Справа № 138/1253/25
Провадження № 22-ц/801/772/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.
Доповідач:Рибчинський В. П.
29 квітня 2026 рокуСправа № 138/1253/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати
у цивільних справах:
судді-доповідача Рибчинського В.П.,
суддів Голоти Л.О., Оніщука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О., Рибака С.С. та його представника - адвоката Чайки Р.О., представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Сердечнюк М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Чайки Романа Олеговича на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності,
У травні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення про надання дозволу на приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 02.12.2003 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому міської Ради народних депутатів міста Могилів-Подільського від 08 серпня 1985 №255 та додатків до нього, його батьку, сім'я якого на той час складалася з чотирьох чоловік, а саме батько, мати, брат та він, було виділено квартиру (на даний час будинок АДРЕСА_2 . На підставі зазначеного рішення його батьку було видано ордер №1588 від 09.08.1985 на право зайняття вказаної квартири разом з його сім'єю. 19.03.2025 року стало відомо, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, квартиру за адресою АДРЕСА_1 , було приватизовано 05.03.2014 на підставі рішення Могилів-Подільської міської ради. Він не погоджується із таким рішенням Могилів-Подільської міської ради щодо внесення приватизації вказаної квартири та видачі свідоцтва про право власності на неї, оскільки приватизація квартири, в порушення вимог законодавства, згідно якого умовою для здійснення приватизації житла є обов'язкова письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, яка оформляється спільною заявою, а тимчасово відсутні дають письмове підтвердження, відбулась без його відома та без згоди, в той час як він має право на частку у вказаній квартирі.
За таких підстав, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.08.2025, просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Могилів Подільської міської ради № 54 від 26 лютого 2014 року «Про приватизацію державного житлового фонду» в частині надання дозволу на приватизацію та безоплатну передачу у приватну спільну власність квартири за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м., а також визнати недійсним свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане виконавчим комітетом Могилів-Подільської міської ради про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 51,4 кв.м., 05.03.2014 року.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_3 - адвокат Чайка Р.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області Ярова Г.Г. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що рішенням виконкому міської Ради народних депутатів міста Могилів Подільського від 08 серпня 1985 №255 та додатків до нього, батьку позивача ОСОБА_4 та членам його сім'ї, яка на той час складалася з матері позивача ОСОБА_5 , сина ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 , було виділено квартиру АДРЕСА_3 (на даний час будинок АДРЕСА_2 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 було видано ордер №1588 від 09.08.1985 на право зайняття вказаної квартири разом з вказаними членами його сім'ї.
Згідно з копією витягу з рішення № 54 виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 26.02.2024, виконком вирішив передати безоплатно у приватну власність (приватизувати) та оформити право приватної власності на квартири державного житлового фонду квартиронаймачам без надання житлових чеків та з доплатою за надлишкову площу ОСОБА_1 , склад сім'ї два чоловіка, в тому числі: сину - ОСОБА_2 , на житлову 3-х кімнатну квартиру АДРЕСА_4 , загальної площею 59,3 кв.м, відновною вартістю 10,7 грн, при розрахунку санітарної норми безоплатної передачі загальної площі житла 52 кв.м, з доплатою за надлишкову площу 3,9 грн (а.с. 81).
На підставі вказаного рішення відповідачам видано свідоцтво про право власності на житло від 05.03.2014 (а.с. 142). Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20.09.2017 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 37160999 від 20.09.2017 зареєстроване право спільної часткової власності на вказану квартиру, по 1/2 частині (а.с. 143-144).
Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.11.2013, яке набрало законної сили 03.12.2013, у цивільній справі № 138/2424/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 останнього визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 140).
Відповідно до копії адресної картки на житлове приміщення, а саме квартири АДРЕСА_4 , позивач ОСОБА_3 знятий з зареєстрованого проживання за вказаною адресою 17.01.2014 (а.с. 76).
Також згідно з копіями довідки № 144 від 21.01.2014 про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та довідки від 23.01.2014 про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку) та займані ними приміщення за адресою АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 (а.с. 86-87).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до керівника органу приватизації 23.01.2014 з заявою про оформлення передачі в особисту власність (приватизацію) квартири АДРЕСА_4 згода позивача ОСОБА_3 на таку передачу (приватизацію) не вимагалась, оскільки він вже не був особою, яка постійно мешкала у цій квартирі або був тимчасово відсутнім, за яким зберігалось право на житло, а тому відсутність такої згоди позивача не може бути підставою для визнання приватизації незаконною.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України (ч. 1 ст. 1 Закону).
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ч. 1 ст. 2 Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.
Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина (частини 1-3 статті 8 Закону).
Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому міської Ради народних депутатів міста Могилів Подільського від 08 серпня 1985 №255 та додатків до нього, батьку позивача ОСОБА_4 та членам його сім'ї, яка на той час складалася з матері позивача ОСОБА_5 , сина ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 , було виділено квартиру АДРЕСА_3 (на даний час будинок АДРЕСА_2 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 було видано ордер №1588 від 09.08.1985 на право зайняття вказаної квартири разом з вказаними членами його сім'ї.
Відповідно до ст. 58 ЖК України ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Натомість власником майна може стати особа, яка у встановленому законом порядку взяла участь у приватизації та відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» постійно мешкає у цій квартирі (будинку), або за якою зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Разом з тим, заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 21.11.2013, яке набрало законної сили 03.12.2013, у цивільній справі № 138/2424/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 останнього визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії адресної картки на житлове приміщення, а саме квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 був знятий з зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою - 17.01.2014 року.
Отже, втрата ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням позбавило його можливості брати участь у приватизації спірного житлового приміщення, так і не потребувало його згоди на участь у приватизації інших осіб.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Чайки Романа Олеговича залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2026 року.
Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський
Судді: Л.О. Голота
В.В. Оніщук