Справа № 126/2865/25
Провадження № 22-ц/801/1145/2026
Категорія: 69
Головуючий у суді 1-ї інстанції Рудь О. Г.
Доповідач:Голота Л. О.
29 квітня 2026 рокуСправа № 126/2865/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),
суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 126/2865/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2026, постановлену у складі судді Рудя О.Г. в приміщенні суду в м. Бершадь, -
15.12.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому просила розірвати шлюб, який укладений між нею та ОСОБА_2 , який зареєстровано 4.06.2006 Відділом реєстрації актів цивільного стану Бершадського районного управління юстиції Вінницької області, з актовим записом № 30.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 17.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження.
23.03.2026 ОСОБА_2 подав до місцевого суду клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з проходженням ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . До клопотання додано довідку військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2026 № 309, відповідно до якої солдат ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.09.2024 по даний час.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2026 зупинено провадження по цивільній справі № 126/2865/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, але не пізніше ніж до закінчення воєнного стану в Україні.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 3948/26-вх від 31.03.2026), в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що предметом спору є реалізація особистого права на припинення подружніх відносин, яке не може бути обмежене чи заблоковане штучно, зокрема шляхом зупинення провадження у справі; позивач наполягає на розірванні шлюбу; вказує, що відповідач неодноразово здійснював відносно неї домашнє насильство, бив та принижував її; відповідачем не надано належних доказів, що він перебуває у складі військової частини, переведеної на воєнний стан; бере безпосередню участь у виконанні бойових завдань; його участь у судовому засіданні є об'єктивно неможливою; надана відповідачем довідка не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України; сама по собі обставина проходження військової служби не є беззаперечною підставою зупинення провадження у справі; судом першої інстанції було порушено право позивача на врахування її заперечень на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; оскільки оскаржувана ухвала постановлена 23.03.2026 без надання достатнього часу позивачу на подання заперечень; відповідач не позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав та інтересів через представника; подавати до суду пояснення, заперечення докази та інші процесуальні документи; брати участь у судових засіданнях дистанційно в режимі відеоконференції, заявляти клопотання без застосування такого заходу як зупинення провадження у справі.
У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається в порядку частини другої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перебуває на військовій службі, що підтверджується документально і забезпечує стримування збройної агресії проти України у період воєнного стану, запровадженого у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, отже існують обставини відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, які унеможливлюють продовження розгляду даної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі.
З апеляційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов'язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов'язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в справі № 754/947/22 (постанова від 12 листопада 2025 року).
Далі Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
« З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з'ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з'єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов'язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.»
Також, Велика Палата Верховного Суду вказала, що за нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов'язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов'язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов'язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об'єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов'язкове зупинення провадження у судовій справі.
У пункті 117 постанови, Велика Палата Верховного Суду резюмувала, що під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, судам потрібно виходити з такого:
1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;
2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;
3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2026 № 309 солдат ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.09.2024 по даний час, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Отже, за наявності клопотання сторони відповідача, який є військовослужбовцем, про зупинення провадження в справі на час його перебування у складі Збройних Сил України, письмових доказів на підтвердження вказаної обставини, які відповідно до наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду є належними та достатніми, обов'язку суду, якому подане вказане клопотання зупинити провадження в справі, а не права, Бершадський районний суд дійшов правильного висновку про зупинення провадження в справі № 126/2865/25.
Вказане спростовує довід апеляційної скарги про відсутність належних доказів для зупинення провадження в справі.
Довід апеляційної скарги, що відповідач не позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав та інтересів через адвоката та брати участь у судових засіданнях дистанційно в режимі відеоконференції , тобто без необхідності зупинення провадження в справі, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
За правилом статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи , заявника мають усі фізичні та юридичні особи.
Наведені норми права визначають право учасника судового процесу брати участь в справі особисто та (або) через представника, тобто передбачена конструкція такої участі:
особиста участь в судовому процесі учасника справи;
участь учасника справи разом з представником (представниками);
участь в справі лише представника (представників).
Вказане є гарантованим правом, яке не може бути жодним чином звужено чи обмежено судом, крім тих випадків (застережень), які визначені законом, як то частина п'ята статті 130, частина сьома статті 272 ЦПК України.
Отже, клопотання учасника справи, який є військовослужбовцем, про зупинення провадження в справі, за наявності належних документів про перебування вказаної особи в складі Збройних Сил України, з врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22, підлягає задоволенню.
Доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими судом першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення районним судом норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 379, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 23.03.2026 у даній справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський