Справа № 545/1486/26
Провадження № 1-кп/545/366/26
28 квітня 2026 рокум. Полтава
Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої- адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої особи- ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м Полтава клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12020170300000311 від 04.04.2020 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Полтава українки, громадянки України, осіб на утриманні не маючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
-обвинуваченої за ч. 4 ст. 240 КК України,-
В провадженні Полтавського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170300000311 від 04.04.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.
Прокурор надав клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання.
В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правпорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.
05.03.2026 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Полтави ОСОБА_7 було винесено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави, водночас до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який обчислювати з 05.03.2026 року по 02.05.2026 року
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по справі доказами, є підстави для продовження застосування запобіжного заходу, а також наявність наступних обставин:
-вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 , інкримінованого їй кримінального правопорушення;
-тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, найсуворішою санкцією передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;
-значна матеріальна шкода завдана кримінальним правопорушенням.
Окрім того, під час проведення досудового розслідування встановлено ряд наявних ризиків, а саме, що ОСОБА_4 може:
-переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки перебуваючи не під наглядом, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого їй кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років, може вжити заходи для переховування від слідства та суду, що унеможливить своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення їй покарання за скоєне кримінальне правопорушення.
-впливати на свідків, оскільки їх більшість- це або підлеглі працівники ПП «Вибір», або контрагенти, та якій ще не допитані судом. Як директор, ОСОБА_4 має важелі впливу на них (адміністративні, фінансові), а тому існує ризик того, що обвинувачена може схилити їх до зміни показань на свою користь.
-вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ПП «Вибір» продовжує орендувати ту саму земельну ділянку. ОСОБА_4 залишається на посаді директора, а відсутність стримуючих заходів може створити у неї ілюзію безкарності та сприяти продовженню незаконного видобутку надр для підтримки фінансового стану підприємства.
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнає, внаслідок чого існує ризик, що вона буде ухилятись від явки до суду, іншим чином уникати відповідальності, приховувати будь-які інші сліди вчинених кримінальних правопорушень.
Встановлено, що інші (альтернативні) запобіжні заходи не зможуть в повній мірі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_4 та нівелювати існуючі ризики. Зокрема, не може бути застосовано:
-особисту поруку, оскільки на адресу суду чи прокурора не надходили письмові заяви від осіб, які б користувалися авторитетом та могли б поручитися за обвинувачену ОСОБА_4 та гарантувати її належну поведінку;
-заставу, оскільки на даний час стороною обвинувачення не ініціюється питання про застосування застави, оскільки такий захід, з врахуванням розміру заподіяних збитків (понад 10 млн грн), може бути обтяжливим для сторони захисту, в той час як особисте зобов'язання із покладенням конкретних обов'язків наразі є достатнім та пропорційним для стримування встановлених ризиків.
Не обрати запобіжний захід також не можливо, оскільки, враховуючи, що ОСОБА_4 продовжує перебувати на посаді директора ПП «ВИБІР» та має безпосередній вплив на свідків у провадженні (своїх підлеглих), просте сповіщення про виклик (без накладення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України) не зможе запобігти можливому тиску на свідків чи іншому перешкоджанню правосуддю.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник потерпілої особи- ОСОБА_6 підтримала думку прокурора.
Захисник обвинуваченої- адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та зазначив про відсутність ризиків, зазначених у клопотанні.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку свого захисника.
Вислухавши та проаналізувавши доводи учасників процесу, розглянувши клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 331КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ст. 176 КПК України встановлено, що запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Статтею 194 КПК України визначено, що запобіжний захід може бути застосований до особи виключно у випадку, якщо буде доведено обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України, яке відносно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, та за який відповідно до санкції передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Прокурором доведено наявність обставин, що свідчать про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Запропонований у клопотанні вид запобіжного заходу узгоджується із тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченій, у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Частина 1 ст. 189 КПК визначає, що особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 189 КПК підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис повідомляються покладені на нього обов'язки та роз'яснюється, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, із покладенням на обвинувачену обов'язків відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України, буде необхідним і достатнім для ОСОБА_4 та забезпечать належну її поведінку під час розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на норми КПК України, суд прийшов до висновку що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання підлягає задоволенню, що забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 в ході судового розгляду та не є обтяжливим, фактично зводиться до виконання обвинуваченою своїх обов'язків, визначеними імперативними вимогами норм КПК України.
Керуючись ст. 194, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді особистого зобов'язання- задовольнити.
Застосувати відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України строком до 26.06.2026 року, включно, а саме:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-повідомляти суд про зміну місця проживання, роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні (зокрема, з числа працівників ПП «Вибір» та представників контрагентів) щодо обставин, які є предметом судового розгляду.
Роз'яснити обвинуваченій ч. 2 ст. 179 КПК України, що в разі невиконання обов'язків, покладених судом на неї, може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 28.04.2026 року.
СуддяОСОБА_8