вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2026 р. Справа№ 910/9791/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаратова Ю.А.
суддів: Скрипки І.М.
Бестаченко О.Л.
При секретарі судового засідання Кафлановій А.С.
за участю представників згідно протоколу судового засідання.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 (повний текст складено 02.02.2026)
у справі № 910/9791/25 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання недійсним одностороннього правочину
Історія справи. Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 24.06.2025 №ТОВВИХ-25-9860.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний правочин вчинений всупереч нормам статей 601, 602 Цивільного кодексу України, а відтак, на підставі частини першої статті 215 та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.
Зокрема, позивач посилається на такі обставини:
- позивач внесений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу (реєстр), здійсненого на виконання Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX (далі - Закон №1639-ІХ);
- зараховані згідно оспорюваного правочину вимоги відповідача виникли з договору транспортування газу, укладеного між суб'єктами ринку природного газу, визначеними статтею 1 Закону № 1639-ІХ та в період, визначений законом. Дія цього закону поширюється на сторони спору, і, відповідно, зарахована відповідачем заборгованість підлягає сплаті за його правилами, оскільки він є спеціальним законом, що встановлює спеціальний порядок і джерело надходження коштів на погашення заборгованості, що підпадає під його дію.
При цьому, затверджена НКРЕКП сума коштів, яка підлягає направленню на здійснення розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», повністю покриває заборгованість позивача, що підлягає сплаті на виконання постанови суду у справі № 914/2587/21.
Навіть у разі недостатності затвердженої НКРЕКП суми для здійснення повного розрахунку, відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 1639-ІХ, різниця підлягала б реструктуризації на строк і на умовах, визначених частиною другою статті 5 цього закону, що підтверджувало б ненастання строку сплати боргу, який ним встановлено.
Окрім того, позивач вважає, що рішення суду про стягнення на користь учасника справи судового збору шляхом вчинення правочину про зарахування вимог не може бути виконане, оскільки вимоги, які можуть бути зараховані на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, виникають із зобов'язань, що виникли при здійсненні цивільних прав та обов'язків, а обов'язки, які виникли з підстав не передбачених актами цивільного законодавства, не можуть припинятися шляхом зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 позов задоволено повністю.
Визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 24.06.2025 №ТОВВИХ-25-9860 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 370 087,51 грн.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що:
- положеннями Закону № 1639-ІХ не передбачено автоматичне здійснення розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, а навпаки, передбачено певний порядок (механізм) здійснення дій щодо розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості або реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування. Проте, до матеріалів справи позивачем не надано документальних відомостей про результати врегулювання спірної заборгованості і хід проведення такого врегулювання.
- приписами Закону № 1639-ІХ визначено певний комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру, спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості між сторонами та наявність між ними узгоджених документів, які надають можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. При цьому включення позивача до Реєстру не свідчить про автоматичне здійснення погашення заборгованості та/або про те, що нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають безумовному списанню;
- зі змісту Закону № 1639-ІХ вбачається, що у операторів газорозподільних систем може існувати заборгованість понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього закону, а відтак, посилання позивача на постанову НКРЕКП від 12.03.2024 №504 «Про затвердження АТ «Львівгаз» обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу" суд оцінює критично.
- згідно положень частини третьої статті 4 Закону № 1639-ІХ, взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість. Такого договору позивач не надав.
- Закон № 1639-ІХ не містить обмежень, які б не допускали здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог у визначеному Цивільним кодексом України порядку;
- суд першої інстанції не погодився з твердженнями позивача про те, що вимоги щодо сплати судового збору не можуть припинятися шляхом зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу (в даному випадку - грошові кошти), але не стосується підстави виникнення таких вимог.
- постановою Верховного Суду від 09.12.2025 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 914/2587/21, якою було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 370 087,51 грн судового збору, відображених у спірному правочині. Справу № 914/2587/21 направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду із вказівкою про необхідність розподілу судових витрат судом при ухваленні остаточного судового рішення.
