Справа № 527/2528/25 Номер провадження 22-ц/814/1898/26Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
22 квітня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників м.Полтави цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, просило стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1787831 від 17.10.2019 в сумі 19 602 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
В обґрунтування позову посилалося на невиконання відповідачкою умов кредитного договору.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд неповно з'ясував обставини справи, зокрема умови укладеного кредитного договору, тому необгрунтовано визнав, що проценти нараховані поза межами строку кредитування.
Загальна сума заборгованості становить 19 602 грн, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31.01.2020 і обрахована первісним кредитором відповідно до умов кредитного договору № 1787831 від 17.10.2019.
Звертається увага, що відповідно до чинного законодавства усі дії позивача є правомірними, оскільки у своєму позові не має наміру стягнути з відповідачки штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Дані вимоги є в межах чинного законодавства і не є порушенням.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2019 між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1787831, згідно з умовами якого відповідачці надано кредитні кошти в сумі 6 600 грн, строком на 30 днів (а.с.19-21).
Договір підписано одноразовим ідентифікатором V40550 (а.с.22).
Пунктом 1.2 Договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 6 600 грн.
Кредит надається строком на 30 днів з 17.10.2019, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 16/11/2019 (п. 1.3, 1.4 Договору).
Відповідно до п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 792 грн.
Згідно з п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 2970 грн, які нараховуються за ставкою 1,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Згідно з п.3.3.2. Договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.
Відповідно до п.4.1 Кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в п.1.4. цього Договору з урахуванням угод про продовженням строку користування/повернення кредиту та оновлених графіків розрахунків, що складаються у зв2язку з укладенням цих угод, зобов'язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 відсотків від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН».
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Відповідно до пункту 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.
Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, ОСОБА_1 ідентифікована, як позичальник за укладеним договором, оскільки акцептувала підписавши 17.10.2019 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора направленого на номер телефону відповідний договір (V40550) (а.с. 22).
Анкета-заява на кредит № 1787831 від 17.10.2019 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с. 17 зворот).
Згідно копії платіжного доручення №2260686 від 17.10.2019 ТОВ «Мілоан» на картковий рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 6 600 грн (а.с. 22 зворот).
Як вбачається з відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 не сплатила жодного разу в рахунок заборгованості (а.с.23 -24)
31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №46-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» приймає належні Кредиторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (портфель Заборгованості).(а.с.24 -28)
Згідно з п.1.2 Договору відступлення прав вимоги №46-МЛ, внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля заборгованості та відповідно до вказаних у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Актом прийому-передачі реєстру Боржників від 31.01.2020 за Договором відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31.01.2020, ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» прийняв Реєстр Боржників Кредитора від 31.01.2020, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників: 2562.(а.с.29 зворот)
Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №46-МЛ від 31.01.2020 ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 1787831 від 17.10.2019 в сумі 19 602 грн (а.с.29).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності у відповідача заборгованості.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З матеріалів справи вбачається що на підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано суду копію кредитного договору, проте останній не містить підпису відповідача чи його одноразового ідентифікатора.
Однак, позивачем надано суду довідку про ідентифікацію з якої вбачається, що ОСОБА_1 з якою укладено договір № 1787831 від 17.10.2019 ідентифікований ТОВ «Мілоан» . Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора V40550. Час відправки ідентифікатора позичальнику 17.10.2019 09:14. Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор +380507603428.
Отже, вказаний ідентифікатор був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.
Укладення кредитного договору онлайн знаходиться в рамках правового поля України.
Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У підтвердження виконання первісним кредитором обов?язку із надання позичальнику кредитних коштів новий кредитор надав суду в електронному виді копію платіжного доручення № 2260686 від 17.10.2019.
За змістом ст.ст.77-80 ЦПК України докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності.
Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Суд першої інстанції обгрунтовано визнав неналежним (ст.77 ЦПК України) і недостатнім (ст.80 ЦПК України) доказом платіжне доручення (єдиний доказ) на підтвердження виконання обов?язку первинного кредитора з огляду на те, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача, і відповідно до додатку №2 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ № 22 від 21.01.2004 (у редакції за станом на 17 жовтня 2019 року), цей розрахунковий документ має містити (у нижньому правому кутку) обов?язковий реквізит - відмтіка «Проведено банком/дата/ підпис банку». Долучена до позову електронна копія платіжного доручення № 2260686 від 17.10.2019 такої відмітки не містить, тому не може бути підтвердженням перерахування коштів на користь відповідачки за укладеним кредитним договором.
З наведених підстав належним і достатнім підтвердженням банківської операції від 17.10.2019 може бути виписка по особовому (картковому) рахунку, яку суд витребував, однак як вбачається з повідомлення АТ КБ «Приватбанк» інформація про платника відсутня (а.с.59).
Цей факт не звільняє позивача від обов?язку довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами обставини, на які він посилається в обгрунтування заявлених вимог.
Надані позивачем докази у сукупності доводять лише факт укладення в електронному виді кредитного договору між первісним кредитором і відповідачем, а також факт відступлення права вимоги за вказаним договором між первісним кредитором і позивачем у справі, але сам факт укладення такого договору (відступлення права вимоги) не є достатнім для підтвердження дійсності права вимоги первісного кредитора, а саме виконання останнім обов?язку з перерахування коштів за укладеним кредитним договором.
Відповідно до ст.517 ЦК України первісний кредитор зобов?язаний передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, тобто первісний кредитор має передати новому кредитору докази виконання умови кредитного договору про надання у власність позичальника коштів.
Надана ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення коштів за кредитним договором № 1787831 від 17.10.2019, не є належним, достовірним і достатнім доказом (ст.77, ст.79, ст.80 ЦПК України) на підтвердження факту перерахування коштів первісним кредитором на користь відповідача.
Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Зважаючи на встановлене, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2026 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов