Справа № 127/17539/25
Провадження № 22-ц/801/1012/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
28 квітня 2026 рокуСправа № 127/17539/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В.,
з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ан О. В. в залі суду м. Вінниці, повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року,
у цивільній справі № 127/17539/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила встановити факт, що вона та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу у період часу з квітня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що наприкінці 2007 року почала проживати із ОСОБА_4 у с. Лукашівка Липовецького району Вінницької області, шлюб при цьому вони не реєстрували. Під час спільно проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, яким розпоряджалися на користь та на потреби сім'ї. 27.01.2023 ОСОБА_4 був призваний на військову службу. Під час служби чоловік надавав кошти позивачці, коли надавалася відпустка то вони проводили її разом у с. Лукашівка. Також з 2020 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_4 був дім позивачки по АДРЕСА_1 . 18.05.2024 військовою частиною, у якій проходив службу чоловік, було оповіщено позивачку як дружину, що ОСОБА_4 загинув. Позивачка здійснювала поховання чоловіка у селі, де вони проживали, понесла усі витрати у зв'язку із цим. Усі речі після смерті чоловіка було передано їй. Метою звернення з позовом до суду є те, що позивачка бажає отримати одноразову допомогу у зв'язку із загибеллю чоловіка.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року позов задоволено.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу з кінця 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати залишено за позивачем.
Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що ураховуючи письмові докази та показання свідків, поза розумним сумнівом знайшла підтвердження та обставина, що ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу у період часу з квітня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оскільки від встановлення заявленого факту, що має юридичне значення, залежить можливість реалізації заявницею права на соціальний захист як члена сім'ї військовослужбовця, зокрема отримання грошового забезпечення, яке належить виплачувати сім'ям військовослужбовців, що загинули, місцевий суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 та вважає, що суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, діючи через свого представника - адвоката Першина С. М., подала апеляційну скаргу, оскільки вважає судове рішення таким, що ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно є незаконним та необґрунтованим, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2026 року вказану справу передано до розгляду у складі колегії суддів: суддя-доповідач ОСОБА_5 , судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року, апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 березня 2026 року, після усунення ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у цій справі, визначено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду від 09 квітня 2026 року справу призначено до розгляду 28 квітня 2026 року о 12:00 год з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16, пунктів 1, 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, право на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця належить визначеному законом колу членів сім'ї, зокрема дітям загиблого, а також жінці, яка проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за умови встановлення такого факту судовим рішенням, що набрало законної сили. Таке право має спільний майновий характер та реалізується шляхом розподілу між усіма отримувачами.
Отже встановлення судом першої інстанції у цій справі факту проживання позивачки однією сім'єю з батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_4 створює юридичні передумови для набуття нею статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та, відповідно, права на отримання нею частки одноразової грошової допомоги.
Зазначене безпосередньо вплине на обсяг майнових прав ОСОБА_1 як доньки ОСОБА_4 , а також відповідачки ОСОБА_3 - її бабусі, тобто матері ОСОБА_4 , оскільки призведе до пропорційного зменшення їхніх часток у такій виплаті.
Попри це, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2026, постановленою без ухвалення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання, Міністерству оборони України було відмовлено у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у цій справі з мотивів відсутності правових наслідків для неї.
Таку ухвалу суду першої інстанції апелянт вважає незаконною та необґрунтованою, оскільки суд фактично вирішив питання про її права без залучення до участі у цій справі, що є істотним порушенням норм процесуального права та суперечить правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19 та від 20.01.2021 у справі №203/2/19, згідно з якими суд не вправі вирішувати питання про права та обов'язки особи без її участі у справі.
З огляду на спеціальну мету звернення позивача до суду (набуття права на отримання одноразової грошової допомоги, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця), суд першої інстанції зобов'язаний був залучити ОСОБА_1 до участі у цій справі або відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позову з підстав неналежного суб'єктного складу сторін указаної справи.
На переконання апелянта, під час розгляду цієї справи судом першої інстанції позивачкою не було надано жодного доказу на підтвердження того, що вона та ОСОБА_4 не перебували між собою у зареєстрованому шлюбі, а також, що кожен із них окремо не перебував у будь-якому іншому шлюбі протягом періоду з кінця 2007 року до 16.05.2024.
Зауважує, що надані позивачем докази не підтверджують наявності між нею та ОСОБА_4 усталених, стабільних та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю у розумінні сімейного законодавства.
Отже вважає, що матеріали цієї справи не містять належних та допустимих доказів існування сімейних відносин у розумінні сімейного законодавства, що свідчить про відсутність матеріально-правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції фактично вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_1 без її залучення до участі в указаній справі як співвідповідача або третьої особи, позбавивши останню можливості реалізувати свої процесуальні права, то вона вважає, що має право оскаржити вказане рішення суду в апеляційному порядку.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 , діючи через свого представника - адвоката Усова Ю. В., просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Зокрема вказала, що в апеляційній скарзі зазначається про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання Міністерству оборони України про залучення ОСОБА_1 до участі у справі.
Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідач у справі Міністерство оборони України у поданому відзиві на позовну заяву обмежився лише наданням інформації про те, що за наявною інформацією ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 . При цьому представник Міністерства оборони України не зазначив жодних ідентифікаційних даних цієї особи та не зазначив інформації про те, чи зверталась ОСОБА_1 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги. За таких обставин суд був позбавлений можливості вирішити питання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 .
Станом на час подачі позову позивачці не було відомо про ОСОБА_1 . За свого життя ОСОБА_4 їй розповідав про те, що у нього від першого шлюбу є дочка, з якою він дуже давно не підтримує жодних стосунків. З його слів, після окупації частини Донецької області, скоріш за все, ця дочка залишилася проживати на окупованій території.
Позивачці було достеменно відомо про те, що із близьких родичів у ОСОБА_4 були лише мати - ОСОБА_3 , з якою вони під час спільного проживання підтримували постійний контакт. Вона навіть приїздила до них у гості в село Лукашівку.
Також їй було достеменно відомо про те, що лише ОСОБА_3 звернулась за виплатою одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_4 .
Відповідачі у справі Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 не заявляли про те, що за виплатою одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_4 звертався ще будь-хто окрім ОСОБА_3 , що дає підстави вважати, що навіть якщо ОСОБА_1 і є дочкою ОСОБА_4 , вона не зверталась із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги, тобто не реалізовувала своє право, передбачене ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Наголошує на тому, що навіть у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 не заявляє про реалізацію нею такого права, що саме по собі свідчить про те, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року не зачіпає її законні права та інтереси.
Про існування ОСОБА_1 суд першої інстанції повідомив представник ОСОБА_3 у додаткових поясненнях у справі, які були надіслані до суду 04.02.2026.
При цьому ні сама ОСОБА_3 , ні її представник не заявляли клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи на стороні відповідачів.
Крім того, суд у своєму рішенні правильно вказав про те, що відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Їх пояснення об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Отже вважає, що суд на підставі належних та допустимих доказів беззаперечно встановив ту обставину, що позивачка та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу у період часу з кінця 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
Особа, яка не брала участі в справі ОСОБА_1 та її представник - адвокат Першин С. М. в судове в судове засідання не з'явилися, попередньо в апеляційній скарзі просили розглядати справу без їх участі.
Позивачка ОСОБА_2 та її представник - адвокат Усов Ю. В. просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідачка ОСОБА_3 та представники відповідачів Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Позиція суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, з таких підстав.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Зокрема, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Критерії визначення, чи вирішені судовим рішенням права і свободи особи, не залученої до участі у справі, неодноразово були предметом перегляду Верховним Судом.
У постанові від 28 липня 2021 року у справі N 2-95/12 (провадження N 61-16854св20) Верховний Суд зазначив, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті, принаймні не за апеляційною скаргою такої особи.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу.
При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю (правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18).
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
Отже, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків заявника, та лише після встановлення таких обставин переглянути справу за його апеляційною скаргою, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участь у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку з учасниками справи або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий обов'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 15, 16 ЦПК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Оскаржуючи рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року в апеляційному порядку, ОСОБА_1 зазначала, що суд першої інстанції мав би залучити її до розгляду позову ОСОБА_2 , оскільки встановлення судом у цій справі факту проживання позивачки однією сім'єю з батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_4 створює юридичні передумови для набуття нею статусу члена сім'ї загиблого військовослужбовця та, відповідно, права на отримання нею частки одноразової грошової допомоги.
Вважає, що вказане безпосередньо вплине на обсяг її майнових прав як доньки ОСОБА_4 , а також відповідачки ОСОБА_3 - її бабусі, тобто матері ОСОБА_4 , оскільки призведе до пропорційного зменшення їхніх часток у такій виплаті.
Ухвалою суду першої інстанції від 05.02.2026 без ухвалення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання у задоволенні клопотання про залучення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовлено, оскільки рішення суду не породжує правових наслідків для цієї особи.
При цьому місцевий суд зазначив, що ОСОБА_1 як повнолітня донька загиблого ОСОБА_4 не має право на отримання соціальних виплат.
З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
ОСОБА_4 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою загиблого ОСОБА_4 .
Мета встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є отримання одноразової грошової допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на час звернення позивачки до суду) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
Повнолітні діти, вдова (вдівець) та батьки вважаються непрацездатними, якщо вони на день загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста мали (набули) право на призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Одноразова грошова допомога у зв'язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання.
За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб'єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється на всіх отримувачів відповідно до встановленого порядку.
З доданих до апеляційної скарги документів встановлено, що ОСОБА_1 є повнолітньою дочкою загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 .
Згідно з частиною другою статті 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Відповідно до сімейного законодавства України повнолітні діти (особи старше 18 років) не вважаються членами сім'ї своїх батьків, вони втрачають правовий статус «дитина».
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Докази того, що відносно ОСОБА_1 загиблим було складено особисте розпорядження про виплату одноразової грошової допомоги на випадок своєї загибелі (смерті), що вона є повнолітньою непрацездатною дитиною, тобто є суб'єктом отримання одноразової грошової допомоги згідно чинного законодавства, апелянтом суду не надано.
ОСОБА_1 не доведено через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Таким чином, оскаржуваним судовим рішенням не було і не могло бути вирішено питання безпосередньо про права та обов'язки апелянта в даних правовідносинах, тому її посилання в апеляційній скарзі на таку обставину, як на підставу для звернення до апеляційного суду слід визнати необґрунтованою.
За встановлених обставин, враховуючи, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення суду, колегією суддів не аналізуються при розгляді цієї апеляційної скарги, оскільки ухвалене оскаржуване судове рішення в даному випадку по суті не переглядається.
Керуючись статтями 260, 352, 362 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 05 лютого 2026 року в цивільній справі № 127/17539/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали.
Повна ухвала суду складена 29 квітня 2026 року.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: М. В. Матківська
І. В. Міхасішин