Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/241/26
Провадження № 2/542/355/26
27 квітня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся з позовом до суду в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором та просить стягнути з відповідача за кредитним договором №1877209 від 10.10.2024 суму заборгованості в розмірі 65925,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 43425,00 грн. - заборгованість за відсотками, 7500 грн. - заборгованість за пенею, а також судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 10 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1877209.
16.07.2025 року між ТОВ «Слон кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №1607-25, у відповідності до умов якого ТОВ «Слон кредит» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Відповідно до Реєстру боржників за кредитними договорами, укладеними між позичальником та ТОВ «Слон кредит» - Додатку №1 до договору факторингу №1607-25 від 16.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 65925,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 43425,00 грн. - заборгованість за відсотками, 7500,00 грн. - заборгованість за пенею.
Посилаються на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 65925,00 грн.
Ухвалою суду від 11.02.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.52).
Ухвалою суду від 18.03.2026 року задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Пишногуб Н.О. про проведення судових засідань в режимі відеоконференції (а.с.64).
Ухвалою суду від 19.03.2026 року поновлено відповідачу ОСОБА_1 строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.80-81).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.54, 106), в позові просив справу розглядати у його відсутність.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с.55-56, 107-108).
Представник відповідача адвокат Пишногуб Н.О. в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 109), надала заяву про розгляд справи без її участі, в задоволенні позову просила відмовити (а.с. 110).
Так, представником відповідача адвокатом Пишногуб Н.О. 18.03.2026 року був наданий відзив на позовну заяву (а.с.70-73), в якому вона просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в частині стягнення заборгованості за відсотками, за пенею та сплати судового збору, посилаючись на таке.
Так, зазначає, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, та відповідно до положень статті 6, пункту 19 частини 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є учасником бойових дій.
За час служби відповідач неодноразово приймав та приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Наголошує, що відповідно до положень ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» фінансовим установам на час воєнного стану та після його закінчення заборонено стягувати заборгованість з військовослужбовців та турбувати їх родичів. Дана заборона стосується не лише банківських установ, але й усіх кредитних організацій, у тому числі, МФО, ломбардів, кредитних спілок, лізингових компаній та інших юридичних осіб та фізичних осіб, які надають фінансові послуги.
З огляду на вищевикладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за відсотками та суми заборгованості за пенею.
Крім того зазначає, що відповідач є учасником бойових дій. З огляду на що, останній звільнений від сплати судового збору.
23.03.2026 року представником позивача було надано відповідь на відзив (а.с.83-96), в якій зазначив , що вважає відзив відповідача безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, зауважує, що позивачем доведено факт укладання вищевказаного договору відповідачем в електронній формі та отримання відповідачем кредитних коштів, ними обгрунтований розмір заборгованості, тому позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими.
Крім того вони набули право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, оскільки договір факторингу між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та не порушує права та законні інтереси відповідача.
Щодо посилань представника відповідача на те, що останній є військовослужбовцем та посилань на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказують, що відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за
користування кредитом відповідач зобов'язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом.
Встановлено, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що відповідач не повідомив первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він є військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, документи надані відповідачем не містять відомостей про те, з якого періоду відповідач перебуває на службі, що відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи є військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Отже, вважають, що у матеріалах справи відсутні докази, того що на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його перебування на військовій службі.
Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
26.03.2026 року представником відповідача адвокатом Пишногуб Н.О. було надано заперечення на відповідь на відзив, в яких вона наголошує на тому, що відповідач є ветераном військової служби, учасником бойових дій, що підтверджується, зокрема, посвідченням НОМЕР_1 від 05.10.2023 року та військовим квитком серії НОМЕР_2 , який містить записи про безпосередню участь відповідача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
На особливий період та час дії правового режиму воєнного стану, законодавством України встановлено систему гарантій для військовослужбовців та членів їх сімей, щодо питань, які виникають з кредитних зобов'язань. Одним із таких нормативно-правових актів є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII.
До відзиву на позовну заяву були додані підтверджуючі документи щодо статусу відповідача.
Також повідомляє, що у зв'язку з відсутністю будь-яких дій позивача щодо врегулювання спору в позасудовому порядку та неповідомлення ОСОБА_1 про відступлення прав вимог по кредитному договору до позивача, це позбавило відповідача можливості звернути увагу позивача на викладені вище його права та пільги.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 10.10.2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» №1877209, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000,00 грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків (а.с.6-12).
Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5.). За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 08.11.2024 року включно (п. 1.5.2). Знижена процентна ставка 1,8% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки відповідно до визначених договором умов. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 09.11.2024 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно) (п.1.5.3.).
Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису 10.10.2024 року одноразовим ідентифікатором Е366.
Відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 13-14, 15-16).
Як вбачається з листа ТОВ «Пейтек» від 11.08.2025 року було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон кредит» на суму 15000 грн. на картку НОМЕР_3 (а.с.19).
Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Відповідач будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору не заявляв.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №1877209 від 10 жовтня 2024 року з ТОВ «Слон кредит» в сумі кредиту 15000 грн.
