Справа № 761/15762/26
Провадження № 1-і/761/39/26
28 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , перевіривши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -
Адвокат ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив скасувати арешт майна, накладений постановою б/н від 26.08.1999 р. Радянського РУ ГУ МВС України в м. Києві у кримінальній справі №12-6499, на квартиру АДРЕСА_1 дата 05.10.1999, реєстраційний номер 880116262BF0412F6558, адреса: АДРЕСА_2 , состав:ціле, состояние: добудоване, статус: жиле) яка належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 )..
Перевіришви матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №727/2878/19 (провадження № 14-516ЦС19) встановлено: «Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960 року і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012 року, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року».
Статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю, або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового розгляду судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування, чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
При цьому, відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України обов'язок доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.
Звертаючись до суду з клопотанням про скасування арешту адвокат ОСОБА_2 вказує, що в 1996 році за фактом заволодіння групою осіб майна ОСОБА_4 Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві було відкрито кримінальну справу №12-6499, а 26.08.1999 Радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві на підставі постанови слідчого накладено обтяження на квартиру ОСОБА_3 , яка є співвласником квартири на праві спільної сумісної власності за адресою: АДРЕСА_2 , та є дружиною ОСОБА_4 .
При цьому адвокат також зазначає, що ним було направлено адвокатський запит до Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо вищевказаного обтяження, у відповідь на який 04.03.2026 отримано відповідь №68638-2026 від Слідчого управління ГУ НП у м. Києві в якій зазначено, що Шевченківському управлінні поліції перебувала кримінальна справа №12-6499, порушена у 1996 році за фактом заволодіння групою осіб майна ОСОБА_4 , яка 29.11.2011 закрита на підставі ч.3 ст.11-1 КПК України (в редакції 1960 року).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, адвокат не надав рішення про накладення арешту на майно, а також будь-яких відомостей про звернення до органу досудового розслідування з відповідним запитом на його отримання.
За таких обставин слідчий суддя позбавлений можливості «поза розумним сумнівом» переконатись у тому, що арешт на майно ОСОБА_3 дійсно накладався в рамках кримінальної справи, в тому, що такий захід забезпечення, у разі його застосування, наразі продовжує свою дію, а також слідчий суддя позбавлений можливості ознайомитись з мотивами та підставами застосування такого заходу забезпечення, без чого неможливо надати оцінку доцільності збереження заходу забезпечення у кримінальному провадженні.
Чинним кримінальним процесуальним законодавством не врегульовано питання про повернення або залишення без розгляду клопотання про скасування арешту майна, що свідчить про наявність прогалини в законодавстві, тому в силу дії засади законності, воно має бути врегульоване та вирішене за правилами застосування аналогії кримінального процесуального закону.
На відміну від кримінального закону, застосування процесуального закону за аналогією є можливим. Відповідно до частини 6 статті 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
З огляду на зазначені норми кримінального процесуального закону, слідчий суддя вважає за необхідне повернути клопотання його особі, яка його подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 174, 309, 372, 39 КПК України, суд, -
Клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна - повернути особі, яка його подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1