відсутність заперечень розпорядника майна щодо суми заборгованості також вказує на обгрунтованість вимог позивача.
Апеляційний суд погоджується з тим, що позивач до суду першої інстанції не надав усіх наявних у нього доказів, які б могли довести суму заборгованості відповідача, але позивачем було надано усі докази щодо виконання ним своїх зобов?язань щодо оплати, докази, що підтверджують припинення виконання відповідачем своїх зобов?язань (відсутність паливно-мастильних матеріалів у мережі АЗС, які вказані у договорі), а також претензії, які були направлені на адресу відповідача, у яких зафіксовано суму заборгованості.
Натомість відповідач не заперечив щодо суми заборгованості, не надав доказів того, що ним паливно-мастильні матеріали відвантажені.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно не застосував стандарт «вірогідності доказів», який вимагає від суду порівнювати доводи сторін.
Також апеляційний суд зазначає, що на стадії апеляційного перегляду Позивачем було долучено до матеріалів справи копії скретч-карток та специфікацій до договору, з яких вбачається, що сума недопоставленого Позивачу товару за договором про закупівлю товарів №4507 від 08.08.2022 становить 1 187 420 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 187 420,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо суми пені
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно пункту 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, винна сторона сплачує іншій стороні штрафні санкції у розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 180 715,56 грн.
Апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 180 715,56 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 30 742,79 грн та інфляційні втрати у розмірі 71 747,67 грн.
Апеляційний суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, доходить висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 30 742,79 грн та інфляційних втрат у розмірі 71 747,67 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо неналежної організації розгляду справи в суді першої інстанції суд зазначає таке.
Апелянт вказує на неналежну організацію судового процесу, через що представник позивача був позбавлений можливості брати участь у засіданнях у режимі відеоконференції та надати додаткові докази.
Так, 04.02.2026 від позивача надійшла заява до Господарського суду Дніпропетровської області про участь в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2026 заяву Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області про участь в засіданні поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено. Судове засідання, призначене на 17.02.2026 об 12:40 год., в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Попереджено сторони, що відповідно до частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
З протоколу судового засіданні від 17.02.2026 вбачається, що у судове засідання представники сторін не з'явились.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2026 відкладено судове засідання на 03.03.2026.
У судове зсідання 03.03.2026 предстаник позивача не з'явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа. Клопотань чи заяв позивачем щодо розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів не заявлено.
Відтак, колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що він був позбавлений права на участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції, оскільки матеріали справи не містять заяв чи клопотань позивача щодо розгляду справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів в судових засіданнях, що призначені на 03.03.2026.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За викладених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/6870/25 (924/1297/25) необхідно скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати, понесені у зв'язку із подачею позову та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 господарського процесуального кодексу України, суд,
Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі №904/6870/25 (924/1297/25) - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2026 у справі № 904/6870/25 (924/1297/25) - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області (29008, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 1/2, код ЄДРПОУ 23312469) заборгованість в сумі 1 187 420 грн - основний борг, 283 206,02 грн - штрафні санкції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503., код ЄДРПОУ 41449359) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Хмельницькій області (29008, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 1/2, код ЄДРПОУ 23312469) 17 647,51 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 21 177,01 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 30.04.2026.
Головуючий суддя Я.С. Золотарьова
Суддя С.В. Мартинюк
Суддя Ю.В. Фещенко