Справа № 758/20117/25
/заочне/
14 квітня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді- Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К.С.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути із ОСОБА_3 (далі - відповідач) суму заборгованості за договором позики від 26.03.2024 року в розмірі 5 000,00 доларів США.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між сторонами укладено договір позики грошових коштів, у відповідності до якого позивач позичив відповідачу 5000,00 доларів США, із кінцевим терміном повернення до 26.06.2024 року. Однак, відповідач у визначений строк грошові кошти не повернув та таким чином прострочив виконання зобов'язання, а тому у відповідності до ст.ст.526, 1046-1050 ЦК України, просить стягнути кошти. У відповідності до ст.141 ЦПК України просить вирішити питання судових витрат.
Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.
18 грудня 2025 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
12 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, а відтак, враховуючи що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи та враховуючи наявність умов передбачених ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про заочний розгляд справи з дотриманням вимог, встановлених ст. 281 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
Суд установив, 26.03.2024 сторони уклали договір позики, предметом якого були грошові кошти у розмірі 5 000,00 (п'ять тисяч) доларів США, що на момент укладення договору складає еквівалент у розмірі 211 336,00 грн по офіційному курсу НБУ. Зазначені кошти відповідач зобов'язався повернути до 26 червня 2024 року. Дані обставини встановлені з завіреної копії договору позики, яка відповідає оригіналу зазначеного договору оглянутого у судовому засіданні 14.04.2026 року.
У зв'язку зі невиконання відповідачем зобов'язання за договором позики, між сторонами виникли спірні договірні правовідносини, які регулюються нормами ст. ст. 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 192 цього Кодексу іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і у порядку, встановленим законом.
Згідно з чинним законодавством, у разі отримання позики іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Таким чином, як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про те, що оскільки між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, які не виконані стороною відповідача, а тому у відповідності до умов договору та норм Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що заявлені у справі вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1690,69 грн, що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 1690,69 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 280-284,354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 26 березня 2024 року у розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1690,69 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя О. І. Якимець