Справа № 569/1853/26
24 квітня 2026 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Рогозін С.В., розглянувши матеріали, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП ______________, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №561039 від 07.01.2026, 07 січня 2026 року о 11 год. 27 хв. в м. Рівне на вул. Млинівська, 30А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen T4» номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник адвокат Новіков Р.О. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав, викладених у клопотанні про закриття провадження у справі. На доведення доводів посилався на порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що виразилось у незабезпеченні поліцейською безперервності відеозапису події. Вказав, що причиною відмови ОСОБА_1 були небезпідставні побоювання, що працівники поліції проти волі доставлять його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі - ТЦК та СП), наголосив на тому, що за результатами проходження огляду в медичному закладі за власною ініціативою у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп'яніння.
В судовому засіданні захисник Новіков Р.О. підтримав вказане клопотання, з мотивів викладених у ньому.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був повідомлений про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, повідомлявся про судові засідання, враховуючи, що участь особи при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою, беручи до уваги, що у справі приймає участь захисник ОСОБА_1 адвокат Новіков Р.О., суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення адвоката Новікова Р.К., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі по тексту Інструкція).
Згідно з ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2-4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому, з наявних у матеріалах справи відеозаписах з нагрудної камери працівника поліції не вбачається наявність у ОСОБА_1 зовнішніх ознак наркотичного сп'яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов'язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд, поведінка ОСОБА_1 є адекватною, мова чіткою, на запитання він відповідає спокійно.
В ході розгляду справи ОСОБА_1 пояснив, що він був зупинений працівниками поліції за ніби то порушення вимог дорожнього знаку. В ході розмови працівники поліції вказали на нібито виявлені у нього ознаки наркотичного сп'яніння та запропонували прослідувати з ними до медичного закладу. З метою власної безпеки він відмовився, оскільки поліцейська неодноразово відходила та комусь телефонувала, а враховуючи, що він на той момент не мав відстрочки від мобілізації та бронювання та перебував у розшуку, він розцінював такі дії, що остання повідомляла працівників ТЦК про дані обставини. Зазначив, що не мав умислу порушувати п. 2.5 ПДР України, а відмовився вийти з автомобіля та проїхати із поліцейськими до медичного закладу, оскільки розумів, що його завезуть до ТЦК.
Дані обставини узгоджуються із наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, яким підтверджується, що поліцейська запропонувала ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння після того, як побачила на планшеті його військово-облікові документи.
Вказане стверджується долученим до матеріалів справи відеозаписом, з якого вбачається, що о 11:31:14 працівниця поліції демонструє на службовому планшеті інформацію напарнику, ймовірно показує інформацію щодо можливого порушення правил військового обліку особою. А вже о 11:31:42 - зафіксовано, як працівниця поліції відійшовши від водія, здійснює комунікацію із третіми особами з використанням особистого засобу телефонного зв'язку, тоді як під час виконання службових обов'язків передбачено використання лише службових каналів, зокрема рацій. Після чого, в період з 11:31:44 до 11:51:26 - запис припиняється.
В період з 11:51:30 до 11:54:42 працівниця поліції взагалі зняла портативний відеореєстратор, розмістила його об'єктивом у напрямку неба та відійшла у невідомому напрямку, а о 11:54:42 повторно закріпила боді-камеру на форменому одязі, на яку зафіксовано факт телефонної розмови із третіми особами з використанням особистого засобу зв'язку. В ході цієї розмови вона детально повідомила про їхнє місце знаходження та готовність очікувати, причини чого не пов'язані з виконанням службових обов'язків та залишаються не зрозумілими.
О 11:56:52 - запис знову припиняється взагалі та відновлюється лише о 12:00:07 вже в салоні службового автомобіля.
В 12:01:43 зафіксовано факт короткої телефонної розмови співробітниці поліції з невідомою особою, зі змісту якої стає зрозуміло, що працівники на когось очікують, ймовірно на працівників ТЦК та СП.
О 12:09:58 після телефонного дзвінка, працівниця поліції вийшла із службового автомобіля залишивши в салоні авто свою боді-камеру, а в 12:12:10 - повернулась та закріпила камеру знову.
В період з 12:14:07 до 12:16:22 працівниця поліції в черговий раз зняла портативний відеореєстратор та відійшла у невідомому напрямку, а як повернулась - закріпила камеру знову.
Також о 12:16:26 на місце події під'їхало невідоме авто марки Volkswagen. Співробітниця поліції, прикриваючи об'єктив камери, поспілкувалась з пасажиром згаданого авто. Після чого, о 12:18:00 - підійшла до зупиненого транспортного засобу та з невідомих причин, почала вбачати у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння.
Слід зазначити, що о 12:19:56 поліцейська підтвердила, що ОСОБА_1 надав чітке пояснення, тому постанова про адміністративне правопорушення Правил дорожнього руху не виносилась, оскільки такого порушення не було, проте о 12:22:37 - повідомила, що нібито виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, зокрема виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці та порушення координації рухів.
Також о 12:23:35 зафіксовано, що ОСОБА_1 повідомив, що особисто спостерігав, як вмикались/вимикались/прикривались рукою боді-камери співробітницею поліції. Після цього остання зазначила, що зупинка транспортного засобу була здійснена відповідно до статті 35 Закону із повідомленням причини зупинки, а також здійснення відеофіксації. Проте наявний відеозапис таких обставин не підтверджує.
Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Проте в ході вивчення відеозапису, зафіксованого технічним пристроєм № 470008 встановлено ряд істотних порушень зі сторони працівників поліції, зокрема неодноразове та тривале відключення портативного відео-реєстратору під час виконання службових обов'язків, що унеможливлює для повного і об'єктивного вивчення, дослідження матеріалів та здійснення їх об'єктивної оцінки.
Крім того, згідно п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачу, приймання, використання нагрудних камер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затверджений наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 року № 100 встановлює, що після активації нагрудної камери все спілкування повинно бути записано безперервно.
Згідно правової позиції Верховного Суду від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а, якщо із відеозапису, наданого працівниками поліції, які складали протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності вбачається, що він є небезперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.
Отже, суд вбачає порушення п. 3.5 Розділу ІІІ «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів про них», а вказане відео з нагрудної камери поліцейського неналежним доказом, бо воно є небезперервним.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що він з поважних причин відмовився проїхати з поліцейськими у медичний заклад для освідування, заслуговують на увагу з огляду на те, що на той момент він не мав законної відстрочки від мобілізації, перебував у розшуку, тому, розцінював вимогу проїхати у медичний заклад на освідування, як можливість доставити його у ТЦК.
За таких обставин, суд не вбачає у діях ОСОБА_1 наявності прямого умислу на вчинення правопорушення, адже він не відмовлявся від освідування з метою приховати стан наркотичного сп'яніння та уникнути відповідальності за це.
Разом з цим, судом враховується, що ОСОБА_1 , після оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння. Результат огляду ознак сп'яніння не виявлено, що підтверджується висновком лікаря КП «РОЦПЗН» № 30 від 07 січня 2026 року.
Суд бере до уваги в якості доказу медичний висновок щодо ОСОБА_1 , який було складено в межах передбаченого законодавством двогодинного строку на підтвердження його невинуватості, оскільки даний висновок узгоджується з поведінкою ОСОБА_1 в ході спілкування з працівниками поліції та спростовує наведені патрульними ознаки наркотичного сп'яніння, які нібито були виявлені в особи.
Працівники поліції проявили упереджене ставлення до особи ОСОБА_1 , адже фактично поліцейським ініційовано процедуру огляду водія на стан сп'яніння з метою поміщення його в патрульний автомобіль, у зв'язку із порушенням правил військового обліку. Такі дії поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію з метою доставлення особи до ТЦК, спонукавши її до відмови від освідування, яка й стала підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об'єктивно та неупереджено (ст.ст. 7, 23).
Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:
- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»);
- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);
- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»).
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, які мають значення для справи, здобуті у спосіб, що відповідає закону.
Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.
У статті 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи негативні результати медичного огляду водія, який був проведений в межах двох годин від часу його зупинки поліцейськими, та те, що матеріали справи не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд прийшов до висновку, що провадження в даній справі підлягає до закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області Святослав РОГОЗІН