Справа № 761/13957/26
Провадження № 1-кс/761/9423/2026
11 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Горохове Київської області, громадянина України, з спеціально-технічною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України, в рамках кримінального провадження № 12026100100000484 від 27.02.2026, -
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100100000484 від 27.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Шевченківська окружна прокуратура міста Києва.
09.04.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
10.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
З метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиками, передбаченими п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у 1 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами та просив його задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, подав відповідні письмові заперечення.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100100000484 від 27.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Шевченківська окружна прокуратура міста Києва.
09.04.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
10.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Частиною 1 ст. 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді на даному етапі кримінального провадження доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є його причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування відносно нього запобіжного заходу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду та вручення ОСОБА_8 імітаційних засобів; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 02.03.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 12.03.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 31.03.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_8 від 09.04.2026; речовими доказами у провадженні; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Враховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження обставини, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру від 10.04.2026, вчинив зазначене кримінальне правопорушення та на даному етапі досудового розслідування є достатні підстави, які поза розумним сумнівом свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, оскільки в розпорядженні органу досудового розслідування є зібрані у встановленому законом порядку достатні фактичні данні, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному органом досудового розслідування.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_4 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акту, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.
Щодо наявності ризиків та їх обґрунтованість.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового слідства та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна.
Суд також враховує, що за версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 організував протиправних механізм, направлений на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, учиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а також те, що ОСОБА_4 особисто знайомий з іншими особами, які мають можливість призначати осіб на посади, які передбачають бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та воєнного стану, з метою ухилення від мобілізації, а тому існує обґрунтований ризик того, що він може використати свої знання, досвід та зв'язки для уникнення явки до органу досудового розслідування, прокурора або суду, в тому числі шляхом свідомого переховування, зміни місця проживання без повідомлення, уникнення вручення процесуальних документів, що у свою чергу свідчить про наявність передумов для ухилення від кримінальної відповідальності. В той же час, слід звернути увагу, що у разі доведення винуватості останнього, йому може загрожувати призначення покарання за тяжкий злочин у виді позбавлення на строк до 8 років з конфіскацією майна.
При визначенні імовірності переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд враховує покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу).
Достатніми підстави вважати наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) зумовлений тим, що на даний час органом досудового розслідування перевіряються інші ймовірні факти отримання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, за вирішення питання щодо призначення на посади, які передбачають бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та воєнного стану, з метою ухилення від мобілізації, отримання офіційних документів, які стануть підставою для уникнення осіб від мобілізації шляхом бронювання. Вказані речі і документи мають значення для досудового розслідування, а тому ОСОБА_4 , у разі не застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може вчинити дії, спрямовані на знищення, сховання або спотворення інших речей і документів, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що ОСОБА_4 з високим ступенем ймовірності може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженню, шляхом особистих зустрічей та телефонних розмов зі свідками, анкетні дані яких відомі підозрюваному, а також шляхом спілкування з іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні і узгоджувати з останнім свої показання із показанням інших осіб у справі, надавати поради з врахуванням обставин справи, що стали йому відомі після набуття статусу підозрюваного, відповідно існують підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати шляхом вмовляння чи залякування свідків у кримінальному провадженні.
Суд враховує, що як вказано у клопотанні органом досудового розслідування наразі допитано не усіх ймовірно причетних службових осіб Державного торговельно-економічного університету, не встановлено повне коло осіб, причетних до скоєння кримінального правопорушення серед співробітників Державного торговельно-економічного університету. Зважаючи на те, що підозрюваний може бути особисто знайомий зі службовими особами Державного торговельно-економічного університету, він з метою уникнення відповідальності може чинити тиск на останніх, що призведе до ймовірного викривлення реальних подій в наданих ними показаннях, зокрема щодо безпосередньої участі ОСОБА_4 у скоєнні даного кримінального правопорушення.
Поряд з цим, суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження, наявність ризиків, передбаченими п.п. 4, 5, ч. 1 ст. 171 КПК України, оскільки слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засідання зроблено лише формальне посилання на їх наявність, без належного обґрунтування.
Таким чином, в судовому засіданні підтверджується наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою застосування на стадії досудового розслідування запобіжного заходу відповідно до положень ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав прокурор у клопотанні.
Підозрюваний відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України відноситься до осіб, до яких можливо бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини вчинення злочину та його наслідки і суспільну небезпеку, особу підозрюваного, а також те, що докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, зазначених у клопотанні, для запобігання яких слідчий суддя вважає недостатнім застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, слідчий суддя вважає, що обставина, яка виправдовує тримання особи під вартою, належить введений в країні з 24.02.2022 воєнний стан в зв'язку із військовою агресією рф проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
У зв'язку з наведеним, клопотання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 ЦПК України, наявність яких встановлена в судовому засіданні.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Щодо розміру застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого (підозрюваного) на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Визначаючи розмір застави, враховуючи тяжкість злочину, його суспільну небезпечність та наслідки, особу підозрюваного, обставини вчинення злочину, недоведеність слідим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні виключність випадку, що зумовлювало би визначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме в межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Даний розмір застави слідчий суддя вважає достатнім та таким, що забезпечить виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 12 год. 56 хв. 09.04.2026, тобто по 12 год. 56 хв. 07.06.2026.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: UA128201720355259002001012089, отримувач - ТУ ДСАУ в м. Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України в м. Києві, МФО - 820172, призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду;
2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним та свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні № 12026100100000484 від 27.02.2026;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу ДМС України за місцем проживання усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України.
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, а також строк дії ухвали визначити по 07.06.2026.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який призначений старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42026000000000128 від 02.02.2026.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1