Справа № 127/32099/25
Провадження № 22-ц/801/1069/2026
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
23 квітня 2026 рокуСправа № 127/32099/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Оніщука В.В., Голоти Л.О.
за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.
позивач: ТОВ «Санфорд Капітал»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2026 року у справі за позовом ТОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
ТОВ «Санфорд Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказувало, що 23.01.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00601.004830036 ,за умовами якого банк надає відповідачці як позичальнику кредит на поточні потреби на суму у розмірі 95 434,59 грн на споживчі потреби строком на 57 місяців до 23.10.2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 54,4% і інших передбачених договором платежів. ,а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним на умовах і в строки передбачені договором . АТ «Ідея Банк» свої обов'язки за договором виконало і надало відповідачу зазначені кошти, які ОСОБА_1 отримала, проте зобов'язання за кредитним договором не виконувала належним чином , сплативши Банку лише 14 765,02 грн і внісши останній платіж 12.08.2019 року , в зв'язку з чим станом на 23.10.2023 року у неї утворилася заборгованість у сумі 255 320,79 грн., з яких 94 023,2 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 161 297,59 грн. - заборгованість за відсотками.
16.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Сонаті» було укладено Договір факторингу № 16/11-23 ,за яким право вимоги за кредитним договором №
R01.00601.004830036 передано останньому .
29.12.2023 року між ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» також було укладено Договір факторингу № 29/12-23, за яким право вимоги за кредитним договором № R01.00601.004830036 передано останньому .
ТОВ «ФК «Сонаті» та ТОВ «Санфорд Капітал» не здійснювали нарахувань заборгованості боржнику за вказаним кредитним договором.
Просили стягнути заборгованість у вказаному розмірі з відповідача ОСОБА_1 .
Відповідачка позовні вимоги не визнала і у відзиві на позов зазначила, що 21.07.2021 року державним виконавцем 1-го відділу ДВС в м. Вінниці Центрально- Західного міжрегіонального управління МЮУ було відкрито виконавче провадження №66308197 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. №126412 від 10.06.2021 року про стягнення з неї, ОСОБА_1 , на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором R01.00601.004830036 від 23.09.2019 року за період з 24.10.2019 року по 05.05.2021 року у розмірі 189 091,19 грн. ,тобто за цим же договором. При цьому у суму заборгованість входили : 77 257,75 грн. - заборгованості із строкового основного боргу ,16765,45 грн.- простроченого боргу, 89032,08 грн.- прострочених процентів,1676,5 грн. строкових процентів ,2459,41 грн. пені і 1900 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Оскільки після цього ,незважаючи на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитом ,Банк незаконно продовжував нараховувати відсотки за кредитом ,доказів передачі права вимоги позивачу останній не надав , просила у позові відмовити.
26.12.2025 року позивач ТОВ «Санфорд Капітал» подав до суду « відзив» у якому йшлося про зменшення розміру позовних вимог ,в результаті чого позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 184 731,78 грн., з яких: 94 023,20 грн. - заборгованість за основним боргом ; 90 708,58 грн. - заборгованість відсотками в сумі 90 708,58 грн. .(а.с.138-141)
Рішенням Вінницького міського суду від 17.02.2026 року позов задоволено Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним договором № R01.00601.004830036 від 23.01.2019 року у розмірі 184 731,78 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Санфорд Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7200 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким зменшити задоволені позовні вимоги ТОВ "Санфорд Капітал" та відмовити у стягненні 90 708,58 гривень заборгованості за відсотками. Вказала, що матеріали справи містять докази щодо видачі кредиту у розмірі 95 434,59 грн, проте відсутні докази щодо нарахування відсотків як в розмірі 161 297,59 гривень станом на 16.11.2023 року, так і суми заборгованості за відсотками після зменшення позовних вимог у розмірі 90 708,58 грн. станом на 05.05.2021 року. З виписки по банківському рахунку, наданої позивачем неможливо встановити розмір нарахованих відсотків по кредиту станом на будь-яку дату, оскільки довідка-розрахунок заборгованості, надана позивачем, не є доказом наявності заборгованості, так як не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Санфорд капітал» вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи скарги безпідставними.