Тобто, станом на день розгляду цієї справи, № 910/9701/25, по суті вимоги, які зараховані відповідачем за оскаржуваним правочином, не відповідають критеріям, наведеним у статті 601 Цивільного кодексу України. У зв'язку з чим таке зарахування не може бути проведене. Зазначене має наслідком задоволення позову про визнання спірного правочину недійсним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз». Заперечення проти доводів апеляційної скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить змінити мотивувальну частину рішення від 07.01.2026 Господарського суду міста Києва у справі № 910/9791/25 в частині підстав визнання оспорюваного правочину недійсним.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» внесений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів на ринку природного газу;
- Законом № 1639-ІХ імперативно встановлено спеціальний порядок виконання зобов'язань, розрахунки за якими підпадають під його дію. Зобов'язання підлягають виконанню за рахунок коштів державного бюджету, що унеможливлює їх виконання поза встановленим законом порядком і строками шляхом зарахування зустрічних вимог. Ці обставини свідчать про заборону зарахування відповідно до пункту 5 частини першої статті 602 ЦК України;
- відповідно до статті 601 ЦК України можуть бути зараховані вимоги з зобов'язань, які виникли при здійсненні цивільних прав та обов'язків. Припинення зобов'язань шляхом їх зарахування є інститутом цивільного права. А тому, обов'язки, які виникли з підстав не передбачених актами цивільного законодавства, договорів тощо, як у даному випадку - стягнення судового збору, не можуть бути припиненні шляхом зарахування на підставі статті 601 ЦК України.
АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» вважає, шо з підстав викладених в його апеляційній скарзі, не підлягає задоволенню апеляційна скарга відповідача - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Заперечення проти доводів апеляційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі скаржник просить:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25.
- ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «Львівгаз» до ТОВ «Оператор ГТС України» відмовити у повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 914/2587/21 в частині стягнення з Львівгазу на користь ТОВ «Оператор ГТС України» 640 448 273,45 грн основного боргу залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 914/2587/21, а на новий розгляд справу направлено лише в частині акцесорних вимог.
Тобто вказаною постановою суду апеляційної інстанції підтверджується: 1) настання строку виконання грошових зобов'язань за Договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 з оплати АТ «Львівгаз» на користь Оператора ГТС вартості щодобових негативних небалансів за газовий місяць лютий 2021 року; 2) безспірність вимог ТОВ «Оператор ГТС України» до АТ «Львівгаз» за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 на підставі актів врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року.
- висновок суду першої інстанції про невідповідність зарахованих відповідачем суми коштів присудженого судового збору критеріям, наведеним у статті 601 Цивільного кодексу України, через скасування постановою Верховного Суду від 09.12.2025 постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 914/2587/21, не враховує, що вказане судове рішення було чиним на момент укладення оспорюваного правочину. А для визнання правочину недійсним необхідно довести порушення вимог ЦК України на момент його вчинення;
- судом першої інстанції враховані обставин, які не були підставою позову. А саме, у позовній заяві про визнання недійсним одностороннього правочину АТ «Львівгаз» вказувало на такі правові підстави позову, як необхідність застосування положень Закону № 1639-ІХ та неможливість припинення вимог щодо сплати судового збору шляхом зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.
Однак, судом першої інстанції зазначено про не подання позивачем до матеріалів справи документальних відомостей про результати врегулювання спірної заборгованості і хід проведення такого врегулювання.
Отже, на думку відповідача, суд першої інстанції зазначив інші підстави (обставини) визнання недійсним оспорюваного правочину, які не пов'язані з первісними підставами позову АТ «Львівгаз», а також враховав нові докази не стосуються наведених позивачем підстав позову.
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» вважає, шо з підстав викладених в його апеляційній скарзі, не підлягає задоволенню апеляційна скарга позивача - АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга (АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») зареєстрована судом 09.02.2026 за вх. № 09.1.04.1/808/26.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Шаратова Ю.А., суддів: Скрипки І.М., Бестаченко О.Л., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9791/25.
Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/9791/25.
Апеляційна скарга (ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») зареєстрована судом 19.02.2026 за вх. № 09.1-04.1/1034/26.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 19.02.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.
19.02.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/9791/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25.
Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25.
Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 26.03.2026 об 11:00 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.
Також ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25.
