ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4883/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
фізичної особи ОСОБА_1 - адвокат Хомко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
фізичної особи ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 (про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність)
по справі №916/4883/25
за заявою фізичної особи ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
суддя суду першої інстанції - Мусієнко О.О.
місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
повний текст ухвали складено та підписано:03.02.2026 року
У грудні 2025 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування поданої заяви вказано про наявне непогашене грошове зобов'язання перед єдиним кредитором ТОВ «Аутстаффер» у загальному розмірі 176 608 703, 46 грн., яке стягнуто рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 923/1351/20(916/1442/24) від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025. Зазначає, що 25.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Херсонської області Манікіним Д.С. відкрито виконавче провадження № 78940477 з примусового виконання наказу у справі №923/1351/20(916/1442/24), виданого 23.07.2025 Господарським судом Одеської області.
Заявник вважає, що наявні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи згідно з п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Обґрунтування судового рішення.
В мотивах прийнятого судового рішення, суд зазначив про відсутність ознак неплатоспроможності та відповідно підстав для відкриття провадження у справі за п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 року про відмову у відкритті провадження у справі №916/4883/25 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на наступні обставини.
На думку скаржника, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі суду не зазначив підстави для висновку, що відсутність доказів відсутності зв'язку з боржниками Заявника чи доказів «факту спроби повернути борг» або відсутність у суду інформації про пошук Заявником більш оплачуваної роботи свідчать про фактичну можливість виконання ним відповідних зобов'язань на момент звернення із Заявою, тобто відсутність загрози неплатоспроможності, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 115 КУзПБ.
Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявність відкритого виконавчого провадження і активів у боржника, в тому числі дебіторської заборгованості, належить до переліку підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції виніс оскаржувану ухвалу внаслідок порушення пункту 1 частини 4 статті 119 КУзПБ, що є підставою для її скасування в апеляційному порядку.
Крім того, скаржник вважає, що в даному випадку суд першої інстанції не встановив на підставі належний та допустимих доказів у справі недобросовісність боржника, а, як вбачається із процитованого висновку суду, встановив відсутність доказів добросовісності дій останнього.
Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає про те, що на стадії вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи судом не перевіряються ознаки недобросовісності боржника, а відповідна правова оцінка добросовісності чи недобросовісності боржника є предметом розгляду у підсумковому засіданні суду під час вирішення питання про перехід до наступної судової процедури або закриття провадження у справі, тобто вирішується вже після відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи боржника.
Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції наведених вище законодавчих норм та фактичних обставин справи не врахував, чим допустив неповне дослідження обставин справи та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, що, в свою чергу, призвело до ухвалення передчасного судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
У зв'язку з чим скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направлена до суду першої інстнції для продовження розгляду.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
12.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 (про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність) по справі №916/4883/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2026.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/4883/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/4883/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 (про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність) по справі №916/4883/25 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
24.02.2026 матеріали справи №916/4883/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 (про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність) по справі №916/4883/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 (про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність) по справі №916/4883/25 на 28.04.2026 о 15:00 год.
Представник скаржника в судовому засіданні 28.04.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/4883/25.
28.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції від 30.01.2026 у даній справі - залишити без змін, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В силу приписів ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених КУзПБ.
Фактичні обставини справи встановлено місцевим господарським судом.
ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Боржник має статус фізичної особи-підприємця, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
У наданому до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність конкретизованому списку кредиторів і боржників зазначено наступне.
Кредиторами є:
ТОВ «Аутстаффер» із сумою грошових вимог 176 608 703, 46 грн - основне зобов'язання, підстава виникнення зобов'язання - рішення Господарського суду Одеської області у справі № 923/1351/20(916/1442/24) від 01.04.2025, строк виконання зобов'язання - 15.07.2025 - набрання чинності рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 923/1351/20(916/1442/24) від 01.04.2025.
Боржниками є:
ОСОБА_2 із сумою грошових вимог 11 200 дол. США - основне зобов'язання, підстава виникнення зобов'язання - договір позики від 19.10.2020, строк виконання зобов'язання - до 19.04.2021;
ОСОБА_3 із сумою грошових вимог 15 000 дол. США - основне зобов'язання, підстава виникнення зобов'язання - договір позики від 07.10.2021, строк виконання зобов'язання - до 07.10.2023;
ОСОБА_4 із сумою грошових вимог 20 000 дол. США - основне зобов'язання, підстава виникнення зобов'язання - договір позики від 04.10.2021, строк виконання зобов'язання - до 04.10.2022;
ОСОБА_5 із сумою грошових вимог 30 000 дол. США - основне зобов'язання, підстава виникнення зобов'язання - договір позики від 05.03.2021, строк виконання зобов'язання - до 05.09.2021;
ОСОБА_6 із сумою грошових вимог 26 475, 00 дол. США - основне зобов'язання, підстава виникнення зобов'язання - договір позики від 23.09.2021 на суму 8200 дол. США та договір позики від 29.09.2021 на суму 18 275 дол. США, строк виконання зобов'язання - до 01.10.2021 та до 29.12.2021 відповідно.
ОСОБА_7 із сумою грошових вимог 17 903, 00 дол. США - основне зобов'язання, підстава виникнення зобов'язання - договір позики від 04.12.2021 на суму 12 400 дол. США та договір позики від 16.02.2022 на суму 5503 дол. США, строк виконання зобов'язання - до 04.12.2022 та до 01.01.2023 відповідно.
Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 923/1351/20(916/1442/24) від 01.04.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутстаффер» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Дудкіна Р.А. до відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_8 про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення 176 608 703, 46 грн - задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутстаффер» 176 608 703, 45 грн субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку з доведенням останнього до банкрутства.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіним Дмитром Сергійовичем ВП № 78940477 від 25.08.2025 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу у справі № 923/1351/20(916/1442/24), виданого 23.07.2025 Господарським судом Одеської області.
З інформації про виконавче провадження № 78940477 від 24.10.2025 вбачається, що виконавцем були винесені наступні постанови: про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2025, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт коштів боржника, про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.
Між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_6 як позичальником був укладений договір позички від 29.09.2021, п. п. 1., 4. якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позичкодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 487 942, 50 грн, що еквівалентно 18 275 дол. США, згідно комерційного курсу, на день позики. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику в строк не пізніше 29.12.2021.
Між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_6 як позичальником був укладений договір позички від 23.09.2021, п. п. 1., 4. якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позичкодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 221 400 грн, що еквівалентно 8200 дол. США, згідно комерційного курсу, на день позики. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику в строк не пізніше 01.10.2021.
Між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_7 як позичальником був укладений договір позички від 04.12.2021, п. п. 1., 4. якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позичкодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 338 520 грн, що еквівалентно 12 400 дол. США, згідно комерційного курсу, на день позики. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику в строк не пізніше 04.12.2022.
Між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_7 як позичальником був укладений договір позички від 16.02.2022, п. п. 1., 4. якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позичкодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 154 854 грн, що еквівалентно 5503 дол. США, згідно комерційного курсу, на день позики. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику в строк не пізніше 01.01.2023.
Між ОСОБА_1 як іпотекодержателем та ОСОБА_2 як іпотекодавцем 19.10.2020 був укладений іпотечний договір, п. п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: приміщення № 1-32, 1-33, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , яке оцінено за згодою сторін (заставна вартість) в сумі 317 632 грн, що еквівалентно 11 200 дол. США; іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання грошового зобов'язання за договором позики, укладеним 19.10.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , згідно якого остання зобов'язана повернути в строк до 19.04.2021 ОСОБА_1 суму в національній валюті України, еквіваленту за курсом НБУ на день повернення позики 11 200 дол. США.
Між ОСОБА_1 як іпотекодержателем та ОСОБА_3 як іпотекодавцем 07.10.2021 був укладений іпотечний договір, п. п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , яке оцінено за згодою сторін (заставна вартість) у сумі 395 250 грн, що еквівалентно 15 000 дол. США; іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання грошового зобов'язання за договором позики, укладеним 07.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно якого останній зобов'язаний повернути в строк до 07.10.2023 ОСОБА_1 суму в національній валюті України, еквіваленту за курсом НБУ на день повернення позики 15 000 дол. США.
Між ОСОБА_1 як іпотекодержателем та ОСОБА_4 як іпотекодавцем 04.10.2021 був укладений іпотечний договір, п. п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яке оцінено за згодою сторін (заставна вартість) у сумі 532 200 грн, що еквівалентно 20 000 дол. США; іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання грошового зобов'язання за договором позики, укладеним 04.10.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , згідно якого останній зобов'язаний повернути в строк до 04.10.2022 ОСОБА_1 суму в національній валюті України, еквіваленту за курсом НБУ на день повернення позики 20 000 дол. США.
Між ОСОБА_1 як іпотекодержателем та ОСОБА_5 як іпотекодавцем 05.03.2021 був укладений іпотечний договір, п. п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що відповідно до умов цього договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , яке оцінено за згодою сторін (заставна вартість) у сумі 832 800 грн, що еквівалентно 30 000 дол. США; іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання грошового зобов'язання за договором позики, укладеним 05.03.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , згідно якого останній зобов'язаний повернути в строк до 05.09.2021 ОСОБА_1 суму в національній валюті України, еквіваленту за курсом НБУ на день повернення позики 30 000 дол. США.
В описі майна боржника вказано, що йому на праві приватної власності належить наступне майно: житловий будинок загальною площею 148, 8 кв.м., місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6 та земельна ділянка за кадастровим номером 6510136300:28:002:0110, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_6 ; боржник є власником часток у статутних капіталах наступних підприємств, а саме: ТОВ «Аутстаффер», АТ закритого типу «Комерційний центр», ТОВ «Комерційний центр», ТОВ «Арес Юг», ТОВ «Розвиток та інтеграція»; боржник є власником грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в сумі 9000, 29 дол. США, які є заставним майном за договором застави № 38188680-ДЗ-2/1 (майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 11.11.2024 та договору про внесення змін № 1 до договору № 38188680-ДЗ-2/1 від 18.04.2025, укладеному між боржником та АТ КБ «Приватбанк».
В підтвердження права власності боржника на майно додано: договір купівлі-продажу від 28.07.2003; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1105189 від 28.07.2003, згідно якого боржник на підставі договору купівлі-продажу від 28.07.2003 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 ; державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого боржник є власником земельної ділянки площею 0, 0454 га, яка розташована - АДРЕСА_6 .
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано: витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ «Розвиток та інтеграція», ТОВ «Арес Юг», ТОВ «Комерційний центр», АТ закритого типу «Комерційний центр», ТОВ «Аутстаффер»; договір про внесення змін № 1 до договору застави № 38188680-ДЗ-2/1 від 18.04.2025 (майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту)) від 11.11.2024.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 453668730 від 26.11.2025 на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57709694 від 19.04.2021 належить житловий будинок загальною площею 148, 8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_6 та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 57688247 від 16.04.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6510136300:28:002:0110, площею 0, 0454 га.
Також, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 453668730 від 26.11.2025 наявні записи про обтяження та про іпотеку, обтяжувач (іпотекодержатель) - ОСОБА_1 , договори іпотеки, серія та номер 1914, виданий 07.10.2021 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, 1862, виданий 04.10.2021 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, 344, виданий 05.03.2021 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, 1165, виданий 19.10.2020 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу.
У відомостях щодо обтяження майна боржника повідомлено, що він є власником грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку в сумі 9000, 29 дол. США, які є заставним майном за договором застави № 38188680-ДЗ-2/1 (майнових прав на отримання грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 11.11.2024 та договору про внесення змін № 1 до договору № 38188680-ДЗ-2/1 від 18.04.2025, укладеному між боржником та АТ КБ “Приватбанк»; в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано обтяження: № 31653573 від 12.11.2024, вид обтяження - приватне обтяження; тип - застава рухомого майна; майно, яке обтяжується - не визначене; боржник - ОСОБА_1 , обтяжувач - АТ КБ «Приватбанк».
Боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначив про те, що до дня подання такої заяви ним не вчинялись правочини на суму менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, окрім договору про внесення змін до договору застави, а також про часткове повернення боргу ОСОБА_9 за договором позики від 15.09.2021.