Сторони в судове засідання не з'явилися ,про день час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Відповідач подала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що між відповідачем та первісним кредитором АТ «Ідея Банк» 23.01.2019 року було укладено кредитний договір № R01.00601.004830036, на підставі якого ОСОБА_1 отримала від останнього грошові кошти в розмірі 95 434,59 грн на споживчі потреби строком на 57 місяців до 23.10.2023 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 54,4% і інших передбачених договором платежів, однак свої зобов'язання щодо їх повернення виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 23.10.2023 року у неї утворилася заборгованість у сумі 255 320,79 грн., з яких 94 023,2 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 161 297,59 грн. - заборгованість за відсотками. Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а надані до справи докази, зокрема банківська виписка та розрахунок заборгованості, підтверджують факт отримання кредиту та наявність непогашеної заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 255 320,79 грн (184 731,78 грн - зменшені позовні вимоги). Суд виходив із того, що позивач - ТОВ «Санфорд Капітал» є належним кредитором у спірних правовідносинах, оскільки право вимоги за кредитним договором № R01.00601.004830036 було правомірно відступлено йому на підставі договорів факторингу, а тому до нього перейшли всі права первісного кредитора. Наявність виконавчого напису нотаріуса від 10.06.2021 року, стягнення за яким не здійснювалося, не перешкоджає розгляду позову щодо розміру та стягнення заборгованості.
Колегія суддів вважає, що із вказаними висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов до них ,неправильно застосувавши норми матеріального і порушивши норми процесуального права щодо оцінки доказів та встановлення обставин справи, чим допустив хибний висновок про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів нарахування відсотків, заслуговують на увагу, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права щодо встановлення обставин справи ,що мають значення для її розгляду , відтак колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги .
Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду постанові від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц вказав, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.
Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст. 16 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 року у справі 461/2942/23 дійшов висновку, що у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18).
Апеляційним судом встановлено, що 23.01.2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R01.00601.004830036 ,за умовами якого банк надає відповідачці споживчий кредит у розмірі 95 434,59 грн строком на 57 місяців до 23.10.2023 року ,зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 54,4% і інших передбачених договором платежів. ,а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним на умовах і в строки передбачені договором. АТ «Ідея Банк» свої обов'язки за договором виконало і надало ОСОБА_1 зазначені кошти. Остання свої зобов'язання за договором не виконувала належним чином , сплативши Банку лише 14 765,02 грн і внісши останній платіж 12.08.2019 року , в зв'язку з чим за період з 24.10.2019 року по 05.05.2021 року у неї виникла заборгованість у розмірі 187 191,19 грн. ,з яких 77 257,75 грн. - заборгованість із строкового основного боргу, 16765,45 грн. - із простроченого боргу, 89032,08 грн. - із прострочених процентів,1676,5 грн.- із строкових процентів ,2459,41 грн. - з пені .
Відповідно до змісту п.4.2.3. кредитного договору № R01.00601.004830036 банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості ,а позичальник зобов'язаний на вимогу банку достроково виконати вказані грошові зобов'язання у випадку, зокрема, порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів більш ніж на один календарний місяць ,невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якої іншої умови цього договору. А згідно змісту п.3.1.3. договору позичальник зобов'язаний повернути кредит, проценти, плату за обслуговування кредитної заборгованості достроково на вимогу банку у випадках, передбачених п. 4.2.3. цього договору.(а.с.209)
У зв'язку з порушенням боржником умов договору ПАТ «Ідея Банк», маючи право на дострокове повернення кредитних коштів за ним , обрав спосіб захисту своїх прав кредитора шляхом звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису про стягнення з боржника заборгованості.
На підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. №126412 від 10.06.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» несплачених в строк за кредитним договором R01.00601.004830036 від 23.01.2019 року грошових коштів, строк платежу за яким настав 23.09.2019 року, стягнуто заборгованість за період з 24.10.2019 року по 05.05.2021 року включно , у розмірі : 77 257,75 грн. - заборгованість із строкового основного боргу ,16765,45 грн.- простроченого основного боргу, 89032,08 грн. - прострочених процентів,1676,5 грн.- строкових процентів ,2459,41 грн.- пені ,що складає суму 187 191,19 грн.
Таким чином, первісний кредитор АТ «Ідея Банк», в зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором , скориставшись своїм правом на дострокове стягнення всієї заборгованості за ним ,дійшов висновку ,що строк виконання кредитного договору настав ,достроково стягнув станом на 05.05.2021 року включно ,всю існуючу на той час заборгованість з ОСОБА_1 у вигляді основного боргу, простроченого основного боргу, прострочених відсотків ,строкових відсотків , пеню у загальному розмірі 187 191,19 грн.
Докази того, що вказаний виконавчий напис нотаріуса оспорювався відповідачкою, був визнаний недійним чи таким, що не підлягає виконанню ,в матеріалах справи відсутні.
На виконання виконавчого напису нотаріуса №126412 від 10.06.2021 року 29.07.2021 року державним виконавцем 1-го відділу ДВС в м. Вінниці Центрально- Західного міжрегіонального управління МЮУ було відкрито виконавче провадження №66308197 про стягнення з ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 ) , на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором R01.00601.004830036 від 23.09.2019 року за період з 24.10.2019 року по 05.05.2021 року на суму 189 091,19 грн. При цьому у суму заборгованість входили : 77 257,75 грн. - заборгованості із строкового основного боргу ,16765,45 грн.- простроченого основного боргу, 89032,08 грн.- прострочених процентів,1676,5 грн. строкових процентів ,2459,41 грн. пені і 1900 грн. плата за вчинення виконавчого напису.
29.07.2021 року постановою державного виконавця 1-го відділу ДВС в м. Вінниці Центрально- Західного міжрегіонального управління МЮУ Куртяк А.В. про зміну (доповнення) реєстраційних даних на підставі актового запису про шлюб №3536 від 12.11.2015 року прізвище боржника ОСОБА_3 було змінено на ОСОБА_1 .
Проте, 31.10.2022 року постановою державного виконавця 1-го відділу ДВС в м. Вінниці Центрально- Західного міжрегіонального управління МЮУ Куртяк А.В. про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №66308197, виконавчий напис нотаріуса №126412 від 10.06.2021 року було повернуто стягувачу АТ «Ідея Банк». Стягувачу роз'яснено ,що відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Тобто ,первісний кредитор АТ «Ідея банк» якому виконавчий документ був повернутий через тимчасову заборону його виконання , після закінчення військового стану має можливість пред'явити його до виконання і стягнути з відповідача вказану заборгованість у відповідному виконавчому провадженні.(а.с.133)
16.11.2023 року первісний кредитор - АТ «Ідея Банк» на підставі договору факторингу №16/11-23 відчужив своє право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Соната » Останнє ,в свою чергу , за договором факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року продало право вимоги позивачу - ТОВ «Санфорд капітал».
З умов вказаних договорів факторингу , вбачається ,що за ними було передано право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 чомусь на загальну суму заборгованості 255 320,79 грн, визначену станом на 23.10.2023 року.
Однак, як уже зазначалось у висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 , право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Така дія фактично є реалізацією права кредитора на дострокове повернення всієї суми кредиту відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України. Якщо кредитор скористався правом на дострокове всієї суми заборгованості (що і було зроблено через виконавчий напис за ч. 2 ст. 1050 ЦК), він тим самим змінює строк виконання основного зобов'язання. З моменту пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредитних зобов'язань через вчинення виконавчого напису кредитний договір вважається таким, строк якого минув ,а кредитні правовідносини переходять у стадію примусового виконання.
Оскільки первісний кредитор звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису щодо дострокового стягнення з ОСОБА_1 всієї існуючої станом на 05.05.2021 року заборгованості за вказаним кредитом 10.06.2021 року , після вказаної дати право первісного кредитора нараховувати передбачені договором проценти за ОСОБА_1 припиняється ,а тому розмір заборгованості переданої за договорами факторингу послідуючим набувачам не може збільшитись і складає ту ж суму - 187 191,19 грн. Таким чином , нарахування первісним кредитором відсотків з 10.06.2021 року ( дати вчинення виконавчого напису ) є неправомірним.
