Справа № 766/21316/24
27 лютого 2026 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» - адвоката Овчаренка Руслана Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 766/21316/24,-
Представник ПрАТ «УПСК» - адвокат Овчаренко Р.В. звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 766/21316/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
Заява обґрунтована тим, що оскільки рішенням суду від 16.10.2025 провадження у справі № 766/21316/24 в частині позовних вимог ПрАТ «СК «АРКС» до ПрАТ «УПСК» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, наявні підстави для стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на підставі ч.5 ст. 142 ЦПК України. Розмір пред'явлених до стягнення таких судових витрат становить 10 000,00 грн.
Ухвалою суду від 02.02.2026 вказану заяву прийнято та призначено до розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи.
29.12.2025 представник позивача подав письмові заперечення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача, вказуючи на її безпідставність та необґрунтованість.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
З огляду на наведене, ураховуючи наявні в матеріалах справи письмові заяви сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності учасників справи.
Вивчивши подану заяву та письмові заперечення щодо неї, дослідивши матеріали цивільної справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, суд вважає, що заява представника відповідача про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Як вбачається зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача її обґрунтовує безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, пред'явлених позивачем до відповідача ПрАТ «УПСК». Зокрема, він вказує на те, що позивачем не наведено жодних аргументів та не подано доказів стосовно того, чому страхове відшкодування за ДТП, що відбулось ще 30.11.2021, було сплачене ПрАТ «СК'АРКС» лише 24.11.2023. Так, листом № 3950/18 від 07.12.2023 ПрАТ «УПСК» повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відмовляє у відшкодуванні шкоди на підставі до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37. Закону України, а саме у зв'язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Отже, враховуючи норми Закону, факт неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння ДТП, що відповідно до п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37. Закону України є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, є підставою й для задоволення позову. Ураховуючи наведене, станом на дату звернення позивача з позовом до суду, його права з боку ПрАТ «УПСК» не були порушеними, оскільки позивач сам винен у пропуску строку, впродовж якого потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, може реалізувати своє право на отримання страхового відшкодування шкоди. Отже, звернення позивача до суду із вказаним позовом відносно ПрАТ «УПСК» є необґрунтованим та безпідставним. Крім того, законодавство України не передбачає такого солідарного обов'язку, на виконання якого страховик потерпілого заявив позовну вимогу до страхувальника, який заподіяв шкоду майну, та його страховика. Так, згідно з вимогами законодавства якщо страховик потерпілого, якому він виплатив страхове відшкодування, звертається з позовом до страховика особи, винної у настанні страхового випадку, про стягнення з нього суми виплаченого потерпілому страхового відшкодування у межах передбаченого укладеним з винною особою договором ліміту відповідальності страховика за завдану майну шкоду, такий спір має розглядатися за правилами господарського судочинства. На підставі викладеного відповідач вважає, що судові витрати ПрАТ «УПСК», пов'язані із витратами на правничу допомогу у сумі 10 000 грн, повинні бути покладені саме на позивача.
Оцінюючи такі доводи відповідача, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Разом із тим, системний аналіз вказаної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що така компенсація можлива виключно у разі наявності відповідної вимоги відповідача, заявленої у зв'язку із вирішенням питання щодо залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі. При цьому заявник повинен зазначити, в чому саме полягають необґрунтовані дії позивача.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 20.05.2020 у справі №686/7675/17 (провадження №61-45505св18).
Під зловживанням процесуальними правами законом визначено наступне.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
В залежності від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. (п. 2 ч. 2 ст. 44 ЦПК України).
Суд зазначає, що вказаний перелік не є вичерпним, однак у будь якому випадку і у залежності від обставин справи заявник повинен зазначити конкретні дії сторони, які можуть свідчити про зловживання процесуальними правами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету обмеження прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Як встановлено судом, обґрунтовуючи подану заяву, відповідач фактично посилається на безпідставність та необґрунтованість пред'явлених до нього позовних вимог.
Водночас, аналіз наведених вище правових норм та судової практики свідчить про те, що такі його доводи не можуть слугувати підставою для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки доведеність та обґрунтованість позовних вимог вирішується судом під час ухвалення рішення, за результатами оцінки наданих сторонами доказів. Якщо позовні вимоги є необґрунтованими, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для застосування у даному випадку положень ч.5, ч.6 ст. 142 ЦПК України відсутні, оскільки представником відповідача не доведено необґрунтованість дій позивача, що виключає право відповідача заявляти вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, у зв'язку з чим в ухваленні додаткового рішення у справі № 766/21316/24 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263, 265, 270, 353 ЦПК України, суд, -
В ухваленні додаткового рішення у справі № 766/21316/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяО. О. Ковбасюк