Справа № 761/15972/26
Провадження № 2-з/761/191/2026
28 квітня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Саадулаєв А.І., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Большакова Дениса Костянтиновича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич Василь Миколайович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
встановив:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2024 відкрито провадження у справі.
Одночасно з позовом від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Большакова Д.К. надійшла заява про забезпечення позову.
Заявниця просить суд забезпечити позов шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кузьмичу Василю Миколайовичу вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину (за заповітом або за законом) на квартиру АДРЕСА_1 - у межах спадкової справи № 11/2025, відкритої після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до набрання законної сили рішенням у справі № 761/15972/26.
Заява обґрунтована тим, що предметом позову, з яким заявниця звернулася до суду, є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Позивачка не знала про існування заповіту. Про наявність заповіту позивачка дізналась 02 квітня 2026 року. 22 квітня 2026 року вона звернулася до нотаріуса із заявою № 43 про видачу свідоцтва про право на спадщину, але нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, підставами якої зазначив: пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини; відсутність постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; наявність судового провадження у Київському апеляційному суді у справі № 761/22711/19; відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця на квартиру. Заявниця зазначає, що забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кузьмичу Василю Миколайовичу вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину є пропорційним і мінімально необхідним заходом для збереження статус-кво до вирішення спору по суті. Зазначений захід не позбавляє відповідачів права власності, а лише тимчасово зупиняє нотаріальне оформлення, що відповідає меті інституту забезпечення позову - запобіганню неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву, матеріали позовної заяви, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивачка посилалася на можливість вчинення будь яких дій, спрямованих на відчуження спадкового майна іншим особам, що в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що заява про забезпечення позову за своїм змістом відповідає вимогам статті 151 ЦПК України і відповідає суті інституту забезпечення позову, як гарантії дотримання прав позивача в разі ухвалення судом рішення на його користь.
Суд вважає, що обраний позивачкою захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти нотаріальні дії з видачі свідоцтв про право на спадщину щодо спадкового майна відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін.
Враховуючи обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачам в їх правах, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кузьмичу Василю Миколайовичу вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину (за заповітом або за законом) на квартиру АДРЕСА_1 - у межах спадкової справи № 11/2025, відкритої після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання законної сили рішенням у справі.
Згідно з ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Крім того, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, відповідно до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 261, 353-354 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич Василь Миколайович, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кузьмичу Василю Миколайовичу вчиняти нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину (за заповітом або за законом) на квартиру АДРЕСА_1 - у межах спадкової справи № 11/2025, відкритої після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до набрання законної сили рішенням у справі № 761/15972/26.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам по справі, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Суд роз'яснює, що відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя: