Справа № 130/3926/25
Провадження № 22-ц/801/841/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач:Ковальчук О. В.
28 квітня 2026 рокуСправа № 130/3926/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Шемети Т. М., Берегового О. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кулішко Б. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-керівника Приватного акціонерного товариства «Браїлівське»,
за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, постановлену у цій справі 03 лютого 2026 року у м. Жмеринка суддею цього суду Грушковською Л.Ю., дата складання повного тексту судового рішення не відома,
У грудні 2025 року Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника-керівника Приватного акціонерного товариства «Браїлівське» (далі - ПрАТ «Браїлівське») ОСОБА_1 .
Таке подання обґрунтоване тим, що у Відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 75684199 від 01.08.2024 року про стягнення з ПрАТ «Браїлівське» коштів на загальну суму 2 372 385, 44 грн до складу якого входять виконавчі провадження:
- ВП № 62156648 від 28.05.2020 року з виконання виконавчого листа у справі № 120/3625/19-а, виданого 13.04.2020 року Вінницьким окружним адміністративним судом, про стягнення на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області коштів в сумі 80 4026, 33 грн в рахунок заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (залишок боргу - 609 476, 77 грн).
- ВП № 75548848 від 16.07.2024 року з виконання виконавчого листа у справі № 120/2617/24, виданого 10.07.2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом, про стягнення на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 175 279, 05 грн (залишок боргу - 172 908 ,67 грн).
- ВП № 79181955 від 24.09.2025 року з виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 року у справі № 902/536/15 про затвердження мирової угоди від 25.07.2019 року, укладеної між боржником ПрАТ «Браїлівське» та кредиторами боржника у справі № 902/536/15.
Постановами про відкриття вказаних виконавчих проваджень боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно.
28.05.2020 року в ході здійснення виконавчого провадження № 62156648 державним виконавцем Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про арешт майна боржника, також 23.03.2021 року винесено постанову про розшук майна боржника, а 31.03.2021 року винесено постанову про арешт коштів боржника.
До банківських установ неодноразово направлялись платіжні інструкції, однак коштів на рахунках боржника виявлено недостатніми для задоволення вимог стягувачів. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що за боржником зареєстровано нерухоме майно та транспортні засоби, однак боржник судові рішення не виконує.
Також державним виконавцем на адресу боржника надсилались виклики від 12.04.2024 року, 02.08.2024 року, 30.10.2025 року щодо явки керівника ПрАТ «Браїлівське» для надання пояснень щодо причин невиконання судових рішень та надання відомостей щодо майна та коштів, що належать боржнику, однак на виклики керівник не з'явився, про причини неявки не повідомляв та відомостей щодо належного боржнику майна та коштів не надав.
Разом з цим, до Відділу надійшли клопотання стягувача у виконавчому провадженні № 79181955 від 24.09.2025 року, в яких він просить звернутися до суду із поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника «Браїлівське», у зв'язку із невиконанням боржником рішення суду.
Судові рішення боржником в повному обсязі не виконано, станом на 16.12.2025 року загальна сума стягнення по зведеному виконавчому провадженню з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження становить 2 629 118 ,64 грн, декларації про доходи та майно до Відділу не надано, дій, спрямованих на виконання судових рішень не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».
За таких обставин заявник просив тимчасово обмежити керівника ПрАТ «Браїлівське» ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань за названими судовими рішеннями.
03 лютого 2026 року ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у задоволенні подання Відділу відмовлено.
Не погодившись із такою ухвалою суду, Відділ подав апеляційну скаргу, у якій його представник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким подання задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги представник скаржника зазначає, що державним виконавцем надано до суду підтвердження надсилання рекомендованими листами на адресу боржника - юридичної особи викликів від 12.04.2024 року, 02.08.2024 року, 30.10.2025 року щодо явки керівника ПрАТ «Браїлівське» для надання пояснень щодо причин невиконання судових рішень та надання відомостей щодо майна та коштів, що належать боржнику, про майно, що перебуває в заставі/ іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них, тощо, та підтвердження щодо їх отримання боржником. Зазначені виклики надсилались боржнику рекомендованими листами, що також свідчить, що боржник був обізнаний про наявність на виконанні зазначених виконавчих документів та про наявну заборгованість за виконавчими провадженнями.
Однак на виклики керівник ПрАТ «Браїлівське» не з'явився, про причини неявки не повідомив та відомостей, щодо майна та коштів, що належать боржнику, про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб, тощо, не надав, а тому скаржник вважає, що керівник ПрАТ «Браїлівське» ухиляється від виконання судових рішень та є всі підстави для обмеження його у праві виїзду за межі України.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду першої інстанції змінити з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції неповною мірою відповідає цим вимогам.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення подання Відділу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи до виконання ним зобов'язань за судовими рішеннями, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів свідомого ухиляння боржником від виконання судового рішення.
Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У ст. 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів
Згідно зі ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
У цій справі встановлено, що 28.05.2020 року постановою державного виконавця Жмеринського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) відкрито виконавче провадження № 62156648 з виконання виконавчого листа у справі № 120/3625/19-а, виданого 13.04.2020 року Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ПрАТ «Браїлівське» на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області коштів в сумі 804 026, 33 грн в рахунок заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 7).
16.07.2024 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 75548848 з виконання виконавчого листа у справі № 120/2617/24, виданого 10.07.2024 року Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ПрАТ «Браїлівське» на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 175 279, 05 грн (а.с. 18).
Також 24.09.2025 року постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 79181955 з виконання ухвали Господарського суду Вінницької області від 16.10.2019 року у справі № 902/536/15 про затвердження мирової угоди від 25.07.2019 року, укладену між боржником - ПрАТ «Браїлівське» та кредиторами боржника, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал» із сумою конкурсних вимог в розмірі 1 590 000 грн (а.с. 33).
Відповідно до облікової картки виконавчі провадження № 62156648 від 28.05.2020 року, № 75548848 від 16.07.2024 року та № 79181955 від 24.09.2025 року були об'єднані у зведене виконавче провадження № 75684199 (а.с. 4).
Станом на момент звернення із поданням до суду, керівником ПрАТ «Браїлівське» є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичих осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 70).
У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, боржником у згаданих виконавчих провадженнях виступає саме юридична особа ПрАТ «Браїлівське», а не її керівник ОСОБА_1 як фізична особа.
При цьому єдиною підставою, встановленою ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», для тимчасового обмеження громадянина України у праві на виїзд з України, якщо він є керівником юридичної особи, є не виконання встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги (п. 10 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).
В той час у цій справі не встановлено зі сторони ПрАТ «Браїлівське» не виконання встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань та ніяких доказів на підтвердження цього не надано.
Фактично, у даному випадку, як і заявник, обґрунтовуючи подання, так і суд першої інстанції, мотивуючи своє судове рішення, керувались положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», яким передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Однак, застосування п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» є безпідставним, оскільки як вже встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 не є боржником у вищевказаних виконавчих провадженнях, а тому підстав для застосування до нього обмеження у праві виїзду за межі України немає.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі безпідставно вдався до оцінки доказів щодо свідомого ухиляння боржником ПрАТ «Браїлівське» виконання судових рішень та не послався на ті норми права, які підлягали до застосування, щодо правових підстав для відмови у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , що є наслідком для зміни такої ували суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції змінити шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
При цьому доводи скаржника не спростовують правильного висновку суду за результатом розгляду подання (про відмову у його задоволенні) і не містять посилань, що б вказували про наявність законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про його задоволення.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки ухвала суду першої інстанції підлягає зміні лише в частині викладених судом мотивів щодо відмови у задоволенні подання, підстав для перерозподілу судових витрат в такому випадку не має.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині залишити її без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. М. Шемета
О. Ю. Береговий