У відомостях про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника зазначено: АТ «Акцент Банк»: № 5169155120687122, залишок коштів - 0, 00 EUR, № 5169155136653803, залишок коштів - 0, 00 грн, № НОМЕР_1 , залишок коштів - 3, 14 грн, № НОМЕР_2 , залишок коштів - 3, 14 грн, № НОМЕР_3 , залишок коштів - 0, 00 грн, № НОМЕР_4 , залишок коштів - 3, 14 грн, 5169155122710757, залишок коштів - 0, 86 USD, № НОМЕР_5 , залишок коштів - НОМЕР_6 , 90 грн; АТ КБ «Приватбанк»: № НОМЕР_7 , залишок коштів - 9000, 64 USD, № НОМЕР_8 , залишок коштів - 0, 59 EUR, № НОМЕР_9 , залишок коштів - 7, 43 грн, № НОМЕР_10 , залишок коштів - 0, 52 грн, № НОМЕР_11 , залишок коштів - 0, 56 грн; АТ «Ідея Банк»: № НОМЕР_12 , залишок коштів - 0, 80 USD, № НОМЕР_13 , залишок коштів - 18, 69 грн, № НОМЕР_12 , залишок коштів - 00, 00 грн; АТ «ОТП БАНК» № НОМЕР_14 , залишок коштів - 00, 00 USD, № НОМЕР_15 , залишок коштів - 00, 00 грн.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано копію трудової книжки.
Боржник до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, про що свідчить витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником надано план реструктуризації боргів боржника та декларації про майновий стан за 2022 рік, за 2023 рік, за 2024 рік, за 2025 рік.
У клопотанні, сформованому в системі «Електронний суд» 27.01.2026 (вх. № 3233/26 від 28.01.2026), представник боржника зазначила, що за частиною боргових зобов'язань перед заявником строк виконання виник у 2021 році, однак за більшістю - після 24.02.2022 - введення воєнного стану на території України. Воєнні дії та тимчасова окупація міста Херсон та Херсонської області призвели до фактичної неможливості реалізації прав кредитора на звернення стягнення. Ці дії тривалий час були фізично неможливі. У 2022- 2023 роках суди фактично не працювали або працювали дистанційно. Виконання судових рішень у Херсонській області було паралізовано. Відсутній був доступ до Інтернету, банківських послуг. З березня по листопад 2022 року місто Херсон перебувало в окупації, що об'єктивно унеможливлювало звернення стягнення на нерухомість, доступ до майна, проведення виконавчих дій, роботу державних реєстрів та нотаріусів. Очікуючи стабілізації безпекової ситуації, заявник займався збереженням власного життя та життя членів своєї сім'ї. З урахуванням об'єктивної ситуації, в якій опинились і заявник, і його боржники, з якими він особисто знайомий, тривалий час мав дружні та ділові відносини, Заявник деякий час, маючи технічну можливість зв'язатись зі позичальниками, із гуманітарних та особистих мотивів вів позасудове врегулювання, домовлявся про надання відстрочки. З огляду на введення законодавчих мораторіїв та обмежень, в тому числі зупинення строків позовної давності на період воєнного стану, заявник як кредитор мав право не вчиняти активних дій по стягненню заборгованості без ризику втратити право вимоги. Заявником враховувалась об'єктивна відсутність економічної доцільності, зниження ліквідності іпотеки. Майно передане в забезпечення зобов'язань за договорами позики та інше майно боржників, які є мешканцями м. Херсон та Херсонської області, та на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за договорами не забезпеченими іпотекою знаходиться на території м. Херсон та Херсонської області. Відповідно, таке майно суттєво втратило ринкову вартість, могло бути пошкоджене або зруйноване та є фактично неліквідним. Бездіяльність кредитора щодо стягнення дебіторської заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки з 2021 року була зумовлена об'єктивними та непереборними обставинами, зокрема: запровадженням воєнного стану, тимчасовою окупацією м. Херсон, неможливістю доступу до майна, зупиненням роботи державних реєстрів, відсутністю можливості проведення оцінки та реалізації предмета іпотеки, а також істотною втратою ліквідності такого майна, що робило звернення стягнення економічно недоцільним.
За наслідками розгляду заявлених вимог ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у даній справі відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Джерела права та позиція Південнно - західного апеляційного господарського суду.
За приписами абзаців 4, 13 ст. 1 КУзПБ - боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа-підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Особливості відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 1 ст. 115 КУзПБ визначено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в ч. 2 ст. 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Тлумачення ч. 2 ст. 115 КУзПБ із застосуванням філологічного та логічного способів інтерпретації приводить до таких висновків:
- з огляду на вжиття законодавцем словосполучення «інші обставини» перелік підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи не є вичерпним;
- для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях наведених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх чотирьох підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи;
- наявність у боржника майна не виключає можливості існування в нього прострочених зобов'язань перед його кредиторами, як однієї із підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №916/106/22 та від 29.07.2021 у справі №909/1028/20).
Згідно з ч. 1 ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 116 КУзПБ визначено зміст заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та перелік додатків, який має бути додано до заяви.
Системний аналіз ст. 113, ч.ч. 1, 2 ст. 116 КУзПБ свідчить, що про наявність наведених підстав у кожному конкретному випадку мають свідчити достатні фактичні обставини з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (фізичної особи - підприємця).
Так, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Так, звертаючись із заявою, підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник визначив перебування його під загрозою неплатоспроможності через наявність непогашеної заборгованості у розмірі 176 608 703, 46 грн перед єдиним кредитором, яку він не має змоги погасити враховуючи його майновий та фінансовий стан.
На підтвердження зазначеної заборгованості до заяви додано рішення Господарського суду Одеської області у справі № 923/1351/20(916/1442/24) від 01.04.2025.
Із змісту заяви вбачається, що підставою звернення до суду є п. 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, а саме: наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Як встановлено вище, наразі виконавчі дії по виконанню наказу у справі № 923/1351/20(916/1442/24), виданого 23.07.2025 Господарським судом Одеської області проводяться, заборгованість з боржника стягується.
Постанов у порядку ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» боржником не надано.
Суду не надано жодних доказів звернення боржника до позичальників з метою повернення грошових коштів за договорами позики.
При цьому, за умовами договорів позики строк її повернення до 01.10.2021, до 29.12.2021, 04.12.2022.
Боржник у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність лише вказав про втрачений зв'язок з позичальниками, без надання відповідних доказів.
Як вірно зауважив місцевий господарський суд, Боржником не надано доказів, які б доводили факт спроби повернути борг безпосередньо від самих позичальників, так і шляхом подання позовних заяв до суду. Матеріали справи не містять доказів листування, звернення до нотаріусу з заявою про вчинення виконавчого напису нотаріусу, тощо.
Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду у вигляді: 1) реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону України «Про іпотеку» або 2) продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку»); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист: згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом 1) передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону або 2) права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.
Однак, боржник не довів належним чином у суді або іншим законним шляхом (зокрема, через виконавчий напис нотаріусу чи договір), що він виконав усі необхідні процедури для звернення стягнення на заставне майно.
Тобто, доказів звернення стягнення на предмет іпотеки також суду не надано.
Фінансова звітність є результатом аналізу та узагальнення даних, які містяться у первинних документах, та відображає підсумкові дані про господарську діяльність юридичної особи за звітний період.
Однак, таких доказів, на підставі яких суд може встановити наявність/відсутність розміру доходу від господарської діяльності боржника в підприємствах, в яких він є власником часток у статутних капіталах, для встановлення зазначених у заяві обставин, останнім надано не було.
Також, матеріали справи не містять інформації щодо проведення заявником дій щодо пошуку шляхів для погашення заборгованості (пошук іншої більш оплачуваної роботи, тощо).
Доказів, щодо наявності нових обставин (ознак неплатоспроможності) суду не надано.
Отже, належних доказів, які підтверджують зазначену боржником у заяві неможливість протягом наступних 12 місяців виконати свої грошові зобов'язання перед кредитором у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями суду не надано.
Місцевим господарським судом вірно враховано обставини того, що боржник звернувся до господарського суду із заявою про наявність у нього загрози неплатоспроможності, що виникала перед єдиним кредитором ТОВ «Аутстаффер» у загальному розмірі 176 608 703, 46 грн, яке стягнуто рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 923/1351/20(916/1442/24) від 01.04.2025, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025. Обставини, встановлені зазначеними рішеннями судів, які набрали законної сили, мають силу преюдиції.
Так, судом у рішенні Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 у справі № 923/1351/20(916/1442/24) встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ТОВ «Аутстаффер». За результатами аналізу актів позапланових перевірок, судом встановлено, що ТОВ «Аутстаффер» в реальності не мав ніяких можливостей виконувати умови договорів надання персоналу або договорів аутстаффінгу, укладених з клієнтами-замовниками. Таким чином, послуги ТОВ «Аутстаффер» з надання клієнтові персоналу виконавця (ТОВ «Аутстаффер») не мають реального характеру, тобто не свідчать про реальність їх здійснення. Крім того, встановлено факт ухилення від сплати податків, приховування об'єктів оподаткування, порушення законодавства про патентування.
Таким чином, засновником та керівником ТОВ «Аутстаффер» було порушено вимоги податкового законодавства, було організовано діяльність за напрямком «забезпечення трудовими ресурсами» без реального його здійснення (не мало реального характеру), що стало підставою для проведення податковим органом відповідної документальної перевірки, виявлення порушень вимог податкового законодавства, застосування до товариства фінансових санкцій та утворення заборгованості, яка не погашена, що, як наслідок, спричинило банкрутство ТОВ «Аутстаффер».
Крім того, з аналізу руху грошових коштів ТОВ «Аутстаффер», ліквідатором встановлено, що засновником ТОВ «Аутстаффер» ОСОБА_1 було отримано готівкою з каси відділень банків та на власні поточні і карткові рахунки грошові кошти товариства у загальній сумі 30 408 552,00 гривень».
Згідно аналізу фінансово-господарського стану ліквідатором встановлено обставини вчинення неправомірних дій, що призвели до неплатоспроможності товариства, та які стали підставою для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ «Аутстаффер» у зв'язку з доведенням його до банкрутства.
Загальна сума кредиторських вимог у справі № 923/1351/20 про банкрутство ТОВ «Аутстаффер» складає 176 608 764,96 грн.
Отже, Господарським судом Одеської області у справі № 923/1351/20(916/1442/24) встановлено наявність вини його засновників/учасників у доведенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Аутстаффер» до банкрутства та покладено на ОСОБА_1 та ОСОБА_8 субсидіарної відповідальності та стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 176 608 703, 46 грн субсидіарної відповідальності у зв'язку з доведенням юридичної особи - ТОВ «Аутстаффер» до банкрутства.
Таким чином, судом встановлено, що діями, зокрема, ОСОБА_1 , заподіяно шкоду ТОВ «Аутстаффер», який і є його єдиним кредитором на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
Мотивуючи своє рішення, суд також зазначає, що зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, є одним з найважливіших правових засобів захисту прав та законних інтересів суб'єктів права (стаття 1165 глави 81, стаття 1166 глави 82, стаття 1212 глави 83 ЦК України). Зазначені зобов'язання займають у системі цивільного права особливе місце, яке зумовлене тим, що зобов'язання із відшкодування шкоди мають чітко виражену правозахисну (охоронну) спрямованість. Вони будуються на імперативних засадах із вираженим наданням переваг потерпілій особі. Особливого значення набувають ці норми права у Кодексі України з процедур банкрутства, який встановлює нових суб'єктів відповідальності та нові види.
Субсидіарна відповідальність є цивільно-правовим самостійним видом відповідальності та покладається на відповідачів у справі про банкрутство не залежно від того, чи притягнуто фізичну особу-відповідача до кримінальної відповідальності за дії, передбачені статтею 219 КК України (доведення до банкрутства). У кримінальному процесі вину доказує обвинувачення, а в господарському процесі - відповідач доказує відсутність своєї вини. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Отже, основним принципом відповідальності за зловживання правом є вина особи.
