Справа № 201/5555/26
Провадження № 2о/201/251/2026
29 квітня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого судді Батманової В.В.
при секретарі Головко А.В.
за участі заявника ОСОБА_1
представника заявника адвоката Грицькевич Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Соборного районного суду міста Дніпра в м. Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті
ОСОБА_1 звернулась до Соборного районного суду міста Дніпра із заявою про встановлення факту смерті особи.
Ухвалою судді Батманової В.В. від 20 квітня 2026 року по справі було відкрито провадження.
В обґрунтування своїх вимог заявниця посилалась на те, ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 23 год. 30 хв. відбувся ворожий обстріл зі сторони російських окупаційних військ селища Олексієво-Дружківки Краматорського району Донецької області, внаслідок якого відбулося влучання у будинок АДРЕСА_1 , який був повністю зруйнований. Внаслідок влучання у будинок загинув син ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявник разом з сином були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади № 2026/002687861, виданим на ім'я заявниці 19.02.2026 та довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 05.11.2021 № 4031, виданої на ім'я померлого ОСОБА_2 . Копія витягу та довідки додаються до заяви.
Відділом поліції №1 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області 02.02.2026 відкрите кримінальне провадження №12026052260000138 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено: 02.02.2026 о 00:28 год. до чергової частини ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23.30 год. відбувся ворожий обстріл зі сторони російських окупаційних військ у селищі Олексієво-Друківка Дружківської територіальної громади Краматорського району, влучання відбулося у буд. АДРЕСА_1 , внаслідок обстрілу будинок було цілком зруйновано, отримано тілесні ушкодження: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ., діагноз: МВТ, ВОСП голови та кінцівок, перелом обох кісток лівого передпліччя, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , діагноз: МВТ, ВОСП голови та кінцівок, перелом правої стопи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , діагноз: МВТ, множинні вогнепальні осколкові дотичні поранення обличчя, лівого плеча обох предпліч.
Загинули на місці: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Копія витягу з ЄРДР додається до заяви. Досудове розслідування здійснюється слідчим відділом Відділу поліції №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, що підтверджується листом Донецької обласної прокуратури за № 18/2-184ВИХ-26 від 02.04.2026. Копія листа додається до заяви.
Заявниця зазначає, що 01.02.2026 вона разом зі своєю родиною: чоловіком ОСОБА_5 , та дітьми: синами - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , донькою ОСОБА_8 перебували у будинку своїх знайомих за адресою: АДРЕСА_1 .
Приблизно о 23.00 годині почався масований обстріл селища, внаслідок якого відбулося влучання у будинок, де знаходилася її родина. Заявник, її малолітній син ОСОБА_7 та неповнолітня донька ОСОБА_8 отримали поранення, а чоловік та старший син ОСОБА_6 загинули на місці. Оскільки син ОСОБА_7 отримав тяжкі поранення, за допомогою волонтерів та військових вона разом з сином та донькою були доставлені до КНП «Міська лікарня №2 м. Краматорська», а у подальшому син був перевезений для оперативного лікування до міста Дніпра.
Через високу загрозу подальших атак селища Олексієво-Дружківки 02 лютого 2026 року та небезпеку транспортування тіл померлих сина та чоловіка заявниці, неможливість викликати лікарів, співробітників поліції, родиною було прийнято рішення поховати загиблих на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1 , яке здійснили мати заявниці ОСОБА_9 та свекруха ОСОБА_10 , які у той час також мешкали у селищі Олексієво-Дружківка. Сина та чоловіка заявниці поховали в одній могилі, поставили дерев'яний хрест, на який прикріпили табличку з прізвищем та ім'ям загиблих, їх датами народження, та зазначили дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки саме в той день було здійснене їх поховання. Крім того, допомагав з похованням сусід ОСОБА_11 , який наразі мешкає у Кіровоградській області.
З огляду на вищевказане, заявник звертається до суду із цією заявою, оскільки встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідне їй для проведення державної реєстрації смерті сина компетентним органом виконавчої влади України.