У даному ж випадку, первісний кредитор, попри звернення за вчиненням виконавчого напису про стягнення всієї заборгованості ще у 2021 році, продовжив нараховувати відповідачці відсотки за користування кредитними коштами аж до передбаченого договором строку закінчення договору - 23.10.2023 року. Таким чином, до складу переданої за договором факторингу заборгованості за кредитним договором АТ «Ідея Банк» були включені відсотки за користування кредитом , нараховані їй за період, коли право на їх нарахування у банку вже було відсутнє. Отже, нарахування первісним кредитором відсотків після 10.06.2021 року є неправомірним, а оскільки позивач ,як новий кредитор ,не міг набути права вимоги у більшому об'ємі , ніж мав первісний кредитор АТ «Ідея Банк», відповідна частина заборгованості не підлягає стягненню, оскільки суперечить вимогам ч.1 ст.1050 ЦК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню ще і з наступних підстав.
Згідно зі ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як встановлено матеріалами справи і не спростовано , виконавчий напис нотаріуса №126412 від 10.06.2021 року, яким передбачено стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за період з 24.10.2019 року по 05.05.2021 року у розмірі 187 191,19 грн. на користь АТ «Ідея банк» за кредитним договором № R01.00601.004830036 , залишається чинним і не скасованим.
Згідно із положеннями ЗУ «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу (навіть через заборону стягнення у період воєнного стану) не позбавляє виконавчий документ юридичної сили ,виконавчий напис є виконавчим документом у розумінні ст. 3 Закону і залишається чинним.
Право на його повторне пред'явлення зберігається і строк пред'явлення його до виконання продовжено на час дії заборони згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону.
Отже ,факт повернення державною виконавчою службою виконавчого документа стягувачу у зв'язку з тимчасовою неможливістю його виконання в зв'язку воєнним станом, не позбавляє виконавчий документ юридичної сили і не припиняє прав діючого кредитора на його подальше пред'явлення до виконання з дня завершення воєнного стану.
Виходячи з викладеного , якщо виконавчий напис чинний, цивільні права первісного кредитора за вказаним кредитним договором вже були захищені в обраний ним спосіб - вчиненим нотаріусом виконавчим написом.
Пред'явлення позивачем , як набувачем права вимоги , позову до суду з вимогою стягнення на його користь коштів з боржника за той самий період, що й стягнуті первісним кредитором у виконавчому написі, прямо суперечить принципу правової визначеності, оскільки первісний кредитор у зобов'язанні у червні 2021 року обрав спосіб захисту ,скориставшись ст. 18 ЦК України, захистив своє право через нотаріуса , зафіксувавши розмір стягнення заборгованості у виконавчому написі ,тобто вже реалізував своє право на захист ,про що має виконавчий документ .
Повторне стягнення з боржника новим набувачем - позивачем однієї і тієї ж заборгованості, право на стягнення якої існує за іншим документом, створює ситуацію, де на один борг буде два виконавчих документи ,які підлягають окремому виконанню ( чинний виконавчий напис і рішення суду), що прямим порушенням права на справедливий суд та принципу "Non bis in idem" (не стягувати двічі за одне й те саме) .
Відповідно до ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є ,зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Набувши за договором факторингу права вимоги до відповідача за кредитним договором і подавши позов про стягнення заборгованості ,включаючи й стягнуту станом на 05.05.2021 року , позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав ,намагаючись отримати додатковий виконавчий документ замість того, щоб скористатися процедурою заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні (ст. 442 ЦПК України).Між тим, заміна сторони - це законний шлях захисту своїх прав для нового кредитора.
З огляду на викладене, наявність чинного виконавчого напису нотаріуса , що не скасований та може бути пред'явлений до виконання після завершення воєнного стану, робить вимоги ТОВ «Санфорд капітал» необґрунтованими та такими, що порушують принцип недопустимості подвійного стягнення, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Постановляючи оскаржуване рішення , суд на вказане уваги не звернув і, невірно встановивши обставини справи і неправильно застосувавши норми матеріального права , при ухваленні рішення дійшов хибного висновку про задоволення позову , що згідно п.4 ст.367 ЦПК України є підставою виходу апеляційним судом за межі доводів апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки позовні вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» задоволенню не підлягають, понесені у суді першої інстанції судові витрати слід залишити за ним.
Водночас, з ТОВ «Санфорд Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3633,60 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.02.2026 року скасувати.
У задоволенні позову ТОВ «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № R01.00601.004830036 від 23.01.2019 року , укладеним з АТ «Ідея Банк»,- відмовити.
Стягнути з ТОВ «Санфорд Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмір 3633,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Л.О. Голота
В.В. Оніщук