Справа № 201/5536/25
Провадження 2/201/541/2026
20 квітня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
при секретарі - Тоцькій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів
Позивач вказує, що рішенням від 12.05.2020р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська постановлено стягувати з нього, ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.03.2020р. та до досягнення дитиною повноліття.
Також рішенням від 10.09.2024р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська постановлено стягувати з нього, позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь матері цієї дитини, відповідачки ОСОБА_3 , в розмірі по 1/4 частині всіх видів його доходу щомісячно, не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення ОСОБА_5 повноліття, починаючи стягнення з 29.07.2024р., та аліменти на користь матері неповнолітньої дитини відповідачки ОСОБА_3 , в розмірі по 1/6 частині всіх видів доходу щомісячно, до досягнення їх неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років - до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з 29.07.2024р.
Зазначає, що з 10.09.2024р. дотепер сукупно сплачує 70% свого доходу як аліменти, через що змінився його майновий стан. Він працевлаштований офіційно, окрім заробітної плати прибутків не має.
На підставі викладеного просить зменшити частку аліментів, які стягуються на користь відповідачок на утримання двох його неповнолітніх синів, з частини всіх видів доходів до 1/6 частини всіх видів доходів.
Відповідачка ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлася, надала відзив, яким не заперечує проти задоволення позову, якщо це буде здійснено в межах національного законодавства та з врахуванням інтересів її дитини.
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, надавала письмові пояснення неодноразово (а.с.43-49, 69-77, 90-94), в яких зазначала, що доходи позивача порівняно з 2020р., в якому стягнуто аліменти, не зменшились, а збільшились, 13.11.2023р. ним придбана квартира РНОНМ 2330861512101. Вказує, що на момент ухвалення рішення суду в справі № 201/8996/24 про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_5 позивач вже перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 .
Сам факт народження другої дитини та стягнення аліментів на її утримання не є безумовною та достатньою підставою для зменшення розміру аліментів на дитину ОСОБА_4 . Народження дитини є прогнозованою подією у шлюбі, і позивач мав враховувати це при плануванні свого бюджету. Обов?язок батьків утримувати свою дитину є першочерговим. Навіть при наявності інших дітей, суд повинен забезпечити справедливий розподіл коштів для утримання всіх дітей платника аліментів, не допускаючи погіршення матеріального становища першої дитини.
Наразі потреби малолітнього ОСОБА_4 істотно зросли через його вік (майже 10 років). Сума аліментів, яка сплачується на даний момент, є мінімально необхідною для забезпечення належного рівня життя дитини та покриття її базових потреб. Зменшення розміру аліментів суттєво порушить права та законні інтереси ОСОБА_4 і матиме вкрай негативний вплив на його розвиток та добробут.
Також вказує, що розмір аліментів, присуджених на користь відповідачки ОСОБА_3 за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2024р. у справі № 201/8996/24, може свідчити про формальний характер цієї вимоги. Оформлення стягнення аліментів на дружину, яка перебуває у шлюбі з платником, та на новонароджену дитину, при наявності попередніх аліментних зобов?язань, є нетиповим для звичайної практики сімейних відносин і викликає обґрунтовані сумніви щодо справжньої мети таких дій. Адже кошти, які стягуються з Позивача на користь відповідачки ОСОБА_3 та малолітньої дитини ОСОБА_5 фактично надходять до їхнього спільного сімейного бюджету, тобто ці витрати не змінюють по суті загального матеріального становища позивача та його нової сім?ї, але штучно зменшує його офіційний дохід для розрахунку аліментів на першу дитину
Інтервал між рішенням суду у справі № 201/8996/24 (10.09.2024р.) про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 та поданням позову, що розглядається, є надзвичайно невеликим. Ця обставина, у сукупності з іншими, викликає серйозні сумніви щодо дійсної потреби позивача у зменшенні аліментів, а не у створенні формальної та штучної підстави для такого зменшення, щоб уникнути повноцінного виконання своїх батьківських обов?язків щодо першої дитини. Також позивач вже звертався до суду з аналогічним позовом про зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 , і рішенням Касаційного цивільного суду від 30.07.2024р. у справі № 201/2091/24 йому було відмовлено у задоволенні таких вимог. Ця обставина свідчить про те, що позивач повторно ініціює судовий спір без зміни обставин, які б виправдовували зменшення аліментів, що може бути розцінено як зловживання процесуальними правами, передбаченими статтею 44 ЦПК України та спроба систематичного ухилення від належного утримання дитини.
Вказані обставини у сукупності, можуть свідчити про узгоджені, навмисні та недобросовісні дії позивача та відповідачки ОСОБА_3 спрямовані на штучне створення підстав для зменшення розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 .
