Справа №542/2253/25 2/760/12469/26
(заочне)
16 квітня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Нагуляк А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
На розгляд Солом'янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У позові позивач посилався на те, що 25.04.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 25.04.2025-100001179, згідно з умовами якого фінансова установа надала позичальнику кредит у сумі 15000 грн, строком на 183 дні.
Через невиконання своїх обов'язків передбачених договором, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 46407 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 15000 грн, по процентам в розмірі 22950 грн, по комісії в розмірі 957 грн, по неустойці 7500 грн.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути на його користь з відповідача борг у сумі 46407 грн. та понесені судові витрати.
Склад суду визначено відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.
27.02.2026 року позивач подав заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 05.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення (викликом) сторін, визначено сторонам строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток.
Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене та вимоги ст. 279, 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у відсутності учасників судового процесу, які не з'явились, та за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 25.04.2025 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 25.04.2025-100001179, згідно з умовами якого фінансова установа надала позичальнику кредит у сумі 15000 грн, строком на 183 дні.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, що підтверджується копією чеку про електронний переказ від 25.04.2025.
Однак, відповідач всупереч договірним зобов'язанням, в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого, у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується наданим розрахунком.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», «так і строк (термін) виконання зобов'язання» (ст. 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань та спростування суми заборгованості перед позивачем.
Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій за договором, то суд дійшов такого висновку.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу.
Згідно з п. 18 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Щодо доводів позивача про те, що п. 6-1 розд. IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" був виключений, тому позивач має право нараховувати неустойку (штраф, пеню) за договорами, укладеними з 24.01.2024, то слід звернути увагу на таке.
Закон України "Про споживче кредитування" регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнено п. 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22.11.2023, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Таким чином, на дату укладення кредитного договору дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" та пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Водночас відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.
Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 справі № 5-рп/2012).
Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, від 29.06.2022 у справі №477/874/19.
З огляду на наведене, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.
Враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення на користь позивача штрафних санкцій нарахованих за кредитним договором задоволенню не підлягає.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 38907 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15000 грн, по процентам в розмірі 22950 грн, по комісії в розмірі 957 грн.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, то вимоги позивача в частині стягнення судових витрат підлягають задоволенню пропорційно задоволенню позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Пропорційно до частини задоволених позовних вимог (83,83%) з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2030,90 грн. судового збору за подання позову.
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2030, 90 грн.
Керуючись викладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 25.04.2025-100001179 від 25.04.2025 у сумі 38 907 гривень та судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 2030 гривень 90 копійок.
В задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код за ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А.
відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О. Майстренко