Справа № 541/953/26
Провадження № 1-кс/541/383/2026
іменем України
23 квітня 2026 рокум. Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню за № 12026170550000210 від 13 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яреськи Шишацького району Полтавської області, громадянина України, учасника бойових дій, який одружений, утриманців не має, не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий
підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
21 квітня 2026 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшло клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
З клопотання та наданих матеріалів кримінального провадження вбачається наступне.
09 березня 2026 року у вечірній час у ОСОБА_4 за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході спілкування з дружиною ОСОБА_7 виник прояв агресії на побутовому ґрунті та, внаслідок чого, намір та бажання на умисне спричинення їй тілесних ушкоджень. ОСОБА_4 , стоячи навпроти ОСОБА_7 , яка знаходилася у сидячому положення на ліжку обличчям до нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно спричинив кистю правої руки, стиснутої в кулак, щонайменше два удари по голові та два удари в ліву частину тулубу в область ребер ОСОБА_7 , внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала з ліжка правим боком на підлогу. Продовжуючи свої умисні та агресивні дії, ОСОБА_4 завдав щонайменше два удари стопою правої ноги у взутті в ліву частину тулубу в область ребер, а також кілька ударів по нижніх кінцівках потерпілої. Вгамувавши власний гнів, ОСОБА_4 припинив побиття ОСОБА_7 , покинувши приміщення, де перебувала остання.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 102 від 25 березня 2026 року потерпілій спричинено тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними в момент спричинення,
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, які виразилися в спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
13 березня 2026 року відомості по даному факу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026170550000210 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
31 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Слідчим зазначено, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: повідомленням про госпіталізацію ОСОБА_7 з тяжкими тілесними ушкодженнями від 13 березня 2026 року; довідкою КНП «Миргородська ЛІЛ» ММР щодо діагнозу ОСОБА_7 від 16 березня 2026 року; протоколами допиту потерпілої ОСОБА_8 від 13 березня 2026 року, 20 березня 2026 року та 28 березня 2026 року; протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 28 березня 2026 року; протоколами допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; протоколом огляду речей і документів від 30 березня 2026 року; висновками судово-медичного експерта № 102 від 27 березня 2026 року та № 107 від 30 березня 2026 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 14 квітня 2026 року; протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_4 від 14 квітня 2026 року.
Метою застосування запобіжного заходу слідчим зазначено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Застосування запобіжного заходу, передбаченого ст. 183 КПК України, у вигляді тримання під вартою у даному випадку є найдоцільнішим.
Під час судового розгляду прокурор підтримав клопотання з викладених в ньому підстав.
Підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання слідчого, просив призначити йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Зазначив, що він проживає разом з матір'ю, яка потребує стороннього догляду, його сестри є особами з інвалідністю та не зможуть здійснювати догляд за матір'ю. За адресою, де він проживає, ОСОБА_4 буде виконувати запобіжний захід - домашній арешт. Свою вину підозрюваний визнав, зазначив, що буде виконувати покладені на нього обов'язки.
Захисник підозрюваного просив обрати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, а саме - домашній арешт в нічний час. Просив врахувати, що підозра є необґрунтованою, докази, на які посилається орган досудового розслідування, не доводять винуватості ОСОБА_4 . Ризики, зазначені в клопотанні, побудовані на припущеннях, а саме: у ОСОБА_4 є житло, в якому він проживає з матір'ю, яка не може самостійно пресуватися, через стан здоров'я потребує стороннього догляду; підозрюваний співпрацює зі слідством; визнає вину, готовий понести покарання за свої дії; потерпіла вже надала свої пояснення, проживає окремо. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту унеможливить спілкування з нею. ОСОБА_4 розуміє, що вчинення іншого кримінального правопорушення буде впливати на призначене йому покарання.
Вислухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного, захисника, перевіривши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання з наступних підстав.
Витяг з ЄРДР № 12026170550000210 свідчить про те, що 13 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 121 КК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 травня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
31 березня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених цією статтею.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Як вбачається з клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.
Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, з урахуванням конкретних обставин вчинених кримінальних правопорушень та їх наслідків, останній може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 майна у значних розмірах та місця роботи, утриманців, які б утримували його за місцем мешкання, не має; джерело його доходів не відоме; підозрюваний схильний до вживання алкогольних напоїв та наркотичних засобів, в зв'язку з чим перебуває на обліку, а тому в будь-який час може змінити місце проживання, виїхавши за межі населеного пункту та району на територію, яка буде знаходитися поза юрисдикцією Миргородського районного відділу поліції, без значних наслідків для себе. ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння в тому числі насильницьких кримінальних правопорушень, зокрема відносно тієї ж самої потерпілої, відбував реальне покарання за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та, усвідомлюючи, що може бути позбавленим волі на тривалий термін, з метою переховування від органів досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності за скоєне може намагатися покинути без негативних для себе наслідків територію свого проживання, що також підтверджує наявність вказаного ризику.
Ризик впливу на потерпілого, свідків, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , знаходячись на волі, достовірно знаючи, що через них буде доведена його вина у вчиненні інкримінованих правопорушень, матиме можливість шляхом умовлянь або погроз вплинути на показання свідків та потерпілу, які надали показання щодо його причетності до скоєння кримінального правопорушення, проживають на території Миргородського району та є його дружиною, знайомими. Вказане призведе до подальшої зміни показань або відмови свідчити у кримінальному провадженні, що унеможливить безпосереднє та об'єктивне дослідження доказів та їх належну оцінку. Крім того, під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 впливає на потерпілу ОСОБА_7 та її сестру - свідка ОСОБА_11 , яка також є інвалідом ІІ групи, та з якою проживає потерпіла, а саме - телефонує останній та висловлює погрози застосувати фізичну силу.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, яке загрожує йому в разі визнання винним, вчинив даний злочин пов'язаний з домашнім насильством, проти особи жіночої статі з вадами розвитку та інвалідністю, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності проти життя та здоров'я особи, в тому числі щодо потерпілої, схильний до вживання алкогольних напоїв та наркотичних засобів, постійного джерела доходів не має, має задовільний стан здоров'я, що і в подальшому спонукатиме його до вчинення злочинів, тому існує наявність передбаченого ч. 5 ст. 177 КПК України ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, наявна обґрунтована підозра відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, наявність ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також мета забезпечення належної поведінки підозрюваного свідчать про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Вищезазначене підтверджується доказами, доданими до клопотання.
Доказів того, що мати ОСОБА_4 хворіє та потребує стороннього догляду слідчому судді не надано.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою.
Підстав, що перешкоджають обранню запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не вбачає.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не визначає розміру застави, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину із застосування насильства.
Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 в подальшому належить утримувати під вартою.
Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 372 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання слідчого СВ Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 12 год 10 хв 23 квітня 2026 року до 12 год 10 хв 21 червня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, однак відповідно до положень ст. 205 КПК України ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1