У своїх письмових поясненнях від 25.08.2025р. (а.с.69-77) відповідачка ОСОБА_6 витрачає на потреби сина ОСОБА_7 орієнтовно 30 000грн щомісяця (на освіту та розвиток приблизно 9 000грн, здоров'я та добробут приблизно 8 000грн, відпочинок, дозвілля та соціалізація приблизно 6 000грн, побут та сучасні потреби 7 000грн). Позивач усунувся від участі у вихованні дитини взагалі.
У свої поясненнях від 09.11.2025р. (а.с.90-94) відповідачка зазначає, що на цей час щомісячні витрати на утримання сина ОСОБА_7 становлять орієнтовно 63 000грн не місяць (шкільні потреби, навчальні матеріали, екскурсії - 10 000грн на рік/833грн на місяць; індивідуальні заняття з математики та англійської мови 7 000грн/міс; харчування - 6 000- 7 000грн/міс; на фаст-фуд та ласощі 11 000грн/міс.; покриття непередбачених медичних витрат та спеціалізованого лікування 40 000грн на рік або 3 333грн/міс; медичне страхування 800грн/міс; профілактичні огляди та вітаміни - 2 000грн на квартал або 667грн/міс; стоматологія (лікування та профілактика) - 500грн/міс; вакцинація за віком, яка не покривається державними програмами - 5 100грн 1 доза вакцини, всього 4 дози, загальна вартість курсу 20 400грн; витрати на одяг в середньому в місяць 15 025грн; на догляд та гігієну щомісячно витрачається 1 850грн).
Також відповідачка вказує, що після розірвання шлюбу придбала для сина постільну білизну, покривала, подушки, необхідні меблі. Щомісяця вона витрачає 500грн на оплату сину мобільного зв'язку, нещодавно придбала для дитини: мобільний телефон вартістю 18 000грн та обслуговує його, велосипед за 17 000грн, самокат 5 000грн. Також нею куплений ноутбук, телевізор, ігрова приставка, навушники, іграшки. Дитині виділяються кишенькові гроші для розвитку фінансової грамотності.
Крім цього, відповідачка вказує, що утримує свою малолітню дочку, витрачаючи 30 416грн 67коп на місяць, має власні потреби, фінансово допомагає своїм батькам, а загалом витрачає на це 128 350грн 34коп на місяць. При погіршенні безпекової ситуації в м. Дніпрі відповідачка буде змушена витрачати додаткові кошти на евакуацію своїх батьків.
На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.
Позивач позов підтримав, стосовно свого матеріального стану в судовому засіданні 14.10.2025р. пояснив, що отримує 170 000грн заробітної плати щомісяця, живе у батьків, але веде з ними окремий бюджет, сплачує аліменти на утримання своїх двох малолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та матері молодшого сина ОСОБА_8 відповідачки ОСОБА_3 . З останньою він із лютого 2025р. не проживає однією родиною. Щорічно він витрачає 5000грн на одяг, щомісяця итрачає орієнтовно: на житло 3 000грн (комунальні платежі), на транспорт 2 000грн, на продукти харчування 10 000грн, приблизно 3 000грн передає своїй бабусі на ліки та комуналку, має у власності квартиру. Після відрахувань аліментів у його розпорядженні залишається 81 000грн заробітної плати.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні позову, стосовно свого матеріального стану в судовому засіданні 14.10.2025р. надала пояснення, що її заробітна плата становить 100 000грн/міс., вона проживає із співмешканцем, веде із ним окремий бюджет, має на утриманні спільного сина сторін ОСОБА_7 та дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Щомісячні приблизні витрати позивачки становлять: комунальні платежі - до 3 000грн/міс, має ще у власності квартиру, за яку комунальні платежі 1 500грн/міс взимку та 300-400грн влітку, в цій квартирі не живе, транспортні витрати 4 500-5 000грн/міс, на харчування сина ОСОБА_7 витрачається 20 000грн, дочки ОСОБА_9 стільки ж, на одяг для сина ОСОБА_7 витрачається по 16 666грн/міс (200 000грн на рік); відповідачка виплачує кредит за автомобіль - 17 000грн, її молодша дочка хворіє на атопічний дерматит, перебуває під наглядом лікаря, сина ОСОБА_7 потрібно вакцинувати від менінгіту, вартість вакцинування 45 000грн., також він хворіє на круп, на ліки витрачається 3 250грн (39 000грн на рік).
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні правовідносини.
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_10 , батьком якого в свідоцтві про його народження зазначено позивача, матір'ю відповідачку ОСОБА_2 (а.с.24).
Рішенням від 18.05.2020р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 (а.с.15-16).
Рішенням від 12.05.2020р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська постановлено стягувати з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менш, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 06.03.2020р. та до досягнення дитиною повноліття (а.с.17-19).
22.07.2023р. позивач та відповідачка ОСОБА_3 уклали шлюб (а.с.26), ІНФОРМАЦІЯ_6 в них народився син ОСОБА_8 , батьком якого в свідоцтві про його народження зазначено позивача (а.с.25).
Рішенням від 10.09.2024р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська постановлено стягувати з нього, позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь матері цієї дитини, відповідачки ОСОБА_3 , в розмірі по 1/4 частині всіх видів його доходу щомісячно, не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення ОСОБА_5 повноліття, починаючи стягнення з 29.07.2024р., та аліменти на користь матері неповнолітньої дитини відповідачки ОСОБА_3 , в розмірі по 1/6 частині всіх видів доходу щомісячно, до досягнення їх неповнолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років - до ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи стягнення з 29.07.2024р. (а.с.20-22).
Згідно довідок, за період з вересня 2020 по липень 2025р. включно позивачем сплачено на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти загальною сумою 1 500 505грн 46коп (а.с.50-51, 79-81).
Рішенням від 23.04.2024р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/2091/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118711526). Рішення оскаржувалось, набрало законної сили.
Справа, яка зараз розглядається, не є тотожною із вказаною справою, оскільки в них не збігаються сторони та фактичні обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків.
Згідно зі ч.ч. 9, 10 ст. 7 Сімейного Кодексу України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
У відповідності до ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
У відповідності до ч..3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до правової позиції, відображеної у постанові Верховного Суду від 30.03.2023р. в справі №509/5304/20, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.12.2022р. у справі № 727/1599/22.
У постанові Верховного Суду від 22.08.2022р. в справі №712/6313/21 зазначено, що при розгляді позовів щодо зміни розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.02.2014р. в справі №6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30.06.2020р. в справі №343/945/19, від 12.01.2022р. в справі №545/3115/19, від 23.05.2022р. в справі №752/26176/18.
Частиною 4 статті 273 ЦПК України встановлено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014р. у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Вказані висновки містяться постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №545/3115/19 (провадження №61-18145св20).
Отже, з аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 Сімейного Кодексу України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Судом встановлено, що рішеннями суду, які набрали законної сили, з позивача стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 по частині всіх видів заробітку, щомісяця, до його повноліття ІНФОРМАЦІЯ_7 ; також з 29.07.2024р. стягуються аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_8 по частині всіх видів заробітку, щомісяця, до його повноліття ІНФОРМАЦІЯ_8 та аліменти на утримання матері ОСОБА_8 - відповідачки ОСОБА_3 до досягнення дитиною трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1,2 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився майновий стан, оскільки збільшились видатки на утримання дружини та ще двох дітей.
Довідку про свою заробітну плату не надав, тобто всупереч свого процесуального обов'язку, передбаченому ст.ст. 12, 81 ЦПК України, позивач у межах предмету свого позову не надав до суду відомості про те, що його майновий стан погіршився у порівнянні з тим, яким він був на день постановлення рішення 10.09.2024р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та станом на зараз. Як пояснив суду сам позивач, після відрахувань він отримує на руки 81 000грн, з яких 23 000грн витрачає на особисті потреби (одяг, їжу, допомогу непрацездатним членам сім'ї тощо).
Наявність на утриманні позивача ще однієї дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів без доведення погіршення майнового становища позивача. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2021р. у справі №554/3355/20.
Відтак, оскільки у матеріалах справи відсутні докази фінансового становища позивача з моменту стягнення аліментів, суд дійсно не може перевірити чи дійсно відбулося погіршення його (позивача) фінансового становища.
Отже, розмір аліментів на дітей відповідає вимогам сімейного законодавства, належних та допустимих доказів щодо погіршення майнового стану позивача, внаслідок чого виникла б необхідність у зміні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі позивачем не надано, тому суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивач не довів підстави свого позову про те, що він не може утримувати своїх неповнолітніх дітей на належному рівні, та що його майновий стан після ухвалення судових рішень про стягнення аліментів з урахуванням розміру його доходів на день розгляду цього спору погіршився. Належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76 ЦПК України до справи позивач всупереч свого процесуального обов'язку (ст.ст. 12, 81 ЦПК) не надав.
Аналогічні за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16.09.2020р. у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28.05.2021р. у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 09.09.2021р. у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) та в інших справах.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки вважає, що таке рішення відповідатиме положенням СК України та інтересам дітей, їх рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
Через відмову у задоволенні позову судові витрати залишаються за позивачем.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 49, 141, 206, 247, 258, 264-265, 274, 279, 352-356 ЦПК України, ст.ст.84, 180-183 Сімейного Кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Дніпровського апеляційного суду впродовж 30 днів. Повний текст рішення буде складений протягом 10 днів.
Суддя: Д.О. Покопцева