При цьому, покладання відповідальності на винну особу є способом захисту цивільного права потерпілої особи кредитора, відновлення його попереднього становища.
Перед правозастосовчою практикою постає проблема встановлення справедливого балансу між інтересами потерпілих (кредиторів) і правопорушників. Конституція (стаття 13) та закони України забороняють використовувати власність на шкоду людині і суспільству, а також з метою завдання шкоди іншій особі (стаття 13 ЦК України).
Враховуючи викладене, а також за відсутності належних доказів на обґрунтування поданої боржником заяви та добросовісності дій останнього, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність існування підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, відсутність інших обставин, які змінили або змінять матеріальний стан заявника, та як наслідок, ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Водночас, передбачена чинним Кодексом України з процедур банкрутства процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов'язань (зокрема, що виникли внаслідок заподіяння шкоди та підтверджені судовими рішеннями, що набрали законної сили), та на шкоду іншим особам. Крім того, суд звертає увагу, що право на реабілітацію в процедурі банкрутства фізичної особи має лише добросовісний боржник.
Колегія суддів вважає, що наведене в сукупності ставить під сумнів добросовісність боржника та реальність наміру щодо відновлення його платоспроможності.
Відповідно до приписів статей 3 та 13 ЦК України, дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі №926/2987-б/20 зауважує, що КУзПБ запроваджено «добровільне банкрутство» боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 ЦК України.
Таким чином, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів, КУзПБ покладає на боржника обов'язки: повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п.3 ч.2 ст.116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п.4-п.11 ч.3 ст.116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (ч.4 ст.116, ч.7 ст.126 КУзПБ); повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст.125 КУзПБ); погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (ч.1 ст.128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема, передбачає відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (п.п.3, 4 ч.4 ст.119 КУзПБ), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених ч.7 ст.123 КУзПБ.
В спеціальних нормах КУзПБ законодавець закріпив передусім принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів із задоволення їхніх вимог (наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №906/820/24).
Верховний Суд у постанові від 26.05.2022р. у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Згідно з ч. 4 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
З огляду на вищевикладені обставини та наведені норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання заявника на скрутне фінансове становище боржника, несприятливу економічну ситуацію в країні, інші загальні обставини, за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин, які стосуються особи боржника, не є іншими підставами, в розумінні норм Кодексу про банкрутство, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тому суд не приймає доводи заявника у даній частині.
Колегія суддів також не приймає доводи скаржника, що на стадії вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи судом не перевіряються ознаки недобросовісності боржника, а відповідна правова оцінка добросовісності чи недобросовісності боржника є предметом розгляду у підсумковому засіданні суду.
Так, згідно ч. 1 ст. 119 КУзПБ у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
Відтак, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд з урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 КУзПБ та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
За приписами ч. 3 ст. 119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст. 115 КУзПБ та відповідності заяви вимогам ст. 116 КУзПБ, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст. 119 КУзПБ.
Частиною 4 ст. 119 КУзПБ визначено, що господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо: 1) відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність; 2) боржник виконав зобов'язання перед кредитором (кредиторами) у повному обсязі до підготовчого засідання суду; 3) боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю; 4) боржника визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років.
Тобто, саме на стадії підготовчого засідання у справі судом надається оцінка відповідності поданої заяви боржника за формою та змістом вимогам ст.ст. 115, 116 КУзПБ та наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за ч. 5 ст. 119 КУзПБ, за відсутності яких суд зобов'язаний відкрити провадження у справі.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, від 26.05.2022 у справі №922/1426/21, від 11.01.2024 у справі №924/622/23, від 11.07.2024 у справі №909/1179/23.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.11.2022 у справі №917/1604/21, у справах про неплатоспроможність фізичних осіб стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також із тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Таким чином, саме завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози, а також надання оцінки добросовісності чи недобросовісності боржника.
Доводи апеляційної скарги не підтвердились під час апеляційного провадження, тому її вимоги підлягають відхиленню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
В силу п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/4883/25 та, відповідно апеляційна скарга фізичної особи ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 30.01.2026 у справі №916/4883/25 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на фізичну особу ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.04.2026.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.