Об'єднано апеляційні скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
Повідомлено учасників справи, що апеляційні скарги розглядатимуться у судовому засіданні 26.03.2026 об 11 год. 00 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду.
Протокольною ухвалою від 26.03.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 23.04.2026.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача надали усні пояснення.
Представник позивача просив змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення, а апеляційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» залишити без задоволення.
Представник відповідача просив задовольнити свою апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. А апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» залишити без задоволення.
У судовому засіданні 23.04.2026 судом відповідно до норм статті 219 Господарського процесуального кодексу України після судових дебатів оголошено про перехід до стадії ухвалення судового, відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 30.04.2026 о 14 год 30 хв.
Відповідно до частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
04.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (оператор) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (замовник) було укладено договір №2002000109 транспортування природного газу (договір), за умовами п.2.1 якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
За зобов'язаннями з врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року за договором №2002000109 відповідач склав два акти та виставив позивачу два рахунки: за першу половину лютого (з 01 по 16 лютого) - акт від 28.02.2021 № 02-2021-2002000109 та рахунок на суму 194609514,57 грн; за другу половину лютого (з 17 по 28 лютого) - акт від 28.02.2021 №02-2021-2002000109/2 та рахунок на суму 131 704 080,17 грн.
ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, серед іншого, з оплати щодобових негативних небалансів за лютий-березень 2021 року в загальному розмірі 815 400 357,41 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 у справі № 914/2587/21 за позовом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за первісним позовом - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 899 284 368,23 грн та за зустрічним позовом АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про зобов'язання вчинити дії, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково.
Зобов'язано відповідача за зустрічним позовом привести свої дії у відповідність до п.п.9.1, 9.2, 9.3 договору транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 та положень розділу ХІІІ Кодексу газотранспортної системи, розділу XIV Кодексу газотранспортної системи шляхом здійснення розрахунку маржинальної ціни, що покладена в основу визначення розміру добового негативного небалансу за лютий-березень 2021 року у відповідний спосіб, передбачений пунктом 7, пунктами 8-11 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, у задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено, стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 2270,00 грн судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2024 у справі №914/2587/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 640 448 273,45 грн основного боргу, 40 692 451,67 пені, 7 789 171,87 грн 3% річних та 15 031 889,39 грн інфляційних втрат, закрито провадження у справі в частині первісних позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 195 322 581,85 грн, в задоволенні зустрічного позову відмовлено, здійснено розподіл судового збору.
Постановою Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 914/2587/21 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 в частині стягнення акцесорних вимог на загальну суму 41 753 629,60 грн, а саме: в частині стягнення 23 193 925,09 грн пені, 4 638 785,02 грн 3 % річних та 13 920 919,49 грн інфляційних втрат у справі № 914/2587/21, справу у скасованій частині передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Під час нового розгляду справи постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 914/2587/21 рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2022 у справі № 914/2587/21 скасовано частково в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, у цій частині прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги позивача за первісним позовом задоволено частково, стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 12 287 316,10 грн пені, 2 412 672,28 грн 3 % річних, 720 324,74 грн інфляційних втрат та здійснено розподіл судових витрат, а саме: стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 13 623,54 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 20 435,31 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та стягнуто з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 370 087,51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.
Постановою Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 914/2587/21 касаційні скарги позивача та відповідача задоволено частково; скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025; справу № 914/2587/21 направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
24.06.2025 відповідач вчинив спірний односторонній правочин №ТОВВИХ-25-9860 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог та направив його позивачу.
За змістом оскаржуваного правочину, станом на 23.06.2025 існують грошові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» перед Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 по справі № 914/2587/21 у сумі 370 087,51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом, строк виконання яких настав; станом на 23.06.2025 існують грошові зобов'язання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 № 02-2021-2002000109/2 в сумі 112 896 251,19 грн, безспірність яких підтверджено судовими рішеннями по справі № 914/2587/21 та строк виконання яких настав.
У зв'язку з чим та з посиланням на статтю 601 Цивільного кодексу України, відповідач повідомив позивача про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог грошових зобов'язань відповідача перед позивачем по сплаті судового збору в розмірі 370087,51 грн згідно постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 по справі №914/2587/21 та грошових зобов'язань позивача перед відповідачем на загальну суму 370087,51 грн за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 №2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 №02-2021-2002000109/2.
Також у заяві про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 24.06.2025 № ТОВВИХ-25-9860 вказано, що після зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов'язання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» перед Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 по справі № 914/2587/21 у сумі 370 087,51 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом, та зобов'язання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» за договором транспортування природного газу від 04.02.2020 № 2002000109 на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 № 02-2021-2002000109/2 у сумі 370 087,51 грн вважаються припиненими, решта в сумі 112 526 163,68 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2021 року від 28.02.2021 № 02-2021-2002000109/2 грошових зобов'язань Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» є неоплаченими.
Джерела права. Позиція суду апеляційної інстанції.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину (частина п'ята статті 202 ЦК України).
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: тобто боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому. Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог; строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Відповідно до частини першої статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Порядок проведення взаєморозрахунків в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості визначений нормами статті 4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX.
Приписами Закону № 1639-ІХ визначено певний комплекс відповідних заходів організаційного та економічного характеру, спрямованих на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості між сторонами та наявність між ними узгоджених документів, які надають можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.
Колегія суддів погоджується з доводом апелянта - АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про те, що Законом № 1639-ІХ імперативно встановлено спеціальний порядок виконання зобов'язань, розрахунки за якими підпадають під його дію. Зобов'язання підлягають виконанню за рахунок коштів державного бюджету, що унеможливлює їх виконання поза встановленим законом порядком і строками шляхом зарахування зустрічних вимог.
А відтак, зарахування вказаних грошових вимог не може бути здійснено поза порядком встановленим Законом № 1639-ІХ, що підпадає під визначення «в інших випадках, встановлених договором або законом» щодо заборони зарахування зустрічних вимог, встановленої пунктом 5 частини першої статті 602 ЦК України.
Наведеного суд першої інстанції не врахував, а тому апеляційна скарга Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» підлягає задоволенню. А рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 підлягає зміні із викладенням мотивувальної частини в редакції даної постанови.
Не підлягає задоволенню апеляційна скарга ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з огляду на наступне.
Колегія суддів відхиляє довід відповідача про те, що при зарахування зустрічних однорідних вимог, у даному випадку, достатньо підтвердження постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 914/2587/21, настання строку виконання грошових зобов'язань та безспірність вимог ТОВ «Оператор ГТС України» до АТ «Львівгаз». Адже, встановлення вказаних обставин рішенням суду не звільняє сторони від обов'язку врегулювати (погасити) цю заборгованість в порядку визначеному Законом № 1639-ІХ.
Колегія суддів не бере до уваги довід відповідача про те, що на момент вчинення оспорюваного правочину зобов'язання зі сплати судового збору присудженого постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 у справі № 914/2587/21. Оскільки, вказану постанову суду апеляційної інстанції було скасовано постановою Верховного Суду від 09.12.2025. А скасоване судове рішення не має юридичних наслідків з моменту його ухвалення.
Зазначення ж судом першої інстанції в рішенні про неподання позивачем до матеріалів справи документальних відомостей про результати врегулювання спірної заборгованості і хід проведення такого врегулювання, не є виходом за межі підстав заявленого позову. А самостійна правова кваліфікація судом спірних відносин (застосування правильних норм права) не вважається виходом за межі позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції
В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як зазначено у пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Доводи апелянта - АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Тому ця апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Доводи апелянта - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», викладені в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Тому в задоволенні цієї апеляційної скарги слід відмовити.
Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а мотивувальна частина рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25 підлягає зміні шляхом викладення її в редакції мотивувальної частини даної постанови.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
З огляду на задоволення апеляційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» його витрати по сплаті судового збору покладаються на ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25 - залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25 - задовольнити.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.
4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 у справі № 910/9791/25 залишити без змін.
5. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» покласти на скаржника.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, Львівська обл., місто Львів, вул.Золота, будинок 42, ідентифікаційний код 03349039) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 коп.).
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
8. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Шаратов
Судді І.М. Скрипка
О.Л. Бестаченко