В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали заяву в повному обсязі, надали покази аналогічні викладеним в заяві.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заяву про слухання справи в його відсутності.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтверджено факт загибелі ОСОБА_2 . Свідки особисто бачили тіло загиблого ОСОБА_2 , який був їх онуком, та приймали участь в його похованні.
Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Таким чином у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.
Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. В усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, які перебувають у конвенції може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є її учасницями, залишаються зобов'язаними нею у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов'язані Конвенцією стосовно зазначеної держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.
Статтею 4 Конвенції передбачено, що нейтральні держави за аналогією застосовують положення цієї Конвенції щодо поранених і хворих, а також медичного та духовного персоналу збройних сил конфлікту, прийнятих або інтернованих на території їхніх держав, а також знайдених померлих.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та ІІІереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до Рішення КСУ від 1 грудня 2004 року К» 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.
Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану).
Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказ Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Дружківська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області, до складу якого входить селище Олексієво-Дружківка, з 10.09.2025 входить до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (Території, на яких ведуться (велися) бойові дії та Території можливих бойових дій).
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України)
У даній справі, встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 .
Родинний зв'язок заявниці з померлим підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 25.10.2002 виконкомом Кіндратівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, відповідно до якого батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження село Куртівка Костянтинівського району Донецької області є: батько ОСОБА_5 , мати ОСОБА_1 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 25.10.2002 зроблено відповідний запис № 9.
З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2026 заявниця разом зі своєю родиною: чоловіком ОСОБА_5 , та дітьми: синами - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , донькою ОСОБА_8 перебували у будинку своїх знайомих за адресою: АДРЕСА_1 .
Приблизно о 23.00 годині почався масований обстріл селища, внаслідок якого відбулося влучання у будинок, де знаходилася її родина. Заявник, її малолітній син ОСОБА_7 та неповнолітня донька ОСОБА_8 отримали поранення, а чоловік та старший син ОСОБА_6 загинули на місці. Оскільки син ОСОБА_7 отримав тяжкі поранення, за допомогою волонтерів та військових вона разом з сином та донькою були доставлені до КНП «Міська лікарня №2 м. Краматорська», а у подальшому син був перевезений для оперативного лікування до міста Дніпра.
Через високу загрозу подальших атак селища Олексієво-Дружківки 02 лютого 2026 року та небезпеку транспортування тіл померлих сина та чоловіка заявниці, неможливість викликати лікарів, співробітників поліції, родиною було прийнято рішення поховати загиблих на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_1 , яке здійснили мати заявниці ОСОБА_9 та свекруха ОСОБА_10 , які у той час також мешкали у селищі Олексієво-Дружківка. Сина та чоловіка заявниці поховали в одній могилі, поставили дерев'яний хрест, на який прикріпили табличку з прізвищем та ім'ям загиблих, їх датами народження, та зазначили дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки саме в той день було здійснене їх поховання.
Відділом поліції №1 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області 02.02.2026 відкрите кримінальне провадження №12026052260000138 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено: 02.02.2026 о 00:28 год. до чергової частини ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 23.30 год. відбувся ворожий обстріл зі сторони російських окупаційних військ у селищі Олексієво-Друківка Дружківської територіальної громади Краматорського району, влучання відбулося у буд. АДРЕСА_1 , внаслідок обстрілу будинок було цілком зруйновано, Загинули на місці: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , наданими у судовому засіданні під присягою, підтверджено факт загибелі ОСОБА_2 . Свідки особисто бачили тіло загиблого ОСОБА_2 , який був їх онуком, та приймали участь в його похованні.
Суд вважає показання свідків належними, допустимими та достовірними, оскільки вони є послідовними, логічно узгоджуються з матеріалами кримінального провадження та поясненнями заявниці щодо часу та місця перебування та загибелі її сина.
Факти збройної (військової) агресії російської федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно з приписами частини третьої статті 82 ЦПК України.
Враховуючи, що отримати свідоцтво про смерть особи, яка померла на території, де ведуться активні бойові дії або яка є тимчасово окупованою, в позасудовому порядку неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 18 Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.1998) при постановлені рішення в справах про встановлення фактів, розподіл судових витрат не застосовується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268, 317 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.
Рішення відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя : В.В. Батманова