Справа № 761/6962/26
Провадження № 1-кс/761/5413/2026
10 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши скаргу заявника ОСОБА_3 в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за його заявою про злочин,
до суду надійшла заявника ОСОБА_4 в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за його заявою про злочин.
У скарзі порушується питання про зобов'язання уповноважених осіб Державного бюро розслідувань відповідно до вимог ст. 214 КПК України, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 365, 367, 396 КК України від 16.02.2026.
Заявник в судове засідання не з'явився, разом із тим у скарзі просить розглядати скаргу у його відсутність.
Представник суб'єкта оскарження в судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Вивчивши та дослідивши матеріали скарги з доданими до неї документами, приходжу до наступних висновків.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені зокрема бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК України, бездіяльність, зокрема, слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, є невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин, після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_4 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою від 16.02.2026, у якій за його твердженням він повідомив про вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 365, 367, 396 КК України.
За змістом даної заяви заявник повідомляє про те що, 23.09.2025 він отримав лист від 11.09.2025 з незрозумілим змістом після чого наводить частково зміст листа. Потім заявник зазначає про ще 11 абзаців написаних директором ДБР ОСОБА_5 , порівнюючи їх зі змістом листів інших співробітників ГСУ ДБР та ТУ ДБР міста Миколаєва. Зазначає про те, що він скеровує множинні заяви керівництву ДБР, НАБУ та Офісу Генерального прокурора, щодо фальшування матеріалів досудових розслідувань кримінальних проваджень, цитує положення ст.ст. 60, 214 КПК України, просить не «кришувати» колег, і в результаті просить зобов'язати відповідальну особу ДБР відповідно до ч.5 ст.214 КПК України внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення вчинені старшою слідчою в ОВС ГСУ ДБР ОСОБА_6 , за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст. 365, 367, 396 КК України.
Разом із тим, зі змісту ст.214 КПК України вбачається, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Однак, у наявних у розпорядженні суду матеріалах не міститься даних про обставини, які б могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Так, у відповідності до ч.1 ст.214 КПК України прокурор, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Пунктами 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК передбачено, що до ЄРДР вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кримінального кодексу України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
У постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 761/20985/18 висловлено правову позицію, згідно з якою «...положеннями ст. 3 КПК визначено, що кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується, серед іншого, закриттям кримінального провадження. Якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».
А тому, внесенню відомостей до ЄРДР має передувати перевірка, здійснювана, зокрема, слідчим на підставі поданої заяви наявності обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, про яке йдеться у заяві, а також підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Адже реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування.
Для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Ці обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння, саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України).
Якщо зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР відповідно до положень ч. 1 ст. 214 КПК та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК.
Зважаючи на те, що у заяві ОСОБА_4 від 16.02.2026 не наведені відомі йому обставини об'єктивної сторони кримінальних правопорушень правову кваліфікацію яких він вказав (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо), тобто наведені абстрактно, що унеможливлює на переконання слідчого судді, виконання своїх обов'язків відповідним слідчим відповідно до вимог ст. 214 КПК України.
Отже, зважаючи на наведене, скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 22, 26, 36, 220, 303, 306, 307, 309 КПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні скарги заявника ОСОБА_3 в порядку ч. 1 ст. 303 КПК України на бездіяльність уповноважених осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР за його заявою про злочин від 16.02.2026.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення.
Слідчий суддя