Щодо набуття ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.
Згідно частини першої статті 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Так, судом встановлено, що 16 липня 2025 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу №1607-25, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" (Фактор) зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Слон кредит» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань, та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору (а.с. 22-26).
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в день підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Тобто, умовами укладеного договору факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників, що є додатком №1 до Договору факторингу №1607-25 від 16.07.2025 до ТОВ "ФК "ЄАПБ" перейшло право вимоги за кредитним договором №1877209 - боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості разом 65925,00 грн. (а.с. 29).
Таким чином, суд доходить висновку про те, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1877209 від 10.10.2024 року.
Щодо виконання взятих зобов'язань за кредитним договором відповідачем.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідач має заборгованість за кредитним договором №1877209 від 10.10.2024 в сумі 65925,00 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 43425,00 грн. - заборгованість за відсотками, 7500 грн. - заборгованість за пенею.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплатити суму боргу кредитору.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).
Так в даному випадку відповідач за договором про надання споживчого кредиту №1877209 від 10 жовтня 2024 року з ТОВ «Слон кредит» отримав кредитні кошти в сумі 15000 грн.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення ОСОБА_1 отриманих в кредит коштів.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) по вищевказаному договору, підлягають задоволенню.
При цьому, вирішуючи питання про стягнення сум заборгованості за відсотками суд враховує, що за змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
Так, за умовами договору №1877209 від 10 жовтня 2024 року укладеного між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було передбачено надання кредиту в розмірі 15000 грн, строком на 360 днів, періодичність платежів - кожні 30 днів, процентні ставки: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 08.11.2024 року включно; пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 09.11.2024 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).
Нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язання умови договори не містять.
Разом з тим п.6.4. Договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити товариству штраф:
п.6.4.1. у розмірі 1500,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та
п.6.4.2. у розмірі 300,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.
Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 20) вбачається, що відсотки за користування кредитом в розмірі 43425 грн були нараховані за період: з 10.10.2024 року по 04.10.2025 року та за період з 08.11.2024 по 08.12.2024 була нарахована пеня в розмірі 7500 грн (а.с.20).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечувала проти позовних вимог в частині стягнення з відповідача, заборгованості за відсотками та пенею, посилаючись на те, що він є діючим військовослужбовцем та на нього поширюються пільги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки він має статус військовослужбовця, учасника бойових дій, то на час та до закінчення особливого періоду, йому не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом з огляду на таке.
Так, відповідно до п.п. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію п.п. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року.
За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17дійшла висновку про те, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.
Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у п. 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц.
Крім того, указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/202 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 75-76, 112-114), останній проходить військову службу з 27.09.2021 року й по теперішній час.
Посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.77) підтверджується, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_4 від 27.09.2024 року №3210 (а.с. 104 зворот) ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України в 2022, 2023, 2024 роках.
Отже, ОСОБА_1 , будучи військослужбовцем має право на пільги, встановлені для такої категорії осіб.
Так, судом встановлено, що пеня та відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором від 10.10.2024 року №1877209, нараховані ОСОБА_1 за період з 10.10.2024 року по 04.10.2025 року, тобто в період проходження ним військової служби.
Отже, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відсотки за користування кредитом в період строку кредитування та пеня нараховані під час проходження ОСОБА_1 військової служби, а тому вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором та пеня задоволенню не підлягають, оскільки з моменту призову на військову службу на відповідача поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Щодо доводів позивача про неповідомлення відповідачем первісного кредитора про наявність визначених п. 15 ч. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів з цього приводу, суд зазначає, що це не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку чи кредитної установи щодо наявності в особи спеціального статусу.
Пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Крім цього, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Ураховуючи наведене вище у сукупності, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом та пені є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Таким чином, у зв'язку порушеннями зобов'язань відповідач має заборгованість за кредитним договором №1877209 від 10.10.2024 в розмірі 15000 грн. 00 коп., що складається з заборгованості за основною сумою боргу 15000 грн, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, то позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки він є учасником бойових дій.
Так, згідно з п. 13 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Проте, посилання ОСОБА_1 на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» необґрунтоване, оскільки, зазначені пільги осіб з відповідним статусом розповсюджуються на позовні вимоги учасників бойових дій, пов'язаних з їх соціальним та правовим захистом. У даному випадку даний позов не пов'язаний з порушенням права саме як учасника бойових дій або як військовослужбовця, а виникає з кредитних правовідносин, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із позовних заяв майнового характеру, поданих юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на 22,75% з розрахунку: 15000 грн. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 65925 грн. (сума заявлених позовних вимог) = 22,75% (відсоток задоволених позовних вимог). Сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 605,70 грн. з розрахунку: 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) х 22,75% (відсоток задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №1877209 від 10.10.2024 за основною сумою боргу в розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., а також понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня пр оголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул.Лісова, буд.2, м.Бровари, Броварського району, Київської області, 07400, код ЄДРПОУ 35625014;
відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
представник відповідача: адвокат Пишногуб Наталія Олександрівна, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 27 квітня 2026 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва